ТЕМА № 2 Регулювання фінансового ринку.
Вид заняття - лекція
Цілі заняття:
Навчальна: вивчити методи регулювання банківської діяльності.
Розвиваюча: дізнатися про необхідність державного регулювання
фінансового ринку.
Виховна: мати уяву про правові основи регулювання банківського
кредитування.
Зміст заняття:
1. Необхідність державного регулювання фінансового ринку;
2. Методи регулювання банківської діяльності;
3. Регулювання валютного ринку;
4. Регулювання ринку цінних паперів;
5. Правові основи регулювання банківського кредитування (самостійна робота).
6. Правові аспекти регулювання ринку цінних паперів (самостійна робота)
Література
1. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг:Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 616с. (с. 546; с. 561)
Необхідність державного регулювання фінансового ринку
Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:
¨ Проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
¨ Захист інтересів споживачів фінансових послуг;
¨ Створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;
¨ Створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
¨ Забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;
¨ Додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
¨ Запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку;
¨ Контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;
¨ Сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:
· Ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
· Нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
· Нагляд за діяльністю фінансових установ;
· Застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
· Проведення інших заходів з державного регулювання фінансового ринку.
Державне регулювання фінансового ринку здійснюється:
1. Щодо ринку банківських послуг – Національним банком України;
2. Щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
3. Щодо інших ринків фінансових послуг – спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників фінансового ринку та отримують від них інформацію у межах повноважень.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Методи регулювання банківської діяльності
Банківське регулювання – одна з функцій Національного банку України, яка полягає у своренні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.
Банківський нагляд – система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.
Основним органом регулювання грошового обігу виступає банківська система. Методи регулювання визначають принцип побудови самої банківської системи.
Державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) Реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) Встановлення вимог та обмежань щодо діяльності банків;
3) Застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) Нагляд за діяльністю банків;
5) Надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
1) Встановлення обов’язкових економічних нормативів;
2) Визначення норм обов’язкових резервів для банків;
3) Встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
4) Визначення процентної політики;
5) Рефінансування банків;
6) Кореспондентських відносин;
7) Управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) Операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) Імпорту та експорту капіталу.
Метою банківського нагляду – є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банків щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
