Метою таких програм є створення безпечних умов життя людини і відновлення якості природного середовища. Реалізація цієї мети повинна дати можливість довести зміст шкідливих речовин у гідросфері, атмосфері та ґрунті до гранично допустимих показників, забезпечити збереження в відновлення ландшафтів і біорізноманіття.
Пріоритетними напрямками цільових програм є:
- керування природоохоронною діяльністю і станом природного середовища;
- охорона природи;
- зниження техногенного навантаження на природне середовище і середовище перебування людини;
- ресурсозбереження;
- екологічна освіта і виховання.
Створення національної і регіональної систем моніторингу
Навколишнього середовища
Державна система моніторингу навколишнього середовища - це система спостереження, збору, обробки, передачі, зберігання і аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його зміни і розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень по попередженню негативних змін стану навколишнього середовища і дотримання вимог екологічної безпеки. Система моніторингу є частиною національної системи інформаційної інфраструктури, зв'язаної по завданням і цілям з аналогічними системами інших держав.
Система моніторингу спрямована на:
- підвищення рівня інформації про екологічний стан навколишнього середовища;
- підвищення оперативності і якості інформаційного обслуговування всіх зацікавлених фізичних і юридичних осіб;
- сприяння розвитку міжнародного співробітництва в сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки.
Основними завданнями суб'єктів моніторингу є:
- довгострокове систематичне спостереження за станом навколишнього середовища;
- аналіз екологічного стану навколишнього середовища;
- інформаційно-аналітична підтримка ухвалених рішень у сфері охорони навколишнього середовища;
- інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій;
- розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки
Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки визначає кількісні і якісні показники функціонування небезпечних технологій і процесів з погляду безпеки для персоналу, населення, навколишнього середовища.
Нормування, при рішенні питань безпеки, може вироблятися як по відповідності параметрів процесів і кінцевої продукції необхідним нормам, так і по кількісних і тимчасових рамках функціонування таких виробництв.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя” №4004-ХІІ ВР від 24.02.94.
2. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р.
3. Закон України “Про статус і соціальний захист громадянин, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи ” від 28 лютого 1991 р.
4. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України.
5. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпечу: Закон України.
6. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України.
7. Про концепцію захисту населення й територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій: Наказ Президента України від 26.03.99 р. № 284/99.
8. Про об'єкти підвищеної небезпеки: Закон України.
9. Про пожежну безпеку: Закон України.
10. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України.
11. Про правові засади Цивільного захисту: Закон України.
12. Про цивільну оборону України: Закон України.
13. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения – Киев, «Урожай», 1990, 144 с
14. Гольдштейн Д.С. Організація індивідуального захисту в атомній промисловості: Моногр. / Д.С. Гольдштейн, В.С. Кощіїв.- М:. Энергоатомиздат, 1983.
15. Гринин А.С., Новиков В.Н.Экологическая безопасность. Защита территорий и населения при чрезвычайных ситуациях. Учебное пособие. – М.:ФАИР-ПРЕСС,2000 – 336 с.
16. Депутат О.П. Цивільна оборона: Навчальний посібник / О.П. Депутат, І.В. Коваленко, І.С. Мужик; За ред. В.С. Франчука.- Львів, Афіша, 2000.- 336 с.
17. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: Каравелла; Львів: Новий світ, 2000. – 320 с.
18. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.
19. Захисні властивості засобів індивідуального захисту органів дихання. Методичні вказівки / А.С. Толстих. - Донецьк: Дондует, 2006. - 48 с.
20. Ісаєв В.С. Аварійно хімічно небезпечні речовини (АХОВ). Методика прогнозування й оцінки хімічної підготовки: Навчальний посібник. - М.: Військові знання, 2003.
21. Каменський С. Л. Засоби індивідуальної зашиті: Довідкове видання / С.Л. Каменський, К.М. Смирнов, В.И. Жуків, Н.А. Краснощеков.- Л.: Хімія, 1989.
22. Первая доврачебная помощь. Учеб.пособие /под редакцией В.М.Величенко – М.: Медицина, 1990. -272 с.
23. Радіаційний захист населення. Методичні вказівки / А.С. Толстих, І.А. Федоркіна. - Донецьк: Дондует, 2006. - 70 с.
24. РД 52.04.253 - 90. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті. Госгидромет СРСР, 1991. - 23 с.
25. Экология и безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие для вузов /Под редакцией Л.А.Муравья. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 447 с
