Механізм реалізації екологічних прав громадян

У регулюванні екологічних відносин важливе місце посідає реалізація норм екологічного права. Саме через реалізацію останніх досягається той результат, який передбачається законодавством. Недостатньо виробити і прийняти досконалий закон, необхідно забезпечити його виконання.

Будь-яка норма права реалізується шляхом впливу на волю людей, а через неї — на суспільне життя. Однак реалізацію правової норми не треба ототожнювати з захистом її припису з боку держави, яка застосовує різні заходи впливу до порушників цього припису. Державний захист є лише однією з гарантій забезпечення реалізації норм права.

Реалізацію екологічно-правової норми не можна ототожнювати з застосуванням цієї норми. Екологічно-правова норма може не застосовуватися, але вона реалізується завжди, якщо громадяни добровільно виконують її приписи. Добровільне виконання — найбільш розповсюджена форма реалізації норм екологічного права. Проте це не зменшує ропі й значення інших форм реалізації його норм.

Стан справ, з виконанням норм екологічного законодавства вимагає посиленої уваги до цієї проблеми. У галузі екологічних відносин ще дуже багато порушень. Теорія і практика правової охорони екологічних відносин шукає шляхи їх розв'язання. Сьогодні можна констатувати, що реалізація норм екологічного права знаходить свій вияв у таких формах:

а) у формі виконання суб'єктами екологічних відносин своїх зобов'язань і здійснення повноважень, передбачених еколого-правовими актами;

б) у формі утримання від здійснення дій, заборонених нормами екологічного права;

в) у формі застосування компетентними органами і особами правових норм за невиконання або порушення вимог екологічного законодавства.

Механізм реалізації правових норм складається з їх виконання, додержання і застосування. Реалізація норм права є результатом, підсумком правового регулювання.

Виконання суб'єктами екологічних відносин своїх зобов'язань і здійснення повноважень — це така форма реалізації норм екологічного права, яка вимагає активних дій зазначе­них суб'єктів. Прикладом виконання зобов'язань може бути норма, що зобов'язує власників земельних ділянок і землекористувачів ефективно використовувати землю, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності, а також норма, що зобов'язує водокористувачів економмо використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод.

Прикладом здійснення повноважень можуть бути норми, що передбачають компетенцію державних органів у галузі управління і контролю за використанням, охороною та відтво­ренням водних ресурсів і лісів. Зокрема, згідно з нормами водного законодавства, поряд з іншими повноваженнями, до відання обласних, районних сільських Рад народних де­путатів належать обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними вимог щодо водного законо­давства.

Відповідно до норм лісового законодавства районні, міські, селищні та сільські Ради народних депутатів наділені такими повноваженнями, як заборона відвідання лісів насе­ленням і в'їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки.

Сутність такої форми реалізації норм екологічного права, як утримання від здійснення дій, заборонених відповідними нормами, полягає в тому, що суб'єкти екологічних відносин утримуються від порушення і заборон, що містяться у тих або інших еколого-правових нормах.

Прикладом утримання від здійснення заборонених дій у галузі екологічних відносин може бути недопущення вилучення особливо цінних продуктивних земель для несільськогосподарських потреб; недопущення забруднення, засмічення і вичерпання вод; додержання правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, запобігання забрудненню атмосферного повітря.

До факторів, які сприяють забезпеченню реалізації екологічного права, належать його гласність, доступність, чіткість, гуманність. Необхідно тільки забезпечити належні умови, щоб ці якості екологічного права змогли «працювати» повною мірою. Зокрема, еколого-правові акти і норми повинні широко відображатися в друкованих виданнях, на телебаченні, радіо, в усній правовій пропаганді.

Треба зробити все для того, щоб кожна людина уявляла наслідки забруднення навколишнього природного середовища, його згубний вплив не тільки на нинішнє, але» На» майбутні покоління людей.

Особливою формою реалізації екологічного права є застосування правових норм за невиконання або порушення вимог екологічного законодавства.

Застосування норм права необхідно, якщо є факт правопорушення, який вимагає відновлення порушеного права і призначення відповідної санкції за його порушення. Застосування норм права завжди має активний і творчий характер.

Правозастосовчу діяльність здійснюють відповідні державні органи, посадові особи і громадські організації. Режим законності вимагає, щоб застосування норм права не залежало від розсуду посадової особи, а завжди відбувалося на підставі закону.

Важливою умовою правильного застосування норм права є точне встановлення фактичних обставин. Необхідно також, щоб встановленим фактам, що мають юридичне значення, була дана правильна кваліфікація і щоб на цій підставі були вірно визначені юридичні наслідки.

Зрозуміло, що сама правова норма повинна бути ефективною. Малоефективність правових норм, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, виникає в результаті відриву санкцій, що забезпечують їх виконання, від самих норм.

Санкції таких норм містяться в інших правових актах або випливають із загальних положень про відповідальність за невиконання або порушення правових норм. Відрив санкції від правової норми послаблює її регулююче і правоохоронне значення, оскільки юридичні обов'язки не можуть існувати без юридичної відповідальності. Тому передбачена в законі мета — не допустити екологічних правопорушень — часто не досягається.

Є безліч прикладів, коли порушувалися навіть досить змістовні правові акти і ніхто не ніс за це відповідальності тільки тому, що в правових актах не були обумовлені наслідки їх не­виконання.

Санкція— це частина правової норми, в якій міститься вказівка на юридичні наслідки за порушення вимог цієї норми права. Мета санкції — створення несприятливих наслідків для правопорушника.

До цього часу в юридичній літературі немає єдиної думки щодо структури правової норми. Не всі автори поділяють традиційний погляд щодо тричленної структури правової норми, обов'язковим елементом якої є санкція. Так, М. Д. Шаргородський і деякі інші автори дійшли висновку, що правова норма обмежується двома елементами — гіпотезою і диспозицією.

А. Ф. Чердонцев, наприклад, пише: «Кожній нормі права для того, щоб бути забезпеченою примусово силою держави, зовсім не обов'язково мати в складі свого структурного елемента санкцію».

Більш правильною, на наш погляд, е точка зору прихильників трьохелементної структури правової норми. Так, С. Н. Братусь у своїй змістовній монографії «Юридическая ответственность и законность» переконливо довів, що норма права повинна бути наділена санкцією, інакше без неї стираються межі можливого чи належного поводження3. З таким висновком не можна не погодитись.

Питання про місце санкції у структурі правової норми має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Ефективність охорони навколишнього природного середовища багато в чому залежить від дієвості норм права, які регулюють охорону екологічних суспільних відносин. Тому важливо мати правові норми, які б забезпечували безумовне недопущення порушень вимог екологічного законодавства. Будь-яка правомочність має значення лише тоді, коли вона реально забезпечується. Якщо ж правомочність тільки проголошена, але немає гарантій для її виконання, вона втрачає своє значення, силу і дієвість.

Отже, реалізація екологічного права тісно пов'язана з удосконаленням правових норм. Тому ще під час підготовки законів, указів, постанов уряду і рішень місцевих органів дер­жавної влади слід всебічно враховувати потреби реалізації екологічного права і таким чином запобігати невиконанню його вимог.

Одним із шляхів удосконалення еколого-правових норм е забезпечення їх санкціями, які передбачали б юридичні наслідки за екологічні правопорушення. Це надає нормам права більше дієвості.

Відсутність в нормативних актах чітко сформульованих санкцій за невиконання передбачених у них приписів породжує безвідповідальне ставлення до їх виконання, призводить до нігілізму. І навпаки, узаконення і застосування заходів впливу до осіб, які не виконують приписів, стверджує авторитет права, має попередкувальне значення для потенційних правопорушників.

Наділення правових норм санкціями має й інші позитивні сторони. Зокрема, надається можливість зменшити кількість актів, що видаються. Нерідко буває так: спочатку приймається правовий акт, спрямований на регулювання екологічних відносин, а потім — акт еколого-правового характеру, який забезпечує виконання раніше прийнятих норм. При забезпеченні правових норм санкціями їхні регулююча і охоронна функції будуть поєднані.

Іншою важливою умовою застосування норм права як гарантії реалізації екологічного права є правильний вибір санкцій. Санкція повинна відповідати вчиненому злочину або допущеному правопорушенню. В демократичній, правовій державі має бути тільки так. Несправедливість, яка допущена при визначенні міри покарання порівняно зі вчиненим злочином, підриває ефект державного примусу як стосовно тих, хто притягується до відповідальності, так і стосовно всіх інших суб'єктів суспільних відносин. Покарання тоді досягає мети, коли воно законне, доцільне і справедливе.

Використання зазначених форм реалізації екологічного права дає певні позитивні результати, проте екологічних правопорушень ще дуже багато. Потенціал екологічного законодавства використовується незадовільно.

Треба пам'ятати, що реалізація екологічного права є важливою проблемою, за її вирішення відповідальність перед народом несе і законодавча, і виконавча влада. Як свідчить практика, правоохоронні органи не забезпечують надійного контролю і нагляду за виконанням законів про охорону навколишнього природного середовища. З року в рік збільшується розрив між кількістю екологічних злочинів і кількістю розглянутих у судах кримінальних і цивільних екологічних справ. У роботі правоохоронних органів такі справи займають незначне місце.

Питання реалізації норм права висвітлювалися в юридичній літературі: в окремих статтях, главах підручників з теорії держави та права, розділах наукових праць. Але це не змен­шило актуальності проблеми. Для її вирішення потрібні надзвичайні зусилля Верховної Ради, Уряду, правоохоронних структур, органів місцевого самоврядування і кожного свідо­мого громадянина України. Причому найпильнішу увагу треба приділяти реалізації норм екологічного права, яке має життєдайне значення для людини і всього живого на землі.

Реалізація права залишається однією з найголовніших проблем розвитку правового регулювання суспільних відносин. До її розв'язання треба підходити з ґрунтовних теоретич­них позицій, максимально використовуючи науковий, інтелектуальний потенціал і передовий практичний досвід.