Проектування дистрибутивних систем

Таблиця 4.1

Логістичні функції підприємств

Постачання	Виробництво	Розподіл
Управління закупівлями Управління запасами Управління замовленнями Організація транспортування Організація складської діяльності Управління складським технологічним процесом	Управління технологічними процесами Управління запасами на виробництві Управління замовленнями на виробництві Організація внутрівиробничого складського господарства Організація роботи внутрівиробничого технологічного транспорту Підтримка стандартів якості	Організація транспортування Організація складської діяльності Управління складським технологічним процесом Планування каналів розподілу Підтримка стандартів якості товару і логістичного сервісу Ціноутворення Управління замовленнями Управління запасами

Оперативний характер функцій пов’язаний із безпосереднім управлінням рухом матеріальних цінностей у сфері постачання, виробництва та розподілу.

Логістичні функції у сфері постачання – управління рухом сировини та матеріалів, окремих частин або запасів готової продукції від постачальника або місця їх придбання до виробничих підприємств, розподільних складів.

Логістичні функції у сфері виробництва – управління запасами, яке охоплює контроль за просуванням напівфабрикатів і компонентів через всі стадії виробничого процесу, а також рух готової продукції на гуртові склади та роздрібні ринки збуту.

Логістичні функції у сфері розподілу – охоплюють оперативну організацію потоків кінцевої продукції від підприємства-виробника до споживача.

Функції логістичної координації – виявлення та аналіз потреб у матеріальних ресурсах різних фаз і частин виробництва; аналіз ринків, на яких здійснюється збутова діяльність підприємства; прогнозування поведінки інших джерел цих ринків; обробка даних щодо замовлень і потреб споживачів.

Перераховані функції логістики віддзеркалюються у координації попиту та пропозиції на товар. У цьому маркетинг і логістика тісно взаємозв'язані, тому підтверджується вислів “маркетинг формує попит, а логістика його реалізує”.

Характерні особливості логістичних функцій:

1) весь комплекс логістичних функцій підпорядковується одній меті;

2) носіями перерахованих функцій є суб'єкти, які беруть участь у логістичному процесі.

У табл. 4.2 дається перелік основних логістичних функцій і їхній розподіл між різними учасниками логістичного процесу. Кожна з цих функцій являє собою досить однорідну (із погляду мети) сукупність дій.

Таблиця 4.2

Основні логістичні функції і їхній розподіл між різними учасниками логістичного процесу

Назва логістичної функції	Учасник логістичного процесу
Транспорт загального користування	П-тва оптової торгівлі	Комерційно-посередницькі орг-ції	Склади сировини, склади готової продукції виробників продукції
Формування господарських зв'язків по постачаннях товарів або наданню послуг, їхній розвиток, коректування і раціоналізація	X	X	X
Визначення обсягів і напрямків матеріальних потоків		X	X
Прогнозні оцінки потреби в перевезеннях	X	X	X
Визначення послідовності просування товарів через місця складування, визначення оптимального коефіцієнта складської ланки при організації руху товарів			X
Розвиток, розміщення й організація складського господарства		X	X
Управління запасами у сфері обігу		X	X
Здійснення перевезення, а також усіх необхідних операцій у шляху проходження вантажів до пунктів призначення	X
Виконання операцій, що безпосередньо передують і завершують перевезення товарів		X		X
Управління складськими операціями		X		X

Принципова відмінність логістичних функцій від аналогічних функцій, реалізованих при традиційній організації господарської діяльності, полягає, насамперед, у їх глибокому системному взаємозв'язку між собою.

Логістична система, впроваджена на підприємстві, взаємодіє з різними службами підприємства (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Розподіл основних логістичних функцій між різними службами на підприємстві

Назва служби Назва функції	Логістика	Маркетинг	Фінанси	Планування виробництва
Планування товару	Х	Х		Х
Планування послуг	Х	Х
Упакування	Х	Х	Х	Х
Постачання виробництва сировиною, матеріалами, комплектуючими	Х			Х
Поповнення запасів в системі розподілу	Х			Х
Контроль за виробничими процесами	Х			Х
Проектування та розвиток складського господарства України	Х		Х	Х
Фінансування обладнання	Х		Х
Управління транспортом	Х		Х
Управління запасами	Х		Х	Х

 

4.3 Організація логістичної діяльності підприємства

Як показує досвід передових західних і вітчизняних компаній, що мають логістичні служби, в основу їхнього формування був закладений системний підхід. Системний підхід – напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи. Системний підхід припускає розгляд всіх ланок логістичної системи (ЛС) фірми, як взаємозалежних і взаємодіючих для досягнення корпоративних (стратегічних) цілей керування. Відмінною рисою системного підходу є оптимізація функціонування не окремих ланок, а ЛС у цілому.

Організація логістичних процесів повинна відповідати потребі збільшення конкурентних переваг, переліку принципів та етапів на яких буде ґрунтуватися організаційний процес створення логістичної системи.

До найголовніших з них варто віднести:

- процеси цілеспрямованості та формування цілей і критеріїв їх досягнення;

- розробка альтернативних варіантів (проектів з впровадження) логістичних систем та реалізація одного з них;

- визначення правил й процедур регулювання й регламентування руху потоків ресурсів;

- визначення циклів керівних впливів та відповідних до них петель зворотних зв’язків.

Уявлення про логістичну систему та її взаємозв’язок з іншими відділами підприємства представлено на рис. 4.1.

 

Рис. 4.1 Взаємозв’язок логістичної системи з іншими відділами підприємства

 

Циклічність виконання логістичних операцій (разом з циклічним процесом відтворення ресурсів) підпорядковує функціонування означеної логістичної системи циклу ринкового попиту та дозволяє виділити серед логістичної системи ряд окремих функціональних циклів: виробничий, обігу дебіторської та кредиторської заборгованості, цикл розміщення замовлень, цикл отримання ресурсів). Кожен з них також потребує відповідного організаційного та управлінського регламентування.

У даному випадку, з точки зору організації логістичного управління, зростає потреба у виділенні циклу виробничо-технологічних операції та циклів їх обслуговування. Цикл відтворення предметів праці перетворюється у логістичний потік матеріальних ресурсів, відтворення засобів праці формує основу для розвитку виробничої логістики. Наявні при цьому соціально–економічні взаємини між складовими логістичної системи формують потоки фінансових та інформаційних ресурсів.

Для ефективного управління матеріальними потоками логістичної системи, які є основою логістичної діяльності, доцільно запропонувати стратегічне планування яке має бути погодженим із логістичною стратегією підприємства (рис.4.2).

 

Рис.4.2 Етапи та рівні логістичного планування матеріальних потоків

Розглядаючи логістичне управління як комплекс управлінських дій, спрямованих на реалізацію цілей і завдань логістичної системи, зазначимо, що воно базується на поєднанні планування та контролю операцій з організації процесів, управлінні операціями, управлінні запасами. Переважна більшість підприємств має традиційну організаційну структуру.

Процеси, пов’язані з постачанням, виробництвом та збутом на підприємствах носять координаційні зв’язки, оскільки знаходяться в підпорядкуванні різних керівників. У структурі підприємств самостійно функціонують відділи закупівлі, збуту, склади сировини, транспортні цехи, склади готової продукції.

Організація логістичного управління потребує дотримання певної системи принципів, які можна звести до означених на рис. 4.3.

Рис. 4.3 Принципи організації логістичного управління

Діяльність відділу логістики регламентується зовнішніми документами: законодавчими і нормативними актами, наприклад Податковий кодекс, Митний кодекс, Закон України “Про транзит вантажів” та ін.; та внутрішніми документами: статут підприємства, положення про підрозділ, правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.

Цілі, завдання і функції відділу логістики визначаються Положенням про відділ логістики. Положення про відділ логістики юридично закріпляє відділ логістики в системі підрозділів підприємства. Положення про відділ логістики розробляє або керівник цього підрозділу, або (на замовлення підприємства) спеціалізовані консультаційні або дослідницькі підприємства, або керівник підрозділу спільно з фахівцями консалтингових фірм. Положення узгоджується з керівниками інших підрозділів підприємства і затверджується керівником підприємства.

Вводиться в дію Положення про відділ логістики відповідним наказом по підприємству. Діяльність відділу логістики здійснюється на основі Положення про відділ логістики, що розробляється з урахуванням особливостей кожного підприємства.

Положення про відділ логістики включає: загальні положення, задачі і функції, права, відповідальність, посадові обов'язки керівника і фахівців, організаційну структуру служби, взаємозв'язок із іншими підрозділами.

Задачі відділу логістики: планування, організація контроль і керування матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини, матеріалів і готової продукції до споживача згідно з інтересами та вимогами останнього, а також обробка, аналіз і збереження відповідної інформації; матеріально-технічне забезпечення виробничих підрозділів підприємства; транспортне забезпечення підприємства; прийом, облік, збереження і відвантаження готової продукції та інші.

Основна вимога – цілі відділу логістики мають бути сформульовані так, щоб реалізувати цілі підприємства.

Відділ логістики має постійні функціональні взаємозв’язки з маркетингом, фінансами і плануванням виробництва.

Планування, управління, контроль і здійснення логістичної діяльності тісно переплітається з іншими видами діяльності на підприємстві. Відділ логістики співпрацює із різними службами підприємства. Наприклад, один підрозділ виробничого підприємства займається закупівлями матеріалів, інший – змістом запасів, третє – збутом готової продукції. При цьому цілі цих підрозділів часто можуть не збігатися з цілями раціональної організації сукупного матеріального потоку, що проходить через підприємство.

Логістичний підхід до функціонального планування на підприємстві передбачає виділення спеціальної логістичної служби, яка повинна управляти матеріальним потоком, починаючи від формування договірних відносин з постачальником і закінчуючи доставкою покупцеві готової продукції. Розглянемо, як взаємодіє служба логістики з іншими службами підприємства (табл. 4.4).

Таблиця 4.4

Взаємозв’язок служби логістики з службами підприємства

Назва відділу	Сутність взаємодії
Служба маркетингу	Основні завдання, які виконує служба маркетингу: аналіз навколишнього середовища і ринкові дослідження; аналіз споживачів; планування товару, визначення асортиментної спеціалізації виробництва; планування послуг, оптимізація ринкової поведінки по найвигіднішому збуту послуг. Якщо перші два завдання можуть вирішуватися службою маркетингу без участі служби логістики, то завдання третє і четверте повинні вирішуватися спільно. Припустимо, служба маркетингу обґрунтувала необхідність випуску нового виду продукції. Тоді завданням служби логістики буде забезпечення виробництва сировиною, управління запасами, транспортування, причому всі в розрізі нового виду продукції. Вирішуючи четверте завдання, маркетинг визначає для фізичного розподілу строгі рамки вимог логістичного сервісу. Виконуються ці вимоги системою логістики. Таким чином, логістику можна розглядати як інструмент реалізації стратегії маркетингу.
Фінансова служба	Діяльність з управління матеріальними потоками на підприємстві, як правило, супроводжується великими витратами. Відповідно діяльність служби логістики тісно пов'язана з діяльністю служби фінансів. Наприклад, визначаючи оптимальні обсяги запасів, служба логістики, природно, буде виходити не тільки з економічних розрахунків, а й з реальних фінансових можливостей підприємства. Спільні рішення служб логістики та фінансів приймаються також при закупівлях обладнання для забезпечення логістичних процесів. Спільно здійснюється контроль і управління транспортними, а також складськими витратами.
Виробнича служба (планування виробництва)	Служба логістики на підприємстві тісно взаємодіє з плануванням виробництва. Це обумовлено тим, що виробництво залежить від своєчасної доставки сировини, матеріалів, комплектуючих частин в певній кількості і певної якості. Відповідно, служба логістики підприємства, що забезпечує проходження наскрізного матеріального потоку (отже і організуюча постачання підприємства), повинна брати участь у прийнятті рішень про запуск продукції у виробництво, так як забезпечувати виробництво ресурсами доведеться їй. З іншого боку, логістика взаємодіє з виробництвом в процесі організації збуту готових виробів. Управляючи матеріальними потоками в процесі реалізації і маючи вичерпну інформацію про ринок збуту, служба логістики, природно, повинна брати участь у формуванні графіків випуску готової продукції. Суттєвою функцією служби логістики є доставка сировини і комплектуючих у цеху, безпосередньо до робочих місць і переміщення виготовленої продукції в місця зберігання. Слабка взаємозв'язок виробництва з логістикою при реалізації цієї функції призводить до збільшення запасів на різних ділянках, створення додаткового навантаження на виробництво. Одним з основних показників, що характеризують постачальника і впливають на організацію всього логістичного процесу, є якість продукції, що поставляється. Визначення оптимального рівня якості, а також контроль за його дотриманням - також спільна задача служби логістики підприємства і служби планування виробництва.

 

ТЕМА 5. ЛОГІСТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

5.1 Логістична місія й навколишнє середовище фірми

5.2 Місце логістичного менеджменту у фірмі

5.3 Взаємодія логістичного менеджменту з маркетингом

5.4 Взаємодія логістики з іншими сферами бізнесу

 

Стислий виклад основного матеріалу теми

 

5.1. Логістична місія й навколишнє середовище

Завдання логістики у фірмі не можна розглядати у відриві від стратегіч­них цілей її бізнесу. У цьому сенсі часто використають поняття «місія», що ви­значає філософію фірми на ринку збуту її продукції (послуг). При формулюванні місії фірми її вищий менеджмент повинен відповісти на два основних питання: що фірма представляє собою в даний час і куди прагне. Таким чином, місія - основа, яка визначає всі подальші стратегічні і тактичні цілі та завдання фірми і прийняті на їх основі рішення.

Розвиток конкуренції призводить до того, що споживачі сьогодні з їх набором очікувань, сформованих найкращими компаніями, вимагають більш високої якості товарів і послуг за найнижчою ціною, швидкої реакції на їхні запити і безпосередньої доступності під час придбання та використання. Фірму все частіше оцінюють не тільки з точки зору якості продукції і сервісу, але і здатності поставляти товар вчасно в невеликих обсягах до безпосереднього місця споживання.

Потенціал логістики дозволяє реалізувати цілі фірми в рамках її місії, оскільки він є стратегічним чинником в умовах посилення конкуренції.

Логістична місія повинна забезпечити фірмі систему бачення високої якості її продукції та сервісу, конкурентоспроможності, інтеграції постачальницької, виробничої і маркетингової діяльності, бути кредо фірми позиціонуючи її відносно ринку і конкурентів.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин для більшості фірм у мі­сіях, що заявляються ними, так чи інакше присутня мета максимального задо­волення вимог споживачів відносно якості товарів і послуг.

Фірми все більше оцінюються не тільки з погляду якості їхньої продукції й сервісу, але й здатності поставляти ГП (готову продукцію) вчасно в невели­ких обсягах до безпосереднього місця споживання.

Метою логістики у фірмі повинне бути забезпечення загального мене­джменту матеріальних і сервісних потоків, як основи для досягнення довго­строкового успіху в бізнесі.

Логістична місія повинна:

1) забезпечити фірмі систему бачення:

- високої якості її продукції й сервісу,

- конкурентоздатності,

- інтеграції постачальницької, виробничої й маркетингової стратегії,

2) бути кредо фірми, що позиціонує її щодо ринку й конкурентів.

Для більш чіткого розуміння місця логістики (логістичного менеджмен­ту) у фірмі необхідно розглянути її оточення - навколишнє середовище (Logistical environments), що звичайно підрозділяють на зовнішнє (макросередовище) і внутрішнє (мікросередовище) - рис. 5.1.

 

Рис. 5.1 Класифікація зовнішніх і внутрішніх факторів ЛС (ЛЛС - ланка логістичної системи)

 

Ланка логістичної системи (ЛЛС) — деякий економічний й (або) функ­ціонально відокремлений об'єкт, що не підлягає подальшій декомпозиції у ме­жах поставленого завдання аналізу або побудови ЛС (виконуючий свою лока­льну мету, пов'язану з певної логістичною функцією (ЛФ) і логістичною опера­цією (ЛО)).

5.2 Місце логістичного менеджменту у фірмі

З позицій теорії керування у ринковій економіці поняття «менеджмент» трактується у двох значеннях:

по-перше, як сукупність засобів і форм керування виробництвом і збутом для досягнення стратегічних, тактичних й оперативних цілей і завдань фірми;

по-друге, як інструмент керування взаєминами усередині персоналу фір­ми із зовнішніми партнерами по бізнесу й зі споживачами продукції (послуг).

У першому значенні логістичний менеджмент у фірмі являє собою синергію основних управлінських функцій (організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку й аналізу) з елементарними й комплексними логістичними функціями для досягнення цілей логістичної системи.

До функцій логістичного менеджменту відносяться:

- аналітико-дослідницькі;

- організаційно-планові;

- комунікаційно-стимулюючі;

- контрольно-регулюючі.

Крім логістики до ключових функцій бізнесу відносяться також: виробництво, маркетинг, організація продажів і сервіс, що створює передумови для їхньої інтеграції в досягненні загальних цілей.

Традиційна організація структури підприємства характеризується розподіленням логістичних функцій. При цьому вважається, що результати інтегрованої діяльності можуть бути поліпшені за рахунок групування роз'єднаних у традиційній організації логістичних функцій у єдину управлінську структуру.

У другому значенні логістичний менеджмент — це управлінський персо­нал, що за своїм місцем в управлінській ієрархії фірми й організаційних рівнів ЛС можна розділити на:

1. «Top management» - вищий управлінський персонал.

2. «Middle management (Supervisors)» - середній управлінський персонал.

3. «Lower management» - нижчі ланки логістичного персоналу фірми.

При побудові сучасних мікрологістичних систем велике значення має ви­значення місця логістичного менеджменту в загальній структурі керування фі­рмою й визначення галузей взаємодії з іншими сферами менеджменту - рис.5.2.

Особливістю логістичного менеджменту є те, що він як за стратегічними, так і за тактичними (оперативними) цілями і завданнями пов'язаний з усіма функціональними галузями менеджменту (інвестиційного, інноваційного, виробничого, фінансового, інформаційного, по персоналу) у процесах керування за­купівлями матеріальних ресурсів (МР), виробництвом і збутом готової продук­ції (ГП). Особливо тісно взаємозалежні маркетинг і логістика.

 

Рис. 5.2 Логістичний менеджмент у системі менеджменту фірми

Логістичний менеджмент пройшов у своєму розвитку три стадії.

Організаційна стадія 1.

Організаційні одиниці навіть із мінімальним ступенем формального об'єднання з'являються після того, як вищі керівники повірили в те, що це приведе до поліпшення результатів діяльності підприємства. Як правило, спочатку в операційні блоки поєднуються дві або більш логістичні функції без істотних змін у загальній організаційній ієрархії. Таке первісне агрегування функцій охоплює як керівний, так і рядовий склад організації.

Організаційна стадія 2.

Коли компанія в цілому набирається досвіду роботи на основі об'єднання логістичних функцій і повною мірою оцінює зв'язану з цим вигоду (від зниження витрат), починається друга стадія організаційної перебудови.

Організаційна стадія 3.

На цій стадії організація характеризується прагненням до об'єднання всіх логістичних функцій і операцій під єдиним керівництвом. У розвитку організаційної структури простежується ясна тенденція до групування багатьох логістичних функцій (як планово-координаційного, так і оперативного характеру) у єдиний блок із загальним керівництвом і відповідальністю. Ціль складається в стратегічному керуванні всіма потоками і запасами заради максимізації прибутку підприємства в цілому.

 

5.3 Взаємодія логістичного менеджменту з маркетингом

 

Найчастіше мету логістичної діяльності пов'язують з виконанням так званих правил логістики. Найбільш поширеним підходом є виділення семи правил логістики (7R), так званого логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом):

– продукт – потрібний продукт;

– кількість – у необхідній кількості;

– якість – відповідна якість;

– місце – у потрібне місце;

– час – необхідно доставити у потрібний час;

– споживач – певний споживач;

– витрати – з мінімальними витратами.

Маркетинг і логістика взаємодіють в основному в системі збуту. Взаємозв'язки настільки сильні, що іноді буває важко розділити сфери їхньої дії, і логістику часто сприймають як іншу половину маркетингу. Прямий взаємозв'язок існує по таких складових маркетингового комплексу, як продукт, місце і ціна (витрати).

Маркетинг визначає стратегічні цілі, а логістика по фактору «ціна» впливає на їхнє досягнення. Логістичні операції по раціональному виборі виду транспорту, перевізника, оптимальної маршрутизації можуть значно скоротити витрати в системі дистрибуції і розширити можливості маркетингової цінової політики. Витрати в дистрибуції на складування, вантажопереробку і, особливо, транспортні витрати по розмірах порівнянні із собівартістю виробництва і впливають на ціни товарів. Логістика допомагає реалізувати маркетингові схеми ціноутворення.

Інтереси маркетингу і логістики перетинаються по продуктових характеристиках, насамперед, у відношенні асортименту продукції. Обумовлений маркетинговою стратегією асортимент може змінити структуру логістичних ланцюгів, види транспортних засобів і спосіб транспортування. Це може привести до підвищення логістичних витрат, ціни товару і, у кінцевому рахунку, знизити очікувану маркетингом прибуток від зміни асортименту.

Логістичні і маркетингові плани перетинаються й у питаннях упакування продукту. Маркетинг диктує вимоги оригінального кінцевого упакування, що у роздрібній торгівлі може бути вирішальним фактором обсягу продажів. З позиції логістики важливі габаритні розміри упакування, її захисні властивості і придатність торговельного упакування для приміщення її в транспортний засіб із повним використанням обсягу, наприклад, контейнера.

Взаємозв'язок логістики і маркетингу по фактору «місце» виявляється в проблемі вибору крапок збуту основного обсягу готової продукції. Маркетологи приймають рішення про продаж продукції оптовикам або роздрібним торговцям, а після цього логістики вибирають структуру каналів дистрибуції. Рішення про «місце» істотно впливають на ефективність логістичної системи. Наприклад, рівень витрат виробника на транспортування продукції нижче, а логістичних проблем менше у випадку збуту тільки оптовикам.

 

Таблиця 5.1

Порівняння розв'язуваних завдань у маркетингу і логістиці

Частини маркетингу (мікси)	Розв'язувані завдання
Маркетинг	Логістика
Ціна	Визначення вартості реалізації продукції	Раціональний вибір виду транспорту, перевізника, експедитора, оптимальна маршрутизація, складування, вантажопереробка, управління запасами та ін.
Продукт	Визначення асортиментів продукції	Визначення структури логістичних ланцюгів і каналів у системі дистрибуції, рівня запасів, видів транспортних засобів і способів транспортування й т.д.
Вибір пакування (зовнішній вигляд пакування, барвистість, наявність повної інформації про товар)	Визначення габаритних розмірів і здатності захищати товар від можливих ушкоджень у процесах транспортування й вантажопереробки та ін.
Просування	Організація реклами, виставляння продукції, організація розподілу й продажів	Рішення про транспортування, складування і управління запасами залежно від обраної схеми просування (стратегії «виштовхування» або «витягування»)
Місце	Вибір точок збуту основного обсягу продукції (оптовикам або роздрібним торговцям (рітейлерам))	Визначення партій поставок, витрат на виконання замовлень, підтримка запасів, транспортування та ін.

 

Взаємодію логістики й маркетингу можна представити у вигляді схеми взаємодії маркетингового й логістичного міксів з метою задоволення вимог споживачів (рис. 5.5).

 

Рис. 5.5 Взаємодія маркетингового й логістичного міксів

Просування товару на ринок є однією із ключових функцій маркетингу, якій приділяється багато уваги в будь-якій фірмі.

Звичайно фахівці з маркетингу класифікують свої стратегії просування ГП на дві базові категорії: «тягнучі» й «штовхаючі».

Маркетингова стратегія «витягування» (pull) товару через дистрибутив­ний канал зазвичай пов'язана із широкомасштабною рекламною компанією у засобах масової інформації, що здійснює фірма-виробник. Реклама стимулює попит покупців, які запитують рекламований товар у роздрібних торговців, а ті, у свою чергу, звертаються до оптовиків, а останні - до виробника.

Основою «push-стратегії» просування є кооперація виробника ГП із оп­товими й роздрібними торговельними посередниками, коли товар «виштовху­ється» з виробництва в дистрибутивні канали посередників майже незалежно від стимулювання попиту.

 

Логістичний і операційний менеджмент спільно вирішують проблему обліку сезонного попиту при виробництві продукції. Для страхування ризику втрати продажів при зміні сезонного попиту виробничники прагнуть максимізувати обсяг випуску продукції і запаси. Логістики оптимізують загальні витрати у виробництві і збуті для створення сезонних запасів готової продукції.

Управління закупівлями матеріальних ресурсів і збут готової продукції як логістичні операції зовнішніх логістичних систем мають визначальне значення для виробництва. Дефіцит сировини, матеріалів і напівфабрикатів або відсутність їхнього гарантійного запасу можуть перервати виробничий цикл, викликати недовантаження виробничих потужностей. У більшості західних фірм для управління закупівлями використовуються логістичні концепції постачання «точно в термін» і мінімізації рівнів матеріальних запасів у виробництві, а логістики відповідають за підтримку необхідних рівнів їхніх запасів.

 

5.4 Взаємодія логістики з іншими сферами бізнесу

Поряд з маркетингом, визначну роль відіграє взаємодія логістики з виро­бничими процедурами або, як прийнято називати на Заході, операційним ме­неджментом. Це проявляється у наступному:

1. Проблема довжини виробничого періоду (виробничо-технологічного циклу) (lead-time) (завдання логістики вкладається в скорочення цього часу). Тривалість виробничого циклу є найважливішою проблемою перетинання інтересів логістики й операційного (виробничого) менеджменту. Для скорочення тривалості виробничого періоду використовуються сучасні логістичні концепції і модифікації мікрологістичних систем MRP, ««Канбан»» і т.п.

2. Проблема обліку сезонного попиту при виробництві готової продукції (завдання логістики вкладається в оптимізацію загальних витрат у виробництві й дистрибуції для створення сезонних запасів ГП).

3. Проблема керування закупівлями матеріальних ресурсів (завдання ло­гістики вкладається в забезпечення необхідного рівня запасів).

4. Проблема впакування (завдання логістики вкладається у визначення захисних властивостей упакування від ушкоджень).

5. Проблема «виробляти або купувати» (завдання логістики полягає у ви­значенні доцільності виробництва тих або інших компонентів товарів).

6. Проблема розміщення виробничих підрозділів підприємства (завдан­нями логістики є визначити дислокацію складів ГП, способи транспортування, процедури зберігання й керування запасами готової продукції.

7. Проблема споживчого сервісу (завдання логістики забезпечити сервіс доставки, передпродажний і післяпродажний набір послуг й ін.)

Взаємодія логістики з інвестиційним й інноваційним менеджментом ви­значає сферу взаємних інтересів у технічній і технологічній політиці фірми (за­вданнями логістики є забезпечення виробництва додатковими матеріальними ресурсами, зміною внутрівиробничих логістичних активностей, забезпечення додаткового логістичного сервісу в збуті й т.д.). Технічна і технологічна політика підприємства погоджує інтереси інвестиційного, інноваційного менеджменту і логістики, оскільки:

По-перше, інвестиції у виробничі технології скорочують тривалість виробничого циклу й обумовлюють варіації внутрівиробничих логістичних операцій;

По-друге, інвестиції в складське устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку підвищують можливості прийняття ефективних логістичних рішень.

Розробка логістичної стратегії і логістичне планування займають центральне місце на підприємстві поряд із корпоративною, маркетинговою і виробничою стратегіями і внутрішньофірмовим плануванням.

Взаємодія логістики й фінансового менеджменту проявляється насампе­ред:

1) в обсязі й оборотності оборотного капіталу підприємства, наприклад, вкладеного в запаси матеріальних ресурсів і готової продукції;

2) у спільному пошуку шляхів зниження витрат, зв'язаних із закупівлями і збутом, у тому числі шляхом оптимізації транспортування, вантажопереробки і т.п.

Взаємодія логістики із системою бухгалтерського обліку й звітності полягає у виділенні, аналізі й контролі основних складових витрат у логістичних каналах і ланцюгах для прийняття адекватних управлінських рішень.

Взаємодія логістики з менеджментом персоналу полягає у формуванні нової системи взаємин між працівниками різних підрозділів підприємства. Проведення логістичних операцій у визначеній мірі зв'язано з розміщенням, навчанням і стимулюванням персоналу в ланках логістичної системи, включаючи персонал вищого логістичного менеджменту, наприклад, начальника відділу логістики, і логістичного менеджера.

Вимоги до менеджера з логістики. Менеджер з логістики повинен мати системне мислення, бути високоерудованою людиною. Що стосується професійних і технологічних навичок, то вони повинні включати знання технології виробництва, дизайну продукту й пакування, експлуатації й технічного обслуговування транспорту, технології складування й вантажопереробки, управління запасами, сучасних логістичних інформаційно-комп'ютерних технологій і корпоративних інформаційних систем і т.п.

Економічна і юридична галузі знань менеджера з логістики включають знання основ фінансового менеджменту, економіки фірми, маркетингу і загального менеджменту, управління ризиками, страхування, цивільного й транспортного права, транспортного, митного й торгівельного законодавства.

Менеджер з логістики повинен уміти системно аналізувати зв'язки між усіма логістичними функціями і координувати логістику з іншими галузями менеджменту компанії.

Резюмуючи, можна сказати, що логістика має активний інтегруючий потенціал, здатний зв'язати в одне і поліпшити взаємодію між такими базовими фірмовими функціональними сферами, як постачання, виробництво, маркетинг, дистрибуція, організація продажів.

Логістичний менеджмент підтримує системну стабільність фірми на ринку, згладжуючи протиріччя між маркетингом, виробництвом, фінансами і оптимізуючи міжфункціональні внутріфірмові рішення.

 

Змістовний модуль 2.

Фунцціонально-базовий поділ логістики

ТЕМА 6. ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА

6.1 Традиційна і логістична концепція організації виробництва

6.2 Внутрішньовиробничі логістичні системи

6.3 Штовхаючі і тягнучі системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

6.4 Ефективність застосування логістики при управлінні матеріальними потоками на виробництві

Стислий виклад основного матеріалу теми

6.1 Традиційна і логістична концепція організації виробництва

 

Виробнича логістика є однією з функціональних областей логістики, що досліджує процеси, які відбуваються в сфері матеріального виробництва. Концепції інтегрованої логістики розглядають процес виробництва, як один із складових процесів на етапі просування матеріалопотоків від постачальника до споживача, і тому вивчення виробничих процесів займає в логістиці одне з провідних місць.

З позиції організації виробництва виділяють дві основні концепції: традиційну і логістичну. Логістична концепція організації виробництва включає в себе наступні основні положення:

- відмову від збиткових запасів;

- відмову від завищеного часу на виконання основних і транспорт-но-складських операцій;

- відмову від виготовлення продукції на яку немає попиту з боку покупців;

- усунення простоїв обладнання;

- повне усунення браку;

- усунення нераціональних внутрівиробничих переміщень сировини, матеріалів, напівфабрикатів;

- перетворення постачальників із суперників у повноцінних партнерів. Традиційна ж концепція, на відміну від логістичної, передбачає:

- постійне та інтенсивне використання обладнання;

- виготовлення продукції якомога більшими партіями;

- утримання максимального страхового запасу матеріальних ресурсів.

Як випливає із зазначених позицій традиційна концепція організації виробництва найбільше підходить для умов ринку продавця, який передбачає максимальне нарощування виробництва продукції, яка, як передбачається, буде реалізована за будь-яких умов. Логістична ж концепція характерна для ринку покупця, на якому покупець "диктує" свої вимоги щодо ціни, розмірів, партій виготовленої продукції. За таких умов виробник повинен постійно вивчати попит, запити споживача а також володіти гнучкими виробничими потужностями, здатними швидко реагувати на зміни попиту.

З позиції логістики мета управління виробничим процесом полягає в найбільш ефективному, з точки зору зниження витрат і підвищення якості продукції, управлінні матеріальними потоками і незавершеним виробництвом. При цьому велике значення має виконання завдань внутрівиробничої логістики, до яких, зокрема, відносять:

- оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;

- загальний контроль якості;

- стратегічне і оперативне планування поставок матеріальних ресурсів;

- організація внутрівиробничого складського господарства;

- прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;

- контроль і управління запасами;

- фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;

- інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрівиробничими матеріальними потоками і т.д.

Ці а також ряд інших завдань логістичного управління вирішуються з допомогою таких внутрівиробничих систем як MRP, OPT, KANBAN та ін.

Організація та управління матеріальними потоками у виробничих системах передбачає відповідність їх певним умовам, зокрема:

- забезпечення ритмічної, узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному спільному графіку і рівномірного випуску продукції;

- забезпечення максимальної неперервності процесів виробництва:

- забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт тощо.

Логістика дещо змінила уявлення про організацію виробничо-технологічного процесу на підприємстві. З позиції організації виробництва виділяють дві основні концепції: традиційну і логістичну.

У табл. 6.1 наведено порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва.

Таблиця 6.1

Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва

Характеристики традиційної концепції організації виробництва	Характеристики логістичної концепції організації виробництва
1. Виробнича інтеграція розглядається як другорядне питання	Підтримка високого ступеня виробничої інтеграції
2. Прагнення до максимальної продуктивності	Прагнення до підвищеної гнучкості й адаптації виробництва до кон'юнктури ринку
3. Оптимізація окремих функцій	Оптимізація потокових процесів
4. Підтримка будь-якими засобами високого коефіцієнта використання виробничих потужностей	Підвищення пропускної здатності виробничих потужностей
5. Запаси у вигляді матеріальних ресур­сів і готової продукції для забезпечен­ня виробництва й обслуговування споживачів	Запаси у вигляді потужностей для досягнення високої гнучкості та мі­німізації технологічних циклів. Від­мовлення від надлишкових матеріа­льних і товарних запасів
6. Узгодженість виробничих та інфра­структурних операцій здійснюється шляхом завищення часу на їх виконання	Відмова від завищення часу на ви конання виробничих і логістичних операцій
7. Перевага спеціалізованого обладнання	Перевага універсального обладнання
8. Виробництво, орієнтоване на максимізацію партій продукції, яка виготовляється на програму, на складування	Відмова від виготовлення продукції, на яку немає замовлень покупців. Зменшення партій, підвищення якості виробництва
9. Допускається брак у межах установлених норм	Усунення браку
10. Пасивність оптимізації внутрішньо­виробничих переміщень	Усунення нераціональних внутрішньо виробничих переміщень

 

Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов «ринку продавця», в той час як логістична концепція - для умов «ринку покупця».

Якщо попит перевищує пропозицію, то впевненість у тому, що будь-яка партія виготовленої продукції буде реалізована, обумовлює функціонування витратного виробництва.

Більше уваги приділяється максимальному завантаженню виробничих потужностей і зниженню собівартості одиниці продукції шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу. Завдання підвищення ефективності інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне значення.

Маємо іншу ситуацію, коли потенційна пропозиція перевищує попит. В умовах конкурентної боротьби за споживача проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції стають пріоритетними.

Динамічність і невизначеність попиту на ринку робить недоцільним створення і підтримку великих запасів. Одночасно виробники дуже зацікавлені в отриманні кожного нового, навіть невеликого замовлення. Все це обумовлює потребу в гнучких виробничих потужностях, які спроможні швидко відреагувати на кон'юнктуру попиту.

Запас виробничої потужності виникає за наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва.

Кількісна гнучкість може забезпечуватися різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більш 20 % від максимальної кількості працюючих. Решта 80 % - тимчасові працівники. Таким чином, при чисельності персоналу в 20 чоловік підприємство в будь який час може поставити на виконання замовлення до 100 чоловік. Резерв робочої сили повинен доповнюватися відповідним резервом засобів праці.

При цьому зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не збільшенням розмірів партій, які випускаються, або іншими екстенсивними заходами, а логістичною організацією як окремого виробництва, так і всієї товаропровідної системи у цілому. Основою такої організації зазвичай є створення центру управління логістики, в якому зосереджується інформація та управління всіма зв'язками, що дозволяє забезпечити координацію, управління і контроль за процесом у цілому.

 

6.2 Внутрішньовиробничі логістичні системи

Внутрішньовиробничі логістичні системи, які використовуються в операційних системах різних типів були в свій час сформовані на основі окремих логістичних концепцій, які ми розглядали в одній із попередніх тем.

Однією з перших спроб практичного впровадження концепції JIТ була розробка мікрологістичної системи КАNBAN, яка використовується для ефективної організації виробництва, що потребує: гнучкості; можливості швидкої перебудови, яка до того ж часто повторюється; здатності функціонувати без страхових запасів.

Система КАNBAN - це інформаційна система, яка забезпечує оперативне регулювання кількості виробленої продукції і організації безперервного виробничого потоку, який спроможний швидко перебудуватися і фактично не потребує страхових запасів.

Суть даної системи полягає в тому, що виробничі підсистеми підприємства, включаючи лінії кінцевого складання, забезпечуються матеріальними ресурсами тільки в тій мірі і до того терміну, які необхідні для виконання замовлення, сформованого підрозділом споживачем. Таким чином виробничі підрозділи не мають загального жорсткого графіка виробництва, вони оптимізують свою роботу в межах замовлення наступного за технологічною схемою підрозділу.

Засобом передачі інформації в системі є спеціальна картка "kanban". Існує два види таких карток: відбору (білого кольору) і виробничого замовлення (чорного кольору). В картці відбору вказується назва і кількість деталей (компонентів, напівфабрикатів), які потрібно взяти на попередньому етапі обробки (складання), складі чи у постачальника. В картці виробничого замовлення вказується - кількість деталей (компонентів, готової продукції), яка повинна бути виготовлена на попередній виробничій ділянці.

Процес функціонування системи КАNBAN відбувається наступним чином:

1) в центр обробки замовлень надходить замовлення на виготовлення певного виду товару;

2) даний центр формує чорну картку, в якій вказує назву, тип, параметри і кількість продукції, яку повинен виготовити останній за технологічним циклом підрозділ підприємства (ПЦ 2). Цю картку передають у відповідний підрозділ;

3) отримавши картку, працівник виробничого підрозділу підходить до контейнерів із матеріалами та напівфабрикатами, незначна частина, яких зберігається на "вході" в підрозділ (ПЦ 2), вибирає контейнери з потрібною кількістю виробничих компонентів, відкріпляє з контейнерів білу картку, залишаючи її тут же, і приступає до роботи;

4) працівник-вантажник бере залишену на "вході" в підрозділ (ПЦ 2) картку і рухається з нею до підрозділу (ПЦ 1), на "виході" якого знаходить контейнер з потрібною кількістю необхідних складових, при цьому він відкріпляє з даного контейнера чорну картку (залишаючи її тут же), прикріпляє до неї білу і переміщає контейнер на "вхід" підрозділу (ПЦ 2);

5) працівник підрозділу (ПЦ 2), виконавши замовлення, складає виготовлену продукцію у порожній контейнер на "виході" підрозділу (ПЦ 2) і прикріплює до нього чорну картку, яка була сформована на другому етапі;

6) працівник-вантажник переміщає контейнер з виходу підрозділу "ПЦ 2" на транспорт замовника, або, якщо замовлення повторюється, відкріпляє чорну картку, залишаючи її тут же, переміщає контейнер на склад готової продукції. В такому випадку цикл повторюється.

Схематично роботу системи KANBAN зображено на рисунку 6.1.

 

Рис. 6.1 Система KANBAN

(ПЦ 1, ПЦ 2 – переробні центри; А – деталі; В – напівфабрикати; С – готова продукція)

 

Таким чином, оперативне управління здійснюють картки, відкріплені від контейнерів, які вказують на потребу в певній кількості котрогось товару, напівфабрикатів, деталей, складових тощо і заставляють працівників задовольняти цю потребу.

Система MRP І - складається з ряду процедур, визначальних правил і вимог, які переводять виробничий розклад в "ланцюг вимог", синхронізованих в часі, і запланованого забезпечення цих вимог для кожної одиниці запасу матеріалів, необхідних для виконання виробничого розкладу.

Система MRP І розпочинає свою роботу, як і система KANBAN, з визначення попиту на продукцію (скільки і за який час потрібно виготовити певної продукції). Потім система проектує виробничий розклад і визначає скільки матеріальних ресурсів потрібно для виготовлення необхідної кількості готової продукції, а також час на їх доставку і виготовлення. Результатом такої роботи є надання кожному підрозділу інформації про те, що, скільки і коли він повинен зробити - тобто формування виробничого розкладу для кожного окремого підрозділу.

Таким чином система MRP І формується на основі таких складових (рис. 6.2):

 

Рис. 6.2 Блок-схема системи MRP І

Ø замовлення споживачів;

Ø прогноз попиту;

Ø виробничий розклад, сформований на основі прогнозу попиту і замовлень споживачів;

Ø база даних про матеріальні ресурси - містить повну інформацію про параметри матеріальних ресурсів потрібних для виготовлення готової продукції, а також норми витрат кожного ресурсу на виготовлення одиниці продукції;

Ø база даних про запаси матеріальних ресурсів - містить дані про наявність виробничих, страхових та інших необхідних для виробництва запасів, а також повідомляє про досягнення котримось із видів матеріальних ресурсів критичного рівня;

Ø програмний комплекс системи MRP І заснований на виробничих розкладах. Робота даного комплексу полягає в тому, щоб на основі попиту на продукцію і наявності запасів матеріалів сформувати ланцюг вимог на вихідні матеріальні ресурси, напівфабрикати, незавершене виробництво, а також сформувати потребу в закупівлі певних видів матеріальних ресурсів;

Ø вихідні дані - внаслідок автоматизованої обробки даних система MRP І формує масив документів призначених для різних підрозділів, відділів та виробничих точок, в якому міститься інформація про те, як, коли, яким чином, що і скільки вони повинні виробити (закупити, доставити).

До недоліків даної системи відносять:

♦ значний об'єм роботи з інформацією, що збільшує тривалість виробничого і логістичного циклів;

♦ нечутливість до короткотермінових змін попиту;

♦ складність при виконанні замовлень малих партій товарів;

♦ обов'язкова наявність страхових запасів тощо.

Система MRP II. З метою усунення недоліків MRP І на початку 80-х p.p. XX ст. в США та Європі було розроблено систему MRP II. Дана система є інструментом, який використовується в процесі планування і управління організаційними ресурсами підприємства з метою досягнення мінімального рівня запасів в процесі контролю над всіма стадіями виробничого процесу.

Система MRP II включає в себе частину MRP І. Окрім неї в склад системи MRP II входять: блок прогнозування і управління попитом, розрахунок виробничого розкладу (графіка випуску готової продукції), розрахунок плану завантаження виробничих потужностей, блок розміщення замовлень і контролю закупок матеріальних ресурсів, а також ряд інших блоків, які формують програмний комплекс.

Система ОРТ. В процесі розвитку і вдосконалення логістичних систем MRP І, MRP II та KANBAN постійно здійснювалися спроби об'єднати їх ключові елементи. Найуспішнішою системою, яка утворилася в результаті такого об'єднання стала створена на початку 1980-х p.p. мікрологістична система OPT (Optimized Production Technology) - оптимізована виробнича технологія.

Дана система належить до типу тягнучих систем. Основним принципом її роботи є виявлення "вузьких місць" (критичних ресурсів) і запобігання їх виникненню.

Критичні ресурси – це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, готова продукція і виробничі потужності, які значною мірою впливають на діяльність всієї логістичної системи, і нестача яких може призвести до серйозних збоїв у роботі.

Натомість некритичні ресурси майже не мають впливу на функціонування системи. Таким чином, виявлення "вузьких місць" дозволяє економити зусилля персоналу на виконанні "некритичних операцій", оскільки це, в більшості випадків призводить до збільшення запасів незавершеного виробництва.

Ефективність системи ОРТ полягає в зменшенні виробничих і транспортних затрат, зменшенні запасів незавершеного виробництва, скороченні часу виробничого циклу, зменшення потреби в складських і виробничих площах, підвищенні ритмічності відвантаження готової продукції споживачам.

Мікрологістична концепція «худе виробництво» (lean production, LP). У останні роки на багатьох західних фірмах під час організації виробництва і в оперативному менеджменті набула поширення логістична концепція «худе виробництво» (lean production, LP). Ця концепція, власне кажучи, є розвитком концепції «точно у термін» містить такі елементи, як система KANBAN і «планування потреб/ресурсів».

Сутність внутрішньовиробничої логістичної концепції «худе виробництво» виражається у творчому поєднанні таких основних компонентів:

· високої якості;

· невеликого розміру виробничих партій,

· низького рівня запасів;

· висококваліфікованого персоналу,

· гнучких виробничих технологій.

Концепція «худе виробництво» отримала свою назву, тому що потребує значно менше ресурсів, ніж масове виробництво (менше запасів, часу на виробництво одиниці продукції), спричиняє менші втрати через брак і т д. Таким чином, ця концепція поєднує в собі переваги масового (великі обсяги виробництва — низька собівартість) і дрібносерійного виробництва (розмаїтість продукції та гнучкість). Основні цілі концепції «худе виробництво»:

· високі стандарти якось продукції,

· низькі виробничі витрат,

· швидке реагування на зміну споживчого попиту,

· малий час переналагодження устаткування.

Ключовими елементами реалізації логістичних цілей в оперативному менеджменті під час використанні цієї концепції є:

· зменшення підготовчо-заключного часу,

· невеликий розмір нарий виробленої продукції;

· мала тривалість виробничого період);

· контроль якості всіх процесів;

· загальне продуктивне забезпечення (підтримка),

· партнерство з надійними постачальниками,

· еластичні потокові процеси;

· «тягнуча» інформаційна система.

Велику увагу в концепції “худе виробництво” приділяють загальній виробничій підтримці для того, щоб забезпечити стан безперервної готовності технологічного устаткування, практично виключити можливість його відмови, поліпшити якість його технічного обслуговування і ремонту. Поряд із загальним контролем якості ефективна підтримка дозволяє до мінімуму скоротити запаси незавершеного виробництва (буферні запаси) між виробничо-технологічними ділянками.

6.3 Штовхаючі і тягнучі системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

Логістичні концепції JIT і RP значно відрізняються одна від одної, їх навіть протиставляють одну одній. Основа цього протиставлення ґрунтується на принципах та умовах переміщення матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції між технологічними елементами виробничої системи. Відповідно до цього системи які належать до логістичної концепції JIT є тягнучими, а ті, які належать до концепції RP - штовхаючими.

Тягнучі системи є такими системами організації виробництва, в яких деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну стадію з попередньої по мірі необхідності, а тому жорсткий графік відсутній.

В тягнучих логістичних системах розміщення замовлень на поповнення запасів матеріальних ресурсів чи готової продукції відбувається тоді, коли кількість їх в окремих ланках системи досягає критичного рівня. При цьому виникає "вакуум" запасів і вони "витягуються" по розподільним каналам від постачальників матеріальних ресурсів або логістичних посередників. Основою механізму дії такої системи є виникнення попиту на кінцевий товар, який, в свою чергу, викликає попит на комплектуючі на всіх попередніх технологічних стадіях виробництва, що призводить до виникнення попиту на продукцію постачальника.

Штовхаюча система- це система організації виробництва, в якій деталі, компоненти і напівфабрикати подаються з попередньої технологічної операції на наступну відповідно до наперед розробленого виробничого графіка.

В штовхаючих логістичних системах матеріальні ресурси і напівфабрикати "виштовхуються" з однієї виробничої ланки на іншу. Аналогічним чином готова продукція виштовхується в роздрібну сітку. Загальним недоліком такої системи є недостатній рівень відслідковування попиту. Реагування на зміну попиту відбувається за рахунок страхових запасів. Наявність яких, в свою чергу, спричиняє сповільнення оборотності засобів підприємства, що призводить до збільшення собівартості готової продукції. В порівнянні з витягуючими системами даний тип логістичних систем є більш стійким до різкої зміни попиту і ненадійності постачальників. Проте, на відміну від, тягнучих систем, які потребують в першу чергу висококваліфікованого персоналу, що, по суті, сам формує виробничу програму, штовхаючі системи вимагають чітко сформованої і жорсткої системи нормування затрат матеріалів, сировини та напівфабрикатів. З огляду на це, штовхаючі системи є менш чутливими до змін зовнішнього середовища.

 

6.4 Ефективність застосування логістики при управлінні матеріальними потоками на виробництві

Відомо, що 95-98 % часу, протягом якого матеріал знаходиться на виробничому підприємстві, припадає на виконання вантажно-розвантажувальних та транспортно-складських робіт. Цим обумовлюється їхня значна частка у собівартості продукції, що випускається. Логістичний підхід до управління матеріальними потоками на підприємстві дозволяє максимально оптимізувати виконання комплексу логістичних операцій. За даними фірм «Бош», «Сіменс», «Міцубісі», «Дженерал моторс», 1 % скорочення витрат на виконання логістичних функцій має той самий ефект, що і збільшення на 10 % обсягу збуту. Перелічимо складові сукупного ефекту від застосування логістичного підходу до управління матеріальним потоком на підприємстві:

1. Виробництво орієнтується на ринок. Стає можливим ефективний перехід на малосерійне та індивідуальне виробництво.

2. Налагоджуються партнерські відносини з постачальниками.

3. Скорочуються простої обладнання. Це забезпечується тим, що на робочих місцях постійно є в наявності необхідні для роботи матеріали.

4. Поліпшується якість продукції, що випускається.

5. Скорочується виробничий цикл і мінімізуються витрати.

Зупинимося докладніше на причинах, що дозволяють знизити витрати,
пов'язані з виробничим процесом:

Оптимізація запасів – одна із центральних проблем логістики. Утримання запасів вимагає відволікання фінансових засобів, використання значної частини матеріально-технічної бази, трудових ресурсів. Аналіз досвіду фірм Західної Європи, що використовують сучасні логістичні методи організації виробництва, показує, що застосування логістики дозволяє зменшити виробничі запаси на 50 %. Скорочення чисельності допоміжних робітників. Чим менше рівень системності, тим менше визначений трудовий процес і тим вище потреба в допоміжному персоналі для виконання пікових обсягів робіт.

Зниження втрат матеріалів. Будь-яка логістична операція – це потенційні витрати. Оптимізація логістичних операцій – це скорочення витрат. Поліпшення використання виробничих і складських площ. Невизначеність потокових процесів змушує резервувати великі додаткові площі. Зокрема, при проектуванні торговельних оптових баз невизначеність потокових процесів змушує на 30 % збільшувати площі складських приміщень. Зниження травматизму. Логістичний підхід органічно вписує в себе систему безпеки праці.

 

ТЕМА 7. ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ В СФЕРІ ОБІГУ

7.1 Організація дистрибуції матеріалів та готової продукції

7.2 Логістичні канали та логістичні ланцюги

7.3 Логістичні посередники в дистрибуції, їх класифікація та функції

Проектування дистрибутивних систем

7.5 Ефективність застосування логістики при управлінні матеріальними потоками в сфері обігу

Стислий виклад основного матеріалу теми

7.1 Організація дистрибуції матеріалів та готової продукції

 

З погляду логістичного розуміння суті і змісту процесу дистрибуції, функції, необхідні для ефективного розподілу, розділяють на три категорії: функції обміну, функції фізичного розподілу і допоміжні функції (функції забезпечення).

До функцій обміну відноситься широкий спектр дій, зв'язаних з купівлею-продажем, тобто необхідних для передачі власності.

Функції фізичного розподілу - це першоджерело того, що іменується логістикою. Основний зміст цієї діяльності — доставка потрібних продуктів у потрібне місце в потрібний час.

У категорію допоміжних функцій традиційно входять стандартизація, фінансування ринкових операцій, страхування від ризиків, а також інформаційне і наукове забезпечення маркетингу.

Реалізація функцій зв'язана з наступними поняттями:

1) Спеціалізація - це основний фактор ефективності розподілу. По суті, деякі фірми здатні привнести в логістичний процес ефект економії завдяки тому, що уміють виконувати важливі функції краще інших. І тому, навіть коли мова йде про головні функції розподілу, немає ніякої необхідності в тім, щоб ними займався кожен учасник каналу. Перевага одних перед іншими в окремих видах діяльності і складає економічну основу спеціалізації (поділу праці). Базові функції — приміром, транспортування — повинні виконуватися, незважаючи на те, що якійсь фірмі вони обходяться занадто дорого. Ця проблема розв'яжеться, якщо дана фірма продасть свій транспортний підрозділ, а замість цього стане користуватися контрактними послугами спеціалізованого вантажоперевізника. У такий спосіб функція транспортування в розподі