Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Властивості і застосування вапна




Густина негашеного вапна змінюється в межах (3100... 3300) і збільшується з підвищенням температури випалювання, гідратно­го вапна в аморфному стані — 2080, у кристалічному — 2230 .

Середня густина грудкового вапна в кусках залежно від тем­ператури випалювання і вмісту домішок коливається від 1600 до

2600 , причому менша середня густина відповідає нижчій температурі випалювання. Середня густина меленого вапна в нещільному стані дорівнює (900... 1100), в ущільненому — (1100... 1300), гідратного (гашеного) вапна — відповідно (400...500) і (600...700), вапняного тіста — (1300... 1400) .

Основні властивості будівельного повітряного вапна визна­чав стандарт. Згідно стандарту, повітряне вапно поділяється на кальцієве (містить до 5% MgO), магнезіальне (5...20)% MgO і до­ломітове (20...40)% MgO.

До негашеного порошкоподібного вапна крім вимог щодо су­марного вмісту активних СаО + MgO ставляться також вимоги до тонини.

Міцність розчинів на гідравлічному вапні вища, ніж міцність розчинів на повітряному вапні.

Гідравлічне вапно випробовується у зразках-балочках розмі­ром (40 х 40 х 160) мм у розчині 1:3. Після 24-годниного тверднен­ня у вапні з гідравлічним замішувачем зразки виймають із форм і зберігають над водою протягом 6 діб, а потім у воді 21 добу.

Через 28 діб тверднення границя міцності на стиск зразків із слабкогідравлічного вапна повинна бути не нижчою ніж 1,7, а із сильно-гідравлічного-не менше 5 МПа; границя міцності на згин-відповідно не менше 0,4 і 1 МПа. Гідравлічне вапно із сировини з гідравлічним модулем (2...4) (тобто із вмістом (50...80)% гідрав­лічних компонентів) при добре підібраному режимі випалювання і ретельному помелі має міцність на стиск (6... 15) і навіть 20 МПа.

Гідравлічне вапно забарвлене у світлі тони: білий, кремовий. Тому з нього при добавлянні відповідних мінеральних пігментів можна добути кольорове вапно, яке використовується як декора­тивно-оздоблювальний матеріал. Пігменти, що вводяться у вап­но, повинні бути стійкими проти дії лугів. До таких пігментів на­самперед належать: охра, сурик, мумія. Для забарвлення роз­чинів можна вводити також мелену червону цеглу. Масова част­ка пігменту звичайно не перевищує 5%.

Гідравлічне вапно застосовують при виготовленні будівель­них розчинів, що мають підвищені водостійкість і міцність, для виробництва вапняно-пуцоланових цементів, легких і важких бе­тонів низьких марок. Вапняно-пуцоланові цементи на гідравліч­ному вапні відрізняються підвищеними міцністю і повітро стій­кістю. Гідравлічне вапно можна застосовувати також і як основу під фресковий живопис, тобто при нанесенні малюнків розбавле-

ними у воді мінеральними фарбами на свіжу штукатурку (тинк). Такий фресковий живопис досить довговічний. Гідравлічне вап­но може застосовуватись і для стабілізації грунтів при будівницт­ві доріг з малою інтенсивністю руху. Розчини і бетони на гідравлічному вапні мають високу довговічність при експлуа­тації їх у повітряно-вологому середовищі.

Змінне зволожування і висушування, а також заморожування і розморожування негативно відбиваються на виробах із гідравлічного вапна через знижену їх густину.

Технологія цементу

Сировина для цементу

Портландцемент — гідравлічне в'яжуче, що добувається при сумісному тонкому подрібненні клінкеру з гіпсом, а іноді і з до­бавками. Первинною сировиною для портландцементу є вапняк і глина. Клінкер добувають випалюванням до спікання сировин­ної суміші вопняку і глини певного складу, що забезпечує перева­жання високоосновних силікатів кальцію.

Гіпс у портландцемент вводять для регулювання терміну ту­жавіння і підвищення міцності. Розрізняють портландцемент без добавок, портландцемент з мінеральними добавками і иілакопорт-ландцемент. У портландцемент з мінеральними добавками доз­воляється вводити доменові або електротермофосфорні шлаки у кількості до 20, активні добавки осадного походження — до 10, активні добавки вулканічного походження — до 15% маси в'яжу­чого. Шлакопортландцемент повинен містити не менше 21 і не більше 80% домнових гранульованих або електротермофосфор-них шлаків.

При виробництві портландцементу дозволяється вводити не більше 5% добавок, що прискорюють тверднення або підвищу­ють міцність (кренти, сульфоалюмінатні і сульфоферитні продук­ти, випалені алуніти, каоліни).

Тепер у практиці світового будівництва портландцемент є ос­новним матеріалом для виробництва бетону, залізобетону та буді­вельних розчинів. Якість і властивості портландцементу визначаю­ться в основному складом і структурою клінкеру. Добавки, що вво­дяться, лише деякою мірою регулюють ті чи інші його властивості.

Вапняк при випалюванні розкладається:

а глинисті матеріали в рекцію на оксиди потім вступають в реакцію з СаО і утворюють мінерали:

і еліт — основний мінерал майбутнього цементу.

Тобто, основними і обов'язковими оксидами у складі цемент­ного клінкеру є оксид кальцію, кремнезем, глинозем, оксид заліза. їх вміст у клінкері становить (95...97)%.

Про якість клінкеру певною мірою можна судити за даними його хімічного аналізу. Хімічний аналіз готового портландце­менту не є показовим, оскільки введені під час помелу добавки змінюють його склад.

Як уже зазначалось, першим за вмістом і значенням є оксид кальцію СаО. Чим більше у цементі СаО, тим більш високоміцним і швидкотверднучим він буде. Однак обов'язкова умова добування високоякісного клінкеру — повне зв'язування СаО кислотними ок­сидами. СаО, що залишився у вільному стані, викликає нерівномір­ність зміни об'єму, оскільки під час випалювання клінкеру в резуль­таті високої температури він отримується намертво випаленим і не гаситься під час замішування цементу водою, а гідратується в уже затверділому цементі, викликаючи появу небезпечних напруг. Це­менти з підвищеним вмістом СаО під час тверднення виділяють значну кількість теплоти, мають знижену водостійкість.

Кремнезем — одна з найважливіших складових частин клінке­ру. Він зв'язує СаО у силікати, здатні до гідравлічного тверднення.

Глинозем — основний компонент алюмінатів, підвищення йо­го вмісту зумовлює швидке тужавіння і прискорене тверднення. Цементи з підвищеним вмістом глинозему мають низькі сульфа-то-і морозостійкість.

Оксид заліза поліпшує спікання клінкеру, а також є фарбу­вальним оксидом.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-03-28; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 698 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Неосмысленная жизнь не стоит того, чтобы жить. © Сократ
==> читать все изречения...

2280 - | 1986 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.