1. Поняття, ознаки і зміст екологічного управління
2. Державне екологічне управління
3. Самоврядне екологічне управління
4. Громадське екологічне управління
5. Органи державного, самоврядного та громадського екологічного управління та їх компетенція
1.
- Концепція державної екологічної політики, затв. Розпорядженням КМУ 17.10.2007р.
- Стратегія державної екологічної політики, затв. ЗУ від 21.12.2010р.
Поняття тектології впроваджує вчений Богданов (радянський період), яке характеризувало управління цілісно, без виділення соціального управління.
В межах соціального управління запроваджено поняття «тектоекології» - це теорія управління в галузі екології.
Ознаки екологічного управління:
- особливе відношення між особами на правовій та організаційній основі;
- об’єктом управління виступає діяльність ю/о та ф/о, які в результаті своїх правомочностей або використовують природні ресурси, або здійснюють вплив на довкілля, або забезпечують охорону довкілля;
- управлінська функція являє собою функцію суспільства по відношенню до системо утворюючих факторів суспільства і в екологічному розумінні управлінська функція реалізується в природноресурсовій, природоохоронній сфері та сфері екологічної безпеки;
- екологічне управління є різновидом соц. управління, а не технічного;
- відносини управління базуються на засадах регулювання використання, відтворення природних ресурсів, збереження якості нпс, додержання та захисту прав і законних інтересів особи, громадянина;
- екологічне управління покликане забезпечити реалізацію державної екологічної політики, екологічного законодавства, досягнення їх мети і завдань;
- в основу екологічного управління покладено діяльність відповідних органів державної влади, омс, громадські об’єкти, яких визначають як суб’єктів управлінських правовідносин;
- окремими функціями управління наділені і самі господарюючі суб’єкти, наукові установи, природо користувачі, які здійснюють виробниче (первинне, локальне, пооб’єктне) управління;
- мета, завдання, повноваження та функції суб’єктів управлінських правовідносин визначається цілою системою правових норм, які регулюють ці відносини;
- управління в галузі екології є самостійним інститутом екологічного права міжгалузевого характеру.
Екологічне управління регулюється КУ, КАРК, ЗУ «Про кабінет міністрів України», ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про місцеві державі адміністрації», ЗУ «Про столицю України – місто-герой Київ», розділами 3, 4 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовище»
Екологічне управління складає комплекс функцій та напрямів діяльності (компетенція), права та обов'язки суб’єктів управління, які покликані виконувати конкретні державні органи, омс, органи громадського самоуправління та конкретні господарюючі суб’єкти.
Екологічне управління (за Андрейцевим) – врегульовані правовими нормами суспільні відносни, у яких реалізуються повноваження д/о, омс, господарюючих суб’єктів,громадських об'єднань, які спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері ефективного використання та відтворення природних ресурсів, їх охорони, охорони нпс, дотримання законодавства ф/о та ю/о, попередження екологічних правопорушень, захисту екологічних прав та інтересів громадян.
У той же час екологічному управлінню притаманний виконавчо-розпорядчий характер. Його суть полягає в організуючому впливі на суспільні відносини шляхом застосування державно-владних, самоврядних повноважень чи повноважень громадськості.
Останнім часом вчені вважають, що доцільно виділяти і рівень виробничого управління.
На думку Мірошніченка А.М. екологічне управління доцільно визначати як діяльність із використанням владного примусу у відносинах підпорядкування, спрямовану на забезпечення раціонального використання, охорону та відтворення природних ресурсів, охорону нпс та забезпечення екологічної безпеки.
Зуєв відзначає той факт, що в літературі паралельно використовуються декілька термінів на позначення екологічного управління. З огляду на необхідність гармонізації понятійного апарату термін «екологічне управління» він пропонує як найбільш вдалий і визначає його для характеристики діяльності уповноважених суб’єктів, що ґрунтується на нормах права і спрямована на збереження довкілля в цілому, його окремих компонентів, зменшення техногенного навантаження на нього, забезпечення безпеки населення від негативного впливу нпс.
Принципи екологічного управління:
- законність;
- поєднання комплексного і диференційного підходів в управлінні;
- поєднання державного управління із самоврядним у сфері екології;
- впровадження басейнового управління у сфері використання, охорони і відтворення водних ресурсів;
- принцип програмно-цільового забезпечення, розробки і реалізації екологічних заходів, принцип участі громадськості у здійсненні державного та самоврядного управління
- тощо.
(…)
- управління, яке здійснюється в галузі охорони здоров'я (щодо сан-епідемічного благополуччя населення);
· За змістом виконуваних функцій:
o загальне (ф-ції організації, координації,погодження, контролю, інформаційного забезпечення, у відповідності до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про охорону нпс» - спостереження, дослідження, експертиза, прогнозування, програмування, інша виконавчо-розпорядча діяльність);
o спеціальне (міжгалузеві ф-ції: ф-ції організації екоекспертизи, програмування, прогнозування і розробки екологічних програм, обліку осіб, які постраждали від НС, екологічного контролю, екологічного моніторингу тощо; галузеві: розподіл і перерозподіл природних ресурсів, введення кадастрів, Червоної і Зеленої книг, ф-ція ресурсовпорядження і т.д.).
· За рівнем здійснення:
o на національному рівні;
o на регіональному рівні;
o на місцевому рівні;
o на басейновому рівні (в сфері водних ресурсів).
2.
Здійснюється як на рівні реалізації ф-цій органами загальної компетенції, органами державної влади, які визначають засади управлінської діяльності в державі.
Мета державного управління: реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки та інших екологічних вимог, забезпеченням (ст. 16 ЗУ «Про охорону нпс»).
Органи державного екологічного управління:
- КМУ
- ради, їх виконавчі органи;
- спеціально уповноважені д/о;
- інші д/о відповідно до законодавства.
Спеціально уповноваженим органом є міністерство екології та природних ресурсів.
Ознаки держ. управління:
- обов'язковість прийнятих рішень;
- забезпечення державного контролю як гарантії забезпечення реалізації всіх інших функцій та повноважень.
3. - 4.
У широкому розумінні здійснюється громадськими організаціями, їх обєднаннями.
у вузькому розумінні – це діяльність, яка базується на основі ЗУ «Про об'єднання громадян»
5.
Система органів державного управління пов’язана із законотворчою діяльністю держави, формуванням підзаконного механізму реалізації державних повноважень.
Органи держави в галузі екології:
- ПУ;
- ВРУ;
- ВР АРК
Органи державного управління загальної компетенції у галузі екології:
- КМУ;
- цовв;
- органи державної виконавчої влади АР Крим (РМ АРК, місцеві овв в АРК);
- органи місцевої виконавчої влади (ОДА, КМДА, Севастопольська МДА, РДА, районні в місті державні адміністрації).
Органи спеціального державного управліеея в галузі екології:
- органи надвідомчого управління і контролю
(На основі Указу ПУ «Про оптимізацію системи цовв» від 9.12.2010р. №1085-2010 прийнято нові положення про ці органи.)
o Мінекології та природних ресурсів України;
o МОЗ України.
- органи спеціального управління
o Державне агентство земельних ресурсів України (Положення від 08.04.2011 №445/2011)
o Державне агентство лісових ресурсів України (Положення від 13.04.2011 №458/2011)
o Державна служба геології та надр України (Положення від 06.04.2011 №391/2011)
o Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Положення №408/2011)
o Державне агентство рибного господарства України (Положення від 16.04.2011 №484/2011)
- органи спеціалізованого функціонального управління
o Міністерство надзвичайних ситуацій України;
o Державна санітарно-епідеміологічна служба України;
o Державна екологічна інспекція України;
o Державна інспекція техногенної безпеки;
o Державне агентство екологічних інвестицій України;
o Державне агентство України з управління зоною відчуження;
o Держана ветеринарна та фіто санітарна служба України;
o Державна служба України з лікарських засобів;
o Державна автомобільна інспекція України;
o Держінспекція України з питань захисту прав споживачів;
o Держінспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті;
o Державна інспекція сільського господарства України.
- органи спеціалізованого галузевого управління
