Навколоносові пазухи вражаються|приголомшуються| як доброякісними, так і злоякісними пухлинами.
Доброякісні пухлини мають різну будову|споруду|. Частіше спостерігаються остеома, остеохондрома| і дуже рідко – фіброма, гемангіома. Ознаки зросту|зросту| доброякісних пухлин виникають пізно.
Остеома локалізується в лобовій, гратчастій, верхньощелепній (рідше) і клиноподібній (|надто|рідко) пазухах. Розташовується на широкій основі|основі,заснуванні| або вузькій ніжці. У лобовій пазусі остеома частіше росте|зростає| із|із| нижньої стінки або виходить з перегородки, міжпазухи, у верхньощелепній – із|із| нижньої стінки.На рентгенограмі остеома має вид додаткового округлого утворення однорідної компактної або губчастої структури з|із| чіткими рівними контурами. При тривалому рості|зрості| остеома може повторювати контур пазухи, а пізніше – викликати|спричиняти| її деформацію.
Остеохондрома локалізується переважно в гратчастих і лобових пазухах. На рентгенограмі виглядає як додаткова просвітлення|утворення| на вузькій ніжці або широкій основі|основі,заснуванні| із|із| горбистою верхівкою. Неоднорідна структура обумовлена кістковою і хрящовою тканиною.
Фіброма і гемангіома навколоносових пазух характеризуються дуже повільним ростом|зростом|, викликають|спричиняють| деформацію кісткових стінок пазухи і обличчя|обличчя,лиця|. Здавлюють вивідні отвори, можуть привести до розвитку мукоцеле|. Фіброма частіше локалізується у верхньощелепній пазусі. Фіброма і гемангіома навколоносових пазух рентгенологічно виявляються атрофією і зсувом|зміщенням| стінок пазухи, збільшення її розмірів, а також затінюванням за рахунок заповнення пухлинними масами. Діагноз встановлюється тільки|лише| на підставі даних гістологічного дослідження.
Злоякісні пухлини (рак, саркома) частіше вражають|приголомшують| верхньощелепні пазухи, рідше – гратчастий лабіринт і зрідка – лобові пазухи. У навколоносових пазухах звичайно розвиваються плоскоклітинний рак, рідше – циліндроклітинний або аденокарценома|. Саркоми (фібро -, лімфо| -, остеосаркома) утворюються виключно|винятково| рідко із|із| окістя|надкісниці| або з'єднанотканих| елементів слизової оболонки пазухи.
Рентгенологічними ознаками злоякісних пухлин є|з'являється,являється| наявність в пазусі додаткової просвітлення|утворення| із|із| нерівними і нечіткими контурами, а також деструкція кісткових стінок пазухи. При підозрі|підозрінні| на злоякісну пухлину необхідно проводити|виробляти,справляти| томографію.
Нормальна анатомія на КТ
Детальне знайомство з нормальною анатомією приносових пазух та її можливими варіаціями необхідне для правильної інтерпретації комп¢ютерно – томографічних зображень.
Верхньощелепні пазухи – це парні пірамідальні порожнини в тілі кісток верхніх щелеп.На корональних сканах, прямих або реформативних, добре видно співвідношення між орбітою вгорі, носовою порожниною медіально, твердим піднебінням та ротовою порожниною внизу та м¢язами обличчя постеролатерально. Дуже важливо ідентифікувати решітчасто – верхньощелепну пластину та пластину, що відділяє решітчасту пазуху від верхньощелепної, оскільки вони можуть ушкоджуватись ерозією, що утворюється внаслідок розвитку агресивних злоякісних пухлин.
Крилопіднебінна ямка – це порожнина, що має форму моркви, розташована між задньою стінкою верхньощелепної пазухи та криловидним відростком основної кістки. Розміри та форма ямки бувають різними; форма варіює від видовженої щілини до більш округлої трикутної конфігурації. На аксіальних КТ ямку можна продемонструвати на різних рівнях уздовж усієї довгої осі, а також прилеглої до неї м¢якої тканини.
Патологічні стани
Синуїти. Традиційна рентгенографія дозволяє адекватно діагностувати гострий синуїт| верхньощелепної і лобової пазух. Проте|однак|, для підтвердження клінічної підозри|підозріння| на такі ускладнення як епідуральний| або інтрацеребральний| абсцес необхідно провести| КТ-дослідження. Хронічний синуїт| харакеризуєтся| потовщенням слизової і склерозованими кістковими стінками пазух. У випадках остеомієліта|, грибкових і нелікованих бактеріальних інфекцій на КТ| – сканах| визначається деструкція кістки|кісті|.
Доброякісні пухлини. КТ| – семіотичними ознаками доброякісних пухлин даної локалізації є|з'являється,являється| наявність патологічної просвітлення|утворення| із|із| чіткими рівними контурами і часто із|із| наявністю кальцифікатів|. Пухлини великих розмірів можуть відтісняти кісткові стінки пазух не викликаючи|спричиняючи| їх деструкції.
Злоякісні пухлини. Найбільш частою локалізацією для злоякісних пухлин є|з'являється,являється| верхньощелепна пазуха, порожнина носа, гратчастий лабіринт, рідше лобова і клиноподібна пазухи. По морфологічній будові|споруді| це найчастіше плоскоклітинний рак, саркоми, естезіонейробластома| і ін.
Типовими КТ| – ознаками злоякісних пухлин цієї локалізації є|з'являється,являється| наявність м'якотканного| компоненту із|із| нечіткими нерівними контурами і гетерогенною структурою. При денситометрії| рентгенівська щільність пухлинних мас за шкалою Хаунсфільда – від 15 до 73 од|. Н. Деструкція кісткових стінок пазух, як ознака злоякісності процесу, визначається на КТ| – сканах| навіть при незначних розмірах зруйнованої частини|частки| кістки|кісті|. Комп'ютерна томографія дозволяє визначити розповсюдження|поширення| пухлинного процесу на навколишні|довколишні| анатомічні структури (орбіту, порожнину черепа, крилопіднебінну і підскроневу ямки). Вона також має велике значення для планування|планерування| хірургічного лікування і проведення променевої терапії.
Переломи. Комп'ютерна томографія – найбільш об'єктивний метод оцінки переломів верхньої щелепи, лобової пазухи, носо| – гратчастої області, щелепної|вилицюватої| кістки|кісті|, нижньої щелепи. Дуже важливо|поважно| те, що одночасно визначаються супутні внутрішньочерепні|внутрішньочерепні| пошкодження|ушкодження|, зокрема епідуральние| та інтрацеребральні| гематоми, посттравматичне енцефалоцеле|, пневмоцефалія. Окрім|крім| цього, на КТ| пазух добре візуалізуються м'які тканини обличчя та|обличчя,лиця| і орбіти: очне яблуко, жир, зоровий нерв, зовнішні очні м'язи.
Магнітно – резонансна томографія
Магнітно – резонансна томографія – порівняно новий метод променевої діагностики. Історія його застосування|вживання|, починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| із|із| перших клінічних випробувань, налічує|нараховує| близько 15 років. Її потенційними перевагами є|з'являються,являються|: висока природна тканинна контрастність анатомічних структур як в нормі, так і при патології, неінвазивність, відсутність променевого навантаження, можливість|спроможність| дослідження хворого в будь-якій площині|плоскості| без математичної реконструкції.
Нормальна анатомія
МРТ| – зображення верхньощелепних синусів в нормі характеризується типовою інтенсивністю МРТ| – сигналу від різних тканин, звичайним|звичним| розташуванням, розмірами і формою анатомічних структур, чіткістю їх контурів і відносною внутрішньою однорідністю. Лобова, верхньощелепні, основна пазухи і клітини гратчастої кістки|кісті| виглядають темними (гіпоінтенсивними|), оскільки повітря, яке міститься|утримується| в них, не дає МРТ| – сигналу. Практично не дає сигналу і кісткова|кість| стінка пазух, візуалізуючись у вигляді темних (гіпоінтенсивних|) смуг на фоні оточуючих їх інтенсивніших по МРТ| – сигналу (із|із| – або гіперінтенсивних) м'яких тканин – слизова оболонка, жирові і м'язові структури. Найяскравішим гіперінтенсивним МРТ| – сигналом характеризувалася жирова клітковина, м'язові тканини мали проміжний ізоінтенсивний| сигнал.
Патологічні стани
При патологічних процесах| в параназальних синусах в МРТ| – зображенні характерно поява вогнищ|осередків| змінених МРТ| – сигналів, по ступеню|мірі| інтенсивності і однорідності (або неоднорідності) яких в конкретних режимах зваженості, а також локалізації, формі, структурі, контурам вогнищ|осередку|, стану навколишніх|довколишніх| тканин дає можливість запідозрити злоякісне або доброякісне пухлинне ураження, а також певну клінічну форму запалення в пазусі.
Ступінь|міра| інтенсивності МРТ| – сигналу і однорідності (або неоднорідності) його структури при запальних захворюваннях навколоносових пазух залежать від особливостей течії і фази запального процесу. Гострий катаральний синуїт| викликає|спричиняв| гіперінтенсивний, однорідної структури сигнал (особливо на Т2 – зваженому зображенні) і виявлявся у вигляді лінійних або витягнуто – овальних смуг уздовж|вздовж,уподовж| контурів ураженої пазухи. Гострий гнійний синуїт| мае гіперінтенсивний сигнал однорідної структури, що завжди заповнює частково або весь об'єм|обсяг| ураженої пазухи з|із| рівними чіткими контурами.
Хронічний гнійний і поліпозно| – гнійний синуїт| із|із| – за різного вмісту пазух (запальний ексудат, ділянки фіброзу, звапнення, поліпи) характеризувався неоднорідним ізо-| або гіперінтенсивним сигналом. Кістозний синуїт| мав елементи| оболонки, округлу форму, а інтенсивність сигналу залежала від вмісту кісти.
Доброякісні утворення навколоносових пазух в МРТ| – зображенні відрізняються однорідною структурою із|із| МРТ| – сигналом різної інтенсивності, правильною округлою формою, рівними і безперервними контурами, частіше із|із| наявністю гіпоінтенсивною| капсулою; при цьому відсутня інфільтрація навколишніх|довколишніх| тканин.
При злоякісних новоутвореннях навколоносових пазух МРТ| – зображення характеризується неоднорідною структурою і частіше за МРТ| – сигналом різної інтенсивності, неправильною формою, нерівними контурами, що перериваються за|переривчастими| наявністю інфільтрації навколишніх|довколишніх| тканин. При цьому супутній пухлині запальний ексудат завжди має вищий сигнал інтенсивності.
У схемі комплексного клінічно| – променевого обстеження хворих із|із| патологією навколоносових пазух магнітно – резонансну томографію доцільно використовувати для диференціальної діагностики між пухлинним і запальним захворюваннями, визначення стадії і поширеності злоякісного процесу в складних анатомічних структурах лицьового черепа, а також вибору раціонального об'єму|обсягу| оперативного втручання і об'єктивної оцінки ефективності лікування.
тема: «Променева діагностика запальних та пухлинних уражень кістково-суглобової системи.»
Кількість годин – 1+1.
1.Актуальність теми Сучасну діагностику захворювань опорно-рухового апарату, а саме запальних та пухлинних уражень кістково-суглобової неможливо уявити собі без даних променевих досліджень, так як воно дозволяє вирішити різноманітні наукові та практичні задачі. Тому студенти повинні вивчати цей розділ променевої діагностики, так як без знань основ променевої діагностики запальних уражень кістково-суглобової системи неможлива діяльність лікарів, а особливо травматологів-ортопедів, онкологів та ін.
2.Навчальні цілі: знати, засвоїти а= II:
1) методи променевого обстеження кісток та суглобів при остеомієліті та пухлинах;
2) показання, протипоказання до променевого дослідження остеомієліту та пухлин кісток
3) ранні та пізні рентгенологічні ознаками деяких запальних захворювань;
4) типові та нетипові форми остеомієліту
5) променеві ознаки доброякісних пухлин кісток та суглобів;
6) променеві ознаки злоякісних пухлин кісток та суглобів
Студент повинен вміти, опанувати навичками, вміннями а= III :
1. виписати направлення на дослідження кісток та суглобів при остеомієліті та пухлинах;
2. підготувати хворого до променевого дослідження
3. відрізняти звичайне рентгенологічне зображення кісток та суглобів від патологічного;
4. розпізнати прямі та опосередні ознаки остеомієліту та пухлин кісток
розпізнати типові та нетипові форми остеомієліту
5. розпізнати променеві ознаки доброякісних пухлин кісток та суглобів;
6. розпізнати променеві ознаки злоякісних пухлин кісток та суглобів
3.Матеріалидо аудиторної самостійної роботи
3.1. Базові знання, вміння, навичкі, необхідні для вивчення теми (міждисціплінарна інтеграція)
| Предмет | Знати | Вміти |
| Фізіка | Віди променів та методи,які застосовують для одержання зобаження кісток та суглобів | Вибрати промені та методи дослідження кісток та суглобів |
| Рентгенанатомія | Будову кісток та суглобів | Розрізняти складові частини кісток та суглобів |
| Гістологія | Види клітин з якіх складаються кістки та суглоби | Поясніти функцію клітин з якіх складаються кістки та суглоби |
| Фізіологія | Фізіологічні процеси які існують в кістках та суглоба | .Поясніти фізіологічні процеси які існують в кістках та суглобах |
1.2. Зміст теми:
1. Показання до дослідження: показаннями до рентгенографії запальних та пухлинних уражень кістково-суглобової: остеомієліт, спецефічниі запалення, доброякісні та злоякісни пухлини кісток.
Протипоказання: до рентгенографії кісток практично не існує.
2. Підготовка до дослідження:
Специфічної підготовки рентгенографія кісток не потребує.
Методи дослідження:
Граф методи променевого дослідження кісток та суглобів.
| Первин-ні | Рентгенографія | відображає співвідношення кісток,форму, розмір, поверхню, структуру і частково макроморфологічно патологічних процесів | |
| лінійна томографія | уточнює стан структури кісток | ||
| ангіографія | відображає стан судин | ||
  додат-кові
| КТ | 1. Деталізує зміни з боку кісток знайдені на рентгенограмах. Більш чутлива ніж рентгенографія до розвитку та прибутку кісткової тканини, звідси більш рання діагностика. 2. Більш інформативна при діагностиці уражень кісток складної будови. 3. Більш інформативна діагностика параоссальних м’яких тканин. | |
| МРТ | самий чутливий метод візуалізації станукісткового мозку, та параоссальних м’яких тканин, але на МРТ не бачимо кіркову речовину, звапнення не можна детально вивчати кісткову структуру. | ||
| УЗД | УЗД – застосовується для оцінки м’якихтканин та порожнини суглобів, хрящів.УЗД денсітометрія стає основним методом визначення мінеральної щільностіо стеопорозу. | ||
| Радіонуклідна діагностика | 1. Застосовують при діагностиці остеомієліта у перші 10 – 15 діб по збільшенню накопичення 99 мТс (технеція) лейкоцитів мічених (індієм). 2. При підозрі на множинні та системні ураження кістяка. 3. При пошуках метастазів, де збільшується накопичення 99 мТс |
МРТ з підсиленням при артриті 0,1 мм на 1 кг гадолінія:синовіл контрастується на4 – 5 хв. В суглобах гадоліній накопичується через 20 – 25 хв. Спочатку Т1 – 33 потім Т2 – 33 з пригніченням жиру. Капсула дає менш інтенсивний сигнал ніж рідина в суглобі in
Іn vitro – радіоіммунологічний
In vivo. – первинні.
- традиційне рентгенологічне обстеження (рентгенографія) та дігітальне. В окремих випадках може бути використана рентгеноскопія, наприклад з метою виведення патологічного відділу в оптимальне для рентгенографії положення;
- стандартне УЗД;
Додаткові: КТ, МРТ,УЗД допплерографія.
За спеціальними показниками - контрастний метод - фістулографія.
Фістулографія – методика дослідження розповсюдження гнійного процесу в м’яких тканинах. В зовнішні отвори норицевих ходів за допомогою шприця вводять контрастну речовину. Кількість її визначають відчуттям супротиву та віддачі поршня шприця, а також відчуттям хворого – появою почуття розпирання в досліджувальній ділянці. При витіканні контрастної речовини з норицевого отвору необхідно відразу прибрати його та витирти шкіру марльовим тампоном. У випадках витікання контрастної речовини з інших отворів, їх потрібно заклеїти пластерем.
Методика дослідження
Рентгенографію скелету кінцівок та хребців проводять в двох взаємно перпендикулярних проекціях – прямій та боковій. В деяких випадках, при необхідності ці знімки доповнюють знімкоми в косих проекціями, а також в деяких атипових проекціях з метою виведення патологічної ділянки в крайоутворююче положення.
Перед знімком, інтересуючий відділ звільняють від одежі та розміщають, щоб зона ураження знаходилася в центрі касети, а вісь кінцівки – паралельно до плівки. Пучок рентгенівського випромінення направляють в центр касети, перпендикулярно її площині. При рентгенографії довгих трубчатих кісток кінцівку вкладають так, щоб на знімку отримав відображення один кінець з суміжних суглобів, бо встановити проксимальним чи дістальним кінцем кістки він є не представляється можливим.
При рентгенографії суглобів зону інтересу розміщають так, щоб суглобова щилина відповідала центру касети.
Характер МР сигналу від нормальних тканин і патологічних утворів при запаленні кісток.
| Вид тканини | інтенсивність МР сигналу | |
| Т1-33 | Т2-33 | |
| Щільна кісткова речовина | відсутній чи низький темний | відсутній чи низький-темний |
| Губчаста кісткова речовина | Середній (сірий) | низький (темний) |
| Хрящ | Низький(темний) | середній (сірий) |
| М’язи | середній | низький |
| Жирова тканина | гіперінтенсивний- високий(білий) | середньовисокий |
| Фіброзна тканина, окіс- тя, зв’язки, сухожилля. | гіпоінтенсивний | гіпоінтенсивний |
| Остеоїдна основа | гіпоінтенсивний | гіпоінтенсивний |
| М’язи | середньої інтенсивності | гіпоінтенсивний |
Захворювання кісток.
1. Системні – поширені ураження;
2. Осередкові;
Поширені ураження зумовлені:
1. Аномаліями розвитку кістково-суглобової системи.
2. Розладом білкового, вітамінного та фосфорно-кальцієвого обміну.
3. Ураженням інших органів та систем (ендокринних залоз, системи крові та кишечника).
4. Генералізованими пухлинними ураженнями (метастазами, мієломною хворобою, лейкозами).
5. Екзогенними інтоксикаціями(отруєння важкими металами, інтоксикація фтором, лікування стероїдами).
Осередкові захворювання кісток
До них перш за все відносяться локальні ураження загального походження: остеоміеліт, туберкульоз, сифіліс, артрит.
