Розкроювання деталей з шкіри

Після виготовлення трафаретів починається розкроювання деталей з шкіри.

Спочатку необхідно підібрати шкіру відповідно за кольором, якістю, товщиною та розміром. Потім на виворітному боці шкіри наведіть ручкою або твердим олівцем трафарети. Деталі з шкіри обережно вирізають ножицями, не залишаючи слідів від ручки.

Обробка шкіри на свічці

За трафаретами вирізають деталі з шкіри. Скальпелем або взуттєвим ножем роблять з лицьового боку неглибокі надрізи. Найчастіше цей прийом використовується при роботі з листям та квітками, тому що надрізи нагадують прожилки справжнього листя та пелюсток.

Потім «розкривають» прожилки. Для цього вздовж кожної прожилки складають листок навпіл, виворіт до вивороту. Затискають цей згін пінцетом й обробляють над запаленою свічкою, швидким рухом ледь - ледь торкаючись полум'я.

Коли розкриються всі прожилки листа, обробляють на свічці його крайові зрізи, а потім трішки їх загинають.

Для цього тримають лист над полум'ям свічки в потрібній площині, пам'ятаючи про те, що лист загинається в бік полум'я. (Рис. 1)

 

Надто закопчені деталі можна протерти тканиною, але іноді завдяки копоті вироби виглядають по-справжньому оригінально.

Обробка шкіри на електроплитці (сковороді)

Для цього прийому обробки товстої шкіри підійде маленька електроплитка з закритим нагрівальним елементом, або просто чиста, перевернута догори днищем сковорода, нагріта на газовій плиті. Прибори не повинно нагрівати сильно, оскільки шкіра дуже швидко горить.

Всі прожилки на листях при такій обробці можна розкрити одночасно. Вирізають листя і кладуть його на декілька секунд лицьовим боком на нагріту поверхню. Потім пінцетом перевертають листя на виворітний бік і знімають, щоб воно не покоробилося.

Якщо необхідно, щоб деталь набула об'ємну форму (наприклад, ягоди для панно або пелюстки квітів), деталі з шкіри тримають виворітним боком на плитці, поки вони не набудуть потрібного об'єму. (Рис. 2)

 

 

Вирізування силуетів стало улю­бленим заняттям не тільки художників-професіоналів, а й дворян­ства. У цей час в Росії працювали два силуетисти, що володіли євро­пейською славою: Ф. Сидо і Ф. Ан­тін г. У 1799 р. була видана книга «Катерина ІІ і її найближче оточен­ня». У ній більше 180 силуетів ви­конано Ф. Сидо. Це портрети вель­мож, представників великосвіт­ської знаті.

Ф. Антінг — ад'ютант і пер­ший біограф А. В. Суворова — за­лишив серію силуетних портре­тів видатних людей свого часу: діячів російської культури, уче­них, дипломатів.

Мистецтво чорного силуету почало використовуватися як прикраси в будинках російських дворян. І. С Тургенєв у романі «Новь» писав, що дійсно: XVIII ст. зустріло гостей уже в передпо­кої, у вигляді низеньких синіх ширмочок, обклеєних вирізани­ми чорними силуетами напудре­них панянок і кавалерів.

З легкої руки І. Лафатера си­луети були у великій моді в Росії у 80-х роках минулого століття.

Аплікації знайшли широке за­стосування в традиційних ви­робах зі шкіри, повсті {войлову), тканини. Яскраві, святкові аплікації — різні композиції де­коративних квітів у вазонах, зо­лотисті колоски пшениці, кукуру­дза, соняшник, фрукти, півні, ди­вовижні птахи—усе це представ­ляється на численних виставках декоративно-прикладного мис­тецтва.

Аплікація може бути різаною та рваною. Суть рваної аплікації в тому, що зображення складаєть­ся з відщипнутих пальцями клап­тиків паперу. У роботі можна ви­користати різної якості папір, у тому числі газетний.

У кінці 50-х років минулого століття в Росії народився новий жанр в мистецтві аплікації, що отримав назву флоризм.

Засновником цього виду об­разотворчого мистецтва є 3. А. Мамонтова. Будучи біологом, Зоя Олександрівна збирала гербарії для шкіл. Після довгих екс­периментів вона навчилася засу­шувати рослини так, що вони до­вгий час не втрачали свого при­родного забарвлення і форми. Розробивши технологію засушу­вання рослин, вона почала ство­рювати з них художні композиції. Так народилось мистецтво фло- ризму, а разом з ним і перший гурток флористів, заснований 3. О. Мамонтовою.

Упродовж кількох десятиліть художники-флористи вдоскона­люють свою майстерність, вико­ристовують незвичайний для аплі­кації матеріал — засушені росли­ни, солому, тополиний пух, мох, лушпиння від часнику, ріпчастої цибулі та ін., створюючи цікаві ху­дожні твори без кисті і фарб.

На багатьох виставках експо­нувалися роботи Е.І. Березіної. За професією вона інженер-хімік, за покликанням — творець. Пре­красні її аплікації «Бузок», «Ро­машки», «Братки», «Гвоздика», «Потребують охорони», компо­зиції з болотяних рослин, з топо­линого пуху — «Собачка», «Лілії».

Ю.М. Унанов за фахом агро­ном. Він багато їздив по заповід­них місцях і кожного разу повер­тався із зарисовками, колекція­ми трав, злаків. Тоді-то і виникла ідея використати злаки як обра­зотворчий матеріал. Зміст кар­тин Ю.М. Унанова різноманітний. Прекрасні його пам'ятники ста­родавньої архітектури: «Кижі», «Палац царя Івана Грозного», «Російський терем»; «Чаплі», «Ле­леки», «Орел»; ілюстрації до ро­сійських народних казок.

Отже, аплікація — один з най­давніших способів художнього оформлення виробів за допомо­гою повсті, шкіри, хутра, береста, паперу, бісеру, ниток, соломи та різних видів тканини. 3 давніх ча­сів художники перебували в по­шуку матеріалів, які використо­вували у своїх роботах. Нині — це фольга, папір, тканина, фетр, ху­тро, шкіра і природний матері­ал —деревина, кора, насіння, со­лома, листя, пір'я, кістки риби, луска з риби і різні види круп.

Робота гуртка «Художня аплікація»

У процесі роботи гуртка «Ху­дожня аплікація» в основному використовується тканина різної якості, а також пір'я, солома, лус­ка з риби, кора дерева, кольоро­вий папір, нитки «муліне», вирі­зані малюнки пейзажів і квіток.

На початку роботи гуртка ви­готовлялись прості картини — «Квітка соняшника», «Клоун з па­расолькою», малюнки до байок Крилова, Глібова та ін. Оздоблен­ня таких картин проводилось за допомогою однотонної тканини та вишивальних ниток.

Картина «Зайчик відпочиває» була однією з перших, де вже на­магались відобразити об'єм.

При виготовленні картин «Півень», «Півень хворий», «Пі­вень і курка на гнізді», «Пташина комора», «На полонині», «Дні­стровський лиман» та інших ви­користовувались: тканина, пір'я, солома, шкіра з вовною, вишив­ка, вирізані квітки, листя.

Уже кілька років члени гуртка виготовляють серії сюжетних аплікацій, коли на одну тему ство­рюється кілька картин. Напри­клад: «Колобок» — 8 шт., «Куроч­ка Ряба» — б шт., «Про ли­сиць» — 3 шт., «Пори року» — 4 шт. Для виготовлення цих картин використовували тканину, пір'я, вишивку, деревину, кору, малюн­ки з пейзажем, квітки.