Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці збитки проявляються рівночасно в моральному, соціальному, естетичному, натуральному, економічному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків. Оцінка моральних і соціальних збитків становить певні труднощі через відсутність відповідних методик.
Під економічними збитками від шкідливого впливу на навколишнє середовище відходів виробництва розуміють фактичні або можливі витрати на компенсацію цих утрат. Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення двох видів витрат: на попередження впливу на забруднення середовища та на попередження впливу забрудненого середовища на них. Витрати на відтворення забруднення здійснюються безпосередньо на підприємстві чи в іншому джерелі забруднення з метою зменшення шкідливих викидів. Це може бути будівництво очисних споруд, впровадження екологічно чистих технологій, попередня обробка палива (наприклад, видалення сірки) тощо. Ці витрати зменшують економічні збитки.
Витрати на компенсацію збитків разом із власне збитками і становлять економічні збитки. Ці дві форми збитків виступають одна щодо одної як своєрідна альтернатива.
Економічні збитки – величина комплексна. Найчастіше їх виражають сумою основних локальних збитків;
а) від погіршення здоров’я населення;
б) комунальному господарству;
в) сільському та лісовому господарству;
г) промисловості.
Сутність збитків від погіршення здоров’я населення полягає в недовиробництві національного прибутку через втрати робочого часу, додаткові витрати на медичне обслуговування, на виплату за листом непрацездатності і пенсій тощо. Збитки в комунальному господарстві можна розглядати як додаткові витрати на прибирання пилу, часте фарбування дерев’яних і металевих конструкцій, витрат на миючі засоби тощо. Збитки в сільському господарстві обумовлюються зниженням цінності посівних площ
на забруднених ділянках, причому це, по-перше, зниження врожайності сільськогосподарських культур, а по-друге – забруднення сільськогосподарської продукції. Урожайність зернових культур внаслідок забруднення зменшується на 20-25%, соняшнику – на 15-20, овочів – на 15-30%. У забруднених районах зростає захворюваність великої рогатої худоби: лейкозом у 2, туберкульозом в 1,5, маститами в 1,9 рази вище, ніж в екологічно чистих районах. Знижується продуктивність худоби: наприклад, у Донецькому регіоні надої молока на 13-14% нижчі, ніж в умовно чистих господарствах.
Забруднення сильно позначається на лісовому господарстві: відомо, що забрудненням пошкоджено в Німеччині 35% лісових масивів, в Австрії – 30%. Збитки, що їх завдає атмосферне забруднення виробничим фондам, криють у собі збитки на поточні капітальні ремонти основних виробничих фондів, збитки від передчасної утилізації обладнання, збитки від простоїв обладнання в ремонті тощо.
Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі економічних збитків від забруднення повітря перше місце посідає здоров’я населення (37,9%), друге – комунальне й побутове господарство (31,7%), третє – транспорт і промисловість (29,8%); сільське господарство на останньому місці (0,6%).
Оцінка негативного впливу на природу базується на двох основних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості - повну) оцінку завданого збитку, другий – попередні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, другий – на потенційні збитки внаслідок негативного впливу. Цей останній іноді називають можливим (або очікуваним). Робота над ліквідацією заздалегідь передбачених збитків прогнозує впровадження різного виду захисних заходів щодо недопущення збитків.
Оцінюючи збитки потрібно відрізняти:
1) видатки на запобігання забруднення (або інші негативні явища);
2) видатки на відшкодування збитків;
3) видатки на відновлення забрудненого середовища.
Видатки на попередження й запобігання забруднення реципієнтів (населення, об’єктів комунально-побутового господарства, сільськогосподарських, лісових угідь, води, повітря, елементів основних фондів промисловості, транспорту тощо) визначаються для кожного об’єкту окремими, властивими тільки їм, формулами та спеціально опрацьованими методами. При забруднені водоймищ їх визначають розміром видатків, необхідних для доведення води до такого стану, коли нею можна користуватися для технічних і комунально-побутових потреб.
При забрудненні повітря аналогічні витрати виникають на застосування системи очищення повітря, кондиціонерів та ін.
Для зменшення шумового забруднення враховують видатки на впровадження шумозахисних засобів, створення шумозахисних конструкцій.
Для попередження забруднення витрачаються кошти на збір, виділення й поховання відходів. Усі названі витрати знижують економічні збитки і не повинні належати до категорії збитків підприємств.
Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі економічних збитків від забруднення повітря перше місце посідає здоров’я населення (37,9%), друге – комунальне й побутове господарство (31,7%), третє – транспорт і промисловість (29,8%); сільське господарство на останньому місці (0,6%).
Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу. Збитки можуть бути несуттєвими, коли вони не перевищують порогу чутливості екологічної системи та її стійкості, а також суттєвими, коли згаданий поріг перевищується.
Економічні збитки розраховують у п’яти видах:
1) фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;
2) можливі, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно- теоретичний характер;
3) відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;
4) ліквідовані – та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;
5) потенційні – збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.
Загальний економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності виражається формулою:
 |
де і =1,2,3,…n – число видів діяльності, котрі призводять до збитків;
j = 1,2, 3, … m – число природних комплексів, на котрі впливає господарська діяльність;
Зij –збитки від і-го виду впливів на j-й природний комплекс;
Kj –коефіцієнт, що враховує стан природного комплексу.
Економічні збитки, завдані природному середовищу, можна розраховувати як суму видатків на відновлення Вв, відтворення Ввід, оздоровлення природних комплексів Во та відшкодування збитків потерпілим від шкідливого впливу господарської діяльності Вз:
Взаг = Вв +Ввід +Во +Вз
На розмір збитків від забруднення навколишнього середовища впливає кількість людей, котрі можуть постраждати від забруднення навколишнього середовища, види та інтенсивність впливу забруднень на природне середовище, опосередкований вплив забруднень на довкілля та людей; зворотність наслідків та можливість їх ліквідації; час появи наслідків забруднення, можливість реалізації профілактичних заходів з ліквідації шкідливого впливу забруднень.
Відшкодування збитків від забруднення середовища існування внаслідок перевищення підприємствами установлених нормативів шкідливих викидів вираховуються виходячи із рівня збитків в економічній системі та соціальній сфері (при забрудненні атмосфери повітря та водних джерел) в розмірі затрат держави на відновлення попередньої (існуючого до порушення законодавства) якості атмосферного повітря та водних джерел. В необхідних випадках враховуються також збитки реципієнтів в період до ліквідації допущеного забруднення, втрати рибного господарства та інших водоспоживачів та водокористувачів.
