Виробнича територія – територія розміщення підприємств, пов’язаних з ними виробничих об’єктів, комплектів науково – дослідних установ, комунально – складських об’єктів, підприємств із виробництва та переробки с/г продуктів, санітарно – захисних зон, об’єктів спецпризначення, споруд зовнішнього транспорту, шляхів позаміського та приміського сполучення, ділянок громадських установ і місць загального користування для населення, яке працює на підприємстві.
Промислова зона – це функціональна спеціалізована частина території міста, до складу якої входять об’єкти матеріального виробництва, комунального господарства, виробничої інфраструктури, науки, наукового обслуговування, підготовки кадрів, інші об’єкти невиробничої сфери, які обслуговують матеріальне і нематеріальне виробництво.
При плануванні промислової зони треба дотримувати:
· частка території з виробничими функціями може складати 60-65% загальної території;
· 
виробничі об’єкти повинні розміщуватися компактно;
· промислова зона з’єднується транспортними засобами і зв’язками з іншими функціональними зонами поселення;
· при розміщенні промзон враховують фактор місць прикладання праці і місць проживання;
· для повноцінного функціонування промзони створюють один або декілька громадських центрів обслуговування, переважно на стиках із сельбищними територіями;
· до складу центрів громадського обслуговування вкл. Установи з функціями: інформаційні, управління, науково – проектні, обслуговування, громадського харчування, охорони здоров’я.
В залежності від розмірів промислової зони та її функціональної та архітектурно – планувальної організації виділяють такі елементи:
- промислові райони – спеціалізоване, територіально – планувальне утворення, яке формується на підставі нових та існуючих підприємств. Щільність промзабудови – не менше 70% (по території)
- промисловий вузол – комплексний територіальний елемент промислового району, з вираженими планувальними межами, інженерно – технічною інфраструктурою, допоміжними підприємствами, об’єктами побутово – соціального обслуговування.
Промисловий вузол складається з 10 – 40 підприємств.
- територіальні групи підприємств – угруповування окремих видів підприємств, переважно легкої та харчової промисловості та середніх і невеликих підприємств машинобудування, без розвинутої зовнішньої інженерно – технічної інфраструктури, площею S=20 – 100 га
- окремі підприємства
Науково – виробнича зона– територія поселення, призначена для розміщення і розвитку наукових установ з різним характером дослідницької діяльності і розвитком виробництва.
Рекомендується формувати наукові зони в:
- центральних міських районах для розміщення установ суспільних наук, науково – проектних організаціях;
- при центральних сельбищних і сельбищно – виробничих районах для установ виробничих і технічних наук;
- у периферійних міських районах для розміщення наукових, навчальних, науково – технічних установ;
- у приміських районах в межах впливу міст для створення наукових містечок, технополісів, агротехнополісів, дослідницьких полігонів, полів.
Комунально – складська зона:
Територія поселення для розміщення підприємств, які забезпечують населенню зберігання товарів, комунально – побутових послуг з об’єктами інженерно – технічного і адміністративного забезпечення.
На території розміщуються об’єкти харчо – смакової, м’ясної, молочної промисловості, торгівлі і плодово – овочевого господарства склади, холодильники, овочеві бази, заготівельні підприємства, гаражі, депо, парки транспортних засобів, об’єкти обслуговування населення (пральні, хімчистки, об’єкти ремонту побутової техніки, одягу), комунального господарства, бази експлуатації і ремонту житла, комунальних мереж.
Складське господарство міста в середньому займає 1,5 – 2% всієї території і до 6% позасельбищної території. Складські зони повинні бути наближені до перехресть головних вантажовідвідних транспортних комунікацій та головних напрямків вантажопотоків.
Основою планувальної організації складського комплексу є зонування його території з:
· виділенням зони для приймання, зберігання та відправлення вантажів;
· виділенням транспортної зони, яка забезпечує приймання і відправку вантажів з подальшим їх перевантаженням;
· відокремленням зони побутового та виробничого обслуговування;
· відокремлення санітарно – захисної зони
До складу промислової зони плануючого міста входять такі галузі промисловості і виробництва:
 |
| Галузь промисловості та вид виробництва | Кількість працюючих чоловік | Розмір основного промислового майданчика, га | Клас шкідливості |
| Харчова промисловість | |||
| М'ясокомбінат | 12,6 | ІІ | |
| Кондитерська фабрика | - | ||
| Молочноконцервний завод | V | ||
| Тепличний комбінат | - | ||
| Млинокомбінат | - | ||
| Консервний завод | - | ||
| Легка промисловість | |||
| Нормально-освітлювальних і спеціальних ламп | 8,56 | ІV | |
| Фабрика верхнього трикотажу | ІV | ||
| шкіряно-взуттєва | IV |
3.6. Організація вулично-дорожньої мережі, транспортного обслуговування, зберігання транспортних засобів
Мережу вулиць і доріг населених пунктів слід проектувати у вигляді єдиної системи, з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць і доріг, інтенсивності транспортного та пішохідного руху, архітектурно-планувальної організації території, вимог до навколишнього середовища. Пропускну здатність вуличної мережі, транспортних пересікань і місць зберігання автомобілів слід визначати, виходячи з рівня автомобілізації – 100 – 150 автомобілів на 1000 жителів – 1500 автомобілів.
Категорії вулично-дорожньої мережі, їх розрахункові параметри слід приймати за табл.7.1. (ДБН 360-92**).
Для малого міста приймаються:
- магістральні вулиці із шириною в червоних лініях 50-80 м і кількістю смуг руху 2-4;
- житлові вулиці з шириною 15-25 м і кількістю смуг руху 2-3;
- проїзди з кількістю смуг руху 1-2;
- дороги в промислових і комунально-складських зонах з 2 смугами руху.
Види громадського транспорту слід приймати на основі розрахунку пасажиро потоків і дальності поїздки пасажирів. Щільність мереж ліній наземного громадського транспорту слід приймати, як правило, 1,5-2,5 км\км2
У містах слід передбачати постійне зберігання всіх (100%) автомобілів, які належать жителям районів та тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів.
Кількість місць постійного зберігання визначається, виходячи з кількості населення і рівня автомобілізації, а тимчасового зберігання – виходячи з умов
зберігання цими місцями 10 % розрахункового парку автомобілів жителів цих районів. Для зберігання автомобілів передбачаються гаражі висотою до 5 наземних поверхів з використанням підземного простору. Довжина пішохідного підходу до гаража і автостоянок постійного зберігання 800 м, а відстань стоянок тимчасового зберігання від житла - до 150 м. Відстань від в’їздів до гаражів і автостоянок і від виїздів з них до перехресть магістральних вулиць складає 100м; 
до перехресть вулиць і проїздів місцевого значення – 35 м, від зупинок громадського транспорту – 30м. Відстань від гаражів до житлових і громадських будівельних будівель слід приймати за табл.7.5. (ДБН 360 – 92**) залежно від кількості машиномісць.
4. Інженерне обладнання, інженерна підготовка та благоустрій території міста
4.1. Інженерні мережі
Обов’язковим містобудівним документом, який розробляється у вигляді пояснюючих інженерних схем і обґрунтувань функціональної й економічної доречності виконання заходів щодо інженерної підготовки території, яка повинна передувати початку будівельних робіт, є власне заходи для підготовки території, що розробляються і затверджуються.
До цих заходів належать:
· підготовка території для забудови, яка включає роботи із вертикального планування і відведення поверхневих вод;
· влаштування доріг з одночасним виконанням робіт із розміщенням споруд вуличного водопроводу, каналізації, електро-, тепло-, газифікації і влаштування їх підземних мереж;
· благоустрій і озеленення території з розміщенням на території сучасного інженерного обладнання для її благоустрою
В ході реконструкції міста усі заходи для інженерної підготовки території необхідно виконувати з урахуванням черговості забудови у комплексі з роботами із влаштування вулиць, проїздів та підземних мереж. При цьому передбачається приєднання підземних мереж до вже існуючих і поєднання їх із
загальноміською мережею. Благоустрій територій міста має також на меті активне включення незручних ділянок як для забудови, так і для перетворення їх
на зручні та вигідні для оточуючого ландшафту ділянки з парками, ставками чи використання улоговини для прокладання магістралей, а ярів для розміщення у них підземних споруд з водовідвідними трубами під ними.
Вертикальне планування
Вертикальне планування території слід виконувати з урахуванням наступних основних вимог:
· 
максимального збереження існуючого рельєфу;
· максимального збереження грунтів і дерев’яних насаджень;
· відведення поверхневих вод з швидкостями, що виключають ерозію грунтів;
· мінімального об'єму земляних робіт;
· мінімального десбалансу земляних мас;
· збереження і використовування ґрунтового шару при насипах і виїмках.
Відведення поверхневих вод проектується, як правило, закритою дощовою каналізацією. Для пристрою очисних споруд поверхневих вод слід керуватися "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення".
На території поселень з високим стоянням ґрунтових вод, на заболочених ділянках, слід передбачати пониження рівня ґрунтових вод в зоні капітальної забудови шляхом пристрою вертикальних або горизонтальних закритих трубчастих дренажів різної конструкції.
Озеленення
Система озеленення та обводнення міставідіграє і різновидну роль уформуванні міського середовища. Просторова організація озеленених територій спрямована на забезпечення трьох функцій:
- організація спорту і відпочинку населення;
- поліпшення санітарно – гігієнічного стану міського середовища;
- естетичне поліпшення середовища міста
Естетична роль зелених насаджень пов’язана із збагаченням архітектурного обличчя міста, з поліпшенням ландшафту відкритих міських просторів і приміських зон.
При функціональному зонуванні треба виділяти:
- озеленення території загального користування;
- озеленення території обмеженого користування;
- озеленення території спеціального користування.
Головна мета озеленення – поліпшити мікроклімат міської забудови, а тому воно вирішується у поєднанні з інсоляцією, освітленням і вітровим режимом.
4.4 Санітарне очищення міста
Санітарне очищення житлових районів і мікрорайонів від твердого сміття - це комплекс заходів зі збору, видалення, знешкодження та утилізації сміття.
Основним питанням є вибір систем збору і збереження домового сміття на житлових територіях і видалення його.
Вибір системи залежить від рівня благоустрою, поверховості, типу забудови.
5. Заходи щодо збереження і використання пам’яток історії і культури, охорона навколишнього середовища
При плануванні і забудові міських і сільських поселень необхідно дотримувати вимоги законодавства України про охорону і використовування пам'ятників історії і культури.
Обліку і збереженню в плануванні і забудові підлягають: будівлі і споруди, їх ансамблі і комплекси, містобудівні формування, цінні в художньому відношенні ландшафти, витвори монументального мистецтва, археологічні об'єкти, пам'ятні місця, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, віднесені до категорії пам'ятників історії і культури загальнодержавного і місцевого значення, а також пам'ятники, знов виявлені в процесі досліджень.
Разом з будівлями і спорудами - пам'ятниками історії і культури - при проектуванні необхідно зберігати цінне історичне планування і забудову поселень, цінний природний ландшафт і пам'ятники природи, видові крапки і зони, звідки розкриваються види на пам'ятники і їх комплекси.
Проекти планування і забудови міст, селищ і сільських поселень з цінною історико-культурною спадщиною можуть виконуватися тільки після відповідних передпроектних досліджень, на основі яких складаються історико-архітектурні опорні плани і проекти зон охорони пам'ятників історії і культури цих поселень. Ці документи як обов'язкові входять до складу генеральних планів.
Навколо розкритих пам'ятників археології, що підлягають музеєфікації, встановлюються охоронні зони, аналогічні охоронним зонам нерухомих пам'ятників інших видів.
В старовинних поселеннях на ділянках забудови і ландшафту, з'єднаного загальною планувальною і архітектурно-просторовою композицією, значно насичених пам'ятниками різних видів і мають добре збереження історичного середовища, встановлюються заповідні зони (території).
В місцях, пов'язаними з історичними подіями, з життям і діяльністю видатних осіб, створюються заповідні історико-меморіальні зони.
Висновки
В результаті виконаної роботи було запроектоване мале місто на 34 тисячі жителів у Новосанжарському районі на основі діючого архітектурно-містобудівного законодавства, державних будівельних норм і правил.
Список використаної літератури:
1. Закон України „Про генеральну схему планування території України ” від 7.02.2002р. №3059-ІІІ
2. ДБН Б.1.1-6:2007 Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження схем планування території району. – К.,2007
3. ДБН 360-92**. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. -К., 1993.
4. ДБН Б. 1-2-95. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України. -К., 1995.
5. Держбуд України „Містобудування. Законодавчі акти”. – К., Укрархбудінформ, 1999.
6. Містобудування. Довідник проектувальника. – К.2006.
7. В.А. Черепанов. Транспорт в планировке городов. -М., 1984.
8. І.Н. Скриль Основи планування міст. – Полтава: ПолтНТУ, 2002.
9. Ю.М.Подсєкін. Методичні вказівки до курсової роботи „Мале місто на 10 – 50 тис. жителів” з дисципліни „Планування міст” для студентів спеціальностей: 7.092105 „Автомобільні дороги та аеродроми”, ПДТУ,1999.
