Економічна і соціальна ефективність безвідходних і маловідходних технологій

 

Безвідходна технологія – спосіб виробництва продукції, при якому найраціональніше використовується сировина і енергія в циклі «сировинні ресурси – виробництво – споживання – вторинні ресурси», так, що будь-який вплив на навколишнє середовище не порушує його нормального функціонування.

Маловідходною технологією вважається спосіб виробництва продукції, при якому частина сировини і матеріалів перетворюються у відходи, однак при цьому шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує санітарних норм. Основні напрямки, за якими розвиваються безвідходні технології:

- розроблення різних видів безстічних технологічних схем і водооборотних циклів;

- створення і впровадження систем переробки відходів виробництва та їх споживання як вторинних матеріальних ресурсів;

- розробка і впровадження принципово нових процесів добування речовин зі зменшеним обсягом відходів;

- створення територіально-виробничих комплексів (ТВК) із замкненою структурою матеріальних потоків сировини та відходів усередині комплексу, включаючи комплексну переробку сировини;

- раціональне використання енергоресурсів та енергозбереження (додатковий напрямок, що був розроблений пізніше).

Комплексні показники безвідходності розроблені під час галузевих економічних досліджень. Так, у кольоровій металургії використовується коефіцієнт комплексності, що визначається питомою вагою корисних речовин (%), які видобуваються з сировини, по відношенню до загальної маси речовини. Деякі технологічні процеси і виробництва мають коефіцієнт комплексності 80%.

У вугільній промисловості також використовується коефіцієнт безвідходності виробництва. Він розраховується як середнє арифметичне суми коефіцієнтів використання породи, яка видобувається в процесі гірничих робіт, води, що попутно збирається при видобутку вугілля (сланцю), та використання пилогазових відходів. Виробництво вважається безвідходним, якщо коефіцієнт безвідходності перевищує 75%. До речі, при застосуванні поряд з видобутою породою породи з відвалів цей показник може перевищувати 100%.

Розробка та впровадження безвідходних та маловідходних технологій і виробництв спирається на такі принципи:

- принцип системності – враховує взаємозв’язки та взаємозалежності виробничих, соціальних і природних процесів. Виробництво розглядається як елемент динамічної системи всього виробничого комплексу території, на якій розташовано підприємство, та на більш високому ієрархічному рівні як складова єдиної еколого-економічної системи регіону, що має тісні взаємозв’язки природних, соціальних, управлінських, технологічних та інших властивостей;

- принцип комплексного використання ресурсів – передбачає максимально повне, комплексне використання природної мінеральної сировини. Даний принцип тісно пов'язаний з інноваційною діяльністю, з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу;

- принцип циклічності матеріальних потоків – використання водо, газозворотних та інших циклів. Ефективним напрямом формування циклів є комбінування та кооперація виробництва для забезпечення повторного використання кінцевої продукції та переробки відходів;

- принцип обмеження впливу на навколишнє середовище – залежить від вдосконалення екологічного моніторингу, запровадження дієвих економічних механізмів екологічної політики, досягнень науково-технічного прогресу;

- принцип раціональної організації виробництва – це комплексне і економічно обґрунтоване використання усіх компонентів сировини, зменшення енерго- та матеріаломісткості виробництва, пошук та впровадження екологічно спрямованих технологій.

Загальну оцінку маловідходності можна здійснити через аналіз екологічності технологічних процесів. Критерій екологічності визначається за формулою:

 

К_ек = m₁С₁/ГДК₁ + m₂С₂/ГДК₂ + m₃С₃/ГДК₃, (17.3)

 

де К_ек – критерій екологічності маловідходних технологій;

m₁, m₂, m₃ – кількість токсичного компонента у водних (m₁), твердих (m₂) та газових (m₃) відходах відносно до маси кінцевого продукту, т/т;

С₁, С₂, С₃ – концентрація токсичного компонента у водних (С₁), твердих (С₂) та газових (С₃) відходах, мг/дм³, мг/м³;

ГДК₁, ГДК₂, ГДК₃ – відповідне значення граничнодопустимої концентрації токсичної забруднюючої речовини у водних, твердих та газових відходах.

 

Загальний критерій екологічності технологічного процесу визначається як сума локальних критеріїв по кожному токсичному компоненту.

 

 

Контрольні питання:

 

1 Поясніть сутність економічного ефекту та економічної ефективності природоохоронної діяльності.

2 Поясніть методику розрахунку та економічного обґрунтування показників ефективності природоохоронної роботи.

3 Визначте сутність безвідходної моделі виробництва.

4 Охарактеризуйте критерії результативності екологічної політики держави.