Завдання 2. Вивчення вимог до якості меблів

Якість меблів розглядається як ієрархічна сукупність властивостей розташованих на різних рівнях ієрархічної структури (дерева властивостей), де оцінка кожної споживної властивості на будь-якому рівні залежить від сукупності оцінок властивостей більш низьких рівнів;

Оцінка якості товару на кожному рівні залежить від показників якості об'єкта і від застосованої системи базових показників, що визначають якість еталона;

Кожна проста чи складна властивість з ієрархічної сукупності споживних властивостей, що відображають якість товару, характеризується не лише показником якості, а й його важливістю на відповідному ієрархічному рівні.

Таким чином, кваліметрія користується як диференціальними, так і комплексними методами кількісної оцінки якості товару.

Диференціальні методи досліджують одиничні показники якості товару, які характеризують прості і одночасно конкретні властивості об'єкта.

Комплексні методи характеризують споживні властивості товару в цілому, базуються на застосуванні комплексних показників якості.

При комплексній оцінці порівнюються не конкретні властивості, а безрозмірні функції від цих властивостей. Властивості, що порівнюються, можуть мати різне значення у загальній якості товару. При цьому може враховуватися не вся сукупність властивостей, що застосовуються для дослідження якості конкретного товару, а лише та, яка обумовлюється метою оцінки, здебільшого показники, які характеризують здатність продукції задовольняти потреби відповідно до призначення, застосування.

Комплексний показник якості товару дає можливість замість десятків одиничних показників представити споживачу якісну характеристику товару в загальному вигляді. А це спрощує вибір товару та прийняття відповідного рішення Безперечно, для того щоб краще запрацювали знання з кваліме­трії, необхідно стандартизувати систему показників, які б повністю характеризували якість конкретного виробу, стандартизувати розроблені, науково обґрунтовані методики оцінки рівня якості, стандартизувати не тільки в державному, айв міжнародному масштабі форму і зміст етикетки для всіх типів товарів, на якій крім ціни була б числова оцінка рівня якості.

Для найефективнішого забезпечення інформацією виробника і споживача стосовно якості товару, необхідно об'єднати знання потреб споживача, знання товару, кваліметрії і стандартизації, тобто цілої системи знань.

Практично ці поодинокі галузі знань тісно поєднані між собою і концентруються в якості товару. Слід підкреслити, що всі дослідження товарів спрямовані на систематичне підвищення якості товарів, сировини і напівфабрикатів, на розробку ефективних методів і способів дослідження споживних властивостей, на раціональне використання сировини і матеріалів, на попередження небажаних змін в товарах при їх товаропросуванні і споживанні, на зниження втрат якості і маси товару.

Саме тому результати товарознавчих досліджень мають велике практичне значення для всіх галузей економіки. Ці дослідження є підґрунтям для контролю якості сировини і напівфабрикатів, технологічних процесів при виготовленні продукції, дослідної роботи щодо поліпшення її якості, розробки нових товарів, контролю якості товарів. Вони потрібні для розробки відповідного асортименту товарів, для нагляду за товарами при їх зберіганні і товаропросуванні, тобто скрізь, де маємо справу з конкретним товаром, сировиною чи напівфабрикатами.

Звідси приходимо до висновку, що знання методів дослідження якості товарів, розумне їх використання, може позитивно впливати не лише на реалізацію товарів, забезпечення високої якості товарів, а й на зниження собівартості продукції, зниження витрат при товаропросуванні. Слід пам'ятати, що кожний аналіз якості - це додаткові витрати. А витрати повинні бути тільки ті, що можуть забезпечити раціональне рішення.

В зв'язку з викладеним при дослідженні якості товарів важливо дотримуватися таких правил

налу аналітиків, а у деяких випадках необхідність руйнування зраз­ків товару, що робить проведення аналізів дорогими.

Вимірювальний метод широко використовується для встанов­лення хімічного складу, структури, фізико-хімічних і фізичних по­казників споживних властивостей товару, але це не означає, що для оцінки якості використовуються всі наявні методи дослідження. Застосовують тільки ті, які відповідають меті дослідження.

Основними різновидами вимірювального методу є такі: фізичні, фізико-хімічні, хімічні, біохімічні, біологічні, товарознавчо-технологічні.

Механічні методи дослідження використовуються для визначення таких показників, як пружність, еластичність, твердість, в'язкість, що нерідко застосовуються для характеристики споживних властивостей меблів.

Фізичні і фізико-хімічні методи використовуються для визначення фізичних властивостей і хімічного складу товарів і матеріалів, що використовуються в конструкції виробу.

У товарознавчій практиці нерідко застосовують такі фізичні методи, як оптична і електронна мікроскопія, що широко використовуються для вивчення структури тканин, металів, наявності домішок.

Відносну густину визначають з допомогою ареометрів, пікноме­трів, гідростатичних терезів, вимірюванням гідростатичного тиску.

Визначення температури констант проводять при досліджен­ні якості жирів, стійкості товарів і матеріалів до відповідного температурного режиму роботи або зберігання.(

Оптичні показники продовольчих і непродовольчих товарів досліджують з допомогою поляриметрії, рефрактометрії, фотомет­рії, спектроскопії, хроматографії та ін.

Так, з допомогою поляриметрії, що ґрунтується на здатності деяких оптично активних речовин повертати площину поляризова­ного променя при проходженні через їх розчин, можна визначити концентрацію самих речовин, наприклад цукру, в розчині.

Сучасні меблі для облаштування житлових приміщень при оцінці її споживних властивостей повинні відповідати різним вимогам: експлуатаційним, технологічним, естетичним, санітарно-гігієнічним і економічним. По ступеню відповідності м'яких меблів цим вимогам визначаються її споживні властивості і якість.

Експлуатаційні вимоги включають: відповідність меблів призначенню; її пристрій; відповідність її розмірів розмірам приміщення, тілу людини і плечей, що визначає зручність користування нею, сприяє правильній організації інтер'єру, відповідного сучасним вимогам, економному використовуванню приміщення і можливості вільного її переміщення; вага меблів і можливість трансформації; взаємозамінність окремих деталей і вузлів; надійність і довговічність; збереження заданої форми і пружності для меблів, та ін. Все це повинне враховуватися при проектуванні і конструюванні м'яких меблів.

Зручність користування залежить від правильного вибору, форми меблів, її розмірів, властивостей висхідного матеріалу. Конструкція розбірних виробів повинна бути такою, щоб можна було багато разів збирати, розбирати меблі і замінювати облицювальний і шпалерний матеріали без пошкодження виробу. Знімні елементи з пластових еластичних матеріалів, які укладаються на м'які елементи меблів, повинні мати легкознімні наволочки.

Меблі при використовуванні не повинні негативно впливати па нормальне функціонування людського організму.

Спинки стільця і крісла повинні мати відповідний нахил, сидіння стільців — відповідну висоту та ін.

Відповідно до висновків шведського лікаря-гігієніста Акерблома форми предметів меблів для сидіння і лежання повинні виготовлятися з урахуванням равильного положення тіла з анатомічної точки зору, забезпечувати правильне положення хребта і м'язів і якомога велику опору тіла людини для всієї спини, особливо для поясної частини

Міцність і можливість ремонту залежать від розмірів деталей, способів їх з'єднання, властивостей висхідного матеріалу і перш за все деревини.

Необхідно, щоб матеріал у виробі був в найвигідніших умовах, наприклад, щоб напрям волокон і шарів деревини в окремих деталях співпадав з поправкою, стискаючих і розтягуючих сил і було перпендикулярне згинаючим. Якщо в ніжці стільця волокна деревини будуть направлені уздовж її осі, то вона буде міцніша, якщо під кутом, то вона може руйнуватися при падінні стільця або переміщенні його з вантажем по підлозі тим швидше, ніж більший кут. Легше піддаються ремонту м'які меблі, що складається з уніфікованих елементів, завдяки їх взаємозамінності. Від цього залежать також трансформація меблям, економне використовування житлової площі і можливість вільного

переміщення меблів усередині приміщення. Найзручнішими в цьому відношенні є універсально-збірні і трансформуючі меблі. Остання повинна мати пристосування для фіксації м'яких елементів в різному положенні.

Зручними для переміщення є розбірні меблі, вони і більш транспортабельні при перевезенні.

Надійність і довговічність меблів залежать від конструкції, властивостей висхідних матеріалів, технології і від опірності, особливо покритті, стиранню, теплу, світлу, холоду, кислотам, лужним і іншим хімічним середовищам. Покриття м'яких меблів, слабо чинять опір цим діям, роблять меблі непридатні.

Технологічними вимогами передбачається можливість зниження матеріаломісткості і трудомісткості одиниці готової продукції, застосування сучасних способів виробництва, їх механізації, скорочення ручної праці.

Естетичні вимоги — це вимоги, виходячи з того, що меблі являються не тільки предметом утилітарного призначення, але і предметом прикраси житла. Тому вона повинна мати приємний і красивий зовнішній вигляд, правильне співвідношення між окремими елементами, добре вписуватися в приміщення і поєднуватися з іншими предметами інтер'єру. Окремі деталі, вузли і фурнітура повинні бути добре підібраний і поєднуватися по текстурі, кольору і обробці. Текстильний і інший оббивний матеріал повинен бути натягнутий без перекосів малюнка і зморшок. Форма, розміри і характер лінії окремих предметів меблів повинна відповідати призначенню. Естетична якість меблів більш всього визначається зовнішніми прикрасами (різьбленням, інкрустацією і т. д.).

Сучасні меблі повинні відрізнятися раціональністю і чіткістю пропорції, строгістю і обмеженістю в застосуванні декору, «легкістю». Естетичні властивості меблів додаються продуманими пропорціями, гладкими поверхнями, чистотою лінії, гармонійним співвідношенням окремих частин між собою і готових предметів з приміщенням; умілим використовуванням матеріалу і кольору, у тому числі і пластичних мас. Меблі з красивою текстурою деревини і доброю обробкою: не слід перенавантажувати різьбленням і іншими прикрасами. Естетичні властивості меблів залежать також від наявності різних: дефектів деревини, якості обробки. На м'яких меблях не повинно бути дефектів, погіршуючих зовнішній вигляд. Меблі по естетичним вимогам повинні узгоджуватися з визнаним на певному періоді розвитку суспільства стилем.

Санітарно-гігієнічні вимоги зводяться до того, що меблі повинні як можна менше забруднюватися і легко очищатися від пилу; мати менше ділянок, в яких могла б осідати і затримуватися пилюка. Більш гігієнічними є меблі з гладкою і рівною поверхнею без рисок, подряпин, різьблених і інших прикрас.

Економічними вимогами передбачено зниження собівартості і ціни готових меблів, доступність для широких верств населення. В процесі виробництва м'яких меблів необхідно добиватися використовування недефіцитних матеріалів, економного їх використання, упровадження сучасних способів технології, їх механізації, скорочення ручної праці і т.д. Крім загальних вимог, до окремих предметів меблів можуть бути пред'явлені і специфічні вимоги з урахуванням призначення і строку служби.

Виходячи з вказаних вище вимог найбільше визнання і кращі споживні властивості має універсально-збірні і трансформуючі особливо при меблюванні приміщень і квартир невеликої площі. Вважається, що м'які меблі не повинні займати більше 25—30% площі приміщення. До оцінки якості м'яких меблів необхідно підходити з урахуванням вимог в сукупності, а також раціональної організації інтер'єру.

Вказані вище вимоги повинні бути основою при проектуванні і конструюванні та виготовлені всіх видів меблів і, втому числі дитячих. В тому чи іншому вигляді ці вимоги регламентуються нормами проектування, керівними технічними матеріалами, стандартами.

За допомогою ДСТУ 2080-92 «Продукція меблевого виробництва. Терміни та визначення» вивчити дефекти меблів, які виникають у процесі їх виготовлення та обробки. Результати записати у вигляді табл.3.

Вид дефекту	Стадія виникнення	Стандартне визначення

 

Рекомендована література

Основна:

1. Кисляк Н.К., Коломієць Т.М., Кравченко В.М., Сіренко С.О. Товарознавство господарських товарів. - К.: Книга, 2004.

2. Войнаш Л.Г. та ін. Товарознавство непродовольчих товарів. Ч.І. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2004.

3. Михайлов В.І., Глушкова Т.Г., Зельніченко О.І. Непродовольчі товари. – К.: Книга, 2005.

4. Оснач О.Ф. Товарознавство. К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 219с.

Додаткова:

1. Алексеев Н.С. Товароведение хозяйственных товаров. – М.: Экономика, 1989.

2. Ещенко В.Ф., Леженин Е.Д. Товароведение хозяйственных товаров. – М.: Экономика, 1984.

3. Леженин Е.Д. Товароведение хозяйственных товаров.- М.: Экономика, 1992.

5. Мареев О.А., Трепель В.А., Шмелькин. Товароведение хозяйственных товаров. - М.: Экономика, 1980.

6. Справочник товароведа /Непродовольственные товары Т. 1 – 3. – М.: Экономика, 1988.

 

 

Інструкційна картка складена ст. викладачем Микитів Н.С.