Етапи підготовки, розробки і реалізації управлінського рішення

Модуль 1. Професіограма керівника навчального закладу

Змістовий модуль 3. Планування в навчальному закладі та управлінське рішення як продукт діяльності керівника

Тема 3. Сутність і зміст функції планування в умовах реформування освіти

План

1. Планування – провідна функція управління.

2. Опорне та цільове уявлення як складові процесу планування.

3. План як модель процесу планування.

4. Принципи та елементи планування.

5. Форми планування.

6. Алгоритм розробки річного плану.

7. Структурування річного плану.

8. Оцінка річного плану.

9. Управлінське рішення.

10. Принципи прийняття рішень.

11. Природа проблем і рішень.

12. Етапи підготовки, розробки і реалізації управлінського рішення.

13. Типи рішень.

 

 

Планування – провідна функція управління.

 

Планування – це один з найскладніших і нелегких видів

розумової праці доступних людині. Не біда якщо планування не вдається реалізувати добре, але не можна погодитися з тим, що воно ведеться абияк

Р.Акофор

Ключові слова: план, планування, планомірність.

План – це модель, яка визначає перелік дій, ресурси і порядок їх використання для досягнення мети організації.

Планування – процес розробки плану.

Планомірність – еволюційний процес розвитку освітньої системи, який розширює її горизонти.

Як відомо, у науковому світі й серед практиків-управлінців постійно точаться суперечки й дискусії щодо загальних функцій управління. Сперечаються з приводу їх кількості, складу, призначення тощо. Але майже всі вчені й науковці школи приділяють значну увагу функції планування.

Функція планування, не дивлячись на її різнобічну досліджуваність науковцями, залишається ще не до кінця чіткою й зрозумілою.

Вчені стверджують, що керівник сучасного навчального закладу, повинен мати концептуальне і локальне уявлення про планування в єдиному процесі управління організацією і розуміти логіку своїх дій при використанні сучасного арсеналу конкретних методів.

Планування як спосіб оформлення продукту управлінської дії – плану виступає як різновид управлінського рішення і розглядається не як функція управління, а як інструмент досягнення конкретної локальної цілі.

Г.В. Єльнікова наголошує, що локальний цикл планування обов`язково повторюється у виконанні кожної функції під час здійснення всього управлінського циклу.

Планування, яке передбачає попередній аналіз, визначення мети, прогнозування, створення певних програм тощо, охоплює конкретне коло дій, яке обов`язково має місце при складанні планів, виступає в концептуальному аспекті як функція управління.

Дехто з науковців відносить планування до відокремленого виду управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації.

При цьому зауважимо, що концепція планування базується на певному понятійному апараті. Отже, щоб ефективно керувати, тими чи іншими процесами; потрібно не тільки знати їхню природу, але і розуміти зміст тих слів, якими ці процеси позначаються.

Отже, планування в широкому аспекті (як функція управління) включає не тільки цілепокладання і розробку плану, а й аналіз і прогнозування внутрішнього та зовнішнього середовища школи, потреб і можливостей, розробку різноманітних концепцій, самоаналіз ефективності планування та інше.

1. Планування повинне зняти невизначеність, завжди притаманну життєдіяльності сучасної школи, надати визначеність і чітку спрямованість, ціленаправленість усіх дій щодо впорядкування системи як однієї з головних ознак управління.

2. Планування покликане на основі аналізу і прогнозу зовнішніх і внутрішніх обставин змоделювати образи бажаного майбутнього стану школи та її результатів, починаючи від загального і відповідно ще не чіткого бачення бажаного майбутнього.

3. Планування сприяє визначенню засобів досягнення мети, з`ясовує логічну структуру, послідовність, необхідні ресурси й умови, виконавців та їх взаємодію, терміни: визначає зміст, методи, засоби, форми роботи та її промі­жні результати. Іншими словами: планування повинне дати відповідь не тільки на питання: хто, що, коли (як це було раніше), але яким чином, з якими ресурсами та які результати повинен передбачити керівник.

4. Планування визначає стандарти діяльності, вимоги до процесу і результатів, критерії і показники оцінки.

5. Планування створює умови для успішного здійснення не тільки освітньої, але й управлінської діяльності.

Планомірність освітньої системи зумовила необхідність її реформування, наявність стандартів, усвідомлення нової філософії навчання й виховання на основі суб'єктно-суб'єктних стосунків.

Саме планомірність, за свідченням теоретиків науки управління, – це еволюційний процес освітньої системи у якісному напрямку, який розширює її горизонти, а отже, і планування.

Ряд науковців стверджує, що планування – це форма вияву процесу планомірності, спрямована на вироблення основного продукту – плану.

План – це модель, яка визначає перелік дій, ресурси і порядок їх використання для досягнення мети організації.

Саме тому, здійснення планування, як процес розробки плану, потребує спеціальних знань, вмінь та навичок, які дозволяють чітко сформулювати цілі навчання і виховання, а також вміння глибоко аналізувати рівень досягнення поставлених цілей і задач.

Планування, як процес розробки плану, повинне дати відповідь не тільки на питання: хто, що, коли (як це було раніше), але яким чином, з якими ресурсами та які результати повинен передбачити керівник.

План як продукт управлінського рішення задає основи організації, координації, інтеграції діяльності. Затверджені ним цінності, принципи і цілі є основою для керівництва, мотивації сумісної діяльності, для надання їй змісту і значимості. Планові показники є основою для здійснення контролю, зворотного зв'язку в управлінні. Навіть надзвичайно талановита організація інших управлінських дій не зможев повній мірі компенсувати помилки та недоліки планування. І навпаки – системне, аналітичне планування дозволяє правильно зорієнтувати управлінську діяльність, допомагає досягти непоганих результатів і раціонально використати час.

І хоча руйнування устрою, заснованого на тотальному плануванні, викли­кало у багатьох наших громадян негативну реакцію стосовно планування, важливо підкреслити, що планування продовжує залишатися найважливішим видом управлінської діяльності, і його значення не зменшилося - змінилися вимоги до його якості.

2. Опорне та цільове уявлення як складові процесу планування.

Ключові слова: опорне уявлення, цільове уявлення, планове уявлення.

Опорне уявлення – планування за стабільних умов на основі досвіду.

Цільове уявлення – пошук нових ресурсів для реалізації цілі.

Планове уявлення – це опорне плюс цільове, що становлять зміст планування.

Зміст функції планування може включати опорне уявлення і цільове уявлення.

Опорне уявлення -це планування життєдіяльності організації спрямоване на забезпечення її функціонування за стабільних умов і наявності накопиченого досвіду. Сама можливість використання організацією опорних уявлень створює видимість відсутності планування.

Але за умов нестабільного соціуму організація змушена враховувати зовнішні впливи і уникати від загроз дестабілізації в досягненні мети. За таких умов недостатньо наявного потенціалу реалізації цілі, адже необхідно визначити чого, коли і якими ресурсами мета може бути досягнена.

Такий вид планування називається цільовим уявленням.

Зведення двох уявлень (опорного і цільового) в планове уявлення і становить зміст функції планування, головна мета якої полягає не в забезпеченні функціонування закладу освіти в межах приписів і застою, а розвиток - тобто якісне наростання все нових можливостей і їх реалізацію.

План як модель процесу планування.

 

Ключові слова: план

В економічній енциклопедії планування визначається як особлива форма діяльності, змістом якої є розробка і реалізація планів.

Мета планування в умовах нової освітньої парадигми - забезпечити не функціонування закладу освіти, коли наявні можливості управління використовуються в межах приписів, а розвиток - тобто якісне наростання все нових можливостей і їх реалізацію. Інноваційні технології в плануванні - це перш за все зміна змісту і смислу в стосунках керуючий і керований.

Саме процес планування привчає керівника до системного осмислення майбутніх можливостей розвитку закладу освіти.

Отже, цілеспрямоване й ефективне управління забезпечується заздалегідь розробленою моделлю, яка визначає перелік дій, ресурси і порядок їх використання для досягнення мети. Цією моделлю і є план, а процес його розробки називається планування.

План (від латинського planum - плоскість) - це наперед окреслений порядок, послідовність будь-якої програми, виконання роботи, проведення заходів, задум, проект, основні риси будь-якої дії;план - це спосіб розгляду, побудови, підходу до будь-чого.

Одинадцятитомний словник української мови дає таке визначення поняттю план – задум, проект, що передбачає хід, розвиток чого-небудь; текст, документ із викладом такого задуму, проекту.

Теоретики менеджменту вважають, що план - це сукупність методів внутрішкільного управління, спрямована на стратегічний розвиток закладу освіти. А наявність такого плану забезпечує плановість організації. Стратегія може бути довготривалою і на певний термін (рік, два, п`ять років).

Основним принципом процесу планування є плановість. Планове завдання є своєрідною “точкою відліку” при визначені результативності будь-якої праці, але в педагогічній діяльності це зовсім інший феномен на відміну від економічної сфери. Розробка й реалізація плану це два основних етапи управлінського циклу. Суть планування полягає у:

· визначенні основних видів діяльності і заходів з визначенням конкретних виконавців і термінів виконання. Метою планування в освітньому закладі є вироблення єдності дій адміністративного й педагогічного колективу, з одного боку, та колективу учнів – з другого.

Досягти успіху можливо при виконанні трьох головних умов:

· знання того рівня, на якому знаходиться колектив на початку планування;

· чітке уявлення про той рівень, на який повинна бути піднята робота на кінець запланованого періоду;

· вибір ефективних шляхів і засобів діяльності.

Планування – це проектування бажаного майбутнього і ефективних шляхів його досягнення. Це зброя мудрих, але не тільки їх одних. І в руках дріб`язкових людей планування породжує короткочасний спокій, але не творить майбутнє.

Необхідно планувати роботу так, щоб підлеглі працювали з задоволенням, з почуттям власної гідності, свідомо.

Г. Емерсон з приводу цього зазначив, що «хоч би якою була галузь діяльності, та якщо попереднє планування входить у неї постійним елементом, як тверда звичка, то всі труднощі неминуче відступають перед терпінням і наполегливістю виконавців…

П’ять років планового і реєстрованого руху вперед дають більше, ніж двадцять років випадкових спроб, результати яких залишились тільки в пам’яті службовців, котрі змінюють один одного».

О.М. Гірняк та П.П. Лазановський засвідчують, що ефективність плану визначається двома параметрами:

- ступінню прийняття його виконавцями;

- якістю та професіоналізмом виконання.

Тільки при високих значеннях цих параметрів на нього можна покладати певні надії. Розглянемо традиційне та індикативне (те, що виходить з умов життєдіяльності колективу, враховує його потреби і напрями розвитку) планування. (див. табл. 1)

 

Принципи та елементи планування.

Ключові слова: принципи планування, елементи планування.

 

1.1. Принципи планування – це конкретні правила, які базуються на об`єктивних закономірностях і врахування яких полегшує управлінську діяльність, неодмінно спрямовує процес на позитивний результат і гарантує його досягнення.

1.2. Елементи планування – складові процесу розробки плану.

 

Планування здійснюється за певними процедурами, принципами. У науковій літературі їх налічують від 10 до 60.

Існує кілька визначень і самого поняття принципи планування.

Г. В. Єльнікова вважає, що принципи дають змогу побудувати діяльність з опорою на об`єктивні закономірності процесу.

В. І. Маслоу, В. П. Драгук, В. В. Шаркунова поняття “принцип” розуміють як “фундаментальне вихідне положення, яке випливає із стійких тенденцій існування і розвитку конкретної системи”.

“Механізм дії принципів планування – відмічає Ф. Є. Хміль, - полягає у визначенні і дотриманні вимог цих принципів суб`єктом управління при здійсненні впливу на підпорядкований об`єкт управління.

Принципи є підґрунтям системи… Вони повинні визначати не очевидне, а більш глибокі принципові закономірності і одночасно бути керівництвом до практичних дій.

Отже, принципи – це конкретні правила, які базуються на об`єктивних закономірностях і врахування яких полегшує управлінську діяльність, неодмінно спрямовує процес на позитивний результат і гарантує його досягнення.

Виходячи з вище зазначеного ієрархію правил планування доречно почати з принципу соціальної детермінації.

Принцип детермінованості (обумовленості) спрямований на функціонування і розвиток загальної середньої освіти детермінованої закономірностями соціального управління, потребами та інтересами людини, державними вимогами та реальними обставинами. Тому, здійснюючи планування, необхідно враховувати потреби дитини, визнавати пріоритет її розвитку, аналіз суспільної ідеології освіти, вимоги державно-нормативних документів про загальну середню освіту і реальні умови її функціонування.

І так принципи планування це:

1. Детермінованість. Обумовленість на закономірності суспільного розвитку.

2. Гуманізм: заходи, спрямовані на утвердження найвищих духовних цінностей: національна освіта, громадянська і т. д. Це ідеологія навчального закладу щодо виховання нового громадянина, нової України.

3. Демократизм – участь всіх суб`єктів освіти в організації внутрішкільного управління.

4. Науковість і аналітичність – забезпечення системного аналізу та прогнозування.

5. Системний підхід (збалансованість усіх шкільних планів, органічне поєднання перспективних, річних та оперативних планів; цілісна система заходів).

6. Перспективність – спрямованість на кінечний результат.

7. Наступність (зв`язок усіх планів – від перспективного до поурочного).

8. Ритмічність (збалансованість розділів плану протягом року між членами колективу; раціональний розподіл навантажень згідно розділів).

Конкретність.

10. Реальність ( заходи відповідають можливостям).

11. Динамічність (змінність під впливом зовнішніх і внутрішніх умов).

12. Принцип цілепокладання (дехто з науковців називає його принципом головної мети).

Ряд науковців виділяє п`ять елементів планування.

1. Результати – визначення цілей і задач. (Не випадково на заводоуправлінні телевізійного японського концерну “Мацусіта дэнки” висить каліграфічно виписаний вислів його засновника Коносукэ Мацунта: “Мацусіти денки” – місце, де створюються люди. Ми також створюємо і електронне обладнання”).

2. Засоби – вибір політики (визначення правила способу дій) програм, процедур, які слугують досягненню цілей і виконанню задач.

3. Ресурси – люди, час, матеріали, їх кількість, а також можливості їх придбання і розподілу.

4. Втілення – побудова процедур прийняття рішень і способи їх організації для виконання.

5. Контроль – розробка методики передбачень і з`ясування помилок плана і його зривів, а також їх попередження або виправлення на безперервній основі.

Форми планування.

На сучасному етапі доцільними є:

· текстова форма річного плану;

· графічна форма плану (календаризований щомісячно);

· програмно-цільове планування (розробляються окремі цільові програми з актуальних проблем роботи школи: “Абітурієнт”, “Соціалізація особистості”, “Виховання громадянина Української держави” тощо);

· сітьове планування на основі системності складових та взаємозв`язків між ними;

· змішана форма плану (текстово-графічна, текстово-сітьова, тощо).

6. Алгоритм розробки річного плану.

 

Ключові слова: алгоритм, етапи розробки плану

1.1. Алгоритм – покрокові етапи розробки плану.

1.2. Етапи розробки плану – складові алгоритму.

Дослідники проблеми планування ставлять акценти при розробці плану на визначенні показників конкретних кінцевих результатів за минулий рік як на базис прогнозу розвитку школи на новий рік.

Таким чином, прогнози і плани мають бути науково обґрунтованими, враховувати реальні ресурси і можливості, наслідки управлінських рішень.

Отже, вихідною у процесі планування є абстрактна генеральна мета сформульована на основі глибокого аналізу стану системи і декомпозована на цілі і підцілі.

Процес підготовки річного плану повинен мати виключно колективний характер. Забезпечення суб`єктно-суб`єктних стосунків в аналізі діяльності за попередній період, прогнозуванні, виборі заходів на новий період, структуруванні і розробці розділів плану – основа його життєздатності і виконуваності.

Для підготовки плану роботи школи створюються:

- творча ініціативна група;

- координаційна рада;

- експертна рада.

Функції творчої групи:

- розробка рекомендацій учасникам планування щодо аналізу діяльності за попередній відрізок часу, досягнення мети, вирішення завдань;

- визначення пріоритетних напрямів діяльності;

- розробка цільових установок до розділів плану;

- розробка рекомендацій до планування діяльності за визначеними напрямами;

- внесення необхідних змін до структури плану;

- підготовка плану.

Функції координаційної ради:

- координація діяльності учасників планування;

- координація розділів плану щодо змісту діяльності, термінів виконання запланованого, виконавців, узагальнення інформації, виведення її на рівні обговорення;

- координація річного плану з планом розвитку освіти в районі.

Функції експертної ради:

- експертна оцінка аналізу управлінської діяльності за попередній період;

- експертиза дотримання вимог до складання плану;

- експертна оцінка плану в цілому.

Роботою творчої групи, експертної та координаційної ради керує директор школи.

Існують різні підходи до визначення алгоритму планування діяльності, але більшість відповідає загальній моделі, яку можна представити так
(А.М. Єрмола):

перший крок - визначення предмета планування. Спочатку треба відповісти на питання: що необхідно спланувати (усю діяльність, якийсь напрям, конкретну справу);

другий крок - визначення часового періоду: який період часу необхідно спланувати (більше року, півріччя, місяць тощо);

третій крок - структурування предмета планування. Те, що планується, необхідно розділити на можливі складові частини (виділити напрями, змістовні чи тематичні блоки, види діяльності, тобто уявити ідеальний образ планованого,потім відібрати потрібне й реальне);

четвертий крок - аналіз результатів діяльності колективу, підрозділу, закладу тощо. Структурування допоможе відповісти на питання: яка інформація, які знання необхідні, щоб спланувати роботу. На даному етапі необхідно визначити напрями аналізу й здійснити його;

п'ятий крок - узагальнення результатів аналізу. Це логічне попереднього кроку, у результаті якого повинен скластись образ діяльності, її особливостей, тобто визначається база даних - відправна точка для моделю­вання діяльності;

шостий крок - цілепокладання.- Саме під час цілепокладання здійснюється первинне прогнозування результатів;

сьомий крок - колективне планування, яке передбачає включення в процес спільного пошуку ідей, пропозицій усіх, хто причетний до планової діяльності;

восьмий крок - вибір засобів досягнення поставленої мсти, вирішення завдань, засобів відстеження й оцінки результатів. На даному сталі вибираються зміст, методи, технології, які дозволяють вирішувати поставлені завдання. Прогноз продовжується, результати уточнюються, конкретизуються, вибираються способи їх контролю й оцінки;

дев`ятий крок - розподіл подій у часі. Залежно під того, який відрізок часу планується, визначаються етани, періоди, дати; вибудовується логіка справ і подій;

десятий крок - оформлення плану.

Загальний алгоритм планування підходить для будь-якого виду діяль­ності, для будь-якого виду плану, для будь-якого відрізку часу.

В алгоритм планування роботи закладу освіти в умовах нової освітньої парадигми закладено результати розвитку, а не функціонування, що принципово змінює вектор дії прогнозування.

Звичайно, що якість плану залежить також і від раціональної методики його складання.

Методика - сукупність взаємопов`язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи.

Науковці перераховані кроки (за Т.В. Ільїною) об`єднають у декілька етапів планування.

Зокрема, Семенов В.П. зазначає, що методика обробки річного плану включає орієнтовно такі етапи:

1. Підготовчий етап: (вересень поточного року – квітень наступного)

- науково-теоретичне обгрунтування моделі плану (тезаурус законодавчих і нормативних документів грунтовних наукових праць і добірки періодики; накопичення методик експерту, діаграм, діагностик)

- вивчення досвіду планування в школах району, міста, області;

- системний аналітичний підхід в уточненні і визначенності структури

- комплектування творчих груп по розробці розділів плану.

Мета: створення оптимальних умов для творчої співпраці по накопиченню інформаційного матеріалу для забезпечення успішного планування.

На цьому етапі відбувається розподіл кадрів по групам, визначення їх обов’язків, делегування їм повноважень, встановлення зв’язку між підсистемами і забезпечення раціонального управління. Творчі групи як правило очолюють заступники директора з навчально-виховної роботи, іноді досвідчені майстри педагогічної справи – вчителі. Директор школи проводить з ними інструктаж по обліку та аналізу інформації.

У ході роботи аналізуються відкриті уроки, контрольні зрізи, експертизи та анкетування учнів, батьків, вчителів, громадських організацій з питань навчально-виховного процесу, моніторинги і т.п.

Проводиться відстеження і вивчення законодавчих документів про освіту (Укази Президента, Верховної ради та її президії, розпорядження та рішення кабінету міністрів України з питань освіти.

Окрему папку складають нормативні документи Міністерства освіти України та інших Міністерств, головних управлінь обласного і міського підпорядкувань, районних управлінь і відділів освіти, які необхідно врахувати при складанні планів. Це – положення, інструкції, накази, концепції, різні довідки з питань роботи школи.

Розглянемо коротко ці етапи. Головним завданням підготовчого періоду є збір, накопичення матеріалу про результати роботи школи. Директор школи на початку навчального року повинен визначити склад членів педколективу, який буде брати участь у розробці плану, У групу по складанню плану входять досвідчені вчителі, учні, батьки. Директор школи повинен провести з ними інструктаж по збору, накопиченню, обліку та аналізу інформації. Необхідний матеріал для планування слід концентрувати в одному місці. Не можуть бути папки або спеціально відведені місця у шафі. Зібрана інформація розподіляється по групах. Першу (і головну) групу складають матеріали
внутрішкільного життя. До цієї групи ми відносимо аналізи відвіданих уроків, контрольних робіт, усного опитування учнів. Проведення та обробка даних анкетування вчителів, учнів, батьків з питань навчально-виховної роботи школи, бесід з учнями, класними керівниками, з керівниками учнівського комітету чи парламенту з метою з'ясування стану успішності і рівня вихованості учнів, їх розвитку.

Другу групу матеріалів складають нормативні документи Міністерства освіти України та інших Міністерств держави, обласного управління освіти, районних або міських відділів, які необхідно врахувати при складанні плану. Це - положення, інструкції, накази, концепції, різні довідки з питань вивчення роботи школи, рішення колегій міністерства, облуо, райво та міськво. Додатковим матеріалом можуть бути журнальні та газетні статті про передовий педагогічний досвід шкіл республіки, області, району, країн далекого і близького зарубіжжя.

Третю групу матеріалів складають законодавчі документи. До них слід віднести Укази Президента, Постанови Верховної ради та її Президії, розпорядження та рішення Кабінету міністрів України з питань освіти, Закони.

Окремі керівники шкіл на підготовчому етапі планування проводять
анкетування вчителів та учнів.

II. Другий етап (квітень-травень) – розробка варіанта плану. У цей період директор школи знайомить членів комісії з результатами педагогічного аналізу, з накопиченими матеріалами. Разом з членами комісії формулюють основні цілі і завдання школи на новий навчальний рік. Складається план за розділами у відповідності до поставлених цілей і завдань. Директор школи постійно проводить консультації із членами комісії, надає їм допомогу, перевіряє узгодження розділів плану, проводить корегування. На цьому етапі в основному завершується робота над планом. Бажано було б у цей час у школі мати план районного управління освіти чи Департаментів міста і області. Готовий варіант плану директор школи обговорює перш за все із своїми заступниками, потім з усіма учасниками планування.

III. На третьому етапі (друга половина травня) з проектом плану слід ознайомити весь педагогічний колектив, актив учнів та батьків, членів Ради школи. Вислухавши їх зауваження, побажання та пропозиції, директор школи вносить корективи в розділи плану. Бажано віддрукувати декілька екземплярів проекту плану, дати їх групам учителів для ознайомлення і внесення змін, доповнень. Це підвищить ефективність обговорення. Ознайомлення з проектом плану всіх працівників школи дасть їм можливість ще до відпустки скласти свої індивідуальні плани малих колективів, груп вчителів.

IV. На четвертому етапі (з квітня по 31 серпня) директор школи доробляє план, вносить остаточні доповнення, зміни в розділі річного плану, тут необхідно врахувати зміни, які відбулись за літо. Проект плану в остаточному вигляді обговорюється і затверджується на розширеному засіданні серпневої педагогічної рад та ради навчального закладу. Прийнятий план підписує директор і голова ради школи і скріплюють печаткою. З цього часу він є обов'язковим для виконання всіма педагогічними працівниками школи як головний документ діяльності навчального закладу.

П'ятий етап розробки плану дає можливість керівникам і педагогам школи вносити в нього вмотивовані зміни, доповнення. Робити це доцільно один раз в місяць чи чверть. Якщо зміни значні, то їх слід погодити з колективом.

 

7. Структурування річного плану.

 

Ключові слова: структура, зміст, моделі структур.

1.1. Структура – будова річного плану.

1.2. Зміст – суть, внутрішня особливість розділів.

1.3. Моделі структур – авторські, за Законом України «Про загальну середню освіту».

Структура - взаєморозміщення та взаємозв'язок складових частин цілого; будова (ст. 789. Словник укр. мови, Т.9, вид-во Наукова думка, К., 1978).

Зміст - суть, внутрішня особливість розділів (т. III, ст. 624, там же). Структура річного плану повинна відображати систему навчально-виховної роботи в школі, а також організаційну і контролюючу діяльність її керівників. Система навчально-виховної роботи визначається керівником школи разом з радою та колективом учителів, учнів та батьків.

Структура плану виробляється на основі завдань, які постали перед школою, можливостей даного колективу, особливостей контингенту учнів, матеріальних ресурсів, які має школа. Безумовно, що структура плану не може бути нав'язана зверху і тим більше не може бути єдиною обов'язковою для всіх шкіл. Міністерство освіти України передбачає право керівників шкіл і педагогічних колективів на варіативність вибору структури планів. Вивчення даного питання в науковій літературі та на основі досвіду шкіл показують, що майже всі автори рекомендують свій варіант структурної побудови плану. Немає єдиної структури планів і в практиці шкіл.

Що ж можна покласти в основу визначення структури річного плану? За якою основою здійснювати відбір його компонентів: за колективами, процесами, видами діяльності, формами організації чи за чимось іншими? Питання ці не прості, і, щоб відповісти на них, знову звернемося до прикладів.

Якщо, наприклад, відбір компонентів в структуру річного плану здійснюється за колективами (за Звєрєвою), то його розділи можуть бути представлені у такий спосіб:

"Система роботи з педагогічними кадрами";

"Система роботи з учнями";

"Система роботи з батьками і громадськістю;

"Система роботи з керівниками школи" тощо.

Якщо ж за основу відбору компонентів річного плану школи як системи покласти п роцеси, то в його структурі необхідно буде виділити інші розділи:

"Навчально-виховний процес";

"Позаурочний виховний процес";

"Процес управління школою (планування, організація, контроль, регулювання тощо)" і т. ін.

Структурування річного плану школи за видами діяльності обумовило б необхідність виділення в ньому таких розділів:

"Педагогічна діяльність";

"Діагностико-корекційна діляьність";

"Пізнавальна діяльність";

Розвиваюча діяльність";

Ігрова діяльність";

Наукова діяльність;

Трудова діяльність";

Управлінська діяльність" тощо.

Можливий вибір компонентів річного плану й за іншими основами. Головне, щоб вони були взаємопов'язані, взаємно доповнювали і не дублювали один одного, щоб вони представляли собою цілісність.

Апробація різних підходів до вибору розділів річного плану роботи школи в педагогічній практиці показала, що найбільш ефективним є конструювання його за колективами, так як в такому разі план виходить цілісним (охоплює всіх учасників педагогічного процесу), компактним (виключає безліч розділів плану), а його структура - науково обґрунтованою системним підходом до її моделювання.

Можливі й інші підходи до побудови структурного річного плану роботи школи. Зокрема, нема необхідності виключати з практики традиційний підхід -відбір розділів за напрямками діяльності школи:

"Робота із забезпечення обов'язкової освітньої підготовки учнів. Соціальний захист школярів";

Система роботи з педагогічними кадрами. Підвищення їх кваліфікації";

"Система позакласної виховної роботи з учнями";

"Спільна робота школи з батьками і громадськістю";

"Фінансово-господарча діяльність. Зміцнення навчально-матеріальної бази школи";

"Система внутрішньошкільних заходів".

Планування роботи шкіл, які працюють в інноваційному режимі, в режимі дослідно-експериментальних майданчиків, має свою специфіку. Врахування її передбачає введення до структури річного плану особливого розділу -"Управління інноваційними процесами в школі. Дослідно-експериментальна робота школи". Розширення міжвідомчих наукових і міжнародних зв'язків шкіл обумовлює необхідність включення до структури річного плану ще одного розділу - "Міжвідомчі, наукові та міжнародні зв'язки".

Як слушно зауважує Я. Калинович [c.122 Аспекти управлінської діяльності в школі. Ч.1/Упорядник Н. Мурашко.- К.: Редакція загальнопедагог. газет, 2003.- 128с. –(“Бібліотека “Шкільного світу”)]

Річний план роботи загальноосвітнього закладу – це основний документ, який регламентує і координує діяльність учасників навчально-виховного процесу, колегіальних органів. Тому не доцільно вміщати до розділів плану інформацію, яка може бути винесена в додатках:

- тематика і питання педагогічних рад;

- тематика оперативних нарад за участю директора;

- тематика засідань науково-методичної ради;

- тематика засідання методичних осередків;

- тематика семінарів з актуальних проблем психології, дидактики;

- тематика занять школи молодого педагога, класного керівника;

- графік вивчення системи роботи вчителів, які атестуватимуться;

- тематика батьківських зборів;

- тематика днів профілактики;

- угоди про співпрацю, партнерство з ВНЗ та іншими навчальними закладами області;

- угоди про міжнародні зв`язки.

Усю цю тематику доречно спланувати у вигляді комплексно-цільової програми тематичного змісту організаційних заходів управління закладом освіти.

Таким чином, процес структурування річного плану роботи школи в даний час не регламентується вищими органами освіти і є багатоваріативним, орієнтованим на врахування специфіки школи й індивідуальних особливостей її альтернативного розвитку.

Виходячи з наказу №240 МОНУ від 23.06.2000 р. доцільно привести розділи річного плану у відповідність до структури Закону України "Про загальну середню освіту” (див табл. 2).

Програма вивчення річного плану роботи школи може бути стислою або розгорнутою. Справа не в її обсязі, а насамперед у наявності в ній тих показників, які дозволяють дати об'єктивну оцінку якості плану і результатів діяльності його розроблювачів до початку навчального року.

8. Оцінка річного плану.

Технологія оцінювання річного плану на основі експертної таблиці (табл. 1). Експертна оцінка (бали) річного плану навчального закладу за кожним питанням виставляється залежно від ступеня реалізації показника:

0 балів - показник відсутній;

1 бал – проявляється рідко і недостатньо виражений;

2 бали - проявляється часто і достатньо виражений;

3 бали – проявляється і виражений оптимально.

Якщо ступінь реалізації показника залежить тільки від його наявності, то твердженню «так» відповідає оцінка 3 бали, твердженню «ні» - 0 балів.

Загальна експертна оцінка визначається за
формулою:

фактична кількість балів

Кс = * 100%

максимальна кількість балів

 

Відповідно до отриманих результатів експертом визначається рівень ефективності плану роботи керівником навчального закладу на рік:

0 < К< 0,5 - рівень незадоволений;

0,5< К < 0,65 - рівень критичний;

0,65 < К < 0,80 - рівень допустимий;

0,80 < К< 0,95 - рівень достатній;

0,95 < К < 1 - рівень оптимальний.

Таблиця 1

Експертна оцінка річного плану закладу освіти

№	Розділи плану та критеріальний опис показників	Експертна оцінка (бали)
1.	Вступ. Законодавство України про загальну середню освіту. Актуальність і вичерпність нормативної бази
2.	Характеристика навчального закладу. Статистичні дані та визначення місії школи
3.	Педагогічний аналіз за минулий навчальний рік. Характер педаналізу (аналітичний чи констатуючий). Пріоритетні цілі і завдання, що забезпечують реалізацію права на освіту на новий навчальний рік (максимальне використання діагностичної моделі)
4.	Суспільна значимість плану
5.	Аналітичність побудови
6.	Єдність цілей роботи, яка планується, і засобів їх досягнення
7.	Відповідність структури плану поставленим завданням
8.	Конкретність завдань і їх кількість
9.	Бачення перспектив розвитку школи
10.	Чи мають місце знеособлені завдання в розділах плану? Підрахуйте кількість заходів, виконавців і строки яких не визначені. Підрахуйте відсоток таких у відношенні до всіх заходів плану
11.	Наявність форм і методів оперативного контролю за виконанням плану
12.	Реальність виконуваності плану

Рівень готовності керівника НЗ до розробки річного плану (Р.І. Черновол-Ткаченко)

Параметри	K ваг.	Фактори	K ваг.	Критерії І порядку	K ваг.	Ступінь прояву	Оцінка
							0,25	0,5	0,75
1. Теоретичні основи планування	0,2	Функція планування	0,4	Спрямовуюча	0,3
Прогностична	0,2
Координуюча	0,2
Контрольна	0,2
Репродуктивна	0,1
Принципи планування	0,4	Нукова обґрунтованість і оптимальність	0,2
Соціальна детермінація	0,12
Цілеспрямованості і критеріальності	0,2
Системного підходу	0,2
Демократизму	0,16
Відкритості і прозорості	0,12
Методи планування	0,2	Організаційні	0,3
Економічні	0,2
Соціальні	0,3
Примусу й переконання	0,2
2. Види планування	0,4	Стратегічне	0,3	Процес формулювання місії і мети організації	0,2
Структурованість концепції розвитку освіти району	0,12
Обґрунтованість оптимальності програми розвитку освіти району	0,16
Вибір специфічних локальних стратегій та цільових програм	0,2
Визначення завдань	0,2
Ресурсне забезпечення	0,12
Річне	0,3	Аналітичне обґрунтування плану роботи	0,2
Визначення генеральної мети	0,14
Визначення завдань	0,14
Оптимальність структури плану	0,12
Визначення головних напрямів і видів робіт	0,12
Визначення складу і кількості необхідних ресурсів	0,14
Розподіл відповідальності і призначення виконавців на кожному етапі	0,14
Оперативне	0,2	Ефективність шляхів і засобів реалізації прийнятої стратегії розвитку організації	0,3
Структурованість та конкретність плану	0,2
Система стимулювання	0,3
Система контролю	0,2
Індивідуальне	0,2	Узгодженість з стратегічним і річним	0,3
Обґрунтованість плану	0,3
Оптимальність методів контролю за виконанням	0,3
Ефективність індивідуального планування	0,1
3. Процес планування	0,4	Визначення предмета та часового періоду	0,1	Спрямованість на здійснення державної та регіональної політики	0,4
Відповідність напрямам діяльності управління освіти	0,4
Оптимальність розподілу контрольно-аналітичної діяльності	0,2
Аналіз результатів діяльності колективу, підрозділів, закладів тощо	0,3	Виконання планів роботи структурних підрозділів	0,3
Вплив планових заходів на загальні результати роботи	0,4
Обгрунтованість методів аналізу	0,3
Ціле покладання	0,2	Узгодженість результатів аналізу з цілепокладанням	0,3
Оптимальність декомпозування генеральної мети	0,3
Обґрунтованість завдань відповідно до виявлених проблем	0,2
Конкретність та функціональна визначеність заходів	0,2
Процес планової діяльності	0,2	Психологічна та функціональна готовність апарату управління до розробки плану	0,3
Доцільність вибору структури та методів планової діяльності	0,1
Оптимальність системи моніторингу за плануванням	0,3
Ефективність процесу планування	0,2
Оформлення плану: відповідність нормативам	0,1
Результативність планової діяльності	0,2	Вплив на якість управлінської діяльності	0,4
Вплив на рівень організацію роботи апарату управління	0,3
Вплив на загальні результати освіти в районі	0,3
Загальний результат –

Оцінка кожного фактора визначається як сума добутків оцінок за кожний критерій і відповідних коефіцієнтів вагомості, оцінка кожного параметра — як сума добутків оцінок за кожний фактор і відповідного коефіцієнта вагомості, оцінка за об’єкт — як сума оцінок за параметри.

Необхідно зауважити, що найчастіше використовуються оцінки в межах 0 – 1, що дозволяє орієнтуватись на класичну (в системі ECTS) шкалу оцінювання:

0 – 0,35 — недопустимий рівень;

0,35 – 0,6 — критичний (низький) рівень;

0,6 – 0,75 — достатній (середній) рівень;

0,75 – 0,9 — високий (вище середнього) рівень;

0,9 – 1 — відмінний (дуже високий, з відзнакою) рівень.

Зразок розрахунків за моделлю

Параметри	K ваг.	Фактори	K ваг.	Критерії І порядку	K ваг.	Ступінь прояву	Оцінка
							0,25	0,5	0,75
1. Теоретичні основи планування	0,2	Функція планування	0,4	Спрямовуюча	0,3				+		0,22
Прогностична	0,2				+		0,15
Координуюча	0,2			+			0,1
Контрольна	0,2				+		0,15
Репродуктивна	0,1			+			0,05
	0,27								0,67
Принципи планування	0,4	Нукова обґрунтованість і оптимальність	0,2				+		0,15
Соціальна детермінація	0,12			+			0,06
Цілеспрямованості і критеріальності	0,2			+			0,1
Системного підходу	0,2		+				0,05
Демократизму	0,16		+				0,04
Відкритості і прозорості	0,12		+				0,03
	0,17								0,43
Методи планування	0,2	Організаційні	0,3			+			0,15
Економічні	0,2			+			0,1
Соціальні	0,3			+			0,15
Примусу й переконання	0,2				+		0,15
	0,11								0,55
	0,14		0,57

Управлінське рішення

Упродовж всього розвитку суспільства людині доводиться постійно стикатися з необхідністю вибору одного з декількох можливих варіантів дії. Результат цього вибору і буде рішенням.

Слово рішення походить від слова, що означає “різати”. Недарма в народі кажуть: Сім раз відмір, а раз відріж. Різати без ножа.

Рішення – це результат мисленнєвої діяльності людини, який приводить до необхідних висновків чи дій. (табл.1)

Управлінські рішення відрізняються від рішень, прийнятих людиною у повсякденному житті, тим, що вони спрямовані на спонукання до дії не самого керівника, а його підлеглих, тобто вони мають організаційний характер.

Професор Френк Харрісон наголошує, що “прийняття рішень – це інтегральна частина управління організацією будь-якого роду”, бо рішення приймаються по всій ієрархії управління і на рівні усіх управлінських функцій.

Управлінські рішення – це програма дій керівника НЗ, педагогів, допоміжного персоналу, яка визначає:

· зміст та етапи роботи з подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу;

· методи і засоби досягнення поставлених завдань;

· критерії оцінки результативності виконаного управлінського рішення;

· коло виконавців і межі їх повноважень та відповідальності;

· терміни виконання управлінського рішення

Цікавим є погляд Віталія Бакалюка (Директор школи, ліцею, гімназії № 1, 2008р.) на управлінське рішення як елементарну одиницю системи управління.

Своєчасне прийняття правильних рішень – головне завдання керівника. Неправильне рішення,так само як і правильне, але несвоєчасне рішення, може мати непоправимі наслідки. Тому необхідно знати техніку, чинники ефективності, методи і принципи прийняття рішень.

Рішення виробляється в кожному циклі управління, на всіх його стадіях і при виконанні кожної функції. Прийняття рішень зводиться до узгодження цілей окремих виконавців, координації їх взаємодій. Саме прийняття і реалізація рішень визначають сам процес управління.

Принципи ухвалення рішень

Прийняття управлінського рішення – це складний за своєю структурою поетапний процес певних логічно виважених дій, які забезпечують просування від визначення мети до її практичного втілення (результату).

Розробляючи і приймаючи рішення необхідно керуватися основними принципами:

· послідовного вирішення невизначеності (шлях від загальної мети (стратегічної) до декомпонованих цілей, які виражаються через задачі, умови і критерії діяльності всіх підсистем в організації).

· обгрунтованості (рішення базується на науковості, врахуванні сукупних факторів і умов, пов`язаних із розв`язанням проблеми, якісній,достовірній та повній інформації).

· ефективності (співвідношенні очікуваного і досягнутого ефектів з урахуванням матеріальних затрат, людських ресурсів необхідних на розробку та реалізацію).

· несуперечення (вимагає попереднього узгодження рішення з раніше прийнятими, а також відповідності його нормативно-правовій базі).

· уповноваження (передбачає законну основу, право на прийняття рішення особою, органом, які мають на це відповідні повноваження).

· своєчасності (рішення має бути своєчасним, реально відповідати проблемам часу).

· конкретності (рішення повинно бути простим за формою і якісним зазмістом; з чітко визначеним часом виконання і колом виконавців, відповідальних за його реалізацію).

· гнучкості (вміння доцільно враховувати компроміси; досягати угод в ім`я реалізації основної мети).

Природа проблем і рішень.

Наголошуючи на тому, що категорія “управлінське рішення” багатоаспектна, М.М. Мартиненко виділяє 4 аспекти, що визначають природу процесу прийняття рішення:

· Вплив зовнішнього середовища.

· Виробничо-господарська діяльність.

· Розпорядження вищих органів.

· Ініціатива підлеглих.

Оскільки управлінське рішення – це свідомий акт організуючої діяльності суб`єкта управління, пов`язаний з вибором мети дії, а також шляхів, способів та засобів її досягнення.

Прийняття рішень відбувається на всіх її аспектах управління. Це частина щоденної роботи керівника, яка залежить від рівня управління, на якому він знаходиться. В основі управлінського рішення лежить організована свідома діяльність людей. Весь процес розроблення і реалізації управлінського рішення має бути орієнтований на досягнення запланованої мети.

Ціль – це конкретний кінцевий стан чи бажаний результат об`єкта управління, що його прагне досягти система в результаті реалізації управлінського рішення.

Прийняття рішень є багатогранним організаційним процесом, який розпочинається з виникнення проблемної ситуації і завершується вибором і реалізацією рішення, усуненням проблемної ситуації.

Ситуацію визначає сукупність конкретних параметрів внутрішніх і зовнішніх чинників у конкретний момент часу. Оціню­вання ситуації і виявлення проблеми, а також прогноз в зміні си­туації є важливими етапами прийняття управлінських рішень.

Ситуація - це сукупність умов і обставин, які створюють пев­ний стан (визначеності, ризику, невизначеності/неясності).

Проблема - це невідповідність бажаного (нормативного) і фак­тичного рівнів досягнення мети.

Прийняття