Види автотранспортних перевезень 1 страница

· Подорожі на рейсових автобусах

· Подорожі на "човникових" автобусах (шатлах)

· Автотранспортне обслуговування на ділянках туру (трансфер)

· Види автотранспортних перевезень:

· Спеціальні автобусні рейси

· Автокаравани (спеціальні фургони)

· Автотранспортні екскурсії

 

Класифікація автотранспорту

1. За призначенням:

· міські

· приміські

· міжміські

· місцеві

· туристичні

 

2. За дальністю:

· на дальні дистанції

· на короткі дистанції

3. За класами:

· швидкісні автобуси-експреси високого класу (клас "люкс"), мають безліч атрибутів комфортності та облатані:

- широким тонованим панорамним склом;

- системою вентиляції або кондиціонування повітря з

- можливістю його індивідуального регулювання;

- відео- та стереосистемами із виводом у салон;

- мобільним телефоном у салоні, що приймає міжна­родні дзвінки;

- сидіннями з підставками для ніг;

- індивідуальним освітленням;

- системою салонного повідомлення;

- холодильником, туалетом, кухнею;

- багажним відділенням.

· Багато автобусів категорії "люкс" мають буфети, обладнані мікрофонами, мають столи для проведення переговорів з можливістю розмістити до 25 осіб. Автобус обладнаний відеосистемою, факсом, є гарде­роб. Відстань між сидіннями становить 90 см.

· Автобуси, що мають категорію: найвищу - 4 зірки, найменшу - без зірок, в середньому розраховані на 44 пасажири, відстань між кріслами трохи менша -83см.

· Тризіркові автобуси в середньому призначені для 49 пасажирів, вони мають відстань між сидіннями 77 см. Це автобуси туристичного класу, в них не встановлено персонального кондиціонера.

· Дві зірки (стандартний клас) - ці автобуси мають багажні полиці та затемнення, відстань між сидіннями 72 см.

· Одна зірка - автобуси, призначені для подорожей на невеликі відстані, для здійснення трансферу. Вони вміщують 54-58 пасажирів та через кожні 68 см, обладнані сидіннями туристичного класу, що не відкидаються.

4. За типами кузовів:

· "седан" - закритий кузов (місткість 4-6 осіб) з дво­ма або чотирма дверима; · "хетчбек" – варіант седану з великими задніми дверима для перевезення великогабаритних вантажів; · "універсал" - варіант седану з великим (об'ємним) багажним відділенням; · "купе" - двомісний автомобіль, що має за крісламиневелике місце; · "родстер" (кабріолет) - автомобіль з м'яким або жорстким дахом, що може складатись та прибиратись у багажник: · "вен" - міні-автобус з великим за розмірами кузовом та задніми дверима призначений на 6-7 пасажирів; · "лімузин" - автомобіль з довгим кузовом. Довжина автомобіля може сягати 15 м; вони мають салон покра­щеного планування, телевізор, стереосистеми, бар, інше обладнання у т. ч. іноді ванну

 

5. За чисельністю місць:

· особливо великої місткості · великої місткості · середньої місткості · малої місткості · мікроавтобуси

6. За типом палива:

· карбюраторні

· дизельні

· на зрідженому газі:

· на зжатому газі · електробуси · гідробуси

7. За поверховістю:

· одноповерхові

· півтораповерхові

· двоповерхові · спеціальні

 

2.Організація перевезень на регулярних маршрутах

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами. Організація транзитних перевезень через треті країни потребує дозволу у комітету по транспорту Європейської економічної комісії 00Н. Для спрощення договорів на міжнародні перевезення ухвалено Женевську "Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу" (1 березня 1973 р.). Гаазьку декларацію з туризму (1989 р.) та ІІІенгенську угоду для членів Євросоюзу.

У європейських країнах, у СШЛ та Канаді діє "Положення про ліцензування перевезень автомобільним транспортом пасажирів і вантажів у міжнародному сполученні", які затверджуються урядами країн. Відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (ЛСОР), що була прийнята у м. Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень у країнах Східної та Західної Європи використовуються контрольний документ - листи поїздок, що повинні знаходитись на борту автобуса.

Згідно із загальними правилами використання цього документу при всіх міжнародних перевезеннях, що виконуються у відповідності з АСОР. комплект листів поїздки не підлягає передачі третім особам, перевізник несе відповідальність за правильність заповнення листів поїздки. Крім того, вказаний комплект документів з оригіналами листів поїздки, який постійно знаходиться у водіїв-перевізників пред'являється у країні пере­бування на першу вимогу осіб, які вповноважені проводити перевірку. У комплекті повинен знаходитись лист, що містить текст титульної сторінки контрольного документу державною мовою країн - учасниць АСОР з поясненнями символів, що використовуються, та інструкція щодо заповнення самого листа поїздки.

При вступі країни до Європейської конференції міністрів транспорту (ЄКМТ) реалізується можливість отримання багато­разових ліцензій на діяльність із перевезення та перетинання кордонів інших країн. Такі багаторазові дозволи діють протягом календарного року.

 

Особливості організації міжнародних рейсів автотранспортом

Відповідно до міжнародних угод розроблені й спеціальні вимоги до рухомого складу на міжнародних маршрутах, що включають у себе:

- відповідність міжнародним стандартам з екологічної безпеки (рівень шуму, токсичності викидів, вібрації, шкідливих випаровуваннь та ін.

- відповідність міжнародним стандартам за вагою, габаритах та наванта­женню на осі;

- відповідність нормам безпеки;

- наявність символу (знаку) міжнародних перевезень і знаку країни;

- вимоги до комфортабельності тощо

При організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом також потрібно вирішувати наступні питання: технічної допомоги, ремонту і технічного обслуговування на шляху прямування і в кінцевому пункті за кордоном: стоянки, організації заправки, відпочинку, харчування, медичного обслуговування; організації зв'язку на трасі маршруту тощо.

Послуги з надання пасажирського автомобільного транспорту в Україні здійснюються на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N° 176 із змінами та допов. від 18 жовтня 1999 р. № 1919. Цією постановою затверджені "Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту". "Правила" визначають порядок здійснення міських, приміських, міжміських га міжнародних перевезень пасажирів і багажу, пере­везень організованих груп дітей та туристів, а також обслуговування населення і пасажирів на автостанціях, автовокзалах і є обов'язковими для виконання перевізниками на автостанціях усіх форм власності замовниками, водіями та пасажирами

При організації міжнародних перевезень рейсовими автобусами туристичні компанії, як правило, укладають агентські угоди з компаніями-перевізниками. Для забезпечення перевезення людей туристична компанія резервує квитки на відповідні рейси. Квитки бувають груповими та індивідуальними, прямого руху або з пересадкою

 

3. Особливості організації спеціалізованого автотранспортного маршруту

Перевізник повинен мати ліцензію (дозвіл) на право здійснення міжнародних пасажирських перевезень. а транспортний засіб відповідати європейським екологічним нормам. Для поїздок Європою обов'язковим є обладнання автобуса приладом (тахографом), що реєструє основні параметри роботи двигуна, режим швидкості та час. У випадку оренди автобуса витрати з його страхування, громадянської відповідальності власника автотранспорту (зелена карта), добові водіїв, як правило, несе власник автобуса

Розрахунок вартості оренди здійснюється залежно від пробігу (за 1 км шляху) або терміну оренди (кількість днів). Розрахунок вартості транспортного обслуговування здійснюється залежно від завантаження автобуса у перерахунку на одного туриста

Для орендованих транспортних засобів. в угоді передбача­ється порядок розрахунків за перевезення. Вони здійсню­ються. як правило, із розрахунку погодинної оплати за користування автобусом. В угоді повинно бути вказано, яка сторона бере на себе функції обслуговування та страхування автобуса на міжнародних маршрутах. Крім того, в угоді з автотранспортним підприємством потрібно обумовити:

- марки автотранспортних засобів, що надаються під обслу­говування туристів (автомашин, автобусів);

- ціни та тарифи:

- графіки та терміни роботи автотранспорту:

- маршрути, на яких використовується автотранспорт;

- терміни надання замовлення на виділення автотранспорту та терміни відмови від замовлення без пред'явлення штрафних санкцій:

- матеріальну відповідальність АТП за несвоєчасне подання автотранспорту на обслуговування туристів:

- матеріальну відповідальність турфірми за невикористання автотранспорту;

- максимальний термін очікування туристів при запізненні автотранспорту;

- основні права та обов'язки туристів, гідів при користуванні автотранспортними засобами;

- знижки та пільги;

- наявність тахографа та листів поїздки

. Використання власних туристичних автобусів потребує додаткових витрат ту­ристичних компаній: на стоянку, технічний огляд та ремонт, на заміну запчастин, необхідність утримання, обслуговуючого персоналу та кваліфікованих водіїв, страхування транспортних засобів та відповідальності власника автотранспорту

Процес розробки автотранспортного маршруту має такі етапи:

1.Дія організації туристичного маршруту перевізнику необхідно:

- визначити маршрут, використовуючи при цьому дороги, якими уже здійснюються регулярні автобусні перевезення;

-визначити місця зупинки автобуса, виходячи з таких ^: умов: після керування автобусом протягом 4,5 год водій повинен зробити перерву не менше, ніж на 4$ хв: суласти схему маршруту з нанесенням на ній ділянок доріг, населених пунктів, аварійно-небез­печних ділянок; скласти розклад руху, керуючись розрахунковою швидкістю руху

2.Дослідження туристичних ресурсів по запланованій трасі маршруту, виявлення обмежень щодо споживання туристських ресурсів. На початку планування туристичного маршруту необхідно визначити існуючий стан туристичних ресурсів. проаналізувати, наскільки відповідають цілям подорожей, що будуть проводитись по даному маршруту. На підставі проведених досліджень з'ясувати, наскільки цей район привабливий для туристів, які існують обмеження ' у споживанні туристичних ресурсів, тобто, яку кількість туристів і в який термін може прийняти даний район без шкоди для довкілля

3.Побудова ескізної моделі маршруту (визначення виду маршруту, категорії шляхів та їх, стану, прив 'язка маршруту до пунктів життєзабезпечення). Необхідно визначити найбільш ' придатний (з точки зору прибутків, що очікуються, і зручності для туристів) вид маршруту: лінійний, круговий, радіальний. Визначити кілька варіантів маршрутів за різними видами та обрати найбільш оптимальний. Вирішити, які саме шляхи по даній трасі маршруту найбільш раціонально використати (шосейні з твердим покриттям або сільські дороги з ґрунтовим покриттям). Необхідно з'ясувати, які існують обмеження (на деяких шляхах вимагається плата за проїзд, перешкоди на шляхах, в якому стані покриття та який автотранспорт найкраще використати на цьому маршруті. Виходячи з нього, слід прив'язати маршрут до пунктів життєзабезпечення (пунктів технічної допомоги, станцій заправки пальним, пунктів розміщення та харчування, пунктів медичної допомоги, розташування постів ДАЇ) таким чином, щоб зробити його більш рентабельним

4.Розробка карти швидкостей і безпеки маршруту. Необхідно з'ясувати, які саме швидкості дозволені на маршруті. Враховуючи дозволені швидкості, потрібно розрахувати швидкість руху, щоб подолати заплановані відстані за визначений час

5.Оформлення паспорту маршруту та узгодження його з відповідними службами. Паспорт маршруту є реєстраційним документом. що містить умови та режим руху автотранспорту на маршруті. Паспорт маршруту складається з ряду формулярів (листів), зміст яких наводиться в "Інструкції з паспортизації маршрутів". Паспорт автобусного туристичного маршруту є документом, що характеризує:, маршрут, наявність шляхових та лінійних споруд. пунктів зупинок та відстаней між ними, розрахунки часу руху автобусу, стан дороги, а також роботу автобуса на маршруті. Паспорт складається туристичною організацією у двох екземплярах на кожен діючий маршрут. На автобусні маршрути паспорт складається з набору окремих листів-форм.

Карта-схема маршруту. Схема маршруту з наведенням лінійних дорожних споруд та небезпечних ділянок на дорозі виконується у масштабі після вивчення маршруту за документами та матеріалами шляхово- експлуатаційних організацій і безпосереднього обстеження шляхових умов по трасі маршруту. На схемі та у плані позначаються: населені пункт та їх назви, перетин з автомобільними, залізничними дорогами; мости та річки: криві малого радіусу з обмеженням видимості, тривалі підйоми та спуски; дорожні знаки, що потребують зниження швидкості, пункти заправлення пальним, дамби та складні перехрестя, станції технічного обслу­говування. пункти технічної допомоги та зупинки.

Обстеження траси маршруту. З метою здійснення заміру протяжності маршруту створюється комісія, що одночасно обстежує і дорожні умови на маршруті. Вона визначає фактичну відстань між пунктами зупинок, що передбачені на автомобільних дорогах. Під час руху на маршруті позначають усі населені і пункти та їх протяжність (початок та кінець за показником спідометра). Одночасно у протоколі фіксують усі обмеження швидкості руху на трасі маршруту (їх розміри та протяжність) за дорожніми знаками та небезпечні ділянки, що потребують від водіїв підвищеної уваги га зниження швидкості яз я забезпечення безпеки руху (спуски, підйоми, мости, перехрестя).

Час (швидкість) руху автобусу. Розрахунок часу руху, встановлення швидкості руху автобусів на діючих та нових маршрутах здійснюється відповідно з існуючими вимогами.

Паспортні дані автодороги. Запов­нюється відповідно з паспортом автомобільної дороги. Для доріг, що не мають паспорта, відомості беруться з матеріалів державних органів влади. При відсутності відомостей проводиться безпосереднє дослідження та вивчення траси маршруту.

Фінансовий план маршруту Показники. вказані у.листі, складаються на підставі фінансового плану.

Розклад руху автобусу. Ці дані наводяться відповідно з роботою автобуса у кінцевому та проміжних пунктах маршруту з використанням вихідних даних руху автобуса по маршруту.

 

4. Організація прокату автомобілів

Способи бронювання прокату автомобіля

 

1) Бронювання автомобіля одночасно з резервуванням авіаквитків

2) Бронювання являє собою безпосереднє звернення до компанії прокату автомобілів

 

 

На організацію роботи компанії впливають наступні складові роботи фірми::

 

- тарифи, шо встановлені фірмою: вони основуються на часі, відстані або комбінації того та іншого: тривалість може бути виміряна у годинах, днях, тижнях; відстань вимірюється за спідометром: кількість кілометрів або миль від місця оренди;

- розмірі, марки та моделі автомобіля. Залежно від розміру та моделі вони поділяються: економні або суперкомпактні. компактні, середні, великі або стандартні, спортивні та спеціалізовані моделі;

- види оренди: автомобіль беруть напрокат в один кінець або в обидва кінці. Прокат в один кінець - коли клієнт отримує автомобіль в одному пункті свого маршруту, а залишає у іншому; в обидва кінці - клієнт повертає автомобіль у те ж саме місце, де він його брав напрокат:

- документальне підтвердження водійської кваліфікації

Кожна автопрокатна фірма вимагає пред'явлення прав на водіння автомобілем, уточнює вік та кредитоздатність клієнта; більшість компаній автопрокату вимагає, щоб вік орендатора був як мінімум 21 рік (а іноді й 25 років), максимум - 65. Всі фірми вимагають підтвердження кредитоспроможності клієнта: яким чином він буде сплачувати - готівкою, кредитною карткою, чеком.

Останнім часом багато фірм випускають свої власні кредитні картки, які дають право клієнтові на швидке обслуговування.

Практична робота.

Завдання. 1.Побудувати схему автобусного туру.

Завдання 2.Розробити технологічну схему авто обслуговування, подавши інформацію для бронювання та складові орендної плаьти за наступною формую:

Таблиця

Бронювання та оренда плата за автоперевезення

Перелік інформації для бронювання	Складові орендної оплати

 

Завдання 3.Описати класи автобусів за такою формую

Таблиця

Класи автобусів та їх характеристика

Класи автобусів

Характеристика автобуса

1клас (одна зірка)

 

2 клас (дві зірки)

 

3 клас (три зірки)

 

4клас (чотири зірки)

 

5 клас (п’ять зірок0

Контрольні запитання та завдання

1. Автотранспортне обслуговування в туризмі.

2. Охарактеризуйте особливості організації автоперевезень туристів.

3. Види автотранспортних перевезень та подорожей.

4. Автопотяги та автотрейлери. Автопричепи для туристів.

5. Визначте базові заклади розміщення автотуристів.

6. Визначте особливості організації автоподорожей на міжна­родних маршрутах. СМАП як орган контролю безпеки та правил перетину кордону автотранспортом.

7. Організація автотранспортих перевезень на внутрішніх маршрутах.

8. Особливості організації транспортних екскурсій.

9. Автобуси-шатли як засоби забезпечення трансферу в місцях транспортних розв'язок.

10. Ротелі як засоби пересування та проживання при здійснен­ні тривалих подорожей.

11. Охарактеризуйте особливості складання паспорта авто­транспортного маршруту різної складності (тривалі та короткотермінові).

12. Визначте основні складові паспорта автотранспортного маршруту.

13. Сформулюйте вимоїн до автотранспорту, призначеного для перевезення пасажирів та багажу на міжнародних маршрутах.

14. Сформулюйте обов'язки туристичної фірми по організації автотранспортних маршрутів.

15. Особливості оформлення страхування автотранспорту (зелена карта).

 

ТЕМА 11. МОРСЬКІ ТА РІЧКОВІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ І КРУЇЗИ

Навчальні цілі:

Знати: систему водного транспорту, його інфраструктура, типи і класи суден.

Вміти: надати послуги на регулярних рейсах та круїзних суднах.

План семінарського заняття:

1.Особливості обслуговування водним транспортом та формування круїзних територій.

2.Типи та класи суден.3.Види круїзів та їх характеристика.

4.Організація круїзних туристичних маршрутів та їх специфіка.

5.Організація перебування туристів на круїзному судні. Берегове осблуговування.

Рекомендована література: 3, II. 12. 15. 23. 63.

Самостійна робота:

Ключові слова: круїз, лінійне (регулярне) плавання, рейсове (круїзне) плавання, пасажирське судно

Круїз - це морська чи річкова туристична подорож та теплоході, що використовується як засіб транспорту­вання. розміщення, харчування, розваг та ін. та включає в себе програму берегового обслуговування.

Лінійне (регулярне) плавання - це організація руху одного чи групи, закріплених за лінією, суден для перевезення пасажирів між певними портами за заздалегідь заявленим маршрутом (річному чи сезонному).

Рейсове (круїзне) плаваннЯ - це організація роботи кожного окремого судна в оренді у фрахтівника чи за сумісної програми з туроператором на основі договору фрахтівника, а також агентської угоди за сумісним круїзним рухом.

Пасажирське судн о - це судно, що має приміщення для перевезення більш, ніж 12 пасажирів.

Мета завдання. Закріпити лекційний матеріал з водного і морського перевезення а закріпити організацію перевезення туристів на водному транспорті.

Зміст та виконання роботи.

1. Особливості обслуговування водним транспортом та формування круїзних територій

Перевезення туристів водним транспортом включає в себе:

- морські перевезення та круїзи

- річкові перевезення та круїзи

подорожі на паром ах. катамаранах, яхтах, човнах

- морські та річкові прогулянки (екскурсії)

- інші види водного транспорту.

Т аблиця

Переваги та недоліки водною транспорту

Переваги	Недоліки
1. Найбільш високий рівень ком­фортності на борту судна	1. Невисока швидкість руху
2. Значний обсяг одноразового за­вантаження (до 3000 пасажирів та! більше (мегалайнери)	2. Високі тарифи на круїзні подорожі (як на елітний відпочинок)
1 Можливість реалізації різних за метою видів туризму (пізнавальний, бізнес, лікувальний, паломницький та ін.)	3. Синдром "замктого простору"
4. Можливість повноцінного відпочинку на борту судна	і 4. Можливість отримати "морську хворобу"
5. Повний комплекс життєзабезпечення на борту судна	5. Обмежена мобільність

 

 

Таблиця

Типізація і класи суден

Ознака класифікації	Види суден
1. За групами	1. 1. Необмеженого морського та океанічного пла-. вання. що мають велику місткість, високу швид­кість та обслуговують зовнішньоторговельні зв'язки держави
1.2. Обмеженого морського плавання, що мають відносно невелику місткість та здійснюють переве­зення у межах одного моря
1.3. Місцевого та рейдового плавання невеликої місткості, що призначені для перевезень у місце­вому сполученні (у межах акваторії порту, на рейді)
2. За експлуатацій­ною функцією пасажирські судна поділяються на	2.1. Пасажирські судна характеризуються паса- жиромісткістю (кількістю міст, призначених для перевезення пасажирів). Згідно Міжнародної кон­венції з охорони людського життя на морі до паса­жирських відносять судна, що мають більше 12-ти пасажирських місць
2.2. Вантажопасажирські судна - це судна, які призначені для одночасного перевезення пасажи­рів та вантажу. Для таких суден важливим с по­казник вантажомісткості судна (обсяг усіх його вантажних приміщень, що вимірюється у кубічних метрах (фунтах). Валова місткість або бруто-регістровий тоннаж (бруто) свідчить про обсяг приміщень судна. Обсяг вимірюється у регістрових тоннах. Одна регістрова тонна дорівнює 2,83 м3\ Швидкість судна вимірюється у вузлах. Один вузол дорівнює морській милі (1852 м) за годину
3. За характером руху пасажирські судна поділяються на	3.1. Водотоннажні - при плаванні витісняють корпу­сом визначений об'єм води, що не залежить від швидкості
3.2. Швидкісні судна з аерогідродинамічними 1 властивостями - судна на підводних крилах, на повітряній подушці
4.За типом внутрішнього двигуна судна	4.1. Пароплави з паровою поршневою машиною
4.2. Теплоходи - з двигуном внутрішнього згорання
4 3 Турбоходи - з паровою турбіною
4 4 Газотурбоходи - з газовою турбіною
4.5 Дизель-електроходи та турбоелектроході головним електродвигуном, струм від якого подається від генератора, що повертається дизельною або турбіною
5.За метою та організацією рейсів	5.1 Прогулянкові рейси, що здійснюються при проведенні екскурсій або короткотермінових прогулянок туристів у море без заходу до порту, або з мінімальною кількістю заходів. Порт посадки одночасно є й портом висадки пасажирів (круговий маршрут)
5.2. Спеціальні - рейси проводяться за замовленням різних установ шляхом надання судна у фрахт та укладання відповідного договору. Використовують їх для одноразових перевезе учасників фестивалів, наукових експедицій
	5.3 Підгінні рейси судна з технічною мето наприклад, від базового порту до порту, де відбувається посадка пасажирів
5 4. Лінійні - це рейси, що характеризуються популярністю, стабільністю портів заходів, можливістю посадки та висадки пасажирів в усіх портах також перевезення автомашин, багажу, тварин» Лінійне (регулярне) плавання передбачає організацію руху одного або групи закріплених за лінії суден для перевезення пасажирів між визначеними портами за розкладом (на рік або сезон Тарифи на лінійні перевезення постійні, не змінюються упродовж усього періоду навігації
5.5. Круїзні - це рейс, що здійснюються за спеціальними маршрутами та розкладом. Вони розраховані на перевезення туристів із заходами найбільш атракгивні порти з посадкою і висадка пасажирів у початковому та кінцевому портах
6. За даль­ністю пла­вання га географією портів захо­ду паса­жирські пере­везення по­діляються на:	Каботажні це перевезення між портами однієї держави без проміжних заходів до іноземних портів. Існує великий каботаж (перевезення між портами різних басейнів) та малий каботаж (перевезення у межах одного басейну)
Міжнародні - перевезення включають сполучення між портами різних держав
7.Залежно від форми сполучення	7. 1 Транзитні - лінії протяжністю 400 км. Флот, що на них працює, єприписаним до мореплавства
7.2Місцеві - лінії функціонують між пунктами, розташованими за межами міста або району, про­тяжністю до 400 км. Судна приписані до портів(пристаней)
7.3. Приміські - лінії функціонують на території, що адміністративно підпорядковані місту або району
7.4. Міські - лінії, що діють в межах міста
7.5. Переправні - лінії, що діють між пунктами протилежних берегів

 

 

Види круїзів поділяються за такими класифікаційними ознаками:

За характером водного простору:

- Морські круїзи

- Річкові круїзи;

- Океанські круїзи

- Змішаного типу

-

За територіальною ознакою:

1.5. Каботажні (круїзи в межах однієї країни)

1.6. Міжнародні (закордонні круїзи чи між портами різних країн)

 

Залежно від форм організації:

1. Класичні - це тривалі за терміном подорожі-круїзи, для яких є характерними заходи в більшість портів за маршрутом, програма бере­гового обслуговування та повний комплекс харчування на борту судна. Поділяються на два підвиди:

2. Автономні - це круїзи за круговим маршру­том (коли порт посадки та висадки співпадає)

3. Секційні - це частина тривалого (навко­лосвітнього чи європейського) круїзу, тобто один великий рейс судна (тривалістю 80- 90 діб) поділяється на окремі секції (по 14-18 днів), кожна з яких реалізується як окремий круїз

4. Спеціальні - це круїзи, під час яких пере­бування на борту судна суміщається з цільовою програмою (конференція, фестиваль. навчання, лікування та ін.). В основному такі рейси орга­нізовуються як разові (в несезонний період)

5. Комбіновані - це круїзи, які об'єднують транспортування на судні з іншими видами транспорту (найчастіше сполучення: судно- літак; літак-паром (напр.: Татлінн-Стокгольм Таллінн)

6. Перервані - це круїзи, які поєднують по рожі на судні та тривате перебування на узбе­режжі (напр.: круі'зи по островах російської півночі: СПБ - Кіжи - Соловки та ін.)

7. Міні-круїзнице короткострокові круїзи (в основному подорожі вихідного дня)

 

 

4. Організацій круїзних туристичних маршрутів га їх специфіка