Лікарсько-педагогічні спостереження за учнями та студентами в навчальних закладах - це дослідження та спостереження лікаря й викладача, які здійснюються безпосередньо під час занять з фізичного виховання. Вони складаються як з досліджень і спостережень за особами, що займаються фізичними вправами, так і за самим процесом занять з фізичного виховання. Кінцевою метою цих досліджень і спостережень є вдосконалювання педагогічного процесу при заняттях з фізичного виховання.
Лікарсько-педагогічні спостереження є практичною формою об'єднання фізіології й медицини з педагогікою й психологією. Дослідження й спостереження проводяться в дійсній, природній обстановці занять фізичною культурою, в стані великої й максимальної активності. Це надає можливість найбільш адекватно й вірогідно вивчити з позицій сучасної фізіології й функціональної діагностики рівень фізичного розвитку, роботоспроможність організму й загальний обсяг його функціональних резервів. Лікарсько-педагогічні спостереження закріплюють творчу співдружність у роботі лікаря й педагога, тобто принципи теоретичної єдності в їх діяльності підкріплюються практичним об'єднанням методів, зусиль і результатів в оздоровленні нації.
Задачі лікарсько-педагогічних спостережень:
1) оцінка умов, організації й проведення занять з фізичного виховання;
2) вивчення впливу фізичних навантажень на організм учнів та студентів;
3) виявлення перевантаження на заняттях, які можуть викликати перевтому;
4) усунення недоліків, які стосуються розподілу учнів та студентів на медичні групи за станом здоров'я й фізичної підготовленості;
5) регулювання й удосконалювання педагогічного процесу.
Для рішення задач лікарсько-педагогічних спостережень лікар повинен ознайомитися із планами, програмами, методами, засобами, організацією й умовами проведення занять з фізичного виховання. Також лікар ознайомлюється із цільовою настановою й побудовою окремих частин заняття: підготовчої, основної і заключної. Одночасно виявляється відповідність умов проведення занять стосовно до санітарно-гігієнічних вимог.
Аналіз побудови й проведення занять з фізичного виховання полегшується, якщо проводиться їх протоколювання. Для цього може бути рекомендована наступна форма (додаток 3).
Для загальної характеристики й оцінки фізичних навантажень на занятті з фізичного виховання застосовують визначення фізіологічної кривої й щільності заняття.
Фізіологічна крива – це графічне зображення наростання й падіння якого-небудь показника (частоти серцевих скорочень (ЧСС), частоти дихальних рухів, артеріального тиску і т.п.), що досить точно характеризує рівень напруг організму як протягом всього заняття, так й у окремих частинах. Фізіологічна крива характеризує послідовність застосування в ній фізичних навантажень. Конфігурація фізіологічної кривої являє собою ламану лінію, яка повинна бути наближеною до оптимальної, тобто плавно підніматися до свого загального найбільшого рівня в основній частині заняття й знижуватися у заключній частині. Залежно від педагогічних цілей і окремих завдань уроку характер розподілу й наростання фізичних навантажень у фізіологічній кривій може змінюватися, однак, загальний тип розподілу фізичних навантажень зберігає свою закономірність. Як правило, фізіологічну криву будують з урахуванням ЧСС.
Приклади конфігурацій фізіологічних кривих та їх пояснення:
|
|
|
|
|
При оцінці щільності необхідно враховувати, що вона неоднорідна й ділиться на загальну й моторну.
Моторна щільність заняття є виражене у відсотках відношення часу, безпосередньо витраченого на виконання фізичних вправ, до загальної тривалості уроку. Моторна щільність заняття характеризує насиченість його активною фізичною роботою.
Загальна щільність заняття є виражене у відсотках відношення педагогічно виправданих (раціональних) витрат часу до загальної тривалості уроку. Таким чином, загальна щільність містить у собі не тільки час, витрачений на виконання фізичних вправ, тобто моторну щільність, але й на пояснення, показ викладача й на організаційні питання.
Чим більше моторна щільність уроку, тим більше фізіологічний вплив фізичних навантажень на організм. Моторна щільність заняття вважається оптимальною, якщо вона досягає 60-70% (таблиця 1). Якщо моторна щільність заняття з фізичного виховання вище 70%, то її доцільно вважати високою. Різке зростання моторної щільності не буде мати позитивних результатів. Це пов’язано з можливим негативним впливом надмірних фізичних навантажень на організм та з недостатньою педагогічною стороною заняття. Якщо моторна щільність нижче 60%, то оздоровчий ефект заняття ставиться під сумнів, тому що учні не отримують оптимального фізичного навантаження.
Таблиця 1
