Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря
Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони та використання атмосферного повітря
Для забезпечення охорони та ефективного використання атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають:
• встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;
• встановлення лімітів використання повітря як сировини основного виробничого призначення;
• встановлення нормативів плати і розмірів платежів за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та інші шкідливі впливи на нього;
• встановлення нормативів плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на використання атмосферного повітря;
• встановлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини виробничого призначення;
• надання підприємствам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій тощо (відсутній механізм надання цих пільг).
Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників на нього
Ліміти визначаються з урахуванням граничне допустимих викидів і доводяться до підприємств по кожному компоненту окремо.
Порядок визначення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря
Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря
Визначений зміст діяльності в галузі стандартизації та нормування, що необхідно впроваджувати з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки.
Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря дає можливість: забезпечити безпечне навколишнє природне середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря від забруднення; забезпечити безпеку господарським об'єктам та запобігати виникненню аварій та техногенних катастроф; впроваджувати та використовувати сучасні екологічно безпечні технології.
У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи:
· нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
· нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;
· граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів;
· нормативи використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;
· нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.
Законодавством України можуть встановлюватись й інші нормативи у галузі охорони атмосферного повітря.
Державний облік у галузі охорони повітря
Державний облік ведеться з метою:
забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря та прогнозування зміни його стану;
розроблення державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорони здоров'я, здійснення інших заходів щодо зменшення ступеня забруднення атмосферного повітря;
регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Державний облік включає:
взяття на облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив;
ведення на об'єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив;
складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив;
проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах.
Взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держкомстатом.
Для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
На об'єктах, узятих на державний облік, ведеться за встановленою формою первинна звітна документація, що стосується стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив, роботи установок очищення газів, виконання заходів, пов'язаних із зменшенням обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
На підставі зазначеної документації складається державна статистична звітність, яка в установленому порядку надається територіальним органам Держкомстату та Мінприроди за місцезнаходженням підприємства.
Форми і терміни надання первинної, звітної документації, матеріалів інвентаризації, державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря затверджуються Держкомстатом за поданням Мінприроди.
Визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів здійснюється шляхом проведення безпосередніх інструментальних вимірювань, розрахунків з використанням показників емісії (питомих викидів), які затверджуються Мінприроди.
Держкомстат та його територіальні органи:
· здійснюють збирання, оброблення та узагальнення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря;
· безоплатно надають Мінприроди та його територіальним органам, а також іншим органам виконавчої влади зведених статистичних даних у цій галузі (за погодженим переліком).
Мінприроди та його територіальні органи:
здійснюють збирання, оброблення та узагальнення матеріалів інвентаризації об'єктів, які справляють шкідливий вплив;
здійснюють оброблення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря, матеріалів інвентарізації та створюють банк даних про об'єкти, які справляють шкідливий вплив, про здійснювані і заплановані заходи, спрямовані на поліпшення стану атмосферного повітря.
24. Визначення поняття "правова охорона атмосферного повітря"
Найважливіша роль в забезпеченні екологічно безпечного стану атмосферного повітря належить праву. Серед усього спектру правових норм, дія яких спрямована на охорону атмосферного повітря, важливе місце, як було вже раніше відзначено, займають правові. Саме вони складають основу правової охорони атмосферного повітря. Остання поряд з іншими видами правової охорони названого об’єкта уособлює у собі найбільшу кількість усіх заходів, які вживаються на державному та недержавному рівнях і спрямовуються на збереження, поліпшення і відновлення стану атмосферного повітря, а також застосування санкцій до осіб, які не виконують вимог цих норм. До того слід відзначити, що правова охорона атмосферного повітря виступає також невід’ємною складовою явища більш широкого масштабу − правової охорони природи, яка визначається як встановлена законом система заходів, спрямованих на організацію охорони природи, раціональне використання та розвиток всіх її багатств. Одним з ним (і мабуть найважливішим) є атмосферне повітря.
Суть охорони атмосферного повітря полягає в обмеженні тих антропогенних впливів на атмосферне повітря, що мають шкідливі наслідки для людини і оточуючого її середовища. Здійснюючи охорону атмосферного повітря, держава виходить із завдання запобігти шкоди людині і оточуючому його середовищу в процесі взаємодії суспільства і атмосфери. Це дійсно так, держава не стоїть осторонь від цієї проблеми. В Законі України «Про охорону атмосферного повітря» в редакції як 1992, так і 2001 років законодавцем закріплено термін «охорона атмосферного повітря» як систему заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів. Теж саме можна сказати і про російське, білоруське та законодавство деяких інших країн СНД. Наприклад, у Федеральному законі РФ охорона атмосферного повітря визначається як система заходів, здійснюваних органами державної влади Російської Федерації, органами державної влади суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами в цілях поліпшення якості атмосферного повітря і запобігання його шкідливої дії на здоров'я людини і навколишнє природне середовище.
5)Самоочищення атмосфери відбувається за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні природних вод, рослин, ґрунтів.
Розсіювання в атмосфері забруднювальних речовин, що викидаються з димарів і вентиляційних пристроїв, підкоряється законам турбулентної дифузії. На процес їхнього розсіювання суттєво впливають такі чинники: стан атмосфери, фізичні і хімічні властивості речовин, що викидаються, висота і діаметр джерела викидів, розташування джерел, рельєф місцевості. Розподіл концентрації забруднювальних речовин в атмосфері під факелом точкового джерела наведено на рис. А.17 (додаток А).
Зона задимлення найбільш небезпечна. Розміри зони задимлення залежно від метеоумов перебувають у межах 10-50 висот димаря.
Усередині зони перекидання факела високі концентрації забруднювальних речовин існують за рахунок неорганізованих викидів.
Розсіювання в атмосфері газоподібних домішок і дрібнодисперсних твердих частинок (діаметром менше 10 мкм), що мають незначну швидкість осідання, підкоряється одним і тим самим закономірностям. Для більших частинок пилу ця закономірність порушується, оскільки швидкість їхнього осідання під дією сили тяжіння зростає.
Оскільки в пилогазоочисних апаратах великі частинки вловлюються ефективніше, ніж дрібні, у викидах, що зазнали очищення, залишаються тільки дрібні частинки, їх розсіювання в атмосфері розраховують так само, як і розсіювання газоподібних домішок.
Метеоумови суттєво впливають на перенесення і розсіювання домішок в атмосфері. Найбільший вплив робить режим вітру і температури (температурна стратифікація), осідання, тумани, сонячна радіація.
Вітер може по-різному впливати на процес розсіювання домішок залежно від типу джерела і характеристики викидів. Якщо гази, що відходять, перегріті щодо навколишнього повітря, то вони мають початкову висоту піднесення. У зв’язку з цим поблизу джерела створюється поле вертикальних швидкостей, що сприяють підніманню факела і віднесенню домішок вгору. Це зумовлює зменшення концентрацій домішок у ґрунті. Концентрація спадає і за дуже сильних вітрів, проте це відбувається за рахунок швидкого перенесення домішок в горизонтальному напрямі. Внаслідок цього найбільші концентрації домішок у приземному шарі формуються при деякій швидкості, яку називають «небезпечна».
За низьких або холодних джерел викидів підвищений рівень забруднення повітря спостерігається під час слабких вітрів (w = 0-1 м/с) унаслідок скупчення домішок у приземному шарі. Прямий вплив на забруднення повітря в місті надає напрямок вітру. Збільшення концентрації домішок спостерігається тоді, коли переважають вітри з боку промислових об’єктів.
Якщо температура навколишнього повітря знижується з висотою, нагріті струмені повітря піднімаються вгору (конвекція), а замість них опускаються холодні. Такі умови називаються конвективними.
Якщо вертикальний градієнт температури буде негативним (температура зростає з висотою), то потік, що вертикально піднімається, стає холоднішим за навколишні маси, і його рух згасає. Такі умови називаються інверсійними.
Якщо підвищення температури починається безпосередньо від поверхні землі, інверсію називають приземною, якщо ж з деякої висоти над поверхнею землі – підведеною. Інверсії ускладнюють вертикальний повітрообмін і розсіювання домішок в атмосфері.
Тумани на вміст забруднювальних речовин в атмосфері впливають таким чином. Краплі туману поглинають домішку не тільки поблизу підстилювальної поверхні, а й із розміщених вище, найбільш забруднених шарів повітря. Внаслідок цього концентрація домішок сильно зростає в шарі туману і зменшується над ним. Розчинення сірчистого газу в краплях туману призводить до утворення сірчаної кислоти.
Опади очищають повітря від домішок. Після тривалих інтенсивних опадів високі концентрації домішок в атмосфері практично не спостерігаються.
Сонячна радіація зумовлює фотохімічні реакції в атмосфері з утворенням різних вторинних продуктів, що часто мають токсичніші властивості, аніж речовини, що надходять від джерел викидів. Таким чином, відбувається окиснення сірчистого газу з утворенням сульфатних аерозолів.
6) Під забрудненням атмосферного повітря розуміють збільшення концентрації фізичних, хімічних та біологічних компонентів понад рівень, що виводить природні системи зі стану рівноваги. Серед промислових викидів основними джерелами забруднення атмосферного повітря є низькі технологічні та вентиляційні викиди (світлові та вентиляційні ліхтарі цехів, труби вентиляційних установок тощо) неперервної дії, що складають близько 80% від загальної кількості викидів. Надзвичайно важливою особливістю таких викидів, з точки зору забруднення атмосфери, є те, що максимальні концентрації шкідливих речовин існують у безпосередній близькості від місця їхнього виникнення, а не на п'ятнадцятикратній від висоти труб віддалі, що притримано для високих джерел.
Отже, промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають перш за все на людину та на навколишнє природне середовище, а найбільш важкі форми прояву спостерігаються на промислових майданчиках та прилеглих до них територіях. Саме тут виникають найбільш високі концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, які перевищують гранично допустимі концентрації в 2-5, а нерідко і більше разів, і саме на цих територіях акумулюється їхня основна маса грунтом та поверхнею водоймищ. У зв'язку з цим особливо гострою є проблема запобігання забруднення атмосфери міст, де зосереджена більша частина населення та промисловості.
Причиною несприятливої екологічної ситуації є невирішені проблеми, пов'язані з реалізацією природоохоронних заходів, недосконалістю методичних матеріалів з проектування повітроочисних пристроїв, недостатністю вихідних даних для проведення екологічних експертиз продукції, що випускається, та розроблюваних технологічних процесів.
Промислові викиди в атмосферу поширюються на значну відстань, забруднюючи приземний шар повітря не лише на промислових майданчиках, але й на прилеглих територіях. Суттєвий вплив на рівень забруднення повітря справляють організовані та неорганізовані технологічні викиди. Існуюча нормативно-технічна документація допускає граничне забруднення повітряного середовища в місцях повітроприймальних пристроїв систем промислової вентиляції, воно становить 0,3 ГДК, а забруднення повітряного середовища викидами з вентиляційних систем не повинно перевищувати 1 ГДК. Однак на багатьох підприємствах згадані вимоги не виконуються, а забрудненість повітря нерідко перевищує не лише ГДК, але й норми ГДВ в декілька разів.
6. Проблеми охорони атмосферного повітря від забруднення.
В сучасних умовах охорона повітряного басейну спрямована на макси- мальне зниження кількості шкідливих речовин, які надходять від джерел ви- кидів в атмосферу з газами та аспіраційним повітрям, зберігання оптимально- го газового складу атмосфери шляхом регулювання виробничих і транспорт- них потреб у повітрі, зберігання рослинності, насамперед лісів, та запобігання забрудненню Світового океану, відвертання руйнації озонового шару фреона- ми і продуктами згорання палива.
Для ефективної охорони атмосферного повітря необхідний комплекс кон- структивно-технологічних заходів, який включає поступовий перехід до вико- ристання екологічно чистих видів енергії (сонячної, водної, вітрової, при- пливної, геотермальної тощо), усунення джерел викидів, покращення хімічно- го складу палива, удосконалення транспортних засобів тощо. Важливу роль відіграє раціональне розташування промислових об’єктів відповідно до кон- кретних умов місцевості та впровадження замкнених технологічних циклів
7. Управління у галузі охорони атмосферного повітря
Управління у галузі охорони атмосферного повітря спрямоване на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної
безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.
Управління у галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здоров'я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України [5].
Управління у галузі охорони атмосферного повітря полягає у здійсненні функцій державного обліку та моніторингу, стандартизації і нормування, впровадження економічного механізму, а також його охорони, здійснення контролюючої та виконавчо-розпорядчої діяльності.
Державний облік та моніторинг
Державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають:
об'єкти, які шкідливо впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря;
обсяги атмосферного повітря, що використовується як сировина основного виробничого призначення;
види і обсяги шкідливих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;
види і розміри шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря.
Державний облік здійснюється за критеріями, що визначаються [6]:
• у частині викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення - Міністерством екології та природних ресурсів України;
• у частині шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря - Міністерством охорони здоров'я України.
Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Збір, обробка, збереження та аналіз інформації про стан атмосферного повітря здійснюються у рамках єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища органами Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України з гідрометеорології, а також підприємствами, установами і організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.
Здійснення контролю за дотриманням законодавства з охорони атмосферного повітря
Контроль у галузі охорони атмосферного повітря спрямовується на забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону і використання атмосферного повітря всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Державний контроль у галузі охорони і використання атмосферного повітря здійснюється [17]:
місцевими органами державної виконавчої влади;
Міністерством екології та природних ресурсів України та його органами на місцях;
Міністерством охорони здоров'я України та його органами на місцях у частині дотримання нормативів екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу), інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей;
Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях у частині дотримання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки;
іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря повинен здійснюватися підприємствами, господарська та інші діяльності яких шкідливо впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря.
Підприємства, установи, організації та інші органи зобов'язані здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткуванням та апаратурою для очищення викидів у атмосферне повітря від забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів; оснащенням їх приладами, необхідними для постійного нагляду за ефективністю очищення; додержанням нормативів викидів забруднюючих речовин і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів та додержанням інших вимог законодавства у галузі охорони атмосферного повітря.
Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
8) Завдання щодо охорони атмосферного повітря і заходи для відвернення і усунення причин забруднення та інших шкідливих впливів на нього, а також для поліпшення стану атмосфери передбачаються в державних планах економічного і соціального розвитку.
Проекти планів щодо охорони атмосферного повітря, розроблювані міністерствами, державними комітетами і відомствами, підприємствами, установами і організаціями, погоджуються з органами, які здійснюють державний контроль за охороною атмосферного повітря, в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
ПЛАНУВАЛЬНІ ЗАХОДИ З ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Планувальні заходи в містобудуванні визначаються схемами районних планувань, генпланомміста, санітарними нормами і правилами. До них відносяться:
раціональне розташування сельбищної території по відношенню до промисловій зоні з урахуванням троянди вітрів, небезпечної швидкості вітру, мікроклімату даної місцевості, несприятливих метеорологічнихситуацій для розсіювання промислових викидів, рельєфу місцевості, температурної інверсії, освіти туманів, фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, перспективи розвитку районів міста;
озеленення міста;
організація СЗЗ дляоб'єктів, що є джерелами забруднення атмосферного повітря.
СЗЗ встановлюють безпосередньо від джерел забруднення до кордонів сельбищної території в залежності від кількості газо-і пилоподібних викидів, концентрації шкідливих речовин іречовин з неприємним запахом в атмосферному повітрі, рівня шуму, вібрації ультразвуку, інтенсивності електромагнітних випромінювань, з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов). У тих випадках, коли розрахунками непідтверджується розмір СЗЗ або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно зміна технології виробництва для зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.
Відповідно до санітарноїкласифікацією, для підприємств, виробництв і споруд IA класу розмір СЗЗ становить 3000 м, ІБ класу - 1000 м, II класу - 500 м, III класу - 300 м, IV класу - 100 м, V класу - 50 м. Для підприємств та об'єктів, які проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються,при необхідності та належному техніко-економічному та гігієнічному обгрунтуванні СЗЗ може бути збільшена, але не більше ніж в 3 рази, при: відсутності способів очищення викидів; неможливості зменшити надходження в атмосферне повітря хімічних речовин, обмежитивплив електромагнітного та іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів до меж, встановлених нормативами; розташуванні житлової забудови, оздоровчих та інших прирівняних до них об'єктів з підвітряного боку по відношенню до підприємств в зоніможливого забруднення атмосфериНа зовнішній межі СЗЗ, зверненої до житлової забудови, концентрація та рівень шкідливих речовин не повинні перевищувати їх гігієнічних нормативів (ГДК, ПДУ), накордоні курортно-рекреаційної зони - 08 від значення нормативу. В СЗЗ не допускається будувати житлові будинки з присадибними територіями, гуртожитки, готелі, будинки для приїжджих, дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, лікувально-профілактичні таоздоровчі заклади загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічні диспансери, спортивні комплекси, розбивати сади, парки, організовувати садівничі товариства, охоронні зони джерел водопостачання, водозабірні споруди іспоруди водопровідної розподільної мережі.
Заборонено розміщувати підприємства I і II класу на майданчиках з високим потенціалом забруднення атмосферного повітря, тривалим застоєм домішок при поєднанні слабких вітрівз температурними інверсіями в глибоких котлованах, в районах, де часто бувають тумани, смог.
Має значення і тип посадок. По характеру захисної дії посадки поділяють на ізолюючі і фільтруючі. Ізолюючими називаються посадки з щільною структурою, які утворюють на шляху забрудненого повітряного потоку механічну перешкоду і знижують вміст газо-і пароподібні домішок на 25-35%. Ці посадки шириною 22-25 м складаються з 8 рядів дерев і чагарників, розташованих на відстані 1 - 2 м один від іншого. Вони рекомендуються для СЗЗ підприємств з малотоксичними викидами. Фільтруючими називаються посадки, продуваються вітром і ажурні за структурою. Вони виконують роль механічного і біологічного фільтру на шляху проходження забрудненого повітря крізь зелений масив. Такі посадки є основними для СЗЗ. Вони займають 9 0% о всій території. Ширина ажурних смуг становить 26-32 м; 7-10 рядів дерев і чагарників висаджують на відстані 4-12 м один від іншого.
4. Якісні і кількісні зміни вод під впливом урбанізації
В результаті інтенсивного використання людством водних ресурсів в гід- росфері відбуваються значні кількісні та якісні зміни. Кількісні зміни поляга- ють в тому, що в певних районах змінюється кількість води, придатної для господарських потреб, водний баланс, режим річок тощо. Якісні зміни зумов- лені тим, що більшість річок і озер є не тільки джерелами водопостачання, але й басейнами, куди скидаються промислові, сільськогосподарські та госпо- дарсько-побутові стоки. Нині на Землі вже практично не залишилося великих річкових систем з гідрологічним режимом і хімічним складом води, не спо- твореними діяльністю людини.
Забруднюючі речовини у водні об’єкти надходять такими шляхами:
• зі стічними водами населених пунктів, промислових і сільськогоспо-
дарських підприємств;
• з дощовими і талими водами в результаті змиву з поверхні ґрунту по- бутового бруду, нафтопродуктів, добрив, отрутохімікатів та інших ре- човин;
• від водного транспорту і споруд на берегах;
• з атмосферними опадами, в яких містяться розчинені забруднення від викидів у атмосферу
11. Підфакельні спостереження – вимірювання концентрацій домішок під
проекцією факела викидів із труби промислового підприємства. Місце
розташування точок відбору проб змінюється в залежності від напрямку факела
(напрямку вітру). Радіус проведення спостережень – не менш 10-15 км. Для
перевезення апаратури, джерел живлення, радіостанції необхідна автомашина.
За робочу зміну на одній машині можна провести спостереження в 8-10 точках;
як правило, в 4-5 точках по 2 рази на день. Відбір проб виконують на відстанях
0,5; 1; 2; 3; 4; 6; 8; 10; 15 і 30 км. На 0,5 км – забруднення атмосфери від
низьких джерел, а на далеких – сумарне забруднення від низьких,
неорганізованих і високих джерел викидів.
Вимірювання концентрації забруднювальних речовин проводять у
центральних точках по осі факела та в точках ліворуч і праворуч по
перпендикуляру від осі. Відстань між точками залежить від ширини факела:
сектор розширюється від 50 до 300-400 м. При зміні напрямку вітру
спостереження переміщаються в зону впливу факела. За наявності перешкод
(водойми, відсутність доріг і т.д.) вибирають інші точки. Частіше варто
проводити спостереження на відстані 10-40 середніх висот труби від джерела
викиду, де існує велика імовірність появи максимуму концентрацій.
Спостереження за специфічними домішками: на кожній фіксованій відстані від
джерела викиду повинно бути не менше 50 вимірів кожної речовини.
Важливо правильно встановити напрям факела і вибрати точки відбору
проб. Напрям факела оцінюють візуально. Якщо димова хмара відсутня – за
напрямом вітру (за кулепілотними спостереженнями) на висоті викиду, за
запахом характерних забруднювальних речовин і за видимими факелами
прилеглих (найближчих) джерел забруднень.
Відбір проб здійснюється на висоті 1,5 – 3,5 м від поверхні землі за
методикою стаціонарного посту. Підфакельні спостереження виконують в ті ж
самі терміни вимірювань, що і на стаціонарних та маршрутних постах. Щоб
вивчити розподіл максимальних концентрацій у різні години доби виконують
додаткові вимірювання в інші терміни.
