Визначення низькотемпературних властивостей

Температура помутніння – це та температура, при якій з палива відбувається випадання кристалів парафіну, що раніше знаходилися в ньому в розчиненому стані. Температурою застигання називається температура, при якій паливо втрачає свою рухливість.

В експлуатації більш важливою є температура помутніння палива, тому що кристали парафіну, що виділяються, порушують роботу паливного насоса, значно збільшують в’язкість палива, забивають паливні фільтри і призводять до припинення подачі палива.

Від температури застигання палива багато в чому залежить можливість пуску холодного двигуна. Для надійної роботи системи живлення найнижча температура навколишнього середовища повинна бути на 10…12ºС вище температури застигання.

Температури помутніння, кристалізації (температура фільтрування) та застигання визначаються за допомогою приладу (Рис. 4).

Порядок проведення. Досліджуєме паливо заливають у пробірку (2), встановлюють у корпус (1) і закривають пробкою (3), у яку встановлено термометр. Куля термометра повинна знаходитися вище на 15 мм від дна пробірки (2). Встановлюють пробірку з паливом (2), термометром (4) і мішалкою (5) у корпус (1), в який попередньо заливається 1мл серної концентрованої кислоти для того, щоб поглотити вологу з повітря і попередити з’явлення на стінках корпуса (1) краплин води при охолодженні. Зібраний прибор опускають у підготовлену охолоджуючу суміш. Температуру помутніння використуємого палива фіксують термометром у той момент, коли воно стає мутним у порівнянні з еталонним.

Рис. 4. Прилад для визначення низькотемпературних властивостей палива:

1 – корпус; 2 – пробірка з паливом; 3 – пробка; 4 – термометр; 6 – меніск.

 

Температура застигання – це температура при якій налите в пробірку паливо під час охолодження досягає такого стану, що не змінює положення меніску (6) протягом однієї хвилини при нахиленні пробірки з паливом под кутом 45ºС.

Температура фільтрування – це температура при якій у паливі з’являються перші кристали парафіну, але паливо ще здатне проходити через фільтр, тобто має прогонність.

Висновок: на підставі виявленних низькотемпературних властивостей палива встановити чи відповідає воно заданій марці________________________________________________

____________

____________

 

2.2.7. Визначення коефіцієнта фільтрованості

Коефіцієнт фільтрованості дизельного палива визначають за допомогою

спеціального приладу (рис. 5).

 

А Б

а) б)

Рис. 5 – Прилад для визначення коефіцієнта фільтрованості:

1 – скляна градуйована трубка, 2 – металева оправа, 3 і 9 – гумові прокладки,

4 – оправа фільтра, 5 – корпус, 6 – фільтр, 7 – скляний кран, 8 – сідло фільтра,

10 – скляна ділильна лійка, 11 – затискач для кріплення приладу,

12 – скляний стакан, 13 – штатив.

Перед випробуванням пробу дизельного палива ретельно перемішують протягом 2...3 хвилин і 250 см³ поміщають у чистий і сухий посуд. В оправу фільтра 4 поміщають гумове кільце, паперовий фільтр (фільтрувальний папір БФДТ з тонкістю відсіву не більше 3 мкм і товщиною 0,33±0,03 мм діаметром 17 мм) та сідло фільтра. Фільтр вкладають більш світлою стороною на зустріч потоку палива, а сідло насічками зверху. Складений таким чином прилад і ділильну лійку 10 встановлюють вертикально за допомогою затискачів 11 у штативі 13. Під приладом розташовують стакан 12 дня відбору відфільтрованого дизельною палива. Визначення коефіцієнта фільтрованості здійснюють при температурі навколишнього середовища.

Після складання прибору крани 7 ділильної лійки 10 і скляної трубки 1 перекривають і у лійку наливають 50 см³ ретельно перемішаного палива, а далі заповнюють ним скляну трубку 1 приладу до верхньої мітки А. Для запобігання

утворення у приладі бульбашок повітря, паливо з лійки слід зливати по стінці трубки. Далі ділильну лійку знову заповнюють паливом до позначки 50 см³. Після 2 хвилин утримання палива у приладі відкривають кран скляної трубки, одночасно включають секундомір і виміряють час витікання 2 см палива від верхньої мітки скляної трубки А до Б. Коли рівень дизельного палива досягне нижньої мітки Б вновь наливають паливо до мітки А і вимірюють час витікання 2 см³_.

Для визначення коефіцієнта фільтрованості треба виконати 10 аналогічних вимірювань.

Остаточний результат коефіцієнта фільтрованості палива К визначають співвідношенням часу фільтрації у хвилинах останньої (десятої) порції 2 см³ палива до часу фільтрації перших 2 см³.

Лабораторне обладнання___________________________________________________

____________

Час фільтрування перших 2 см³ палива________ с.

Час фільтрування останніх 2 см³ палива_________ с.

Коефіцієнт фільтрованості К_ф = t₁₀/t₁, = _________

Зробити висновок про вплив коефіцієнта фільтрованості палива на роботу
паливної апаратури та знос двигуна____________________________________________

________________________

 

На підставі вихідних даних та одержаних результатів заповнити таблицю

 

Показники	Вимоги стандарту	Дані випробувань	Відхилення*
Цетанове число, не менше
Фракційний склад: 50% палива переганяється при температурі, °С, не вище
96% палива переганяється при температурі, °С, не вище
Кінематична в’язкість при 20°С, мм2/с
Температура помутніння, °С
Гранична температура фільтрування, °С, не вище
Температура застигання, °С, не вище
Температура спалаху в закритому тиглі, °С, не нижче
Масова частка сірки, %, не більше
Випробування на мідних пластинах
Кислотність, мг КОН/100 см3 палива, не більше
Коефіцієнт фільтрованості, не більше
Вміст води
Вміст механічних домішок
Концентрація фактичних смол, мг/100 см3, не більше

* Вказати числове значення. При відхиленні показників в позитивному напрямку ставити плюс, в негативному – мінус.

 

Зробити висновки про придатність до працездатності
палива, можливості його використання, в який час року, вказати як впливають
відхилення досліджувальних параметрів на роботу та знос двигуна ____________

____________

____________________________________

_____________

 

 

Аналіз проводив

 

Роботу прийняв

Дата

 

Контрольні питання до захисту роботи

1. Які експлуатаційні вимоги ставлять до дизельного палива?

2. Визначення кінематичної в'язкості. Вплив зміни значень в'язкості палива на показники роботи двигуна.

3. Низькотемпературні властивості палива, температура помутніння, гранична температура фільтрування, та температура застигання.

4. Індикаторна діаграма роботи дизельного двигуна. Які фактори впливають на період затримки займання палива.

5. Які властивості оцінює цетанове число (ЦЧ) та метод його визначення. Вплив зміни значень ЦЧ на роботу двигуна?

6. Що розуміють під періодом затримки займання?

7. Фракційний склад дизельного палива, його вплив на показники роботи двигуна.

8. Температура спалаху палива. Метод визначення та експлуатаційне значення.

9. Від чого залежить смоло- та нагароутворення в дизелі? Показники якості, що нормуються стандартом.

10. Який вплив на роботу двигуна має наявність води в паливі?

11. Які сполучення в складі палива впливають на його фільтрування? Як оцінити коефіцієнт фільтрування палива?

12. Від чого залежить корозійна активність дизельного палива? Показники якості, що нормуються стандартом.

13. Методи визначення активної сірки, наявність органічних та водорозчинних кислот і луг, вміст води, тощо.

14. Які марки палив для швидкохідних дизельних двигунів випускають у відповідності з ДСТУ?

15. Що означають літери і числа в позначенні літнього дизельного палива?

16. Що означають літери і числа в позначенні зимового дизельного палива?

17.Заходи безпеки при роботі з дизельним паливом.

 

Перелік тестових питань до ПМК-1

1. До якої температури навколишнього середовища рекомендується використовувати дизельне паливо марки Л-0,1-40?

2. Що розуміють під цетановим числом?

3. Якими показниками оцінюється якість прокачуємості дизельного палива?

4. Які існують способи визначення октанового числа бензинів?

5. Якій марці відповідає партія автомобільного бензину з октановим числом по моторному методу - 85.0, по дослідницькому - 95?

6.Що характеризує температура перегонки 90% фракцій бензину (t₉₀%) і кінця кипіння t_к.к.)?

7. Що означає цифра (-25) у дизельному паливі марки З-0,1-(-25)?

8. Які властивості визначає кінематична в'язкість дизельних палив?

9. Чому дорівнює температурні межі википання фракцій автомобільних бензинів?

10. Що оцінює температура перегонки 50% фракцій бензину (t₅₀%)?

11. Що розуміють під явищем детонації?

12. Що означає цифра 0,05 у дизельному паливі марки Л-0,05-40?

13. Як вплине на експлуатаційні властивості зниження значення цетанового числа дизельного палива?

14. Що оцінює температура початку перегонки (t_п.к.) і перегонки 10% фракцій бензину (t_10%)?

15. Що характеризує індукційний період автомобільних бензинів?

16. Як впливає збільшення в'язкості дизельних палив?

17. Які показники найбільше впливають на схильність дизельного палива до утворення лакових відкладень?

18. Температура навколишнього середовища складає мінус 25°С. Яку марку дизельного палива слід використовувати при експлуатації техніки?

19. Коли можливо утворення в жаркий час року в системі живлення двигуна парових пробок?

20. Що оцінює тиск насиченої пари бензину?

21. У яких межах коливається густина (кг/м³) сучасних автомобільних бензинів?

22. Якій хімічний клас вуглеводнів автомобільних бензинів має найбільшу детонаційну стійкість?

23. Що характеризує залишок у колбі після фракційної розгонки бензину?

24. Як впливає кут випередження запалювання на інтенсивність детонації бензину?

25. Як впливає частота обертання колінчатого вала на інтенсивність детонації бензину?

26. Про що свідчить забарвлення автомобільного бензину в червоний, синій, зелений або жовтий колір?

27. Як вплине присутність ненасичених вуглеводнів у бензині?

28. При якій температурі навколишнього середовища (ºС) рекомендується використовувати літнє дизельне паливо?

29. При якій температурі навколишнього середовища(ºС) можна застосовувати паливо марки?

30. Які властивості дизельного палива визначають якість сумішоутворення?

31. Які показники характеризують низькотемпературні властивості дизельного палива?

32. Які показники оцінюють пускові властивості дизельного палива?

33. Який показник дизельного палива можливо знизити шляхом внесення депресорних присадок?

34. Які межі густини дизельного палива?

35. Які температурні межі википання дизельних палив (^оС)?

36. Які показники визначають сезонність використання дизельного палива?

37. Який клас вуглеводнів впливає на низькотемпературні властивості дизельного палива

38. Як вплине на експлуатаційні властивості дизельного палива зниження його температури спалаху?

39. Що розуміють під періодом затримки займання?

40. Що розуміють під цетановим числом?

41. Які вуглеводні дизельного палива найбільш схильні до самозаймистості?

42. Яким приладом визначають кінематичну в’язкість дизельного палива та одиниці його вимірювання?

43. Що розуміють під коефіцієнтом фільтрованості дизельного палива?

44. Що розуміють під в'язкістю?

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

„Дослідження якості моторного масла та визначення можливості

його використання"

(термін виконання – 2 години)

Мета роботи: закріплення теоретичних знань та придбання практичних навичок по використанню масел для двигунів та трансмісії сучасної мобільної техніки.

Знати: сучасну класифікацію масел, область їх застосування, призначення присадок та їх види. Умови роботи трансмісійних масел.

Вміти: провести аналіз показників якості масел і дати висновок про їх придатність до використання

3.1 Основні теоретичні знання

 

При роботі двигуна внутрішнього згорання на масло впливають різноманітні чинники, які погіршують його якість і, насамперед, це кисень повітря, температура і вуглеводний склад масла. Під дією цих чинників масло старіє, змінює свою початкову якість, у ньому накопичуються розчинні і нерозчинні вуглецеві осади. Температура масла у картері двигуна змінюється від мінусових і може нагріватися до 80...120 °С.

Проте інтервал зміни температур достатньо широкий. Так, наприклад, на голівці та днищі поршня масло прогрівається до 400 °С, а у камері згоряння в момент займання робочої суміші до 1500 °С і вище.

Таким чином, чим вище завантаження двигуна, тим більш інтенсивно протікають процеси окислення масла, і як наслідок - накопичення механічних домішок, які досягають максимуму в області повних завантажень.

Для забезпечення нормальної експлуатації агрегатів і вузлів машин масла повинні відповідати комплексу вимог, виходячи з їх призначення, зберігання, ергономічності і безпеки.

Для забезпечення нормальної експлуатації агрегатів та вузлів машин мастильні матеріали повинні відповідати вимогам, до яких першочергово відносяться:

- оптимальні в'язкістно-температурні властивості, що забезпечують легкий запуск двигуна при низьких температурах, зменшення зношування і зниження втрат потужності машини;

- задовільні змащувальні властивості для забезпечення змащення на всіх режимах роботи машини;

- задовільні миючі властивості з метою видалення утворень лакових відкладень на поверхнях деталей масляної системи;

- високі протикорозійні властивості;

- високу термо- і протиокисну стійкість, що перешкоджає зміні хімічного складу масла;

- низьку випаровуваність;

- гарну сумісність з полімерними і гумово-технічними виробами;

- низьку токсичність; не викликати забруднення навколишнього середовища, легко транспортуватися і прокачуватися.

За характером взаємопереміщення тертьових деталей розрізняють такі види тертя: покою - тертя двох тіл при попередньому зсуві і тертя руху - тертя двох тіл, що знаходяться у відносному русі.

Розрізняють тертя зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє - коли два тіла переміщаються відносно один одного, стикаючись своїми зовнішніми поверхнями, внутрішнє - коли елементи структури одного і того ж тіла (рідини, газу і т.п.) переміщаються відносно один одного.

 

У залежності від характеру відносного переміщення деталей розрізняють тертя ковзання і тертя кочення, а по наявності мастильного матеріалу існують такі режими тертя (рис. 1):

· із мастильним матеріалом на тертьових поверхнях - рідинне (в)і граничне (б) тертя;

· сухе – це тертя тіл при відсутності на поверхнях уведеного мастильного матеріалу (а);

· змішане – рубіжний режим між тертям із мастильним матеріалом і сухим (г).

Рідинне тертя - це коли тертьові поверхні розділені шаром мастильного матеріалу, в якому виявляються його об'ємні (в'язкістні) властивості.

Граничне тертя - це коли тертьові поверхні розділені тонкими плівками (до 0,1 мкм) мастильного матеріалу, з властивостями на відмінну від об'ємних. Режим граничного тертя хитливий. Якщо граничний шар руйнується, то навантаження перевищує сили зчеплення і у місці контакту виникає сухе тертя.

Таким чином, товщина мастильного шару та його характер визначає вид змащення і, тим самим, вид тертя.

Практично любий мастильний матеріал являє собою масляну основу - базове масло, до якого вводять присадки різного функціонального призначення.

Незалежно від області застосування мастильний матеріал виконує такі основні функції:

а) зменшувати зношування між сполученими деталями;

б) зменшувати тертя, яке виникає між тертьовими поверхнями, що сприяє зниженню
непродуктивних втрат енергії;

в) відводити тепло від деталей, що труться;

г) захищати тертьові поверхні та інші неізольовані деталі від корозійного впливу
зовнішнього середовища;

д) відводити продукти зносу та окислення з вузла тертя.
Призначення і види присадок до масел

Для сучасних бензинових і дизельних двигунів потрібні моторні масла високої якості. Базові нафтові масла не забезпечують зниження тертя і зменшення інтенсивності зношування сучасних вузлів тертя. Підвищення якості сучасних масел досягається введенням до їх складу спеціальних присадок. Присадки - це складні хімічні сполуки, що вводяться у масло в концентрації від долей відсотка до 20...30% для надання нових поліпшених властивостей.

Для присадок використовують такі речовини, які, поліпшуючи якусь одну властивість масла і не впливають на решту показників.

Крім того, присадки повинні добре розчинятися у маслах, бути достатньо хімічно та термічно стабільними, не розшаровуватись і не вилучатися з масла при довгому зберіганні.

Застосовуючи масла з присадками, можна зменшити зношування і кількість відкладень на поверхні тертя, поліпшити умови експлуатації та підвищити надійність і довговічність двигуна, трансмісії та інших вузлів техніки.

Механізм дії присадок представлений на рис. 1.

За призначенням присадки можна розділити на такі групи:

1) Індивідуальні, які покращують одну властивість масла:

- в'язкістні присадки, які поліпшують в'язкістно-температурну характеристику
(властивості);

- депресорні, які знижують температуру застигання масла;

- миючі (детергенти), які не припускають на деталях двигуна нагарів, лаків, осадів;

- протиокисні, які підвищують стабільність масла;

- протизадирні, які покращують мастильні властивості масел та охороняють деталі двигуна і трансмісії від задиру;

- антикорозійні, які захищають від корозії;

- протиспінювальні, які запобігають спінюванню масел при циркуляції у масляних системах.

 

Рис. 1. Особливості тертя: масло без присадки (а)

та з хімічно активною присадкою (б); 1 - тертьові поверхні; 2 - масло;

З - "крапка контакту"; 4 - момент зварювання поверхні деталей;

5 - утворення хімічної плівки; 6 - полірування деталей.

 

2) Багатофункціональні, спроможні поліпшити дві або кілька властивості масла. Це фенолсульфідні, полімерні та інші з'єднання, які містять фосфор і сірку.

Правильне рішення питань ефективного і раціонального використання моторних масел безпосередньо пов'язане з характером, закономірностями зміни початкових властивостей масла у процесі експлуатації машини.

Найважливішою складовою частиною процесу старіння моторних масел, їх працездатністю є спрацьованість присадок. Під спрацьованістю присадок варто розуміти зменшення їх концентрації у маслі і втрату ефективності в результаті окислювання, розкладання під дією вологи (гідроліз) та температури, взаємодії з продуктами, які утворюються при згорянні палива і прориваються з камери згорання у картер двигуна, осадження на фільтрувальних елементах, а також впливу навантажувальних режимів.

 

Основні фізико-хімічні та експлуатаційні показники

якості моторних масел

Основними експлуатаційними властивостями моторних масел є:

- в'язкістні та низькотемпературні;

- мийно-диспергувальні;

- протизношувальні і протизадирні;

- антикорозійні і антифракційні.

В'язкістні властивості

В'язкість є однією з основних властивостей мастильних матеріалів.

Згідно з гідродинамічною теорією рідинного змащення, в'язкість масел є характеристикою, яка визначає можливість його застосування для даної машини.

В'язкість моторних масел, на відміну від більшості інших показників, може змінюватися в сторону, як збільшення, так і зменшення. З підвищенням температур в'язкість масел зменшується, а при зниженні - підвищується.

Зміна в'язкості із зміною температур у різних масел відбувається по-різному. Значний вплив на зміну в'язкості має вуглеводний склад. Ароматичні вуглеводні мають гіршу в'язкістно-температурну характеристику, ніж парафінові вуглеводні.

Для характеристики ступеню зміни в'язкості із зміною температур у паспортах на масло приводиться індекс в'язкості. Чим пологіше в'язкістно-температурна крива, тим якісніше масло - вище індекс в'язкості (рис. 2).

Індекс в'язкості - це відносна величина, яка показує ступінь зміни в'язкості масла в залежності від температури у порівнянні з еталонними маслами. Індекс в'язкості визначається по формулам, таблицям або номограмі.

Перевага загущених масел - у значно кращих низькотемпературних властивостях, що особливо проявляється при запуску двигунів у холодну пору року, коли через підвищення в'язкості різко падає частота обертання і збільшується обертаючий момент (рис. 3.) Все це призводить до виникнення граничного змащення на поверхнях деталей двигуна.

 

Низькотемпературні властивості

Зміна механічних властивостей масла при низьких температурах має велике експлуатаційне значення. При зниженні температур текучість масла зменшується або взагалі втрачається, що обумовлює недостатнє надходження масла до тертьових деталей і виникнення граничного або сухого тертя, яке призводить до підвищеного зносу.

Низькотемпературні властивості масел характеризуються температурою застигання, яка

встановлюється залежно від температурних умов використання масла.

 

 

Рис. 2 Залежність в'язкості моторних масел від температури:

1 – індекс в'язкості 90; 2 – індекс в'язкості 100.

Схильність до відкладень

Усі масла під дією високих температур і, особливо кисню, погіршують свої властивості. Інтенсивність і глибина цих змін залежать від хімічного складу масла та умов, що на нього діють.

При нормальних умовах масла є хімічно-стабільними речовинами. Проте картина різко змінюється при підвищенні температур. Приблизно з 50...60 °С кисень повітря починає вступати в реакцію з окремими компонентами масла. При температурах 150 °С і вище глибина і швидкість окислювання ростуть. За даними М.І. Чорножукова і С.Е. Крейна при підвищенні температур від 50 до 150 °С швидкість окислювання масел зростає у 1700 разів.

Спроможність масла протистояти впливу кисню при високих температурах називається термоокисною стабільністю і визначається у хвилинах.

 

Миючі властивості

Одним з найбільш важливих експлуатаційних показників масла є миючі властивості, під якими розуміється спроможність масла утримувати у зваженому стані продукти окислення.

Чим вище миючі властивості, тим менше нагаро- і лакоутворень накопичується на гарячих деталях двигуна, тим вище може бути допустима робоча температура (ступінь форсування) двигуна.

 

Корозійні властивості (визначаються за семибальною шкалою)

Одним з експлуатаційних вимог, запропонованих до моторних масел, є охорона від корозії змащувальних деталей. Але масла самі можуть викликати корозію через наявність у ньому органічних кислот, сірчистих з'єднань і водорозчинних та органічних кислот і лугів.

Показники безпеки

Для того, щоб мати можливість зробити висновки про схильність масла до вигоряння, стандартом передбачено визначення температури спалаху масла.

Вітчизняна та міжнародна класифікація моторних масел

На цей час багато виробників масел випускають продукцію під фірмовою назвою, тому позначення моторних масел та їх застосування варто розглядати тільки з зору їх приналежності до класу в'язкості і до групи за експлуатаційними властивостями.

Сучасна поширена класифікація моторних масел здійснюється відповідно до таких стандартів і систем:

 

- класифікація за ГОСТ 17479.1-85 (оцінює за класах вірності та експлуатаційних властивостей);

- система (SАЕ) - товариство автомобільних інженерів США (оцінює за класом в'язкості);

- система (АРІ) - американський інститут нафти (оцінює за експлуатаційними властивостями);

система (АСЕА) - асоціація європейських виробників автомобілів;

- система (ААІ) - асоціація автомобільних інженерів Російської Федерації;

- класифікація в Україні.

 

3.2. Порядок проведення досліджень.

3.2.1. Початкові дані

Зразок моторного масла_____________________________________________________

1) кінематична в'язкість, мм²/с

при 50°С__________________________________________________________________

при 100°С________________________________________________________________

2) миючі властивості ____________________________________________________балів

3) термоокислювапьна стабільність при 250°С __________________________________хв.

4) температура застигання __________________________________________________°С

5) лужне число ________________________________________________мг КОН/г масла

6) зольність______________________________________________________________%

3.2.2. Оцінка якості зразка з зовнішніх ознак

Перед початком випробувань масло необхідно перемішати п'ятихвилинним струшуванням в склянці.

Зовнішній вигляд паливно-мастильних матеріалів є одним з головних показників їх якості. Звичайно, його оцінюють безпосередньо після відбору проби за кольором, прозорістю і візуальним контролем вмісту механічних домішок і води у нафтопродукті.

Колір та прозорість масла визначається способом переглядаючи зразок у посуді з прозорого скла (наприклад, скляний циліндр або пробірка). Чисте масло однорідне.

Наявність абразивних механічних домішок у дослідному зразку масла визначають пробою на скло. Для цього використовують два чистих сухих скла. На одне з них поміщають одну-дві краплі дослідного масла, закривають другим склом і пересувають одне відносно другого, міцно стиснувши їх пальцями. При наявності у маслі абразивних часток механічних домішок відчувається характерне різке поскрипування. Дослідження необхідно повторити три-чотири рази, при цьому необхідно брати нову пробу. При виявленні абразивних механічних домішок масло використовувати не можна.

Наявність води у маслі визначають також пробою на потріскування. Для цього зразок 4...5 см³ ретельно перемішаного дослідного зразка наливають у пробірку. Потім її разом з маслом нагрівають на слабкому вогні. При наявності води чути потріскування, масло піниться і на холодній верхній частині пробірки осідають сконденсовані краплини води. Якщо верхня частина пробірки помутніла, а потріскування не відбувається, у маслі присутні сліди води.

1) колір______

2) прозорість________________________________________________________________

3) наявність води (проба на потріскування) ____________________________­­­­­­­­­­­­­­­­­___________

4) наявність механічних домішок (випробування на скло) ___________________________ 3.2.3. Визначення індексу в'язкості

Індексом в'язкості (ІВ) називається відносна величина, що показує ступінь зміни в'язкості залежно від температури в порівнянні з еталонними маслами. Для визначення ІВ потрібно мати дві серії еталонних масел. Масла першої серії незначно змінюють в'язкість залежно від температури, їхній ІВ умовно прийнятий за 100 одиниць. Для масел другої серії характерні дуже круті криві зміни в'язкості, їхній ІВ прийнятий за 0. Порівнюючи температурні зміни в'язкості випробуваного масла й еталонних, по відповідних формулах обчислюють ІВ. Оскільки по формулах складно підраховувати ІВ, частіше його визначають

 

по номограмі або по таблицях. У таблицях по вертикалі дане значення кінематичної в'язкості при 50°, а по горизонталі - при 100°, у мм²/с, на перетинанні цих значень для випробуваного масла й знаходять його індекс в'язкості.

1) Задано:

1) кінематична в'язкість масла при 50°С_____________________ мм² /с

2) кінематична в'язкість масла при 100°С____________________ мм² /с

Індекс в'язкості (ІВ) =

 

2) Зробити висновок, який характер протікання в'язкістно-температурної характеристики (ВТХ) масла та вплив на запуск двигуна та знос деталей

­­­­­­­­­­­­­­­­­ _________

_________

_________

Визначення густини масла

Масла мають високу в'язкість, що не дозволяє безпосередньо виміряти їх густину за допомогою нафтоденсиметра. Тому в'язкі нафтопродукти розбавляють розчинником (керосин, бензин, дизельне паливо) у відомій пропорції та з відомою густиною. За допомогою нафтоденсиметра (дивись рис. 4 лаб. робота №1) визначають густину приготованої суміші. Густину досліджуємого масла ( _м ) розраховують по формулі

де ρсум - густина суміші, кг/м³;

ρм - густина масла, кг/м³;

ρ_р - густина розчинника, кг/м³;

n_м - кількість частин масла;

n_р - кількість частин розчинника.

1) Апаратура, реактиви та матеріали (див. рис. 4) _____________________________ ____________

____________

_______________

2) Результати вимірювань

1)співвідношення суміші масла та розчинника (n_м: n_р) ______________

2)який розчинник взято для аналізу, його густина (р_р) __________кг/м³

3)густина суміші складає ____________________________________кг/м³

4)розрахунок густини масла

 

_________________