Північно-Східну частину Руської землі займала Влад-ро-Суздальської Русі. Володимиро-Суздальська земля располагаласьв межиріччі Волги та Оки. На північ від Волги її межі втрачають-лись в великих лісах. прилягали до Новгородських земель. Пд-ва межа доходила до Рязанської землі. Населення сосредото-Чіва головним чином у відносно родючих "Ополе".ТТак називалися як би великі галявини серед великих лісів, що покривали Володимиро-Суздальчкую землю. Серед таких "Ополе" в першу чергу виділялася область Ростова Великого. Місто Ростов стоїть на березі озер Неро, або Ростовського озера. Інше "Опілля" оточувало Переяславське озеро, яке-іменувалося так само озером Клещині (пізніше назване плеще-вим) - по древньому містечку з такою ж назвою. Третім "Опілля" можна назвати район Суздаля. Один з найдавніших російських міст, Суздаль також був центром особойепіскопіі. На початку XIII століття Суздаль мав определенноезначеніе насамперед як місто, пов'язаний з деятельностьюепіскопов. У політичному відношенні Суздаль поступився своїм местоболее молодому місту - Володимиру, що стоїть на річці Клязьмі, або Володимиру Залеського.
Розквіт Володимира почався ще в XII столітті при ЮрііДолгоруком і його сина Андрія Боголююбском. Брат Андрія, ВСЕВО-лод Юрійович Велике Гніздо, тримав у своїх руках всю Владими-ро-Суздальської землі. Пізніше він розділив її на кілька кня-дружність між своїми синами. При Всеволоде і його наследнікахВладіміро-Суздальська земля досягла високого ступеня могущест-ва. Жителі її з гордістю стверджували, що ніхто не решітсяпойті війною на "сильну" Суздальської землі. Однак новго-порті і смоленські воїни завдали поразки суздальців в біт-ве при річці Липиці в 1216 році. До приходу татаро-монголів Володимиро-Суздальська землябила багатою країною. Її процвітання в чималому степеніспособствовало географічне положення. Процес освоєння це-го району був майже закінчений.
Навколо знаходилися руські землі, і тільки на сході Володимиро-Суздальське князівство гранічілос землями чувашів, мордви та інших народів. Крайнім східним оплотом Русі було місто Нижній Новгород, заснований в 1221 році за злиття Волги і Оки. Так я остаточно-кові оформилися кордону Володимиро-Суздальській землі. Сама назва "Нижній Новгород" відображало увійшло в упот-ребленіе найменування поволзьких земель як Нізовской землі, іноді просто "Низу" у порівнянні з Новгородської землею.
Володимиро-Суздальська земля була тісна пов'язана як з Новгорода міською землею, так і з Волзької Болгарією, яка распола-алась по середній Волзі. Майже безперервний водний шлях по рекамМсте і Тверце, що впадає в Волгу, тривав і далі наюг схід до Волзької Болгарії і Саджсіну (Саксин), а Отту-да в Середню Азію, в Азербайджан, в Іран. Це створювало гро-Мадні торгові переваги для міст Володимиро-СуздальскойРусі, які підтримували постійні відносини з Західної Єв-ропою при посередництві Новгорода і з далеким Сходом. Відомості про численних політичних, торгових і куль-турне зв'язках міста Володимира в XIII столітті сохраніліс влетопісях. Наближені Андрія Боголюбського носили імена явнокавказского походження, а в будівлях Андрія Боголюбскогоі їх скульптурних прикрасах справедливо бачать схожість з гру-зінской архітектурою і скульптурою. Всеволод Велике Гнездобил одружений на дочці чеського князя, і це знаходить Підтвердженням-ня в тому факті, що в "Пролог", збірниках коротких жітійсвятих володимиро-суздальського походження, вперше приміщення чеські житії. Вражаюче швидко Володимир і його околиці украсілісьзамечательнимі спорудами. Собор Успіння надовго став Патри-нальної святинею всієї Північно-Східної Русі, як і ікона Воло-дімірской Божої матері (тепер зберігається в Третьяковській га-лерее).Серед нових міст Володимиро-Суздальській землі особоследует відзначити Москву. Зовсім ще неї велике місто перетворюється-покотився до столиці окремого князівства. У XIII столітті в русскіхісточніках з'явилося і назва "москвичі". 2Рязанская земля. На південь від Володимиро-Суздальській землі перебувала земля Ря-занского, що розташувалася в окреме князівство ще в XI веке.Она тяглася довгою смугою вздовж Оки. На заході кордону ря-занского землі проходили майже у самої Москви. По крайней мередаже в XIV столітті рязанські і московські князі сперечалися оволості Лопасня, що лежала по річці Лопасня на південь від Москви. Ря-занского містом вважалася і Коломна (у гирлі Москви-річки).На сході рязанські землі заходили за річку Проню, недалеко отвпаденія якої в Оку стояла столиця землі Рязань, пізніше на-зване на відміну від нової столиці Старої Рязаньью. Раскопкіобнаружілі, що Стара Рязань була великим містом з каменниміхрамамі. Ремісниче виробництво Рязанської землі також биловидающімся для свого часу. У XIII столітті рязанські князі наполегливо захищали своюземлю від зазіхань могутніх володимиро-суздальскіхкнязей. Літописи того часу наповнені розповідями про походахВсеволода Велике Гніздо врязанскую землю і кровопролітнихраспрях князів. 2
Смоленська земля.
До початку XIII століття значення Смоленська і княжевшего в немрода смоленських князів, що відбувалися по прямій лінії від Воло-димира Мономаха. Могутні смоленські князі з'явилися сосвоімі дружинами і в Новгородській, і в Полоцької, і в Владими-ро-суздальських землях. Про території Смоленського князівства і його населення ясноепредставленіе дає князівська грамота, подарована затверджений-нойв XII столітті Смоленській єпископії. На початку XIII століття Смоленськ був квітучим і багатим горо-будинок, твердинею Руської землі на західному кордоні.
Про зовнішньої торгівлі Смоленська в XIII столітті говорить договір, укладений смоленським князем з Ригою і німецькими містами, вкотором визначені умови торгівлі в Смоленську і положеніііноземних купців на Русі того часу. У ньому описаний порядокторгових операцій. Згідно з ним, торгові ваги повинні були ви-мірятися представниками як "латинської" (німецькою), так ірусской сторін. Встановлювалася величина плати за доставку то-варів по "волоку" - сухопутному ділянці, який розділяв вер-ховья Західної Двіни і Дніпра. Договір малює напіввоєнну-полукупеческую середу іноземнихгостей, які приїздили до Смоленська. Це один з найяскравіших докумен-тів, що описує складності і небезпеки середньовічної торгівлі, коли іноземний гість і на ринку іноді повинен був вдаватися кмечу. У Смоленській землі, може бути, більше, ніж в будь-ні-будь інших місцях Русі, відчувалася близькість до Європи. Здесьдаже літочислення іноді велося за німецьким зразком. 2
