| Найменування лампи | Номінальна потужність, Вт | Середня тривалість горіння, год | Світловий потік, лм | Тип цоколю |
| ДНаТ-50 | Е 27 | |||
| ДНаТ-70 | Е 27 | |||
| ДНаТ-100 | Е 40 | |||
| ДНаТ-150 | Е 40 | |||
| ДНаТ-250 | Е 40 | |||
| ДНаТ-400 | Е 40 | |||
| ДНаТ-700 | Е 40 | |||
| ДНаТ-1000 | Е 40 |
Металогалогенні лампи (ДРІ), колби яких наповнені парами галогену (йоду або брому), мають високу світлову віддачу та поліпшену кольоровість і застосовуються для освітлення приміщень великої висоти і площі, а також будівельних майданчиків, кар’єрів тощо. Лампи типу ДРІ застосовуються для вуличного освітлення.
Дугові ртутні лампи типів ДРЛ, ДРІ рекомендуються для виробничих приміщень, якщо робота не пов’язана з розрізненням кольорів і для зовнішнього освітлення. Вказані лампи широко використовуються в прожекторах. Зокрема, ДРІ-5 є лампою 5-ї модифікації, яка має еліпсоїдальну колбу та може функціонувати в будь-якому положенні, а лампа ДРІ-6 – дугова ртутна лампа 6-ї модифікації, яка має циліндричну форму та може функціонувати тільки в горизонтальному положенні (± 60¢). Технічні параметри ламп ДРЛ і ДРІ наведені в табл. 6.
Таблиця 6
Технічні параметри дугових ртутних ламп
| Номінальна потужність дугової ртутної лампи, Вт | Номінальний світловий потік дугових ртутних ламп, лм | ||||
| ДРЛ (6) | ДРЛ (10) | ДРІ | ДРІ-5 | ДРІ-6 | |
| – | – | – | |||
| – | – | – | |||
| – | |||||
| – | – |
Новим і перспективним напрямом розвитку освітлювальних приладів є використання світлодіодних ламп. Світлодіодні лампи мають велику світлову віддачу. Порівнюючи з світловою віддачею ламп розжарення (10 – 20 лм/Вт), світлодіодні лампи мають світлову віддачу (20 – 140 лм/Вт). Світлодіодна лампа дає стільки ж світла, як і 40-ватна лампа розжарення, але використовує активну потужність мережі менше 9 Вт.
Вважаючи, що потужність ламп є нормованою (таблиці 2; 3; 4; 5; 6), визначимо кількість ламп
N = RS / Rн , (4)
де Rн – нормована потужність однієї енергозберігаючої (люмінесцентної) лампи чи лампи розжарювання.
Як приклад, якщо взяти енергозберігаючу лампу типу LUXEL потужністю Rн = 25 Вт, то кількість таких ламп, що повинні забезпечувати нормовану освітленість, повинна бути N = 1125 Вт/ 25 Вт = 45. Це відповідає 9-и світильникам з 5-а лампами.
Якщо ж брати лампи розжарювання, потужністю Rн = 75 Вт, то їх кількість повинна бути N = 1125 Вт/ 75 Вт = 15, тобто потрібно три світильника (люстри) по п’ять ламп в кожному.
Потрібно зазначити, що збільшення кількості ламп в світильнику неминуче викличе зростання струмового навантаження на підвідних проводів живлення. При цьому слід керуватися розділом 1.3 Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), де викладені норми вибору провідників за нагріванням [7].
2.2.Графічний метод
Графічний метод, зокрема метод А.А.Труханового, припускає розрахунок за номограмами [1; 5]. Цей метод дає найбільшу точність при розрахунку освітлювальних установок зі спрямованим світлом.
Точковий метод
Точковий метод використовується для розрахунку локалізованого та місцевого освітлення, а також освітлення негоризонтальних площин та великих територій. Цей метод дозволяє врахувати освітленість, яка створюється світловим потоком, відбитим від стін і стелі.
Як відомо з фізики, освітленість Е в точці поверхні А, створена ізотропним точковим джерелом, силою світла І, на відстані r від нього, виражається формулою
ЕА = І × cos a / r 2, (5)
де a – кут падіння променів (рис. 1).
S*
j
dS
Рис. 1. До пояснення поняття освітленості поверхні, де:
dS – елементарна площа ділянки;
– радіус-вектор від точкового джерела світла S* до освітлювальної поверхні;
– нормаль до поверхні.
Якщо d – розмір джерела, то його можна вважати точковим за умови, коли відстань r від джерела до освітлюваної поверхні значно більше розміру джерела. Якщо відношення r / d > 10, то помилка при обчисленні освітленості за формулою (5) менше 1 %.
Так, як r × cos a = h – висота підвісу світильника, то r = h / cos a. Підставляючи в (5), маємо ЕА = (І × cos3 a) / h2. Уводячи коефіцієнт запасу k, маємо остаточно
ЕА = (І × cos3 a) / (k h2). (6)
У тому випадку, коли розрахункова точка Б знаходиться на будь-якій негоризонтальній площині, освітленість можна знайти за виразом:
ЕБ = ЕА × y, (7)
де y – перехідний коефіцієнт, що визначається за спеціальними номограмами.
Якщо освітлення утворюється від кількох джерел світла (кількох світильників), то підраховують освітленість від кожного з джерел (світильників) і за принципом суперпозиції (накладання) знаходять загальну освітленість.
Зазначимо, що принцип суперпозиції хвиль відноситься до системи хвиль, які поширюються в середовищі, незалежно одна від іншої. Результуюча швидкість, зміщення та прискорення кожної частинки середовища рівна векторним сумам відповідних величин, обумовлених кожною із хвиль окремо. Для системи однаково поляризованих електромагнітних хвиль світлового діапазону їх створювана загальна освітленість в деякій точці отримується арифметичною сумою окремих освітленостей, які створюються в даній точці складовими хвилями.
Різновидом точкового методу є метод ізолюкс (ізолюкса – крива, яка являє собою геометричне місце точок даної площини з однаковими значеннями освітленості).
