Структура ПЕК. значення.напрями забезп-я енерг безпе

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу й використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) електроенергетика та інфраструктура (газо нафто електропроводи) тісно пов’язані з усіма галузями народного господарства.

На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша – паливно-енергетична проблема. Успішне її розв’язання визначає можливості, темпи й напрями економічного та соціального розвитку. Значення палива для економіки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства й транспорту.

До складу підприємств ПЕКу входять вугільні шахти, нафтові та газові свердловини, електростанції, лінії електропередач. Вони групуються у галузі, які виступають основними елементами галузевої структури ПЕКу.

Напрям забезп енерг безпеки україни: 1) вдосконалення пал-енерг балансу(план утв і викор-я пал-енерг рес-ів): прибуткова частина(вугілля-1, видобуток палива, енергорес-ів, нетрад джерела енергії, відбір газу з підз газосховищ, імпорт) і витратна(газ-1, переробка в ін. види енергії, вир потреби, вир витрати, закачування газу в пілз сховища,експорт). 2) розширення власної рес-ї бази; 3) реконстр-я госп комплексу(бо 1 з найенергомісткіших економік),підприємств(шахт труб зношені 70%) 4) диверсиф-я(розширити коло держав постачальників нафти): нафтопроводи Дружба, самара-лисичанськ-кременчук-херсон-одеса,баку-субса-одеса-броди-європа(поставка з айзерб через грузію), пост-я нафти з казахст через кавказ і чорне моредо україни. 5)диверсиф поставок газу: газ потік Набукко(не зацік), рос проект пд потік в обхід україни, білий потік(ініц нами з центр азії через нас до єс) і північний потік(з росії до німеччини); 6)більш повне викор-я нетрадиц джерел.

Паливо використовується не тільки в енергетиці, а й є сировиною для одержання різноманітних цінних продуктів. Наприклад, нафта необхідна для розвитку хімічної промисловості. Вугілля є цінною технологічною сировиною у чорній металургії, джерелом для одержання пластмас, бензину та інших продуктів виробництва. Також значення районоутв-че і вплив на спец-ю регіону. Особливістю паливно-енергетичного балансу України є висока питома вага вугілля та атомної енергії і незначна гідроенергії та нафти.

20. Вугільна промисловість в Україні

Вугільна промисловість – це базова галузь для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії, комунального господарства.

Входить (галузева структура):Підприємництво з видобутку вугілля; Збагачувальні фабрики; Підприємство по виготовленні вугільних брикетів.

Головним районом видобутку вугілля в Україні є Донецький. майже половина промислових запасів вугілля припадає на коксівне (75-90% вуглецю). Його видобувають переважно у центр частині Донецької обл (Єнакієве, Горлівка, Донецьк, Костянтинівка) та у Краснодонському і Кадіївському районах Луганської області. Цінним енергетичним паливом є антрацит (90-96%). Поклади залягають переважно у Луганській обл.

За собівартістю Донецьке вугілля дороге. Однією з причин високої собівартості є глубоке залягання пластів (понад 1000 м) та незначна їх потужність (до1 м). високий ступінь газоносності спричиняє смертність.

Важливою паливно-енергетичною базою на Західній Україні є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Площа басейну близько 10 тис. Км2. Глибина залягання вугілля 300-500 м, потужність пластів – в сер 1,5м. Розвиток басейну сприяв кращому забезпеченню паливом зх обл, формуванню нових промислових центрів. Залягання сапропелітового вугілля можуть бути використані для одержання сировини, з якої вирбляються пластмаси.

Основним районом залягання бурового вугілля на Україні є Придніпровський буровугільний басейн. Буре вугілля видобувається в таких центрах: Олександрія (Кіровоградська обл.), Ватутіне (Черкаська обл.), Коростишів (Житомирська обл.). Вугілля видобувають переважно відкритим способом, є також ряд шахт. Розвиток видобутку бурого вугілля у степових і лісостепових районах України забезпечує місцеві потреби у паливі і позитивно впливає на територіальну організацію виробництва. Глибина максим 90м.висока волоністьнизька теплотворча здатність, розсипчасте тому погано транспортувати.

Споживання вугілля: 98% залишається в Україні.2% йде на експорт(закупають Білорусь і Молдова). 10-11 млн.т. ми закуповуємо у Росії та Казахстану.Використовуються найбільш у 4-х регіонах (Донецька, Луган., Запорізька, Днепроп.)

Соціально-економічні проблеми, які стоять перед вуг. пром.:

1. Низька рентабельність(баланс собівартість і ціна реалізації) 2велике навантаж на держбюджет(дот-ї, субс-ї…) 3.складні гірничо-геолог умови видобутку 4.фіз знош і морал застар облад-я 5. Закриття шахт, недотр правил безпеки 6.імпорт кокс вугілля 7. Сильна залежність зайн-ті нас-я від шахт 8.негат вплив на навк сер-ще.

Шляхи вирішення: Реформування галузі.захист і охорони праці,Зміна старого обладнання (70%) Схема видобуток – переробка – транспортування – реалізація повинна повністю належати державі та жорстко контролюватися з боку спеціальних та фіскальних органів.

Перспективи розвитку вугільної галузі полягають в наступному:

1) впровадженні жорсткого державного нагляду за виконанням програми розвитку галузі; 2) врегулюванні законодавчої бази стосовно негативних явищ діяльності регіонів; 3) забезпеченні тісного зв'язку з органами місцевої влади.

У випадку, якщо ключовим суб’єктом господарювання вугільної галузі стане держава, відкриються такі перспективи:

1) відновиться практика державного замовлення на видобуток і постачання вугільної продукції та обладнання для видобувних підприємств; 2) ліквідуються посередники і створені ними цінові диспропорції.

21. Нафтова промисловість України.

Нафтогазовий комплекс України – галузь важкої пром-ті, підприємства якої розвідують, видобувають і переробляють нафту та газ, транспортують і зберігають їх. Країна неспроможна обходитися без продуктів нафтопереробки. Наявність цієї галузі життєво необхідно, але він перебуває фактично на стані кризи. Від стану нафтової промисловості залежить загальний стан ПЕК, яке безпосередньо впливає в розвитку економіки, рівень життя населення і побудову роль держави у світове співтовариство. Продуктинефтепеработки широко використовують у всіх галузях промисловості, сільське господарство, на транспорті, у побуті. Більшість продукції використовується щоб одержати енергії, тому вона належить до групи галузей енергетики. Галузева структура нафтової промисловості: нафтовидобувна пр-сть-до неї відносять підприємства з видобутку нафти та нафтового газу, зберігання та транспортування; нафтоперероб. пр-сть-це галузь оброб. пр-сті, яка вироб. з сирої нафти нафтопрод.

Понад 90% видобутку нафти і газу в Україні здійснює Нац акціонерна компанія «Нафтогаз України» через власні дочірні підприємства: ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укрнафта» та ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Нафту і прородний газ в Україні видобувають у трьох регіонах: сх.(черні,сум,полт,харк близько 150 род-щ,є попутни газ), пд.(шельфова частина морів), зх.(складчастих карпат+передкарп регіон+закарп обл.).

Фактор розм-я сиров-й(місця видобутку, нафтопров, припорт міста). Найбільший нафтопровід "Дружба" є трансєвропейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км.

Проблеми, які сьогодні стоять перед промисловістю: Нафтові родовища дрібні і вичерпуються вже майже. Нафта знаходиться на великих глибинах 3500-5000 м, Відсутність нових технологій(Варто зазначити, що глибина переробки нафти в Україні дуже низька і в сер складає близько 70%, в більш розвинутих країнах вона перевищує 90%. Це свідчить про те, що існуючі в Україні технології не дозволяють ефективно використовувати свої ресурси),Фін труднощі(недост. Інвестицій добув і інфрастр-ру), злежність від імпорту, ризик скорочення транзиту, низька якість переробки, навантаж-я на бюджет через критичний стан «нафтогаз україни».

Нафтопереробна промисловість зосереджена на нафтоперер зводах

- Лисича (луг-найпотужн і найновіше, на провід), Кременч (можерніз, на провід), Одес(на порт), Дрогобиц(льв-на видоб), Хер,Надвірнянський(іванофр).

У нафтовидоб пр-сті країни необхідно значно прискорити осв-ня нових род-щ, які передбач-ся відкрити в процесі геологорозвід робіт, ущільнити мережу свердловин, а також впровад комплекс методів щодо поліпш-я стану заводн-я та нових методів нафтовіддачі, провести диверсиф-ю джерел постачання і видобку нафти щоб зменш моноп-ю рос комп (у 2008 р. з'явились 2 нових постач-ки – Ірак і Білорусь, однак їхня частка дуже мала – відп-о 2,7% і 1,1%. У перспективі згідно з «Програм диверсиф-ції джерел постач-ня нафти в Україну на період до 2015р» можливими були б варіанти співпраці з: - Азербайдж Респ, Грузією і РФ щодо можливості постачя каспійської нафти в Україну; - Республ Казахстан – щодо стабілізації обсягів трансп-ня казахстнафти територією України;- Республ Ірак, Іран та Турецькою Республ – щодо організації поставок нафти з Іраку тер-ю Тур до чорномор портів;- країнами Пн Африки, зокрем Лівією та Єгиптом).

Тож перед Україною час від часу постає проблема виникнення дефіциту нафти та нафтопродуктів, вирішення якої вимагає розробки нової стратегії розвитку та функціонування нафтогазової галузі.

22. Газова промисловість України.

Газова пром.-ть – галузь паливної пром.-ті, підпри-ва якої займаються видоб-ям прир і попутного (нафт) газу з надр землі, вир-ом зрідж газу, штучних горючих газів з твердого і рідкого палива, зберіганням, транспортуванням газу по газопроводах для постачання населенню і промисловості. Значення газової пром.-ті: використов. як паливо у різних галузях гос-ва, а також для комунального госп-ва; використовується, як сировина для отримання різноманітних хімічних продуктів.

Стратег значення укр ГТС зумовлено вигідним географ розташуванням, розвин системою газопроводів, наявністю найбільшого в Європі (після Росії) комплексу підземних газосховищ, а також високим рівнем обслуг-ня та експлуатації ГТС. частка газу в п-енерг балансі України складає 45 %

Осн і найважл районом газовидобутку України в наш час є Дніпровсько-Дон. Тут видобувається 80% газу від загальної кількості в Україні. Найбільші газові родовищи природного газу знаходяться у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське), Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській та Чернігівській областях. Найбільше із зазначених родовищ – Шебелинське. Звідси прокладене магістральні газопроводи до Харкова, Києва, Дніпропетровська та ін.

Поступово освоюються газові родовища Причорноморського району України. Передусім на півострові Крим. Експлуатуються Джанкойське, Глібівське, Задорненське та ін. Споруджено газопровід Глібівка-Сімферополь-Севастополь з відгалуженням до Ялти, Сак і Євпатрії.

Аналіз розвіданих запасів свідчить, що Україна і в перспективі залишиться в числі країн імпортерів нафти і газу, потреби в яких забезпечуються власними ресурсами відповідно на 10-20%. В той же час збільшення власного видобутку цих ресурсів може значно зменшити від’ємне сальдо торг балансу шляхом скороченння обсягів їх імпорту.

Основні причини зменшення видобутку газу: Виснаження основних родовищ. Ново відкриті родовища мало потужні. Складні умови розташування газоносних пластів. Повільне впровадження нових технологій

Проблеми: високий рівень цін на імпортний газ і низький рівень тарифів на транспортування рос газу газопроводами України; занижений тариф на зберігання російського газу в підземних газосховищах України; високий рівень енергомісткості економіки України;екологічні…

У перспективі газотранспортна система Укртрансгазу повинна забезпечити збільшення транзитних поставок газу в країни Центральної й Західної Європи, де в найближчому майбутньому прогнозується зростання попиту на “блакитне паливо”. Перспективи розвитку газової пром-ті України пов’язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням пром освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення нтп, зокрема новітніх технологій і техніки.

 

 

23. Електроенергетика України

Галузь промисловості, яка включає виробництво різних видів електроенергії, її транспорт-ня, Теплові мережі котельні, та інші об’єкти. Електроенергетика — галузь промисловості, що забезпечує електрифікацію господарства й побутові потреби на основі раціонального виробництва й розподілу електроенергії. Електроенергетика впливає на територіальну організацію продуктивних сил, насамперед промисловості. Передача електроенергії на значні відстані сприяє освоєнню паливно-енергетичних ресурсів. Розвиток електронного транспорту розширює територіальні рамки промисловості. На основі масового використання в технологічних процесах електроенергії й тепла (пара, гаряча вода) виникають енергомісткі (алюміній, магній, феросплави) і тепломісткі (глиноземи, хімічні волокна) виробництва. Потужні ГЕС притягують до себе підприємства, що спеціалізуються з електрометалургії та електрохімії.Електроенергетика має величезне районоутворювальне значення.

Фактори розміщення на сировину, на споживача.

Вся енергія: (100%) ТЕС – 46% АЕС – 47% ГЕС – 6% Менше 1% виробляють із альтернативних видів енергії

ТЕС Найпоширеніші. Перевагою є що вони можуть розміщуватись у будь-якому районі, і вартість капіталовкладень на їх буд-о порівняно з іншими типами значно нижча. Найбільша концентраці ТЕС спостерігається у промислових районах Донбасу і Придніпров’я. на сир-ну(кам вуг) зношене на 70%

АЕС: Атомна енергетика України представлена: Запорізька, Південно-Українська, Рівненська та Хмельницька. Запорізька АЕС виробляє 20% енергії від всієї енергії. Фактори розм.: Споживач на 1-му місці, Наявність водних ресурсів(для охолодження реактору), Великі відстані від великих міст.

Основні проблеми: Безпечність атомної енергії.Захоронення відходів

ГЕС Розвитку гідроенергетики сприяло створення каскаду ГЕС на Дніпрі та деяких інших річках. Всі великі електростанції об’єднані в районні енергосистеми, що утворюють єдину державну еенргосистему. Функц-ть каховська(херс),дніпрогес,кременч,тереблеріц,київс.(знош80%)

Переваги ГЕС:Порівняно дешева. ккд дуже високий. персоналу працює у 20 разів менше ніж на АЕС, не викор паливо.Але Впливають на гідро режи. Затоплення родючих грунтів. Сезонність.

Альтер-і:орг. Чисті, без викидів і відходів бо не викор орг. Паливо, але дорогі у буд-ві,, потреб близькості спож-ча, період-сть поступа-я.

Віторові- новоазовська-дон, донузлавська-арк,сонячні в арк-перово, охотникове.

Напрямки розвитку:Більше використовування вугілля. Реконструкція існуючих АЕС. Більше використня не традиційних видів електроенергії

 

24. Значення металургійного комплексу у розвитку України.

У металургійний комплекс входять чорна і кольорова металургія, які охоплюють усі стадії технологічних процесів: від добування та збагачення сировини до одержання готової продукції у вигляді чорних і кольорових металів та їх сплавів. Металургійний комплекс – це взаємообумовлене поєднання наступних технологічних процесів: – доб і підготовка сировини до переробки (добування, збагачення, агломерування, одержання необхідних концентратів та ін.)– металург переробка – основний технологічний процес з одержання чавуну, сталі, прокату чорних і кольорових металів, труб та ін.;– вир-о сплавів;– коксохімічне виробництво;– утилізація відходів основного виробництва й одержання з них вторинних видів продукції.

Значення мет.комплсу: Джер-о надх-нь до госп обігу констр-их мат-ів. Є основою для розвитку машинобудування металообробки і будівництва. Це джерело валютних надходжень до бюджету. Районо утворююче значення: Створюються сприятливі умови для розвитку металомістк в-цтв,Сприяє розвитку хім., харчової промисловості та сфери послуг

Галузева структура1.чорна мет.2.Кольорова мет.

Проблеми і перспективи:

1) Дефіцит ресурсів спонукає до їх раціонального використання за рахунок запровадження енергозберігаючих технологій, а також шляхом обмеження розвитку енергомістких виробництв.

2) Проблемою найбільш загального характеру є помітна індустріальна відсталість більшості областей регіонів.(Найбільш відсталі в своєму розвитку області — Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська. Нижче середнього рівня розвиток Вінницької, Івано-Франківської, Чернівецької обла­стей. Лише Львівська область має рівень вище середнього.)

3) Надмірне перевантаження в структурі економіки галузей важкої індустрії Донецько-Придніпровського економічного району призвело до серйозних соціально-економічних диспропорцій.

4) застаріла структура промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Пере­важає металомістке машинобудування, недостатня частка працемісткого, особливо електронного, верстатобудування, приладобудування.

5) Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується технологічною відсталістю.

6) У виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавильного — лише 10%. Мало виготовляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного розвитку металургії вичерпано; належить її докорінно модернізувати.

7) Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі.

8) Екологічна проблема має розв'язуватися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудови промисловості.

Ми 8 мімце в світі вир-ів сталі, 70% всього йде на експорт, падіння вир-а в 4 кварт 2008 року.

25. Чорна металургія України

Чорна металургія є важл галуззю важкої пром-ті, 1ю з осн частин фундаменту всього нар госп країни. Практично немає такого підпр-а, яке у тій чи іншій мірі не використ б прод-ю чорн мет-ї, адже ч метали – це основний конструкц матеріал для вигот-я засобів та знарядь вир-ва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку вир сил країни, темпи і масштаби техн прогресу. Зараз в Україні сформувалися 3 основних металургійних райони: Придніпров’я(запор.вузол,криво ріж вузол-нікополь і кр ріг, дніпроп вузол-дніпроп дніпродзер і новомосковськ), Донецький р-н(донец обл.-макіівка єнакієве констян крамат дон і луг обл.-алч стах і луг) і Приазов’я(дон обл.-маріуполь і керченс пів-в). Структура:

1. Сировинна частина

а) Гірничо рудна промисловість (підприємства, які видобувають, збагачують і переробляють залізорудну і марганцеву сировину). Фактор розм.: на сировину Етапи роботи:видоб, збагачення сировини

Райони: - Криворізький залізорудний басеін(80%видобутку-дніпропетр обл) Має як бідні так і багаті руди, Кременчуцький (мах 500 м), Бєлозерський(Запорізька, глибина залягання до 1000м, руди багаті), Керченський пів острів(розроблялись до середини90-х). Марганцеворудні басейни:1.Дніпропетровська обл.(Нікополь) 2. Запорізька (Токмацьке)

Б) Коксо хімічна промисловість охоплює спец заводи та цехи вугле забезпечення. Основі центри(Макіівка).

В) Не рудна промисловість: Підприємства добуванням флюсових вапняків, вогнетривк глини, долонітів з подальш збагач-м даної сир-ни.

Г) Промисл вогнетривких матеріалів включає окремі підприємства або цехи у складі мет комбінатів, які виготовляють вогнетриви

Д)Феросплавна пром.-ть Входять підприємства які виплавляють електро-феросплав. Фактори розм.: електроенергії, легуючих металів

Е) Брухто-переробна промисловість- відносяться підприємства по заготівлі і переробці металобрухту. Фактор: орієнт-я на машбуд центри.

2. Основне металургійне виробництво

1. Доменне в-о(чавун) 2. Стале плавильне в-во: Мартенівськи, Киснево-конверторний, Електросталеплав печах. 3. Прокатне в-о

3. Переробна металургія (трубне в-о, в-о металовиробів)

Фактори розм: Наявність сировинної бази, джерел брухту і електроенергії, споживчий фактор.

Загальні фактори які визначають розм. Металургійного виробництва

Наявність сировинних, паливно енергетичних і водних ресурсів, Наявність транспортної мережї, Попит на мет продукцію, Еколог безпека

Прблеми: 1) підприємства оснащені старим, майже зношеним, допотопним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. 45% сталі мартенівським способом. Чорна металургія України є прибутковою. Продукція її гірничодоб пром.-ті — основна стаття валютних енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми по значному скороченню затрат усіх видів енергетичних ресурсів — починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції. 3)Низький вміст металу у сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення.4) Різко впала продуктивність праці, хоча в останні надходжень. Проте потенціал її зменшується внаслідок технічної відсталості. 2) чорна металургія України надмірно роки спостерігається поступовий, ще не досить стабіль підйом 5)експортна орієнт-я 6)забр-я навк сер-а в сер 6000 т, а розвинені і до 15000т на рік 7) зменш вир-а сталі з брухту. Успішне розв'язання цих проблем має велике економічне й соціальне значення.

Гол завд розвитку чорної мет-гії країни — реконстр-я металург комбінатів, перегляд структури на користь найрентаб-х вир-в, докорінне поліпш якості та збільш обсягів в-ва металопрод-ї, нових її видів, особливо легованої та ін видів сталі, пропорц співвідношення між вир-ом сталі та прокату, зменш обсягів випуску висококремнієвої сталі, яка не відповідає світ. стандартам, оскільки швидко піддається корозії. Треба розвив й удоскон киснево-конверторний процес, модерніз устати-я, інтенсиф-ти технолог. процеси, механізувати й автоматиз їх, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент. Удвічі має зрости в-о труб великого діаметра переважно для експортних потреб.

 

26. Кольорова металургія України.

На сучасному етапі розв-ку нтп неможл обійтися без кольор металів, які є незамінними в машбуд і особливо широко викори-ся в його галузях, як електронна, електротехн, радіо-телевіз, приладобуд та ін. В Україні кольор метал-я почала швидко розвиватися в радян період у зв’язку з інтенс розвитком енергетики і машбуд. Разом з тим Україна залишалась крупним імпортером кольорових металів. В Україні відкриті і розробл-ся род-ща сировин. ресурсів — Al, Mg, руд Tit, Ni, ртуті тощо.

З 1888 Алюміній — легкий, порівняно міцний метал, що має значне пошир. У зв’язку з цим його назвали «крилатим метал». Осн рудою, на якій базується майже вся світова алюмінієва промисловість, є боксити(в укр. Незначн, Пром зна-я мають родовища Смілянське (Черкас обл.) і Високопільське (Дніпроп). Родовища бокситів до кінця не розвідані на півдні Дніпроп обл, в Приазов’ї, Карпатах. Цінною сировиною для виробництва алюмінію є аоніти. Значні запаси їх відкриті в Закарп(Берегівське, Беганське). Нефелінові сієніти як сировина для виробництва алюмінію є в Приазов’ї. Дуже важливою сировиною для виробництва алюмінію є каолін, видобувається переважно у Вінн, Хмельн, Дніпроп і Запорі областях.

Гол род-ми тит-магнієвих солей на Україні є Стебниківське(льв) і Калушське(іванофр) та сполук магнію — Сивашське в Криму, Найб родовища титанових руд знаходяться в Житомирській (Іршанське і Стремигородське) і Дніпропетр (Самотканське). запоріж-я(лубчатий титан в росію а прокат в київ харк дніпроп).

В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелю, але всі вони дрібні за величиною запасів. Найбільшими з них, які мають пром значення, є Побузьке(кіровогр) і Придніпр(дніпроп) на сир-ні яких працює побузький нікол комбнат. В Україні є значні запаси ртуті. Осн її род-ще — Микит-ке в межах м. Горлівки(дон). також в Закарп та арк.

В Дніпропетр, Кіровоградській, Донецькій і Закарп(мужіївське,берегів, сауляк). відкриті родовища золота і ведеться підготовка до їх експлуатації. біля 300 рудовиявлень (з невисокою концентрацією елементу. заплановано розробляти п'ять у центральній частині країни: родовища Сергіївське, Золота Балка, Широка Балка (Дніпропетровська область), Клинці, Юріївське (Кіровоградська область).

По випуску прод-ї кол мет-гії Україна займала 3 місце в колишньому СРСР після РФ і Казахстану.

Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено переважно двома основними факторами — сировинним і енергетичним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

У розміщенні підприємств кольорової металургії в Україні виділяються два основних райони: Донецький і Придніпровський.

 

27. Машинобудівний комплекс

Машинобудування — важлива галузь промисловості розвинутих країн світу. Це сук-ть галузей обробної пром.-ть які випускають… Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного, і насамперед промислового розвитку країни.

Велике значення машинобудування в наргосп комплексі: визначає рівень впровадження нтп в державі, виробляє засоби ви-а (робочі машини і апарати, верстати, устаткування, прилади тощо), а також самі предмети спож-я (…відеотехніку, годинники тощо). Крім того, машбуд-я виробляє продукцію оборонного призначення.має районоутв. зн-я.

В розвинутих країнах світу машбуд-я забезпечує32-40% експорту.

Машинобудування має багатогалузеву структуру - важке:гірничо-шахтне, підйомно-транс, енерг-не, металург; загальне:трансп(локомот і вагони і судно - без авто), с/г(без трактор), обл.-я(не для харч і легкої); середнє: авто, авіа, трактори, верстати; точне:прилади, радіотех, побут техн, електротех; ремонт.

Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обгрунтовано. Машинобудування належить до галузей так званого «вільного розміщення», бо незначно залежить від прир се-ща. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не придатних до розвитку с/г) для розміщення самого підприємства та будівництва під’їзних шляхів до нього. Визначальну роль при розміщенні конкретних підприємств відіграють сировинний(провідний- важке, загальне:вагони, цист, тракт…), науково-технічний(точне, зокрема верстато- і приладобуд, електрон, електротех), споживчий(великогабаритна прод-я: с/г машин, устатк-я для легкої, харчової, хімічної пром, метал комплексу, гірн-хім, також суднобуд-я) і трудоресурсний чинники.

Обмеж-ня розміщення нових машбуд підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташ-я їх у середніх, малих містах і навіть у смт. Тут доцільно розміщувати невеликі спеціаліз-і підпр-ва та окремі цехи. це стимулює розвиток виробн і соц інфра-ри, забезпечує працевлаштування нас-ня, вирішує інші соціальні проблеми.

28. Фактори та регіон особливості важког і заг машбуд.

Машинобудування — важлива галузь промисловості розвинутих країн світу. Це сук-ть галузей обробної пром.-ть які випускають… Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного, і насамперед промислового розвитку країни.

Важке машбуд-я в-о металургійного, гірничого, підйомно транспортного і енергетичного устаткування.

Основний характер:низька трудомістк,висока матеріаломіст, низька транспорт-ть. Тому Вирішальними факторами є:сировинний і споживчий

Вироб-во металург. устаткування зосереджено в: Донецькому і Придніпровському екон. р-нах. цетри: Новокраматорськ, Старо-=-, маріуполь, дебальцево, стакан.

В-о гірничого устати-я орієнтується на споживача. На вугіль пром-ть Донбасу, райони видобутку нафти і газу, руд придніпр-я. Центри: Горлівка, Донецьк, Харків, Луганськ, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобичі.

Виробництво хім і нафтового машинобудування: Суми, Сумська обл., Одеса, Бердичів, Харків, Миколаївська обл., Дніпропетровська обл.

Підйомнотранспортне машбуд-я: Одеса, Львів(«автоновантаж»), Харків, Нікополь, Дніпропетровськ, Прилуки, Золотоноша.

Енергетичне(розвинене і експорт-ся з Миколаєва, але осн центр Харк (енергомаш, електрогазмаш, турбоатом).

Загальне машинобудування в об'єднанні з транспортними не включаючи автомобілебудування: с/г без тракторного, в-о пром і буд обл.-я. Основне розміщення орієнтується на споживача готової прод-ї. трохи на сир-ну.

Локомотиво і вагони: Луганськ і Харків – тепловози, Дніпропетр – електровози, Кременчук, Дніпродзерж – залізничні вагони, Маріуполь – вагони-цестерни

Суднобудівна промисловість на морс узбережжя і внутр водні шляхи Миколаїв (3 заводи), Херсон (2 заводи), Керч,Феодосія, Київ(річкове). Судноремонт-севаст, микол, іллічівськ і маріуполь.

С/г машбуд орієнтується на споживача.

Центри: Харків, Кіровоград, Дніпропетровськ, Тернопіль(збир комба), Олександрія, Херсон.

 

29. Фактори та регіон особл середн і точного машбуд.

Середнє машинобудування: автомобільне,авіа, тракторне, верстато. Фактори: наявність трудових кадрів, наукова база.

Автомобільна: Кременчук(нім компанія)Запоріж(укравто), Луцьк (рос УАЗ ВАз), Львів(автобуси), Нові заводи: Черкаси(богдан…), Єврокар(ужгор р-н – шкода, фольксваген), Чернігів(автобуси квіти рута соняшник пролісок), Бориспіль(малі, сер автобуси). Тролейбуси: Київ(Al), Львів, Дніпропетровськ(диверсиф Пдмаш). Трамваї в Луганську на дніпропетр.

Тракторн: наук база+труд рес. Харків, Дніпропетр(колісні), Вінниця(агрегати). Літакобуд:наук-тех бази, кваліфікованих кадрів. Київ(антонов), Харків(авіант). Ми 1 з 7 країн, треба 10/рік а ми 3-4. Вир-во ракетно-косм техніки: Дніпропетровськ.

Базовою галуззю машбуд-я є верстатобуд. Центром в-а важких верстатів є Краматорськ. Іншими є Київ, Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса, Запоріжжя, Житомир (верстатів-автоматів).

Галузі точного машинобудування, зокрема в-о приладів, інстр-тів і мех-ів, електронне і радіотех машбуд відзначаються мінімал металомісткістю й зорієнтовані на райони високої техн культури, наук-дослідн базу і висококваліф кадрів. Більшість підприємств займається складанням виробів з деталей і вузлів, що надходять з різних регіонів як України, так і з-за кордону за кооперацією. Найб центрами електрон та радіотех пром-ті (в-о автомат систем управління, обчисл техніки, радіоапаратури) є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів; радіоелектроніки — Львів (телевізори, магнітофони і кінескопи), Київ, Сімферополь, Сміла (телевізори), Одеса (кіноапаратура). Холод-донецьк.

Приладобуд:Харків, Київ, Одеса,Дніпропетр, Запоріжжя, Львів.

30. Роль хім комплексу Загльні фактори розміщення

Хімічний комплекс — один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку, як і від розвитку машбуд, значною мірою залежить нтп. Комплекс хім виробництв виготовляє прод-ю для всіх осн галузей пром.-ті, транспорту, с/г, оборони, побут обслуг-я та ін сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому. Використання хімічної продукції в промисловості дає змогу виготовляти значну кількість високоякісних виробів, необхідних таким прогресивним галузя, як атомна енергетика, радіоелектроніка тощо. Продукція хімічної промисловості часто заміщує природну сировину, яка дорого коштує, сприяє зниженню вартості кінцевої продукції, підвищенню якості виробів.

Що стосується України, то хімічна промисловість є однією із її спеціалізації у міжнародному поділі праці. має великі потенційні можливості для розвитку хім.

Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв’язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників: сировинний(гірничохім, калійні добр), водний(У хімічній промисловості більше, ніж в інших галузях, використовується вода. Для виробництва 1 т хімічних волокон потрібно у 25 разів більше води, ніж для виплавляння 1 т чавуну, і вдесятеро більше, ніж міді, свинцю цинку), паливно-енергетичний(При вир-і багатьох видів синтет прод-ї поглинається теплова енергія – пара), споживчий(фосф, мін добрива,орг. кислоти), еколог(При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Необхідно вдосконалювати, уникати надмірної концентрації), технологічний(якщо в-о являє собою технологічно самостійні спеціалізовані підприємства, воно не зосереджується на певній тер-ї).

Вирішальний вплив на основні фактори, що визначають вибір району розміщення хімічних виробництв, має науково-технічний прогрес. Істотно змінюється значення сировинного та енергетичного факторів. Поступово зменшується їх граничний вплив. Впроваджуються безвідходні технології, автоматизація виробництва.

 

31. Фактори та регіон особливості гірничохім та фармацевт

Хіміко-фармацевтична промисловість набула значного розвитку у повоєнні роки. Підприємства галузі виробляють лікарські засоби - медикаменти синтетичні, з рослинної і тваринної сировини, антибіотики, вакцини, сироватки, дезинфікуючі засоби та ін. орієнт на наук базу і труд рес-си. У країні функціонує близько 40 хіміко-фармацевтичних підприємств. Найбільшими центрами розвитку цієї галузі є Миколаїв, Київ(дарниця), Харків(здоровя), Кременчук, Львів (львфарм,едельвей, галицьк аптекар).

Найважливіше значення для підприємств гірничо-хімічної промисловості має сировинний фактор: Калійні солі(Калуш-ів, Стебник-льв);Самородна сірка(Роздільське та Яворівські-льв);Кухонна сіль(Артемівськ-дон);Фосфорити(Сумській (Кролеве), Харк (Ізюмське). Нещодавно відкрито Покрово-Керченське родовище апатитів.); Карбонатна сировина, Солі йоду, брому. Тому там і розміщені вир-ва.

32. Регіональні особливості розвитку і розміщення основної хімії.

Підприємства основної хімії виробляють кислоти, луги, сіль та соду, мінеральні добрива. Розміщення цих підприємств залежить від багатьох чинників. Наприклад, Фосфорні добрива виготовл з звіз сир-ни тому орієнт на спож-ча(суми,одеса, вінниця, костянт)
Заводи калійних добрив, навпаки, наближені до сировинних баз (Калуш іванофр, Стебник-львів). Виробництво азотних добрив зосереджено поблизу коксохімічних заводів (Горлівка концерн Стерон, Сєверодонецьк, Дніпродзерж).аміакопровід Одеса-горл-тольятті. Черкаси Рівне на газопровід і тому споживача. Це пояснюється тим, що основа їх в-а – аміак.. Для виробництва соди сприятливі умови в Донбасі (значні поклади кухонної солі і вапняків Лисичанськ, Слов’янськ) та в Криму (солі Сиваша). Виробництво сірчаної кислоти: Орієнтація на споживача використовується при виробництві мінеральних добрив, у металургії та текстильній промисловості. Центри: Рівне, Дніпроджерджинськ, Суми.. Виробництво соди. Умови розміщення тяжіє до сировини(вапняки, кухонна сіль). Виробництво солі.Орієнтація на сировину і паливо. Регіон: Донбас (Слов’янськ, Лисичанськ).

33. Лісопром: регіон особливості Проблеми та перспективи.

ЛПК — це сукупність підприємств, пов’язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої прод-ї) ліс сировини. До його складу входять: лісове г-о, лісозаготівельна пром.-ть, галузі по механ і хіміко-механічн (лісопильна, фанерна, сірникова, в-о дерев’яних буд деталей і будинків – надвірна ів-фр, свалява-закарп, ковель-волин, малин-житом; меблів на спож) та хімічній (лісохімічна-перероб на деревне вугілля, орг кислоти, з соснових каніфоль скипидар-Свалява ясине-закарп), целюлозно-папер- Славута(хмелин), малин(житом), рогань(харк), херон, рахів картон фабрика-закрп) переробці деревини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна промисловість, обслуговуючі вир-ва (в-о і ремонт машин та устаткування), заводи по виготовленню предметів праці для окремих галузей, підприємства матер-техн постачання, галузі і заклади невир обслуг-ня (підготовка кадрів, науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність).

Лісистість території України становить 15%, а треба 20-22%. Лісовий фонд України характеризується переважанням листяних і хвойних порід і нерівномірним розміщенням ресурсів деревини по території.До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Фр, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Розміщення галузей з механічної обробки деревини повинно враховувати високі витрати сировини на виготовлення продукції і величезні виробничі відходи. Відходи виробництва ще на стадії лісозаготівель досягають 20%, а в лісопильній промисловості досягають 40%. В процесі подальшої обробки, наприклад, в меблевому виробництві використовується, як правило, тільки половина витраченої деревини. Це потребує наближення виробництва до джерел сировини і одночасно комплексної переробки деревини з метою зменшення відходів. Лісопиляння є трудомістким процесом у порівянні із заготівлею деревини.Транспортування пиломатеріалів потрмебує спеціальних видів транспорту і розвинутих шляхів сполучення. Меблева на споживача.

Целюлозно-паперова промисловість характеризується високою матеріало і водомісткіст, тому тяжіє до сировинних баз. Розширення територіальних меж виробництва відбувається також в результаті освоєння нових видів сировини, рослинних відходів с/г та ін.

Проблеми: дефіцит сировини, її некомплексна обробка. Перспективи: раціональне, використання лісових рес-ів, реконструкція і модернізація у напрямку підвищення ефективності, застосування нових технологій – енергозбереження, ресурсозбереження, збільшення механізації – зменшення трудових витрат, ств. безвідходних виробництв.

В целюлозно-паперовій промисловості забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься також за рахунок збільшення заготівлі макулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур.

34. буд комплекс: регіон особливості, роль у нар господарстві.

Будівельний комплекс — це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять: буд-о, пром-ть буд матеріалів, в-во будівельних конструкцій і деталей,проектна, констр і дослід робота.

Будівництво охоплює всі регіони країни. Потужні будівельні організації створені у великих містах. Так, у Києві діють холдінгова компанія «Київміськбуд», у Сумах Федорченко, Моноліт.

Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування буд комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей нар г-ва, розміщення пс і розвиток регіонів. Буд-о створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів вир і невир діяльності людей). Від розвитку цієї галузі залежить буд-о житла, створення нових міст і сіл, мікрор-ів, буд-о пром і с/г підприємств, транспорт об’єктів, лікарень, шкіл, торг центрів тощо. Буд комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

Буд комплекс одна з найбільш капіталоємних і диференц вир систем. В той же час слабкість буд бази стримує пром-е буд-о, створення великих комбінатів, галузевих і терит-вир комплексів, важкої пром-ті, які потребують великих обсягів робіт з капітал буд-ва.

Необхідність постійного здійснення будівництва визначає велике значення промисловості будматеріалів. Найбільш важливими її підгалузями є: в-о стінових матеріалів, цементна промть(серед-буда-сум, льв, рівне, іванофр), видобуток і первісна обробка мін-буд матеріалів, склоробна пром-ть, в-о облиц, оздобл матеріалів (буд кераміка-словянськ-дон, харк, львів; фаянс в-о-хм), бетон констр-й (суми харк полтава), в-о сантехнічних виробів. Для більшості підгалузей загальною сировинною базою є нерудні корисні копалини, багато з яких зустрічаються повсюдно. За останній час у виробництві будівельних матеріалів все ширше стали використовуватися вторинні ресурси, відходи інших галузей промисловості — доменні шлаки, зола електростанцій та ін.

Розміщення промисловості будівельних матеріалів визначається переважно обсягами будівельно-монтажних робіт за економічними районами. Розповсюдженість сировинних ресурсів, дешевизна і вантажомісткість сировини і готової продукції, масовість і повсюдність їх використання обумовлюють одночасне тяжіння виробництва і до сировини, і до споживача. галузі сировинної орієнтації —первинна обробка природних будівельних матеріалів (граніту, мармуру, бутового каменю та ін.), а також виробництво цементу, цегли, шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна; галузі з орієнтацією переважно на споживача — виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м’якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

Найпотужнішими центрами є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Але проблеми фінанс-я, бюрок перешкод інцест-ю, знош фондів, ліквід-я великих буд підпр-в. Шляхи вирішення: потрібні модернізація і реконструкція підприємств галузі підвищення темпів самого виробництва.

35. АПК: галуз структура і особливості розвитку в ринк умовах.

Одним з таких найбільш потужних і багатогалузевих комплексів є аграрно-промисловий. В АПК зайнято близько 1/3 всієї чисельності працівників нар г-а. понад 30% основних вир фондів. Галузі АПК формують близько 1/3 нац доходу і майже 2/5 вал сусп продукту.

АПК — це склад комплекс, де ек-но, технолог-но та орг.-но взаємопов’язані між собою багато галузей і вир-в. До його складу входять 3 основні сфери:

· с/г в-о — росл-о і твар-о, що створюють сир базу АПК. осн базова ланка.

· Галузі, що створюють матер-тех засоби для галузей АПК. Це — с/г машбуд-я, в-о засобів захисту рослин, мін добрив, комбікормова і мікробіологічна пром.-ть, в-о тари, спец устати-я та ін.

· Галузі, що забезпечують переробку, реаліз-ю с/г прод-ї (харчова, легка пр.-ть, торг-ля). Крім цих основних сфер, входять виробнича і соціальна інфраструктури у тій частині, що працює на потреби цього комплексу. Йдеться про транспорт, складське г-о, матер-техн постачання, інжен споруди, інформ забезп-я тощо.Доповнюючою ланкою є наукові заклади та підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення його ефективного функціонування.

В межах України виділяються зональні АПК, що сформ-сь на базі трьох основних с/г зон з відповідною спеціалізацією с/г та підприємств переробної пром.-ті і виробничої інфр-ри — Поліський, Лісостеповий АПК, Степовий АПК, а також АПК гірських і передгірських районів Карпат і Криму та приміські АПК.

Поліський АПК:більша частина Волин, Рівн, Жит, пн частини Київї, Черніг та Сум обл., що займають 19% території України). Поверхня території рівнинна. Клімат помірно-континентальний. Це найб зволожена тер-я України (особл зх Полісся). це сприяє заболоченості. Тому переваж-ть ґрунти, що потреб-ть збагач-ня їх пожив реч-ми, вапнування та ін меліорат робіт. Близько 30% = лісом і чагарниками, 2% — болотами. с/г угіддя становлять близько половини, а рілля — 35% всієї тер-ії. орні землі - 2/3 і на природні кормові угіддя — 1/5.

Такі умови визначили виробничу спеціалізацію с/г — скот-во (моло-м'ясного напряму), льонарство, картоп-во з вир-ом зернової прод-ії. На основі переробки с/г сир-ни тут функт-ть молокопром, м'ясопром, картопле продукт-й, льонопром спеціалізовані комплекси, а також додаткові — зернопродуктовий, бурякоцукровий, плодоовочеконсервний та в-о хмелепрод-ї тощо. Тут виробляється 95% льону-довгунця, 45% картоплі, до 1/5 молока і м'яса.

Лісостеповий АПК. У рельєфі черг-ня височин із зниженими рівнинами. Поверхня розчленована долинами річок, ярами і балками. Клімат помірно-теплий; опади,але тут більше випаров-ня, ніж в Поліссі, тому й немає надмірн зволож. Ґрунтовий покрив — родючі, високопродукт типи земель — чорноземи, сірі лісові тощо. характеризується високою госп освоєністю тер-ії. Тут велика розор-ть земель —ріллі до всієї пл 70%. 37% орн земель України.

Прир-кліматичні умови, наявність значних труд ресурсів значно сприяли інтенс розвитку с/г, яке спец-ся на в-ві цукр буряків, зерна, скот-ві га свин-ві. В зоні розвинуте ви-о картоплі, овочів, соняшнику, хмелю, м'яти, фруктів, м'яса птиці. Все це ств-є значну сир-ну базу для розвку бурякоцукр, зернопродукт, м'ясопром,молокопром та плодоовочеконсервн спеціаліз-х комплексів. Тут вир-ся 70% цукрових буряків, 40% зерна, половина в-а молока м'яса України.

Степовий АПК: 40% України. Рельєф рівнинний. Клімат помірний посушливий. Тут спостерігаються найбільш високі темп-ри. Висока випаровуваність вологи призводить до значного її дефіциту. Це основний район зрошувальної меліорації. В Степу найвища розораність земель — близько 80% території і 80—85% с/г угідь. Тут знаходиться 48% орних земель України. Прир-кліматичні умови сприяють розвиткові с/г, яке спец-ся на вирощ-ні зернових, соняшнику, а також на скотарстві. Дод галузями є виногр-во, овочівництво, свинарство, вівчарство і птахівництво. Все це створює значну сир-у базу для функт-ня спеціаліз комплексів — м'ясопром, молокопром, зернопродуктового, олійнопродуктового та плодоовоче­консервного.

Тут виробляється 100% рису, 95% винограду, 80% соняшнику, до 48% зерна, 70% вовни, овочів — 35%, молока і м'яса — близько 1/3.

Перехід до ринкових відносин, форм-ня багатоукл-ї ек-ки в апк та розвиток різних форм госп-я вимагають відповідного кадрового забезпечення і суттєвих змін у підготовці працівників для роботи в цих умовах. Розвиток апк України як пріоритетної галузі нац економіки зорієнт-о на забезпечення прод безпеки держави, зростання її експортн потенцлу, а саме: форм-я багатоукладної аграрної економіки, вдосконалення прав власності на землю та засоби в-а; забезп опосередк держ рег-ня економіки агропром в-а з економічною свободою підприємств і організацій в умовах ринкових відносин; держ підтримка розвитку апк на основі освоєння цільових держ програм; забезп-ня захисту вітчизняних товаровиробників, формування інфраструктури ринку, входження апк з конкурентоспроможною продукцією і продов товарами у світ співтовариство. Проблеми розвитку АПК в Україні:Впровадження багатоукладної системи власності; Застосування ефективних систем землекористування; Впровадження сучасних технологій вирощування с/г культур; Розвиток вітчизняного виробництва сучасних с/г машин, зокрема, засобів масової механізації; Розширення в-ва добрив, гербіцидів тощо;Запров-я комплексних агрохімічних та лісових меліорацій; Розвиток виробничої та соціальної інфраструктури для підйому сільської місцевості;

Державна підтримка АПК через переорієнтацію кредитно-фінансової, податкової і цінової політики на підтримку с/г виробника.

 

36. Територіальний поділ праці: роль. Система коефіцієнтів

Територіальний поділ праці – це об’єктивний процес розвитку пс, зумовлений посиленням міжрег кооперації, обміном спеціаліз-ю прод-єю та послугами, результатом якого є вир спец-ія території,.

В основі ТПП лежать прир умови та ресурси, відм-ті між народами.

Одержання дешевого продукту в район з більш сприятливими природними і економічними районами сприяє їх спеціалізації. Для визначення галузей спеціалізації використовують ряд показників:

1) коефіцієнт заг рівня спец-ії (С) (відношення кількості продукції галузі, що вивозиться, до кількості всієї прод-ї галузі в міжрайонному обміні країни у вартісному виразі)*100%;

2) коефіцієнт товарності (відношення вартості продукції, що вивозиться з регіону, до загальної вартості продукції, яка виробляється у регіоні; в окремих випадках можна використовувати продукцію в натуральних показниках);щоб оцінити потенціал розвитку, місце в товарообігу; завжди менше за 1

3) коефіцієнт локалізації галузі на території району (відношення її частки в загальному вир-ві всієї продукції в регіоні до частки тієї самої галузі в країні);(К_л)

4) коефіцієнт виробництва продукції в районі на 1 жителя визначають як відношення частки галузі району в товарній чистій продукції до частки населення регіону відносно населення країни.

Галузі, в яких коефіцієнт локалізації і виробництва продукції на одного жителя більший від одиниці і продукція яких значною мірою вивозиться за межі регіону, належать до галузей виробничої спеціалізації регіону. Якщо наближу-ся до 1 то рівномірно розподіл але не вивозять особо.

Роль ТПП проявляється у госп спец-ії окремих частин території країни на різних видах виробн діяльності відповідно до їх прир умов і наявних труд та інших ресурсів. Його розвиток відкриває шлях до максим-го, найбільш ефективного використання сприятливих для ви-а умов кожної території, вигідного географ-го положення, значних запасів мінеральних (особливо паливних і енергетичних) ресурсів, комбінування виробництв, що їх використовують, а також використання навичок та виробничого досвіду населення, які здобуті ним протягом певного історичного періоду.

37. Фактори регіонального розвитку. Типологія ек районів.

Фактори регіонального розвитку: -ТПП (відкриває шлях до найфективного викор-ня сприятливих для в-а умов кожної території, вигідного геогр пол.-я, значних запасів мін ресурсів, комбінування в-цтв, а також викор-я навичок та виробн досвіду нас-я, які здобуті ним протягом певного історичного періоду) і тери вир комплекси; -ек-геогр пол.-я тер-ї(напр, вихід Пд ек р-у до Чо моря обумовив значний розвиток у його морськ трансп, суднобуд, курортн-турист комплексу, риболо-ва); -Прир-рес потенціал (вплив на форм-я галузевої структури терит вир-х комп-ів, на розвиток і розм-я енерго-, водо-, трудомістких вир-тв, а також на галузеву спец-ю с/г);-трудорес потенціал; - виробн. пот-л (існуючі п-ва); - наявність великих міських нас пунктів(великі рег і індустр центри із зонами ек тяжіння до них периф-х тер-ій. Харк, Дон, Дніпроп, Одеса, Львів. Найбільшу зону має м. Київ); - Рівень розвитку інфр-ри.

До числа стимулюючих факторів слід віднести такі фактори:

– геогр– вигідне пол.-я створює переваги для інтеграції в європ стр-ри; – ек – досягнення позит структурн зрушень, що служить вагомою передумовою для поступового економ зростання; – трансп-й – розвинена мережа доріг та залізниць; – прир-й – наявність певних прир ресурсів: мін вод, лісів,кор коп індустр значення, ландш-клімат-х зон; – секр.-ий – володіння потужним прир потенц для санатор-курортн лік-я та оздор-ня людей, який може перетвор рекреац сферу в 1 з провідних галузей ек-ки регіону; – еколог-й – рівень антропог забруд-я довкілля та його виняткова екороль може сприяти позит іміджу тер-ії; геополіт фактор враховує роль обл на між нар арені.

Поряд з переваг треба враховувати реальні лімітуючи фактори, які впливають на соц-ек і екол процеси now і в перспективі. Серед них:– надлишковість трудових ресурсів, що має соц-небезпечний хар-р;– велика енергозалежність тер-ї;– обмеж-ть внутр фін-кредит рес-ів. Фактори, що впливають на визначення типології регіонів: прир ресурсів; наяв. або відсутн. ринку збуту товарів; розвинена або нерозвинена транспортна мережа; впровадження або не впровадження НТП; сприятлива або несприятлива демографічна ситуація. Типологія регіонів:

1. Залежно від стр-ри екон0ки (інд, інд-агр,агр.-інд, агр.)

2. Від стану зовн зв’язків (експортоорієт-дон,луг,зап,дніпр) імпортоорієнт(м.київ)

3. По віднош до існуючих адм.-терит одиниць(регіон-адм од-я субнац рівня (чіткі кордони, знах в ієрарх системі держ упр-я або регіон- не адм. Од субнац рінвня- причорноморсь, карпт високогірний тощо або ще євро регіон тери-я може виходити за межі 1 деражви)

4. Від ек-географ полож-я (стратег-важливі, віддал(периф), центр-і, приморські, гірські

5. За ріанем со-ек розвитку (високорозв(динамічні)-з прогресивним станом ек-ки, високим рівнем життя нас-я, стаб політ та еколог сит-єю; проблемні- розвиток з певних причин відстаж від сердерж рівня. Проблемні діляться на слаборозвинені-відстал-ть зумовлена геогр. Факторами або істор передумовами та депресивні-проблеми не можуть вирішити самостійно, тут ціла структурна криза ек-ки.)Критерії: Ввп, врп на душу, фінанс стан, склад найважл галузей вир-а, показники інвест акт-ті, демгр розвитку, доходи нас-я, рівень зайнят-ті нас-я, стан соц. сфери, рівень техноген навант-я на природу

Типологія ек р-ів: за рівнем охопл тер-ї(мікро-поділд на адм. р-ни, мезо- по 2-4 обл як у нас і макро на 2-3 мезор-ни); за співвідн ядра і периферії:моно, полі, де центр(поліський), за віковою хар-ю(резервні(у нас нема це пн. Канади, сибір), ра-ни початк розвитку (прир рес-си почали видоб, спец-я почалась, в нас нема) та остаточно сформ райони – українські)

 

38. Диференціація регіонів за соц – екон розв. Депресивні тер-ії.

Критерії поділу регіонів: 1)ВВП ВРП/ душу; 2)фін стан регіонів; 3) склад найважл галузей вир-ва; 4) показник інвест акт-ті; 5) доходи нас-я;:6) показники демограф розв, якості життя; 7)зайн-ть і ринок праці; 8)рівень техногенного навантаження.

За ними регіони поділяються на високорозвинені та проблемні.

Високорозвинені (динамічні)- це регіони з прогресивним станом економіки, високим рівнем життя нас-я, стаб політ та еколог; проблемні-регіони розвиток яких з певних причин відстають від середньодержавного рівня, які поділяються на слаборозвинені - регіони економ. відсталість яких викликана географ та історичними факторами, депресивні -проблемні регіони,які не взмозі самостійно без допомоги держави або зовні вирішити свої проблеми.

Причини депрес-ті:1)несприятлива демографічна ситуація(зменш. числ населення) 2)недосконала територ і галузева структури г-а 3)природні та антропогенні катастрофи + наявність еколог проблем 4) соц.-пол. конфлікти 5) наявна структурна криза вир-ва. 5) виснаження родовищ кор коп. які раніше стим-ли а тепер стримують розв-к.

Інструменти стимулювання розвитку депресивних регіонів:

1) Встановлення спец інвестиц і інновац режиму діяльності суб’єктами г-я, що реаліз-ть проекти в пріор-их сферах ек-ки, ств-ть роб місця, екобезпечні тощо. 2) Держ капіталовкладення у розвиток інфр-ри. 3) Надання фін. допомоги малим підприємствам. 4) Впровадження спец. податк політики. 5) Реструктур-ія підпр-тв + диверсиф-я вир-ва + закриття збиткових підприємств 6) Надання підпр-вам держ замовлень. 7) Допомога населенню (надання кредитів), перекваліфікація, буд-во житла(соц. Підтримка).

Регіони можна згруп-ти за такими показниками соц-екон розвитку:

обсяг реалізов. промислової продукції у розрахунку на одну особу; обсяг інвестицій в основний капітал на 1 особу пост нас-я; обсяг роздрібного товарообороту підприємств(на одну особу); середньоміс з/п, що нарахована на 1 штатного працівника.Отримаємо 7 груп:

1– регіони з високим рівнем інвестицій, товарообороту і з/п, належним рівнем розвитку пром-ті. (м. Київ). 2– регіони розміщення пек та металург комплексів з високим рівнем з/п і належним рівнем інвестицій і товарооборообігу (Дон., Дніпропетр,Запоріз обл.). 3– регіони з високим рівнем інвестицій, сер рівнем з/п і недостатнім равнем товарообігу (Полтавська, Луганська обл.). 4– регіони з висок рівнем інвестицій і сер. рівнем товарообігу, розв. пром-ті, з/п (Харківська, Київська обл.). 5– регіони з сер. рівнем інвестицій, товарообігу і з/п (Одеська, Львівська, АРК, Севастополь). 6– регіони з недостатнім рівнем пром-ті, незначн інвестиціями, низьким товарообі, з/п (Миколаївська, Івано-Франк.,Черкас.,Рівненс.,Сумська обл.). 7– регіони з недост рівнем розвитку пром.-ті, мінімальн товарообігом, з/п, інцест (Волин, Закарпа, Херс, Чернівец, Кіровогр, Хм, Вінн, Черніг, Жит, Терноп обл.)

39. Соціально–ек суть район-ня. Фактори Значення.

Ек рай-ня – науково обгр-й поділ країни на ек райони що склал історично або у процесі розвитку пс на основі тпп. Об'єктивними умовами виділення і розвитку ек районів виступають наявні прир ресурси, особливості ек-геогр положення території, чисельність нас-я, вир потенціал, рівень госп освоєння території.

Економічний район — це геогр.-о цілісна територ частина нац. Ек-ки, яка має чітку спец-ю, міцні внутр зв'язки що обєдн-тьприр умови і г-о в єдиний соц.-ек комплекс. Ознаки ек рай-ня: привязан-ть до головного ядра, комплексн розвиток, спец-я в заг тпп, можл-ть здійсн в межах р-у терит-е регул-я і корд-ю соц., ек і демогр проц.-ів, відносна пост-ть ек показників(сп проблеми, рівень розв-ку). Ек р-я здійсн за принципами терит ціліснсті, одномасшт-ті, єдності, адм. пр-п.

На формування економічних районів впливають різні фактори: -ТПП (відкриває шлях до найфективного викор-ня сприятливих для в-а умов кожної території, вигідного геогр пол.-я, значних запасів мін ресурсів, комбінування в-цтв, а також викор-я навичок та виробн досвіду нас-я, які здобуті ним протягом певного історичного періоду) і тери вир комплекси; -ек-геогр пол.-я тер-ї(напр, вихід Пд ек р-у до Чо моря обумовив значний розвиток у його морськ трансп, суднобуд, курортн-турист комплексу, риболо-ва); -Прир-рес потенціал (вплив на форм-я галузевої структури терит вир-х комп-ів, на розвиток і розм-я енерго-, водо-, трудомістких вир-тв, а також на галузеву спец-ю с/г); -трудорес потенціал; - виробн. пот-л (існуючі п-ва); - наявність великих міських нас пунктів(великі рег і індустр центри із зонами ек тяжіння до них периф-х тер-ій. Харк, Дон, Дніпропетр, Одеса, Львів. Найбільшу зону має м. Київ); - Рівень розвитку інфр-ри.

Велике прикладне значення ек район-я у тому, що воно є основою форм-ня і реаліз-ї держ реп, а також використ-ся в практиці територ-го упр-я г-ом, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробн об'єктів та вдосконаленні територ структури г-а, обгрунт-ні перспектив розвитку терит-вир комплексів. Воно сприяє підвищенню ефективності використя ресурсного, вир і науково-технічного пот-лу регіонів і всієї країн, покращ-ю соц.-ек розвитку країни.

Таким чином, економічне районування є науковим методом терит орг-ії нар г-а і водночас 1 із засобів рац розм-я в-а, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку.: ек районування повинне бути осг=новою формування ек поіти држави; сприяє ек ефективності викоритання рес-ів району; сприяє підвищенню соц-ек розвитку.

 

40. Економ рай-ня, як складова процесу РПС. Мережа ек р-ів У.

Ек рай-ня – науково обгр-й поділ країни на ек райони що склал історично або у процесі розвитку пс на основі тпп. Ек р-н — це геогр.-о цілісна територ частина нац. Ек-ки, яка має чітку спец-ю, міцні внутр зв'язки що обєдн-тьприр умови і г-о в єдиний соц.-ек комплекс. Ознаки економічного районування: 1. Має відносну постійність різних економічних показників. 2. Має певний набір галузей, які розвиваються на основі територіального поділу праці. 3. Відрізняється індивідуальною територіальною структурою.

Функції: - ств-ня територ-го упр-ня г-ом регіону. - Вдосконалення територ-ї структури г-а. – форм-ня і реаліз-я держ. РЕП;- підвищення ефективності використання ресурсного, вироб. і НТП; - сприяння аналізу прогнозування регіон-го розвитку і створення рег. програм.

Мережа економічних регіонів.

Етапи районування в Україні.

1. до війни Розділили на 2 ек райони, але укр. Уряд не приняв 2. Післявоєнний період (1952 р.): Центрй, Пд-Сх, Пн-Сх, Пд-Зх, Зх. 1957 р. розроблена сітка 11 ек. районів. 1960 р. – 14 ек. районів.1962 – 7 ек.р-ів. 3. 1991 р. – 3 етап.

Дон-й (Дон, Луг), Придніпрй (Дніпроп, Зап), Пн-Сх(Полт, Сум, Хар), Столичний (Ки, Черніг, Жит), Центрй (Черкас, Кірово). Пн-Зх (Вол, Рівн), Поділ (Він, Терн, Хм), Карпй (Закап, Льв, Чернів, Ів-Фр), Причорномо (Од, Мик, Херс, АРК). У 2001 нова сітка. Дон-й (Дон, Луг), Придніпр (Дніпро, Запор, Кірово),Сх (Полт, Сум, Харк), Центр-й(Ки, Черніг), Поліський (Вол, Жит, Рівн, Чернів), Поділ (Він, Терноп, Хм), Карп (Закарп, Льв, Ів-фр, Чернів), Причорном (Микол, Од, Херс, АРК).

Друге не ідеальне має свої плюси(кіровогр пішла в придніпр по спец-ї а не геогр., черкас в центр до київської бо історично) та мінуси (роз’єднано київс жит і черніг; поліський виділено з географ точки зору. Тому можна припустити вдоскон-я і створ-я ін. поділу.

41. Сутність, мета та завдання РЕП.

В цілому реп характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику. Вона грунтується на врахуванні широкого спектра нац, політ, соц факторів, що і дає змогу ефективно впливати на рег розвиток. Це сук-ть орг. правових та екон заходів які здійсн держава у рег розвитку, відп-но до поточних та стратег-х цілей. Головне їх спрямування — це забезпечення рац використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності нас-я, досягнення еколбезпеки та вдосконалення територ-ї структури ек-ки.

Об’єктами реп можуть бути різні адм-терит утв-я або їх сукупність, суб’єктами — органи викон влади та місцевого самовр-ня, які безпосер-о виконують ф-ії щодо забезп-ня соц-ек розвитку регіонів. Держ реп грунтується на положеннях Конституції, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів.

На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку її головною метою є збільшення нац багатства країни на основі підвищення соц-ек розвитку регіонів, ефективного використання їх прир-рес-го і наук-тех пот-лу, рац-ії систем розселення та досягнення внутрірегіональної збалансованості. Ця мета може бути значно деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.

На основі чіткого визначення мети реп обгрунтовуються її основні завдання. Серед пріоритетних завдань на тривалу перспективу визначено структурну перебудову ек-ки регіонів України, насамперед пром-х з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складною екол сит-єю(Дон, Дніпроп, Запор, Луг, міста Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Маріуполь та Макіївка), закр-тя збиткових п-ств. При здійсненні структурних трансформаційних процесів передбачається поліпшити екологічну ситуацію на територіях, що зазнали радіоакт забр-я внаслідок аварії на ЧАЕС.

Важливе місце серед завдань реп посідають соціальні питання, вирішення яких можливе лише на основі радикальних змін у сучасній політиці зайнятості та ринку праці. У перспективі передбачається активізувати діяльність щодо створення нових робочих місць у споживчій сфері, організаціях ринкової інфраструктури, малому та середньому підприємництві виробничої сфери. поліпшення демог ситуації й покращ соц-побут умов життя нас-я, здійснення заходів щодо підтримки найменш соц захищених верств нас-я, гарант-я прод безпеки рег-ів, рац система розсел-я, ста нов. нас пунктів

У ек сфері гол завд: розвиток експортних та імпортозамінних в-цтв у регіонах, д