Вимоги до влаштування, обладнання та організації праці у радіологічній лабораторії при роботі з відкритими джерелами іонізуючих випромінень

2.5.1. Влаштування лабораторій

Усі роботи з використанням відкритих джерел іонізуючих випромінень поділяються на 3 класи. Клас робіт залежить від активності радіоактивних речовин на робочому місці, пов'язаної з радіотоксичністю нукліда і встанов­люється органами Держсанепідемслужби МОЗ, відповідно до таблиці 13.

Чим вище клас робіт, тим суворіші вимоги до розміщення та обладнан­ня приміщень, у котрих проводяться роботи з відкритими джерелами. На дверях таких приміщень вивішується знак радіаційної небезпеки з указаним класом робіт і напис «Обережно, радіоактивність!»

У всіх закладах, призначених для робіт з відкритими джерелами, примі­щення кожного класу робіт рекомендується зосередити в одному місці. Ро­боти І класу мають проводитись в окремому будинку чи ізольованій частині будинку з окремим входом через санпропускник. Робочі приміщення мають бути обладнані герметичними боксами, камерами, каньйонами й іншим гер­метичним устаткуванням.

Приміщення для робіт І класу розділяються на три зони:

Перша — необслуговувані приміщення, в котрих розміщують технологіч­не обладнання і комунікації, що є основними джерелами іонізуючих випромі­нень і радіоактивного забруднення. Перебування персоналу в необслуговуваних приміщеннях при працюючому технологічному обладнанні не допускається.

Друга — приміщення періодичного обслуговування персоналом. Вони призначені для ремонту забрудненого устаткування, інших робіт, пов'язаних із розкриванням технологічного устаткування (вузлів завантаження і виван­таження радіоактивних матеріалів), а також для тимчасового зберігання си­ровини, радіоактивних відходів і готової продукції.

Третя — приміщення постійного перебування персоналу протягом усі­єї зміни (операторські, пульти керування). У третій зоні розташовуються ад­міністративні і службові приміщення, медкабінет, майстерні ремонту чисто­го устаткування й апаратури, складські приміщення нерадіоактивних матері­алів, центральний пульт керування, електротехнічні приміщення, системи приточної вентиляції і вентиляційні агрегати витяжної системи.

Для виключення можливого виносу забруднення з приміщень 2-ї зони у приміщення 3-ї зони між ними облаштовується санітарний шлюз.

Приміщення для робіт 2 класу розміщують в окремій частині будівлі ізольовано від інших приміщень. Для проведення в одній установі робіт 2 і З класів за єдиною технологією виділяють загальний блок приміщень, облад­наний відповідно до вимог, що ставляться до робіт 2 і 3 класу. При цьому обов'язково влаштовують санітарний пропускник, шлюз або душову і на ви­ході — пункт радіаційного контролю. Приміщення для робіт 2 класу мають бути обладнані витяжними шафами або боксами.

Роботи 3 класу виконують в окремих приміщеннях (кімнатах), обладнаних відповідно до вимог, що ставляться перед хімічними лабораторіями. В них виді­ляються приміщення (місця) для виготовлення і зберігання розчинів та рекомен­дується обладнання душової і спеціальної приточно-витяжної вентиляції. Робо­ти, пов'язані з можливістю радіоактивного забруднення повітря (операції з порошками, випаровування розчинів, робота з емульгуючими та летючими речовинами та ін.), повинні проводитись у витяжних шафах. Робочі столи, мета­леві та інші конструкції шаф покривають слабкосорбуючими матеріалами.

Площа лабораторії в розрахунку на одного працюючого має становити не менше 10 м².

Радіологічна лабораторія повинна мати спеціально сплановані примі­щення: сховище-фасова (15-20 м²) і препараторська радіохімічна (15-20 м²), радіометрична (1-2 кімнати площею 10-16 м²), санпропускник (душ) і по­бутові приміщення.

Підлогу в приміщенні покривають пласти катом або лінолеумом, краї якого піднімають на висоту 20 см і заводять за плінтус на покриття стін. Щілини і сти­ки покриття промазують мастикою або шпаклюють. Стіни у сховищі-фасовій, препараторській і радіохімічній кімнатах на висоту 2 м обкладають глазурова­ним кахлем, вище 2 м стіни та стелю покривають масляною фарбою. Відділка приміщення і розміщення обладнання мають виключати накопичення пилу в кутках і забезпечувати легкість прибирання. Кутки приміщення повинні бути за­кругленими, полотна дверей і сплетіння вікон — мати прості профілі, а облад­нання і робочі меблі — гладку поверхню, прості конструкції та малосорбуюче покриття. Для ефективності дезактивації всі комунікації (теплові, електричні, га­зові та водопровідні) роблять захованими. В лабораторії необхідно мати холод­ну та гарячу воду. Управління водопровідними кранами має бути ліктьове або педальне, а конструкція раковин — запобігати розбризкуванню води.

Лабораторію обладнують приточно-витяжною вентиляцією, що забез­печує протягом 1 години п'ятиразовий обмін повітря при швидкості його ру­ху у витяжних шафах і боксах не менше 1,5 м/с. Потік повітря направляють із чистих приміщень у «забруднені», чим досягається більша кратність обмі­ну його в забруднених приміщеннях лабораторії. Блок вмикання вентиляції розміщують при вході в лабораторію.

Роботи з дослідними зразками (розчини, порошки, летючі речовини та речовини, що легко випаровуються) проводять у витяжній шафі, всередині кот­рої знаходяться підведення газу, стиснутого повітря, води, а також встановлені раковини для стоку води. В передню стінку шафи бажано вмонтувати рукавиці.

Еталонні джерела і радіоактивні препарати зберігають у сейфах, що вик­лючають доступ до них сторонніх осіб. Для зберігання переважно у-активних речовин призначені сейфи, що мають товщину свинцевого захисту 20-50 мм. Для зберігання (З-активних речовин використовують сейфи, що виготовлені з вуглеродистої сталі товщиною 3—4 мм. В робочих кімнатах розмішують тіль­ки найнеобхідніше обладнання, в тому числі контейнери для рідких і твер­дих відходів.