Коефіцієнти відбиття стелі, стін і підлоги

12. Визначення коефіцієнта нерівномірності освітлення(мінімальної освітленості) z, який залежить від розташування світильника по відношенню до освітлювальної поверхні. Коефіцієнт z знаходиться в межах z = 1,1¸1,5. Взагалі коефіцієнт нерівномірності освітлення z залежить від типу світильника, від відстані між світильниками та висоти їх підвішування h_п .

Коефіцієнт мінімальної освітленості визначається за формулою:

z = E_сер. / E_min, (15)

де: E_сер. – середня освітленість робочого місця;

E_min – мінімальна освітленість робочого місця.

Зазначимо, що z приймається рівним 1,0 при розрахунку на середню освітленість E_сер. чи у випадку відбитого освітлення. Для добре спроектованого приміщення треба приймати такі вимоги:

a) для ламп розжарювання, ДРЛ і ДРІ коефіцієнт нерівномірності освітлення z приймається рівним z = 1,15;

b) для люмінесцентних ламп коефіцієнт нерівномірності освітлення приймається рівним z = 1,1;

13. Розрахунок потрібного світлового потоку джерел світла у світильнику. За умови досягнення рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь використовується формула необхідного світлового потоку Ф однієї лампи:

Ф = E_min× S × z × k_з / (N × n × h), (16)

де: E_min – нормована мінімальна освітленість робочого місця, лк;

S – площа освітлюваного приміщення, м²;

z – коефіцієнт мінімального освітлення, який характеризую нерівномірність освітлення;

k_з – коефіцієнт запасу, який враховує зниження освітленості із-за запиленості приміщення, забруднення та старіння світильників і ламп. Цей коефіцієнт лежить в межах k_з = 1,3 ¸ 2,0 (табл. 11).

N – кількість світильників, передбачена ще до розрахунку відповідно до оптимального відношення відстані між однаковими люмінесцентними світильниками Z до числа ламп n у кожному світильнику (див. формула 10);

n – кількість ламп у кожному світильнику (світильники одного типу);

h – коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки на розрахунковій площині, що вказує, яка частина світлового потоку (корисна) падає на робочу поверхню. Для світильників з лампами розжарювання h = 0,1 ¸ 0,71, з газорозрядними лампами h = 0,2 ¸ 0,97.

Таблиця 11

Значення коефіцієнта k_з

Зазначимо,що коефіцієнт h можна вважати складною функцією просторового розподілення світла та властивостей приміщення.

14. Визначення загального світлового потоку Ф_S від всіх світильників здійснюється за формулою:

Ф_S = Ф × N. (17)

15. Вибір виду штучного джерела світла (ламп). Підбирають за довідковою табл. 12 вид штучного джерела світла. Параметри вітчизняних світильників визначаються типом, числом ламп, типом ламп, потужністю ламп, кривою сили світла (КСС), ступенем захисту ІP, коефіцієнтом корисної дії світильника в нижню півсферу (h_È). Ці параметри світильників та ламп ртутних (ДРЛ), розжарювання (ЛР), люмінесцентних (ЛЛ) та інших подані в таблиці. Світильники – джерела світла, укладені в арматуру (оболонки), які призначені для правильного розподілу світлового потоку, захисту очей від надмірної яскравості джерела, а також для захищення джерела світла від механічних пошкоджень, пилу, диму, кіптяви та вологи.

Таблиця 12

Параметри світильників

Світильники відносяться до електротехнічних виробів, оболонки мають захист, визначений стандартом ГОСТ 14254 – 80. Для позначення ступенів захисту застосовуються букви IP (International Protektion) і наступні за ними дві цифри. Наприклад, IP 31. Перша цифра позначає ступінь захисту персоналу від стикання з рухомими частинами, розташованими всередині оболонки, від зіткнення з частинами, які за також ступінь захисту виробу від попадання всередину твердих тіл і пилу. Друга цифра позначає ступінь захисту виробу від попадання води. Якщо для виробу потрібно вказати ступінь захисту тільки однією цифрою, то пропущена цифра замінюється буквою X, наприклад: IPX4, IP2X. Ступені захисту виробу та персоналу наведені в табл. 13.

Таблиця 13