1.3
За характером організації у просторі та часі виробничі (операційні) процеси поділяються на: циклічні та нециклічні.
За характером руху кожного предмета праці (заготівка, деталь, складова одиниця, вироби) процеси поділяються на безперервні, напівбезперервні, дискретні.
Організація (упорядкування) виробництва є необхідною умовою для раціонального поєднання в часі і просторі трьох моментів виробництва: знаряддя праці, предметів праці, робочої сили. Економічна та соціальна ефективність такого поєднання забезпечується шляхом дотримання принципів ефективної організації виробництва: спеціалізація, безперервність, пропорційність, паралельність, прямотоковість, ритмічність. Перші три є загальними принципами ефективної організації будь-якої діяльності. Останні – це специфічні принципи організації виробництва. Дотримання перших трьох (тобто загальних принципів) є необхідною, а усього комплексу принципів (разом зі специфічними) – достатньою умовою для ефективної організації виробничої (операційної) діяльності.
Спеціалізація ─ це зосередження виробництва на випуску конструктивно і технологічно подібної продукції. Така подібність забезпечується за допомогою широкої уніфікації. У найзагальнішому вигляді уніфікація ─ це зведення різноманіття об’єктів до їх раціональної одноманітності з деякими особливостями об'єкту уніфікації. Розрізняють предметну, детальну, технологічну спеціалізацію виробництва.
Безперервність ─ організація виробництва, коли операції ідуть одна за іншою відповідно до технологічного процесу без перерв (з мінімальними перервами в часі.опорційність ─ це оптимальне поєднання виробничих потужностей всіх підрозділів виробництва. Дотримання цього принципу є необхідною умовою для випуску продукції потрібної номенклатури, асортименту і комплектності у встановлені терміни і в потрібних кількостях.
Паралельність ─ одночасне виконання певних операцій і часткових виробничих (операційних) процесів. Організація виробництва за цим принципом дає можливість створити широкий фронт робіт по виготовленню продукції.
Прямотоковість - раціональна організація переміщення продукції в процесі виробництва, яка забезпечує найкоротший шлях руху виробу від одного етапу (стадії, операції) виготовлення до подальшого.
Ритмічність ─ випуск продукції в рівні проміжки часу однакової або зростаючої кількості виробів, що повторюються.
Форми організації виробництва: кооперування, комбінування, концентрація.
Кооперація – форма організації виробництва, яка полягає в організації раціональних виробничих зв’язків між господарськими організаціями, їх підрозділами та робочими місцями.
Комбінування – форма організації виробництва, яка полягає в поєднанні на одному підприємстві (виробничому підрозділі) різних видів виробництва.
Концентрація виробництва – форма організації виробництва, що полягає у зосередженні виробництва окремих видів продукції на одному або обмеженій кількості підприємств.
Основними формами організації суспільно-товарного господарства є національна та міжнародна. Згідно з цими формами національний поділ праці здійснюється в середині країни, міжнародний – між суб’єктами господарювання різних країн.
Спеціалізація згідно з відносними перевагами дозволяє країні досягати більш високого рівня життя шляхом обміну результатами виробництва з іншими країнами.
Організація виробництва (операційної діяльності) має два аспекти:
1) упорядкування виробничого процесу;
2) упорядкування виробничої структури підприємства (господарської організації) відповідно до цих процесів.
Елементами цих процесів є операції, які виконуються на певних робочих місцях.
В процесі побудови та забезпечення ефективності функціонування операційної системи необхідно створювати умови для підвищення продуктивності праці працівників та досягнення конкурентних переваг підприємства. Такі умови має створювати операційний менеджмент. Основним його завданням є упорядковування (організація) усіх процесів в операційній системі у просторі та часі.
Організація виробництва у просторі – це процес створення виробничої структури, що становить сукупність виробничих підрозділів та робочих місць підприємства з визначеними зв’язками між ними. Формування виробничого (операційного) процесу у просторі відбувається за такими напрямами спеціалізації: технологічним та предметним.
Організація усіх виробничих процесів у просторі передбачає необхідність вирішення наступних питань:
врахування факторів внутрішнього та зовнішнього середовища операційної системи, що впливають на її структуру;
додержуватися принципів та застосовувати науково обґрунтовані методи формування організаційних структур;
забезпечувати ефективну адаптивність організаційних структур операційної системи до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі організації.
Вид виробничої структури підприємства залежить від характеру виробничої діяльності підприємства та організації виробничого процесу. Розрізняють три види виробничої структури: технологічна, предметна і предметно-технологічна (змішана).
Технологічна структура передбачає чітку технологічну відокремленість різних видів виробництв. Наприклад, ливарне, ковальсько-штампове, механічне виробництво, складальне. Тут виробництво побудовано за принципом технологічної спеціалізації, коли кожна ділянка виконує технологічну операцію певного виду.
Предметна структура передбачає спеціалізацію кожного основного виробничого підрозділу підприємства (цеха, ділянки) на виготовленні певного, закріпленого за ним, виробу чи його частини. Наприклад, на автомобільному заводі можуть бути цехи по виробленню двигунів, коробок передач, шасі; на верстатобудівному заводі – цехи по виробництву станин верстатів, шпинделів, валів, корпусних деталей. Предметна структура дозволяє організувати конвеєрне виробництво, розставити обладнання за рухом технологічного процесу, застосувати високопродуктивне обладнання та комп’ютерну технологію, що сприяє скороченню шляху руху деталей, спрощує та здешевлює міжцехове транспортування продукції, скорочує тривалість виробничого циклу.
Предметно-технологічна (змішана) структура характеризується наявністю на одному підприємстві основних цехів, організованих і за предметним, і за технологічним принципом. Наприклад, на машинобудівних підприємствах одночасно організуються заготівельні цехи (ливарні, ковальські, пресові), які побудовані за технологічним принципом, та складальні цехи, які побудовані за предметним принципом.
Найважливішим параметром організації виробничого процесу у часі є виробничий цикл.
Виробничий цикл – інтервал часу, протягом якого предмет праці проходить усі стадії виробничого процесу від початку першої до завершення останньої операції на даному підприємстві або у його підрозділі.
Вопросу оптимального соотношения рабочего периода и времени перерывов в структуре производственного цикла, а также его сокращению всегда уделялось много внимания, т.к. это непосредственно приводит к снижению себестоимости продукции, скорости движения капитала и повышению производительности труда на предприятиях.
Виробничий цикл залежить від характеру продукції, що виготовляється, організаційно-технічного рівня виробництва, метода поєднання операції при організації виробничих процесів.
Існують такі методи поєднання операції: послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.
Послідовний метод – це метод організації виробничих процесів, за яким окремий предмет праці передається на наступну операцію після того, як уся партія пройде попередню операцію.
Паралельний метод – це метод організації виробничих процесів, за яким кожний екземпляр предмета праці передається на наступну операцію відразу ж після проходження ним попередньої операції.
Паралельно-послідовний метод – це метод організації виробничих процесів, за яким оброблювані предмети праці можуть передаватися на наступну операцію відразу чи після проходження попередньої операції частиною партії.
Операційний менеджмент
Діяльність будь-якої організації (підприємства) можна уявити як набір операцій. Існують чотири види діяльності, які описуються як операції: виробництво, постачання, транспортування, сервіс. Дії, в результаті яких виробляються товари та надаються послуги, мають загальну назву — операційна функція. Операційна функція є основою організації та взаємодії зі всіма її функціями. Операційна функція — є один з основних інструментів формування та реалізації операційної стратегії. Успішне виконання місії та досягнення конкурентних переваг організації може бути здійснено при умові єдності операційної функції та операційної стратегії. Ефективність процесу управління організацією залежить від обґрунтованого вибору й реалізації операційної стратегії, що є основним завданням операційного менеджменту.
Операційний менеджмент — це система управління процесом безпосереднього перетворення сировини у готовий продукт.
Мета модулю "Операційний менеджмент" — формування знань, умінь та низку спеціальних професійних компетенцій у сфері розроблення та здійснення операційної стратегії, тактики, оперативного плану виробництва матеріальних та нематеріальних благ.
