При отриманні його підлеглим важкої звістки

(про смерть, важку хворобу чи каліцтво близької (рідної) людини)

1. Підготувати військовослужбовця до сприйняття важкої звістки з дому (про смерть, важку хворобу чи каліцтво) близької (рідної) (людини:

- розпочати розмову про дім, домашні проблеми;

- делікатно підвести розмову до того, що трапилось;

- дати зрозуміти, що життя на цьому не закінчується, він не одинокій, а його переживання є природнім процесом.

2. Вислухати військовослужбовця, проявивши готовність прийняти всі його почуття і переживання:

- дати можливість виразити свої почуття, виговоритись;

- при необхідності нейтралізувати почуття вини перед постраждалим (небіжчиком) та ворожі реакції до свого оточення;

- допомогти військовослужбовцю знизити рівень переживання гострого горя і прийняти проблему (втрату).

3.Визначити зміни у свідомості підлеглого, які виникли після усвідомлення ним важкої звістки з дому: - відчуття реальності;

- поглинання образом втраченого;

- почуття вини перед постраждалим (небіжчиком);

- наявність ворожих реакцій до свого оточення (колег, керівників).

4.При хворобливому (інтенсивному) переживанні військовослужбовцем гострого горя вжити заходи щодо посилення контролю за ним:

- проінформувати посадових осіб (в першу чергу, якщо це військовослужбовець строкової служби, командира відділення, старшину підрозділу, осіб добового наряду та відповідального по підрозділу);

- призначити військовослужбовця (військовослужбовців), які будуть тримати його в полі зору;

- організувати надання йому психологічної допомоги (психологами, офіцерами-вихователями, медичними працівниками);

- при необхідності відправити військовослужбовця до лікувального заходу (у супроводі).

5.Прийняти рішення щодо службового використання військовослужбовця:

- з'ясувати зайнятість його у різних видах нарядів, робіт тощо;

- замінити в нарядах, обов'язково проінформувавши його про це.

6.З'ясувати найближчі плани військовослужбовця:

- що і коли планує робити;

- яким транспортом планує добиратися додому;

- яка допомога йому необхідна.

7.Надати військовослужбовцю відпустку за сімейними обставинами:

- військовослужбовцю (який не виявляє хворобливого переживання гострого горя, володіє собою) відразу організувати швидке оформлення відповідних документів і відправку у відпустку;

- військовослужбовцю (який виявляє хворобливе переживання гострого горя, не володіє собою) відпустку надавати тільки після надання медичної, психологічної чи психіатричної допомоги. При необхідності відправляти у супроводі іншого військовослужбовця.

8.Встановити тісний контакті з рідними та близькими військовослужбовця:

- отримувати інформацію про емоційний стан військовослужбовця у позаслужбовий час;

- отримувати інформацію про його поведінку, про звертання за допомогою до лікарів, а також про участь у заходах по відновленню емоційної рівноваги.

9. Після повернення військовослужбовця з відпустки з'ясувати психічний стан та рівень його готовності до несення служби:

- провести індивідуальну бесіду;

- визначити рівень емоційної напруги;

- проінформувати про останні новини з життя колективу;

- довести завдання, які йому доведеться виконувати найближчим часом;

- при відсутності негативних психічних станів та хворобливих переживань допомогти включитися в активну службову діяльність;

- при наявності негативних психічних станів та хворобливих переживань не допускати до несення служби зі зброєю (до відновлення у нього психічної рівноваги);

- призначити військовослужбовця (військовослужбовців), які тимчасово будуть тримати його в полі зору;

- досвідченим офіцерам проводити з ним посилену індивідуальну роботу;

- організувати подальше надання йому психологічної допомоги (психологами, офіцерами-вихователями, медичними працівниками).

 

Пам’ятка прикордоннику