Форматування дисків.
Перед першим застосуванням диск форматують. Форматування (FORMAT) —процес розмічання диска на сектори і доріжки за допомогою операційної системи. Під час форматування відбувається як фізичне розмічання диска, так і логічне (мал. 2)
Мал. 2
Під час форматування диск поділяється на конценоричні кола — доріжки (треки), а доріжки — на сектори. Позначаються на ньому і дефектні місця, їх позиції заносяться в таблицю розподілу файлів FAT (File Allocation Table).
Форматування диска застосовується для: процес нанесення на його поверхню спtціального магнітного сліду, за яким здійснюється записування або читання даних.
Повторне форматування диска виконується в разі:виникнення фізичних пошкоджень або дефектних місць, коли інформація не читається; зараження вірусом, коли не можна вилікувати файли без утрати інформації
| Операційна система | Засоби форматування дисків |
| Windows 98, 2000, Me | Мой компьютер/ Контекстне меню Диска (ПКМ)/Форматирование |
| Windows XP | Мой комп'ютер/ Контекстне меню Диска (ПКМ)/ Форматирование |
Форматують диск командою Форматировать, яку можна вибирати так • відкрити папку Мой компьютер. Потім клацнути правою клавішею миші на значку диска, який треба відформатувати. У контекстному меню, що з'явиться на екрані, активізувати команду Форматировать;• відкрити програму Проводник, вибрати значок диска на панелі вмісту вибраної папки і клацнути правою клавішею миші. У контекстному меню, що з'явиться на екрані, задати команду Форматировать. В обох випадках відкривається діалогове вікно «Форматирование», що містить такі параметри (Windows XP):· «Емкость». У списку, що розкривається, треба вибрати ємність диска (наприклад, 1,44 Мбайт);
· „ Файловая система”. У списку, що розкривається, треба вибрати файлову систему (FAT, FAT 32, NTFS);· „ Размер кластера”. У списку, що розкривається, треба вибрати потрібний розмір, в залежності від призначення диску (4096 байт, Стандартный размер кластера);· «Метка тома». Довільна мітка (назва диска) вводиться до відповідного поля.
Способи форматування: • «Быстрое (очистка оглавления диска)» — повне стирання інформації на раніше відформатованому диску, без пошуку помилок• «Полное» — повне форматування диска з перерозмічуванням секторів. Використовується для форматування нових дисків (при цьому всі погані сектори на диску буде знайдено); Зауваження: За замовчуванням – відбувається повне форматування.• «Использовать сжатие» -форматування диска зі стисненням на ньому файлів та папок. Стиснення підтримується тільки дисками NTFS;
• «Создание загрузочного диска MS-DOS». Відформатовування диска і запис системних файлів (диск стає системним).Після вибору даних опцій налаштувань треба клацнути мишею на командній кнопці «Начать», щоб почалося форматування диска. Після закінчення форматування дискети (диска) на екрані відображається вікно «Результаты форматирования».Примітки:1. Не можна відформатувати диск, що містить папку з ОС Windows (про це на екрані з'являється повідомлення). 2. Не можна форматувати мережні диски (у їхньому котекстному меню немає команди Форматировать)3. Під час форматування знищується вся інформація, що записана на диску!
Очищення диска.
Очищення диска – це…(видалення з диску непотрібних, тимчасових, однакових файлів)
Які б не були сучасні вінчестери, рано чи пізно настає момент, коли все місце на диску зайняте. Приходиться робити чистку диска, але звільнити місце можна і без жертв за рахунок видалення різного „файлового сміття” і тимчасових файлів, які щедро розкидані по диску.
Очищення диска дозволяє звільнити місце на жорсткому диску до пари сотень Мб. Програма очищення диска перевіряє диск і виводить перелік тимчасових файлів, файлів, що завантажуються з Інтернету, а також непотрібних програмних файлів, що не шкода видалити.
Сміття:
- резервні копії документів і програмних файлів (файли з розширенням bak, old, файли зі знаком тильди)
- резервні копії, що створюються під час роботи у Word з розширенням wbk.
- Тимчасові файли – створюються при роботі програм, вони в принципі повинні самі знищуватися, але деколи залишаються після закінчення роботи з програмою. Зберігаються в Windows ХР за адресою: C:\Windows\TEMP. Мають як правило розширення tmp.
- Збереження змісту „втрачених кластерів” – ці файли мають розширення chk, їх створює програма „лікар” під час перевірки диску. Їх можна знищувати без боязні – користі від них ніякої.
- Програмні файли, які лишаються після некоректного чи неповного знищення програм.
Запуск програми очищення диска: Пуск - Программы - Стандартные -Служебные - Очистка диска - Вибір диска.
Дефрагментація диску.
Фрагментація — явище, за якого в процесі вилучення й перезаписування файлів на диску через якийсь час утворюється багато порожніх кластерів, а також багато файлів, записаних у кластерах на різних ділянках диска.
Дефрагментація (DEFRAG) — оптимізація дискового простору, упорядкування кластерів, які належать до одного файла.
Якщо записувати файли на диск, то спочатку вони займають послідовні суцільні ділянки. Після видалення файлів утворюються вільні місця, куди можна записувати нові файли. Але ці ділянки часто бувають вже несуміжними. Тому новий файл, який користувач бажає зберегти, спочатку записується на першу вільну ділянку. Якщо його розмір більший за розміри останньої, то його залишок записується на другій вільній ділянці, потім на третій і т. д.
Як наслідок, один файл може розміщуватися на кількох несуміжних ділянках. Процес оброблення такого файла сповільнюється. Якщо файлів, що зберігаються фрагментами на різних ділянках диска, виявляється багато, то і робота в цілому з таким диском стає повільною. Тому рекомендується періодично робити упорядкування файлів — дефрагментацію дисків. Ця процедура полягає у тому, що файли перезаписують у такий спосіб, щоб вони займали неперервні ділянки, а вільний простір на диску починався тільки після останнього файла.
Параметри проверки диска: · Аналіз – оцінка використання диска до дефрагментації.· Дефрагментация – оцінка використання диска після дефрагментації.
Запуск програми:
| Операційна система | Засоби дефрагментації дисків |
| Windows 98, 2000, Me | Пуск/ Программы/ Стандартные/ Служебные программы/ Дефрагментация диска |
| Windows XP | Мой компьютер/ ПКМ на диску/Свойства диска/ Сервис/ Дефрагментация диска/Выполнить дефрагментацию |
| Пуск/ Программы/ Стандартные/ Служебные/ Дефрагментация диска |
1.2 Антивірусні програми.
Антивірусна програма (антивірус) — програма для знаходження і лікування програм, що заражені комп'ютерним вірусом, а також для запобігання зараження файлу вірусом.
Класифікація антивірусної програми
Касперський Євген Валентинович використовував наступну класифікацію антивірусів залежно від їх принципу дії (визначального функціональність):
Сканери (застарілий варіант «полифаги») Визначають наявність вірусу по БД [2], що зберігає сигнатури (або їх контрольні суми) вірусів. Їх ефективність визначається актуальністю вірусної бази і наявністю евристичного аналізатора
Ревізори запам'ятовують стан файлової системи, що робить надалі можливим аналіз змін. (Клас близький до IDS).
Сторожа (монітори). Відслідковують потенційно небезпечні операції, видаючи користувачеві відповідний запит на дозвіл / заборона операції.
Вакцини. Змінюють щеплений файл таким чином, щоб вірус, проти якого робиться щеплення, вже вважав файл зараженим. У сучасних (2007) умовах, коли кількість можливих вірусів вимірюється десятками тисяч, цей підхід непридатний.
Типи антивірусних програм
Найбільш популярними і ефективними видами антивірусних програм є:
1. Антивірусні сканери. Принцип роботи антивірусних сканерів заснований на перевірці файлів, секторів і системної пам'яті та пошуку в них відомих і нових (невідомих сканеру) вірусів. Для пошуку відомих вірусів використовуються так звані маски. Маскою вірусаявляется деяка постійна послідовність коду, специфічна для цього конкретного вірусу. Якщо вірус не містить постійної маски або довжина цієї недостатньо велика, то використовуються інші методи. До достоїнств сканерів відноситься їх універсальність, до недоліків-розміри антивірусних баз, які сканерів доводиться переносити за собою, і відносно невелика швидкість пошуку вірусів.
2. CRC-сканери (програми-ревізори). Принцип роботи CRC-сканерів заснований на підрахунку CRC-сум (контрольних сум) для присутніх на диску файлів системних секторів. Ці CRC-суми потім зберігаються в БД антивіруса, як, втім, і деяка інша інформація: довжини файлів, дати їх останньої модифікації і т.д. При наступному запуску CRC-сканери звіряють дані, що містяться в БД, з реально підрахованими значеннями. Якщо інформація про фото, записана в БД, не збігається з реальними значеннями, то CRC-сканери сигналізують про те, що файл був змінений або заражений вірусом. CRC-сканери, що використовують «антістелс»-алгоритми, є досить сільниморужіем проти вірусів: практично 100% вірусів виявляються виявленими майже відразу після їх прояву на компьюторе. Проте в цього антивірусів є недолік, який помітно знижує їх ефективність. Цей недолік полягає в тому, що CRC-сканери не здатні зловити вірус у момент його появи в системі, а роблять це лише через деякий час, вже після того, як вірус розійшовся по комп'ютеру. CRC-сканери не можуть детектувати вірус в нових файлах, оскільки в їх базах даних відсутня інформація про ці файли.
Програми - лікарі або фаги знаходять зараженими вірусами файли та «лікують» їх, тобто видаляють із файла тіло програми віруса, повертаючи файли до вихідного стану. Спочатку фаги знаходять і знищують віруси в оперативній пам'яті, і тільки потім переходять до «лікування» файлів. Серед фагів виділяють поліфаги, програми - лікарі, призначені для пошуку і знищення великої кількості вірусів. З огляду на те, що постійно з'являються нові віруси, програми - детектори і програми - доктори швидко застарівають, і потрібно регулярне відновлення їх версій.
Спроби протидії комп'ютерними вірусами • Профілактика вірусного зараження й зменшення передбачуваної шкоди від такого зараження. • Методика використання антивірусних програм, у тому числі знешкодження й видалення відомого вірусу. Способи виявлення й видалення невідомого вірусу Способи захисту комп'ютера від зараження вірусами, а отже й забезпечити надійне зберігання інформації на дисках: • Установити на комп'ютері сучасні антивірусні програми й постійно оновлювати їх версії • Перед зчитування з дискет інформації, записаної на інших комп'ютерах, завжди перевіряти ці дискети на наявність вірусів; перенесення на свій комп'ютер файли в архівіруваному вигляді перевіряти відразу після розархівування на жорстокому диску, обмежуючи ділянку перевірки тільки щойно записаними файлами; періодично перевіряти на наявність вірусів жорсткі диски комп'ютера, запускаючи антивірусні програми для тестування файлів, пам'яті й системних ділянок • Завжди захищати свої дискети від запису під час роботи на інших комп'ютерах, якщо на них не буде провадитися запис інформації • Дистрибутивні копії програмного забезпечення необхідно купувати в офіційних продавців • Періодично зберігати на зовнішньому носії файли, з якими ведеться робота По ДЕСТРУКТИВНИХ МОЖЛИВОСТЯХ віруси можна розділити на:
нешкідливі, тобто ніяк що не впливають на роботу комп'ютера (крім зменшення вільної пам'яті на диску в результаті свого поширення);
безпечні, вплив яких обмежується зменшенням вільної пам'яті на диску і графічними, звуковими й ін. ефектами;
небезпечні віруси, що можуть привести до серйозних збоїв у роботі комп'ютера;
дуже небезпечні, в алгоритм роботи яких свідомо закладені процедури, що можуть привести до втрати програм, знищити дані, стерти необхідну для роботи комп'ютера інформацію, записану в системних областях пам'яті, і навіть, як говорить одна з неперевірених комп'ютерних легенд, сприяти швидкому зносу частин механізмів, що рухаються - вводити в резонанс і руйнувати голівки деяких типів вінчестерів.
1.3. Програми архівації та принципи роботи з ними
Архіватори - це програми для створення архівів. Архіви призначені для зберігання даних в зручному компактному вигляді. В якості даних зазвичай виступають файли і папки. Як правило, дані попередньо піддаються процедурі стиснення або упаковки. Тому майже кожен архіватор одночасно є програмою для стиснення даних. З іншого боку, будь-яка програма для стиснення даних може розглядатися як архіватор. Ефективність стиснення є найважливішою характеристикою архіваторів. Від неї залежить розмір створюваних архівів. Чим менше архів, тим менше місця потрібно для його зберігання. Для передачі потрібна менша пропускна спроможність каналу передачі або затрачається менший час.
Переваги архівів очевидні, якщо врахувати, що дані зменшуються в розмірі і в 2 рази, і в 5 разів. Стиснення даних використовується дуже широко. Можна сказати, майже скрізь. Наприклад, документи PDF, як правило, містять стислу інформацію. Досить багато виконуваних файлів EXE стиснуті спеціальними пакувальниками. Основним недоліком архівів є неможливість прямого доступу до даних. Їх спочатку необхідно витягти з архіву або розпакувати.
Операція розпакування, втім, як і упаковки, вимагає деяких системних ресурсів. Це не миттєва операція. Тому архіви в основному застосовують з порівняно рідко використовуваними даними. Наприклад, для зберігання резервних копій або інсталяційних файлів.
архівування – стиснення інформації і зберігання її в такому вигляді певний час.
Для архівації інформації є спеціальні програми, вони дозволяють не тільки зекономити місце на дисках, а й об’єднати групи спільно використовуваних файлів в один архівний файл.
Архівний файл являє собою набір з одного або декількох файлів, які в стиснутому вигляді поміщаються в єдиний файл, з якого при необхідності можна перейти в початковий стан.
Основні функції програм-архіваторів:
1. Можливість додавання файлів в архів.
2. Перегляд файлів в архіві.
3. Знищення файлів в архіві.
4. Захист від несанкціонованого доступу.
5. Вилучення файлів з архіву.
Багатотомний архів (англ. volume) — архів, розбитий на кілька частин (томів). Багатотомні архіви широко використовуються при завантаженні файлів з Інтернету.
Переваги багатотомних архівів
Стиснення з можливістю завдання обсягу томів має ряд переваг:
· Дозволяє завантажити файл по частинах. У випадку пошкодження одного, або кількох томів, проблема може бути усунена без повторного завантаження всіх томів.
· Дозволяє стискати дані за розміром тому, для сумісності зі знімними накопичувачами. Наприклад, розбиття архіву на частини по 700 Мб полегшить запис на CD.
