До побутових належать посуд та художньо-декоративні вироби

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА

Практичної роботи

з дисципліни "Товарознавство"

для студентів напряму підготовки "Готельно-ресторанна справа"

 

Тема заняття: ВИВЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ КЕРАМІЧНИХ ТОВАРІВ

2 год.

 

Мета проведення заняття: відпрацювати навички ідентифікації та контролю якості керамічних побутових виробів, що використовуються у закладах готельно-ресторанного господарства.

 

Після виконаної роботи студент повинен

знати:

- терміни та їх визначення в групі керамічних побутових товарів;

- ознаки класифікації асортименту та характеристику видів і різновидів керамічних побутових товарів, що використовуються у закладах готельно-ресторанного господарства;

- вимоги до якості керамічних побутових товарів;

- чинники, що впливають на якість керамічних побутових товарів;

- методи оцінки якості керамічних побутових товарів;

- вимоги до маркування, пакування, транспортування керамічних побутових товарів;

- умови зберігання керамічних побутових товарів;

 

вміти:

- ідентифікувати керамічні побутові товари за класифікаційними ознаками;

- аналізувати та формувати асортимент керамічних побутових товарів;

- визначати споживчі переваги різних асортиментних підгруп та видів керамічних посудних та художньо-декоративних виробів;

- характеризувати споживні властивості керамічних побутових товарів;

- користуватись інструктивною та нормативною документацією щодо асортименту, якості керамічних побутових товарів, їх маркування та зберігання;

- використовувати органолептичні методи оцінки якості керамічних побутових товарів;

- визначати якість керамічних побутових товарів відповідно до чинної нормативної документації;

- вирішувати практичні завдання, пов'язані з забезпеченням контролю якості керамічних побутових товарів;

 

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: зразки та асортиментні карти, електронний каталог побутових виробів з кераміки, стандарти.

 

Короткі відомості з теоретичної частини роботи

Керамічні вироби класифікують за такими ознаками: характер будови черепка, щільність черепка, наявність глазурі (поливи) і призначення.

За характером будови черепка розрізняють вироби тонкої кераміки і грубої кераміки.

До тонкокерамічних виробів належать фарфорові, фаянсові, майолікові, тонкокам'яні і напівфарфорові вироби.

Вироби грубої кераміки - це гончарний посуд, черепиця, глиняна цегла та ін.

За щільністю черепка керамічні вироби поділяють на щільні і пористі.

Вироби з пористим черепком — фаянс, майоліка, гончарна кераміка.

Вироби зі спеченим щільним черепком - фарфорові, тонкокам'яні, напівфарфорові.

Пористість черепка визначається за водопоглинанням (%). До щільних належать вироби з водопоглинанням менше 5%, до пористих — більше 5%.

За наявністю глазурі(поливи) розрізняють вироби глазуровані(полив’яні) і неглазуровані(без поливи). Глазуровані мають гладку і блискучу поверхню, яка не пропускає воду і гази. Поверхня неглазурованих виробів шорстка, матова і, як правило, пропускає воду.

За призначенням керамічні вироби поділяють на побутові, архітектурно-будівельні і технічні.

До побутових належать посуд та художньо-декоративні вироби.

Вироби архітектурно-будівельні — це переважно вироби грубої кераміки, які використовуються у будівництві (цегла та черепиця, санітарно-технічні вироби, плитка тощо).

Вироби технічного призначення використовуються в радіоелектронній, авіаційній, автомобільній та Інших галузях, а також для оснащення хімічних лабораторій (посуд, ступки, пестики й ін.).

За видами кераміки розрізняють вироби фарфорові, фаянсові, майолікові, напівфарфорові, гончарні, тонкокам’яні.

Декорування керамічних виробів. Основні способи декорування керамічних виробів: оздоблення керамічними фарбами, препаратами дорогоцінних металів тощо; забарвлення керамічної маси і ангобування; прикрашання декоративними поливами. Декорування виробів може бути рельєфним і гладким. Наявність на поверхні виробу випуклих або заглиблених прикрас характерні переважно для майоліки та керамічних художньо-декоративних виробів, рідше — для фарфоро-фаянсового посуду, для якого характерні гладкі типи декорування. Гладке декорування буває надполив’яним і підполив’яним (для фарфору найчастіше використовують кобальтові (сині) та хромові (зелені) фарби, які наносять після першого випалювання). Потім покривають вироби безкольоровою прозорою поливою і направляють на полите випалювання. Над полив’яні фарби наносять на покриті поливою і випалені вироби і закріплюють їх шляхом введення до їх складу легкоплавких фрит (флюсів) і додаткового муфельного випалювання при температурі 600—900°С в окисному середовищі. Вид декорування залежить від призначення та властивостей черепка виробів.

Прикрашають вироби вручну або за допомогою спеціальних приладів (напівмеханізованим методом). Живописні роботи та домальовування окремих деталей малюнка, промазка рельєфу виконується (пензлем чи пером) фарбами та препаратами золота, срібла. Застосування напівмеханізованого методу декорування основане на використанні прийомів, які прискорюють нанесення малюнка. Це такі види декорування: декалькоманія, трафарет, шовкографія, друк, штамп, фотокераміка, покриття.

Живопис — крупні чи дрібні малюнки фарбою і золотом, сріблом тощо, нанесені на вироби в основному пензлем. У візерунках, виконаних живописом, помітні мазки пензля; розпис має більш насичений і вільний характер і, як правило, більш високі художні переваги, ніж інші методи прикрашання. Живопис застосовують як самостійний вид декорування виробів та як доповнюючий до деколі, печаті, трафарету тощо. У цьому випадку він має різні назви: строкатість малюнка (часткове розфарбування, яке підкреслює окремі деталі — носики, ручки тощо), розфарбування (майже всі деталі рисунка розфарбовуються), дофарбування (додаткова ручна робота до інших видів декору), промазка рельєфу — суцільне покриття рельєфу; розфарбування рельєфу чи строкатість рельєфу тощо.

Стрічка, відводка, вусик — кольорові смуги різної ширини, нанесені на вироби за допомогою пензля або останнім часом за допомогою напівавтомату (механічним способом).

Стрічка — смужка, яка йде по краю виробу завширшки від 4 до 10 мм. На фаянсові вироби наносять буфетну стрічку шириною до 15—16 мм.

Відводка — смужка шириною 1—3 мм, розташована по краю чи близько до краю виробу.

Вусик — смужка шириною до 1 мм, яку найчастіше розміщують під стрічкою і відводкою.

Декалькоманія (деколь ) — це перенесення багатокольорових, як правило, малюнків, віддрукованих літографським способом керамічними фарбами, на швидкорозмочувальний папір. Такі малюнки наносять по типу дитячих перевідних картинок. Папір з малюнком зволожують, накладають на поверхню виробу, попередньо покритого спеціальною мастикою, і обережно труть вологим валиком до відділення паперу. Потім папір знімають, а малюнок залишається на виробі.

Шовкотрафаретна деколь є більш прогресивним декоруванням, яка являє собою багатокольоровий малюнок, що спочатку наносять на папір через шовкографічну сітку, а потім з паперу переводять на поверхню виробу. При цьому на виробі одержуємо пряме зображення малюнка, який наноситься швидше, ніж при літографському способі, оскільки при цьому поверхня не покривається мастикою, а після нанесення не промивається водою.

Трафарет — рисунок однокольоровий і багатокольоровий, який може бути підглазурним і надглазурним. Наноситься аерографом на вироби фарбами за допомогою одного чи декількох трафаретів, через вирізи яких фарба потрапляє на поверхню виробу. Характерними рисами цього декору є простота малюнка, чіткі його обриси та деталей малюнка, а також відсутність плавного переходу від одного малюнка до іншого.

Друк — однокольоровий контурний рисунок, перенесений з вигравіруваної сталевої дошки на цигарковий вологий папір, а потім з нього (поки не висохла фарба) — на поверхню виробу. Іноді цей контурний однокольоровий рисунок розмальовують на виробі пензлем, тоді він носить назву "друк з розфарбуванням", яка може бути лише надглазурним. Друк однотонний може бути як надглазурним, так і підглазурним.

Штамп — однокольоровий нескладний малюнок, який склада­ється з ліній, штрихів, точок і наноситься на вироби за допомогою гумової печаті (штампа) або стрічки золотом чи фарбою. Найчастіше він виконується у вигляді вузького бортового малюнка в сполученні з іншими видами декору (стрічки, деколь тощо).

Шовкографія — це малюнок, який нагадує однокольоровий і багатокольоровий трафарет, але має більш тонкі та точні штрихи, і може бути виконаний суцільною фарбою. Переносять на вироби через шовкову (капронову) сітку, покриту спеціальною лаковою плівкою, яка утворює візерунок. Такий трафарет кладуть на поверхню виробу і протирають за допомогою ракелі фарбу через сітку; при цьому малюнок з трафарету переводиться на виріб.

Малюнки шовкографії мальовничі та насичені, на них добре помітні найменші лінії і штрихи. Цей метод є більш економічним і продуктивним порівняно з живописом.

Фотокераміка полягає у перенесенні на виріб зображення з фотопластинки. Процес складається з таких операцій: діапозитивне зображення на фотоплівці зі світлочутливим шаром покривають порошком керамічної фарби, а потім шаром колодію. Після відповідної хімічної обробки фотопластинки шар емульсії відділяється від скла фотопластинки і під водою переноситься на поверхню виробу. Найчастіше це зображення портретів, пейзажів тощо. Колір малюнка — коричневий або ж різнокольоровий.

Покриття — покриття всієї поверхні виробу фарбою. Воно буває суцільним, з прочисткою, з прочисткою і розкраскою, напівпокриття і затухаюче. Суцільне покриття — це таке, коли фарба покриває всю поверхню виробу, крім носиків, ручок, кришок та інших деталей.

Напівпокриття — це кольорова стрічка шириною в 20 мм і більше.

Покриття з прочисткою має візерунки, з яких знята фарба. Якщо ці місця очищені від фарби, додатково розмальовані фарбами чи золотом, то це буде називатись "покриття з прочисткою і розкраскою".

Затухаюче покриття характеризується поступовим переходом суцільної фарби на її повну відсутність на поверхні виробу.

Забарвлення керамічної маси проводиться для виробів з тонкокерамічної маси, напівфарфору, що мають природно жовтуваті, сіруваті відтінки, які необхідно приглушити чи змінити на інші кольори, додаючи до цих мас забарвлюючі сполуки. Для художньо-декоративних виробів з фарфору також забарвлюють черепок в рожеві, блакитні, зеленуваті відтінки.

Ангобування — повністю чи частково покривають виріб тонким шаром (0,11—0,3 мм) білоспеченої чи забарвленої маси (ангоб), котру наносять на поверхню виробу у вигляді суспензії густиною 1,5—1,7 г/см³. Цей метод дозволяє змінювати чи маскувати природне забарвлення випаленої кераміки (майоліка, гончарні вироби).

Прикрашання декоративними глазурами проводиться в основному для майолікових і фаянсових виробів, невисока температура (960—1160°С) политого випалювання яких не руйнує забарвлюючих оксидів і дозволяє використати різноманітну гаму кольорів. Глазурі бувають кольорові, потічні, кристалічні, матові, кракле, люстрові, металізовані.

Потічні глазурі належать до легкоплавких, температура плавлення їх нижча, ніж температура политого випалювання, і тому вони, розтікаючись по поверхні виробу, утворюють своєрідні візерунки у вигляді потоків різнокольорової глазурі.

Кристалічні глазурі містять в собі діоксид титану, оксид цинку чи хрому. Вони легкоплавкі і здатні до кристалізації, в результаті чого утворюють на поверхні виробу дрібні кристали різної форми.

Матові глазурі мають температуру плавлення вищу температури политого випалювання, в процесі якого утворюються кристали, які й придають поверхні виробу матовість.

Кракле — одержують при нанесенні на поверхню виробів глазурі з різними коефіцієнтами термічного розширення, котрі при нагріванні і охолодженні виробів розтріскуються. Ці дрібні тріщинки заповнюються барвниками. Занурюючи їх у розчини різного складу (азотнокислий кобальт — синій колір, мідний купорос — зелений і т.д.). на поверхні виробів одержуємо дрібні кольорові прожилки.

Люстрові глазурі дещо схожі на люстри, які наносять на скляні поверхні. їх одержують сплавленням нітритів тяжких металів з каніфоллю. На поверхні виробів з'являються перламутрові переливи з металевим блиском.

Металізовані глазурі — це глазурі відповідного випалювання, легкоплавкі, які містять в собі оксиди металів (міді, марганцю, нікелю та ін.). У процесі политого випалювання у відповідному середовищі оксиди металів відновлюються вуглецем чи хлористоводневим газом до нижчого оксиду чи металу. Це надає поверхні виробу характерного металевого блиску.

Рисунки за характером розташування на виробі підрозділяють на такі: суцільні, бортові, букет, розкидні, медальйон, арабеска, цировка.

Суцільний рисунок наноситься на всю зовнішню (внутрішню) поверхню виробу.

Бортовий рисунок розташовується у вигляді безперервної смуги по борту, низу і центру виробу.