Реанімація
Реанімація – це комплекс заходів, що застосовуються у хворих в стані клінічної смерті, спрямованих на відновлення життєдіяльності організму і попередження незворотніх змін органів і систем.
Між смертю і життям існують своєрідні перехідні стани, при яких ще не постала смерть. Але вже не може тривати життя. Такі стани називаються термінальними.
1. Предагональний стан (агонія – боротьба з грец.) – передсмертний стан, при якому всі фізіологічні процесизнаходяться в стані декомпенсації: а) функції ЦНС пригнічені – загальмованість, алое свідомість збережена; б) діяльність серця послаблена, Ps ниткоподібний (на сонних), АТ ↓ 50-60; в) порушена функція дихальної системи – дихання стає глибоким і частим.
Обличчя бліде з симнюшнім відтінком, очні рефлекси збережені. Стан триває від кількох хв.до декількох днів. потім виникає термінальна пауза (1-4 хв) – хворий втрачавє свідомість, ат та серцебиття не визначається, зупинка дихання, рефлекси відсутні, зіниці не реагують на світло.
2. Аганія – передсмертний ривок: у хворого відновлюється м’язовий тонус та рефлекси, з’являються окремі м’язові скорочення, відновлюється зовнішнє дихання, однак воно є безладним, та здійснюється за участю допоміжної мускулатури. Над великими артеріями (сонною) з’являється Ps, ↑ систолічний, ат до 50-70 мм/рт/с. Але цей ривок марний, тому що метаболічні порушення в клітинах незворотні і через 20-40 сек або к-ка хв настає клінічна смерть.
3. Клінічна смерть: втрата свідомості, відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонна стегнова) серцевих тонів, стійке розширення зіниць та вфідсутність реакції на світло (настає через 40-60 сек), відсутність смост.дихання.
Допоміжні ознаки:
- зміна кольору шкіри,
- втрата рефлексів та м’язового тонусу.
І стадія клінічної смерті тнриває 4-5 хв після зупинки серця. В цій стадії ще не настає незворотніх змін в організмі і в сі життєвоважливі функції, включаючи діяльність мозку ще можна поновити.
ІІ стадія – через 5 хв. після зупинки кровооббігу. Це соціальна абодуховна смерть. В цей період настають незворотні зміни кори великих півкуль. При цьому дихання і кровооббіг ще можна відновити, проте хворі помирають в декортикованому стані.
ІІІ стадія – біологічна смерть – стан, при якому настають незворотні зміни в органах і системах, при яких повернути до життя потерпілого неможливо.
Ознаки біологічної смерті:
- відсутність дихання;
- відсутність серцевоїх діяльності;
- зниження температури тіла нище 200 С,
- наявність трупних плям;
- розвиток трупного заціпеніння.
Реанімація по програмі АВС
І етап (А-air) – забезпечення прохідності дихальних шляхів:
- покласти хворого на спину на рівне тверде місце, стати збоку від нього;
- розігнути шию потерпілого (одну руку під шию, другу – на чоло і так закинути голову) або помістити під шию імпровізований валик із одягу;
- вивести нижню щелепу вперед (підвести пальці обох рук під кути нижньої щелепи, великі пальці зафіксувати на підборідді) висунути щелепу вперед і вверх так, щоб верхні зуби знаходились на одному рівні;
- відкрити ротову порожнину (якщо в результаті попередніх дій ротову порожнину не вдалося відкрити, то вказувними пальцями однієї руки, як гачком захоплюють верхні різці, другою - нижні різці і відкривають рот);
- ввести палеці глибоко в ротоглотку до основи язика і пальцями витягнути стороннє тіло, слиз, згустки, блювотні маси.
ІІ етап В (вreathe) – відновлення дихання „рот в рот”:
- покласти хворого на спину;
- стати збоку від нього, одну руку – під шию, другу – на чоло і так закидає голову назад;
- першим і другим пальцями затиснути ніс, зробити глибокий вдих;
- охопити щільно своїми губами губи потерпілого і з силою вдуйте повітря в його верхні дихальні шляхи через серветку або хустинку;
- відхилитись для здійснення хворим пасивного видиху.
Об’єм видиху – 500-700 мл, вдих – в два рази більше. Стежити за рухами грудної клітини потерпілого. Число дихальних рухів має бути не менше 12-15.
„Із рота в ніс” – коли щелепи міцно стиснені або є ушкодження нижньої щелепи:
- кладуть руку на чоло, закидають голову потерпілого назад, другою рукою захоплюють нижню щелепу і щільно притискають її до верхньої, закриваючи рот;
- губами захоплюють ніс потерпілого і проводять вдих;
- під час пасивного видиху залишають шию в розігнутому положенні, рот і ніс відкритими.
Здійснивши 3-5 вдихів треба перевірити наявність пульсу у потерпілого на великих судинах шиї і стегна.
ІІІ етап С (cireulation) – відновлення серцевої діяльності.
Закритий масаж серця:
- покласти хворого на спину на рівну тверду поверхню;
- стати збоку біля грудної клітки;
- розмістити ліву руку на нижню третину грудини посередині так, щоб пальці рук були трохи підняті вверх та розміщувались паралельно до ребер, кисть правої руки ставить на тильну поверхню лівої;
- не згинаючи в ліктях руки ритмічно натискають на грудину вглиб на 4-5 см з частотою 60-70 у в хв.
Далі проводять почергово ветиляцію легень та масаж серця у співвідношенні 1:4. Слідкують за появою пульсових хвиль на сонній артерії. Якщо відновилась тільки серцева діяльність, то необхідно продовжувати штучну вентиляцію легень і непрямий масаж серця до відновлення дихання.
Ознаки правильного проведення реанімаційних заходів:
- звуження зіниць,
- поява пульсу на артеріях,
- підвищення ат,
- відновлення кольору шкіри.
Якщо через 40 – 30 хв.від початку закритого масажу серця штучної вентиляції легень і медикаментозної терапії серцева діяльність не відновиться, зіниці залишилися розширеними, не реагують на світло, слід вважати, що в організмі настали незворотні зміни. У цьому випадку реанімацію доцільно припинити.
