Господарський комплекс — система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України.
Виділяють такі види структури:
Ø За організаційно-правовими формами господарювання (держ., кол., пр.)
Ø За видами ек д-ті, галузями та їх міжгалузевими комплексами
Первинні (видобувна, с/г) та вторинні галузі (обробна промисловість), група А та група Б. Господарський комплекс У. складається з виробничої та невиробничої сфер. До виробничої належать галузі матеріального в-ва (промисловість та с/г), а до невиробничої – галузі, які задовольняють духовні й фізичні потреби населення (освіта, наука, культура, торгівля та громадське харчування, фізична культура, комунальне господарство та ін.). транспорт і зв'язок, що обслуговують виробництво, належать до виробничої сфери, ті, що обсл населення – до невиробничої.
Ø Територіальна структура господарства (ек райони,підрайони, локальні виробничі утворення).
Трансформаційні процеси в економіці є невід’ємним елементом становлення ринкового типу господарювання. Забезпечення структурних зрушень здійснюється за такими взаємопов’язаними напрямами:
v Лібералізація економіки
v Стабілізація грошової системи
v Приватизація
v Структурна перебудова економіки
v Створення конкретного ринкового середовища
v Активна соц. політика
Структурна трансформація економіки являє собою с-му узгоджених між собою заходів, спрямованих на зміну структури економіки з метою зростання обсягів конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності в-ва й вирішення на цій основі соц. завдань.
039. Територіальна структура господарського комплексу України. Територіальна організація гос-ва відображає територіальні форми існування його ек с-ми та взаємозв’язку її складових, а також значно зумовлює специфіку управління господарською системою. Просторове впорядкування д-ті різних суб’єктів господарювання є одним з дієвих факторів регіонального розвитку.В процесі ринкової трансформації промислових об’єктів актуалізувалася проблема оптимізації РПС країни і регіонального розвитку з точки зору забезпечення основних життєвих потреб та всебічного р-ку населення. Структурні трансформації здійснюються і в регіональному розрізі з метою вдосконалення с-ми РПС, р-ку їхньої територіальної організації.
Територіальна структура госп-ва характеризує певні співвідношення між різними утвореннями виробничої, інфраструктурної, соц. Сфер, а також с-му взаємозв’язків між ними.
Головними елементами терит структури гос-ва виступають: ек р-ни, підрайони, локальні виробничі утворення у вигляді промислових районів, вузлів, центрів, пунктів. Особливе місце посідають ТВК, які утв підпр або установами з тісними інформац, господ чи іншими взаємозв’язками.
Основні напрями вдосконалення терит структ:
v Зрост питомої ваги прогресивних галузей з високими якісними параметрами зайнятої роб сили та основних виробничих фондів
v Трансформація структурних характеристик на користь соц. Орієнтованих галузей
v Формування нових структурних елементів інноваційної спрямованості
v Підвищення адаптаційних можливостей терит структур щодо зміни кон'юктури товарного ринку.
Варто зазначити, що сучасна територіальна структура гос-ва У. відзначається нераціональністю, про що свідчать:
Ø Істотна залежність гос-ва від поставників ресурсів
Ø Велика к-ть підприємств, що забруднюють довкілля
Ø Надмірне зосередження пром. підпр в окремих регіонах.
Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації (Донбас, Придніпров’я та ін.). Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується. Найбільшими є Донецько-Макіївський, Київський, Запорізький, Харківський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський. Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю. Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому.
