Бібліографічний апарат в магістерській дисертації – ключ до використаних автором джерел. Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення магістранта з наявною літературою з досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат магістерської дисертації складається з бібліографічного списку – Списку використаних джерел – і бібліографічних посилань, які оформлюються відповідно до чинних стандартів
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарата, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список – одна із суттєвих частин магістерської дисертації, що віддзеркалює самостійну творчу працю її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Зазначається автор(и) (якщо є), обов’язково назва, місце видання, видавництво, рік видання, загальна кількість сторінок у книзі; для частин книги, статей у журналах чи збірниках, матеріалів конференцій – обов’язково автор(и), назва статті (тез), рік видання, № (випуск) журналу (збірника), для журналів та матеріалів конференцій – місце видання, видавництво, а також сторінки, на яких розміщується відповідна стаття (тези) тощо.
Бібліографічний опис джерел оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.
Приклади оформлення бібліографічного опису в Списку використаних джерел наведено в формі 23 (додаток до наказу ВАК України від 26 січня 2008 р. № 63) (Бюлетень ВАК України, 2008 р., №3, с.9-13) (див. додаток Е).
Приклади оформлення бібліографічного опису міжнародно-правових, нормативно-правових актів та джерел судової практики у Списку використаних джерел наведено в додатку Ж.
Список використаних джерел слід розміщувати без повторів одним із таких способів:
- в порядку появи посилань у тексті магістерської дисертації;
- в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв книг. При використанні цього способу першими наводяться використані міжнародно-правові акти (спочатку універсальні, далі – регіональні, потім – двосторонні), далі – нормативно-правові акти України (з урахуванням їх ієрархії та статусу органу, що їх прийняв – починаючи з Конституції України, далі – від найвищого до найнижчого), далі – нормативно-правові акти зарубіжних країн (з урахуванням їх ієрархії та статусу органу, що їх прийняв – від найвищого до найнижчого), далі – джерела судової практики, архівні джерела, акти органів державної влади ненормативного характеру (листи, роз’яснення тощо), проекти нормативно-правових актів. Якщо міжнародно-правові або нормативно-правові акти мають однакову юридичну силу, то вони наводяться в хронологічному порядку (за датою прийняття), починаючи з найбільш раннього (прийняті в один день – за номером, потім – за назвою). Далі наводяться літературні джерела кириличним шрифтом (українською, російською та ін. мовами) за українським алфавітом. Літературні джерела латинським (наприклад, англійською мовою) та іншими шрифтами (крім кириличного) подаються наприкінці списку використаних джерел за латинським алфавітом.
На кожне джерело, що включено до списку використаних джерел, має бути посилання в тексті магістерської дисертації.
До списку використаних джерел включаються публікації магістранта за темою магістерської дисертації.
Літературні джерела іноземною мовою (в т.ч. російською) подаються мовою оригіналу.
Додатки
Додатки оформлюють як продовження магістерської дисертації на наступних її сторінках, після списку використаних джерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті магістерської дисертації. Кожен із додатків починають з нової сторінки, їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г', Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д. Єдиний додаток позначається як Додаток А.
Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи та підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.
До додатків можуть бути включені:
– додаткові ілюстрації або таблиці;
– матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включити до основної частини (таблиці з статистичними даними, фотографії, розрахунки; інструкції, методики та ін.).
