Аеродинамічний розрахунок повітропроводів механічної системи вентиляції

У квартирі може бути організована загально обмінна вентиляція з механічною витяжкою і частковою рекуперацією (поверненням) повітря в зимовий період року.

При переміщенні повітря в системах вентиляції відбувається втрата енергії, яка зазвичай виражається в перепадах тисків повітря на окремих ділянках системи і в системі в цілому.

Аеродинамічний розрахунок проводиться з метою визначення розмірів поперечного перетину ділянок мережі. При цьому в природних системах вентиляції тиск на ділянці є заданим, а в

 

системах з механічним спонуканням руху повітря за визначеними втратами тиску відбувається підбір вентилятора. В останньому випадку підбір розмірів поперечного перетину повітропроводів, як правило, проводять за паралельно допустимими швидкостями повітря.

Втрати тиску ∆ р, Па, на ділянці повітропроводу довжиною l визначають за формулою:

,

де R – питома втрата тиску на 1 м стального повітропроводу, Па/м;

К_e – коефіцієнт, що враховує фактичну шорсткість стінок повітропроводу, приймається по таблицею 6.7 [6] в залежності від швидкості руху повітря в січенні повітро проводу і абсолютної шорсткості поверхні стінок повітропроводів (таблиця 6.8. [6]);

Z – втрати тиску в місцевих опорах, Па.

Втрати тиску в місцевих опорах Z, Па, розраховують за формулою:

де р_Д – динамічний тиск повітря на ділянці;

∑ς – сума коефіцієнтів місцевих опорів[7].

Аеродинамічний розрахунок вентиляції складається з двох етапів:розрахунку ділянок основного напрямку – магістралі і ув’язки усіх інших ділянок системи.

Фактичну швидкість V_фак, м/с, визначають з врахуванням площі січення прийнятого стандартного повітропроводу:

За цією швидкістю визначають динамічний тиск на ділянці.

Визначають питому втрату тиску на тертя за номограмами, складеними для стальних круглих повітропроводів. Для повітропроводів з інших матеріалів, що мають іншу шорсткість стінки, при розрахунку втрат тиску на тертя вводиться поправочний коефіцієнт К_е, згідно таблиці 6.7 [6]).

Для прямокутних повітропроводів з розмірами a x b розрахунок проводиться за еквівалентним по швидкості діаметром:

При визначенні значення R для прямокутного повітропроводу за таблицями необхідно визначити значення R при v i d_екв., не беручи до уваги фактичну витрату повітря.

Системи природної вентиляції розраховуються на температуру зовнішнього повітря +5 °С.

Визначаємо гравітаційний тиск, який виникає в системі вентиляції за формулою:

,

де h = 3 м – відстань від центру жалюзійної решітки до місця виходу повітря в атмосферу;

g – прискорення вільного падіння,яке рівне 9,81 м/с;

g_з, g_в – відповідно об‘ємна вага зовнішнього і внутрішнього повітря.

а) для кухні при температурі внутрішнього повітря t_в = 18°С:

0,942Па 1,593 Па

Отже, гравітаційного тиску достатньо, тому передбачаємо природну вентиляцію

б)для суміщеного санвузла при температурі внутрішнього повітря t_в = 25°С:

1,576Па < 2,385 Па

Отже, гравітаційного тиску достатньо, тому передбачаємо природну вентиляцію.

 

Газопостачання квартири.

7.1. Газопостачання житлових та громадських будинків. Тиск газу в газопроводах, що прокладаються всередині будинків приймається

згідно з ДБН і становить 3 кПа.

Газопроводи, які прокладаються всередині будинку, необхідно виконувати зі сталевих водогазопровідних труб по ГОСТ 3262-75^*, а дворові газопроводи можуть бути як сталеві електрозварні прямошовні (ГОСТ 10704-91), так і поліетиленові (ДСТУ Б В.2.7-73-98). Прокладання газопроводів всередині будинків необхідно передбачати відкритим. Перехід газопроводів через будівельні конструкції необхідно виконувати в сталевих футлярах, а простір між ними і газопроводами слід ущільнювати негорючими матеріалами.

В житлових будинках дозволяється встановлювати побутові газові прилади, водонагрівачі та установки для по квартирного опалення. Максимальна поверховість будинків, в яких встановлюються побутові газові прилади становить: побутові газові плити – 10 поверхів; водонагрівачі для гарячої води – 5 поверхів; опалювальні установки – 5 поверхів.

Встановлення газових плит у житлових будинках передбачають у кухнях висотою 2,2 м, що мають вікно з кватиркою, витяжний вентиляційний канал (для організації природної загальнообмінної вентиляції об’ємом не менше 90м³/ год) та природне освітлення. Мінімальний об’єм приміщення залежить від типу газової плити і повинен бути не меншим: для двопальникової плити – 8 м³, для трипальникової плити – 12 м³, для чотирипальникової плити - 15 м³.

Газове устаткування для теплопостачання можна встановлювати як у кухнях, так і в окремих житлових приміщеннях. В одному приміщенні можна розташовувати не більше двох однотипних приладів.

Відведення продуктів спалювання від побутових газових приладів та іншого побутового газового обладнання, в конструкціях яких передбачено відведення димових газів, необхідно передбачати від кожного приладу по окремому димоходу.

В існуючих будинках допускається передбачати приєднання до одного димоходу не більше 2- х водонагрівачів або опалювальних котлів, що розташовані на одному або різних поверхах споруди, при умові введення продуктів спалювання у димохід на різних рівнях не ближче 0, 5 м один від одного, або на одному рівні з влаштуванням розсічки на висоту не менше 0,5 м.