Сутність, принципи та форми бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне надання коштів з бюджету. Система бюджетного фінансування охоплює принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів:

• плановості - витрати з державного бюджету плануються і визначаються законом про Державний бюджет України на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесії відповідних місцевих рад. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відображаються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств;

• цільового спрямування коштів - кошти передбачаються, надаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів;

• безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат - надання коштів без прямого їхнього відшкодування (непряме відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективній підготовці кадрів для народного господарства);

• ефективного використання коштів - одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на зменшення витрат й інтенсифікацію виробництва;

• оптимального поєднання джерел - при визначенні обсягу фінансування необхідно поєднувати бюджетне фінансування з альтернативними джерелами;

• здійснення постійного контролю - застосовується до всіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість виявити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів щодо їхнього усунення, а також забезпечує отримання інформації для перспективного й поточного планування державних витрат як при визначенні цільового спрямування коштів, так і при встановленні їхнього обсягу.

У теорії і практиці бюджетного фінансування важливе значення має правильний вибір й обгрунтування відповідних його форм. Форми бюджетного фінансування слід розуміти як способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені у бюджеті відповідно до наукових принципів. За наведеними критеріями можна виділити три найважливіші форми: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та державні трансферти.

Кошторисне фінансування - це надання державою бюджетних коштів відповідно до затверджених бюджетів і бюджетних розписів бюджетним установам на цілі, передбачені їхніми основними фінансовими планами (кошторисами). У цьому визначенні вказується джерело коштів (затверджений бюджет), документ, який регулює розподіл коштів (бюджетний розпис), отримувачі коштів (бюджетні установи) та основний документ, який відображає цілі, на котрі виділяються кошти (кошторис бюджетної установи).

Другою формою бюджетного фінансування вважається бюджетне інвестування, пов'язане з наданням бюджетних коштів на інвестиційну чи інноваційну діяльність. Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді фінансування державних капітальних вкладень, проектного фінансування конкретних інвестиційних проектів, придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством. У процесі ринкових перетворень цю форму потрібно використовувати насамперед для структурної перебудови економіки, а також для створення потужної матеріально-технічної бази для соціально-культурної сфери, оборони країни та управління.

Третя форма бюджетного фінансування полягає у наданні державних трансфертів (державні субвенції, державні дотації) та державної допомоги населенню. Державні трансферти слід розуміти як невідплатні та безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплати непогашеного боргу.

Видатки державного та місцевих бюджетів здійснюються з рахунків, відкритих в органах казначейства

27.Функціональне призначення, склад та особливості планування і здійснення видатків бюджетів на соціальний захист населення.

В Україні видатки на соціальну сферу становлять понад 50 % зведеного бюджету, найбільшу питому вагу в яких мають видатки на соціальний захист населення.

Соціальни захист – це система відносин між державою, господарюючими структурами з одного боку та з громадянами з іншого боку, у пороцесі яких за рахунок частини валового внутрішнього продукту утворюються й використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій і груп громадян.

Видатки бюджету на соціальний захист населення – це видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні).

Видатки на соціальний захист населення за джерелами класифікують на ті, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та видатки, що фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

За метою використання видатки на соціальний захист населення поділяють на: 1) видатки на соціальний захист у зв’язку з малозабезпеченістю; 2) виплати, призначенням яких є відшкодування втраченого доходу (допомога по вагітності і пологах, по догляду за дитиною-інвалідом тощо); 3) виплати, пов’язані з відшкодуванням втраченого здоровя або майна (виплати компенсацій реабілітованим громадянам); 4) витрати, плвязані з наданням підтримки в облаштуванні (на утримання притулків для непоановлітніх); 5) витрати на надання пільг і привілеїв окремим категоріям громадян.

За формами здійснення виплати на соціальний захист можуть бути гршові, безготівкові, натуральні.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:

• Виплату пенсій і допомоги;пільги ветеранам війни і праці;допомогу сім'ям з дітьми;інші види соціальної допомоги;пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;фінансування (дитячих закладів-інтернатів; притулків для неповнолітніх; Програм соціального захисту неповнолітніх; будинків-інтернатів для пристарілих та інвалідів; Інших закладів і заходів у галузі соціальної політики; Молодіжних програм;) кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.

 

 

28.Склад, планування і здійснення видатків бюджетів на підготовку кадрів.

Підготовка кадрів включає:1)професійно-технічну освіту; 2)вищу освіту:а)ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації;б)ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації;3) післядипломну освіту. Джерелами фінансового забезпечення підготовки кадрів в Україні є: кошти державного та місцевих бюджетів; кошти юридичних і фізичних осіб,громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування; гранти; кошти від здійснення навчальними закладами економічної діяльності, регламентованої державою.

Професійно-технічна освіта. Фінансування професійно-технічної підготовки робітників, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у державних професійно-технічних навчальних закладах у межах обсягів державного замовлення здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Планування по кошторису видатків професійно-технічних навчальних закладів включає визначення середньорічної чисельності учнів.

До складу заробітної плати професійно-технічних навчальних закладів включається: заробітна плата викладачів за встановленими ставками чи посадовими окладами; заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, спеціалістів, робітників; оплата праці за трудовими угодами; надбавка за вислугу років, науковий ступінь, звання; додаткові види оплати(за перевірку зошитів);інші види заробітної плати.

Професійно-технічні навчальні заклади у межах коштів, передбачених для виплати стипендії, вирішують питання про першочергове призначення академічної стипендії окремим категоріям учнів із малозабезпечених сімей, інвалідам чи сиротам.

Вищі навчальні заклади. До вищих навчальних закладів (ВНЗ) належать технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети тощо.

Фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами та спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у ВНЗ державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні 10 тис. населення навчання не менше як 100 студентів у ВНЗ I-II рівнів акредитації та 180 студентів у ВНЗ III-IV рівнів акредитації.

Фінансування ВНЗ, що перебувають у власності АР Крим та ВНЗ комунальної форми власності здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. Кошторис розробляється навчальним закладом на підставі навчального плану, програм і обсягу навчальної роботи, що додається до нього.

Планування видатків бюджетів ВНЗ проводиться: За КЕКВ “Заробітна плата ” включають заробітну плату професорсько-викладацького складу та інших працівників, що пов’язані з наданням послуг. За КЕКВ “Нарахування на оплату праці ” здійснюється нарахування бюджетними установами на фонд оплати праці. Загальна сума відрахувань складає 36,3%. До складу видатків по коду “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар” відносять видатки на придбання обладнання та інвентарю.

До кошторису включаються витрати, пов’язані з відрядженням працівників професійно-технічних та ВНЗ, які безпосередньо займаються організацією підготовки робітників, молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів.

До складу видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв включають затрати на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електроенергію і т.д.

Післядипломна освіта. Планування видатків бюджетів на післядипломну освіту проводиться аналогічно до видатків ВНЗ.

Стипендії. Особи, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету мають право на одержання стипендії за результатами успішності у навчанні.

 

29.Видатки бюджету на науку, склад, особливості їхнього планування і здійснення.

 

Державне регулювання та стратегічне управління у сфері науки та науково-технічної діяльності в Україні забезпечують ВРУ, Президент України, КМУ, Міністерство освіти і науки України та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень. Вищим органом організації науки є НАН України, якій підпорядковані науково-дослідні установи, які виконують державні фундаментальні дослідження. Реалізація на практиці пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється через систему державних цільових наукових і науково-технічних програм, а також державне замовлення на науково-технічну продукцію.

Видатки на науку у Державному бюджеті України відповідно до бюджетної класифікації затверджуються за такими напрямами видатків:

КФКВК 0150 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері державного управління",

0250 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері оборони",

0370 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади",

0480 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки в галузях економіки",

0530 "Фундаментальні та прикладні дослідженн і розробки у сфері охорони навколишнього природного середовища",

0630 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері житлово-комунального господарства",

0750 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я",

0840 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку",

0980 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері освіти",

1080 "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері соціального захисту".

Фінансування науки з Державного бюджету України здійснюється за трьома рівнями:

• Національна академія наук України та національні галузеві академії наук – Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України (далі - національні академії) є державними науковими організаціями, заснованими на державній власності. Кошти на забезпечення діяльності національних академій щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремими рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України. До складу національних академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їх діяльність.;

• відомчі заклади - При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень, Академія управління при Президентові України, Науково-дослідний економічний інститут при Міністерстві економіки, Українська академія банківської справи Національного банку України та ряд інших;

• вищі навчальні заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки України. У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються замовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням з державного бюджету.

 

 

30.Функціональне призначення видатків бюджетів на економічну діяльність, основи їхнього планування й здійснення.

Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:1) капіталовкладення; 2)операційні витрати; 3) кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

а) у відомчому розрізі;

б) у розрізі інвестиційних проектів.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

можливостями бюджету;

наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази (наприклад, відповідно до Закону «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно виділятись 10% національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб.

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значимість проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.

2. Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

фінансування геолого-розвідувальних робіт -фінансування проводиться за рахунок двох джерел: бюджету та коштів підприємств.

фінансування лісового і водного господарства -віднесене на видатки бюджету в зв’язку з тим, що на даний час ці ресурси — загальнонародна власність. У бюджеті існують цільові доходи, пов’язані з фінансуванням вказаних витрат, — лісовий дохід і плата за використання прісних водних ресурсів.

землевпорядкувальні роботи - включають заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні заходи, тобто боротьба з вітряною і водною ерозією ґрунтів).

заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями - протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, поточні витрати — і безпосередньо тим чи іншим господарством. Виділення коштів бюд­жету здійснюється на підставі кошторису.