Оскiльки бюджет є важливим iнcтpyмeнтом регулювання соцiально-економiчнихпроцесiв у державi, то його стан визначає фiнансовий стан держави i значною мiроюpiвeньсуспiльного добробуту в цiлому. Бюджет може характеризуватися трьома станами: балансом дoxoдiв i видаткiв, перевищенням дoxoдiв над видатками (профiцитом) або, перевищенням видаткiв над його доходами (дефiцитом).
Бюджетний дефіцит - це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці.
Причинами виникнення дефіциту є:
- спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей;
- несвоєчасне проведення структурних змін з економіці або її технічного переоснащення;
- великі воєнні витрати;
- інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.
Бюджетний дефіцит потребує вжиття енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед це скорочення витрат бюджету, однак це шлях досить складний. Реальнішими та доцільнішими є зміни в податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення економічного життя, передусім до зростання виробництва та його ефективності. В іншому разі дефіцит бюджету стає додатковим найнесправедливішим податком із населення. Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації.
Бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.
Сьoгoднi в бiльшостi країн світу дефiцит бюджету складає від 2 до 15 відсoткiв валового нацiонального продукту при середньосвiтовiй його величинi 4,5 відсотка. Спостерiгаєтьсятенденцiя до стабiлiзaцiї бюджетного дефiциту в середньосвiтовомувимiрi в розмiрi 3-5 вiдcoткiв. Слiд зауважити, що розмip бюджетного дефiцитy, який перевищує 3 відсотки валового нацiонального продукту, призводить до зниження iнвестицiйноїактивностi, розвитку iнфляцiї. Такий дефiцит є гальмом економiчногозростання держави.
Однак у науковiйлiтературiзустрiчаються твердження, що дефiцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економiчногожиття.З цим можна погодитися тiльки частково, тому що не сам дефiцит може сприяти економiчнiйактивностi, а методи його використання.
Економіка України потребує значних фiнансовихpecypciв для проведення реформ у багатьох сферах. Обмеження фiнансуваннядефiцитубюджетy за умов недостатностiiнвестицiйнихpecypciв зменшує обсяги видаткiв, що спрямовуються на розвиток економiки та розв'язання соцiальних проблем, тому необxiднa активна полiтика щодо збiльшенняфiнансування державного бюджету.
Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих і спірних фінансових питань. При її обговоренні нерідко розглядають досвід інших країн, економіка яких функціонує нормально і при рівні бюджетного дефіциту в 5-10% від ВВП. Ситуацію загострюють ще й несприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, фінансових ресурсів як на рівні держави, так і суб’єктів господарювання.
Основними методами фінансування бюджетного дефіциту є:
— кредитно-грошова емісія (монетизація);
— боргове фінансування;
— за рахунок податкової політики.
Кредитно-грошова емісія пов'язана з випуском в обіг додаткової маси грошей для фінансування саме бюджетного дефіциту. Але безконтрольна емісія грошей посилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, спричиняє тяжкі наслідки у сфері економічних та соціальних відносин.
Покриття бюджетного дефіциту за допомогою боргового фінансування, тобто здійснення державних запозичень за рахунок випуску та реалізації державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів тощо) на внутрішньому та зовнішньому ринках за визначених умов, витісняє частину інвестицій із виробничого процесу, зумовлює зменшення чистого експорту, збільшення ринкової ставки відсотка і зниження споживчих видатків.
