а) промоушн;
б) фірмовий стиль;
в) пабліситі;
г) індекс популярності.
2. Активне сприяння та допомога реалізації проекту, товару − це:
а) промоушн;
б) фірмовий стиль;
в) пабліситі;
г) індекс популярності.
3. Брендинг − це:
а) розробка власного стилю, формування іміджу партії чи кандидата, що відрізняє і виділяє їх серед інших;
б) рекламний предмет, що притягає інтерес людей за рахунок його оригінальності, рухливості, динамічності;
в) коротка прес-конференція, на якій відповідальні особи виступають з інформацією про певну подію.
4. Слоган − це:
а) втілена у візуальному образі основна ідея організації;
б) вербальна, лаконічна форма основної ідеї організації, її девіз.
5. Пропаганда в умовах "інформаційного шуму" має бути:
а) жорсткою;
б) м’якою.
6. Пріоритет теми у порівняння з персоною відрізняє:
а) жорстку пропаганду;
б) м’яку пропаганду.
7. Використання знаменитості у пропаганді є засобом:
а) залучення уваги до кандидата;
б) відвернення уваги від кандидата;
в) і перше і друге;
г) не перше, ні друге.
8. Пропаганда − це:
а) професійна діяльність зі створення іміджу;
б) механізм вирішення різних завдань через зв’язки з громадськістю;
в) форма тиску політичних суб’єктів на електорат з метою отримання або ствердження своєї політичної вагомості.
9. Відмітьте ознаки пропагандистського тиску:
а) апелює до народу щодо існування політичної сили, здатної задовольнити інтереси всіх соціальних верств;
б) розповсюджує атмосферу страху;
в) виконує владну, розпорядницьку та керуючу функцію.
Література: 1, 2, 3, 7, 9, 10, 14.
5. Корпоративний імідж та його використання у зв’язках з громадськістю
Мета вивчення: з’ясувати сутність та складові іміджу підприємства, навчитися за допомогою PR-інструментів формувати та вдосконалювати імідж підприємства.
Імідж підприємств відіграє важливу роль у сучасному бізнесі. Факторами його формування є продукція, що виробляється (реалізується) підприємством, послуги, що надаються, гарантії сервіс, поведінка співробітників, реклама, послідовна цінова політика тощо. Стабільному комерційному успіху підприємства сприяє його позитивний імідж.
Позитивний імідж підвищує конкурентоспроможність підприємства на ринку за рахунок привернення уваги споживачів та партнерів, спрощення системи доступу до ресурсів — фінансових, людських, матеріальних та інформаційних (останнє є найактуальнішим моментом сьогодення, оскільки моніторинг зарубіжної преси свідчить, що одним з визначальних чинників, що негативно впливає на ведення бізнесу в Україні є відсутність повної інформації про реальну економічну ситуацію як на рівні окремих підприємств, так і на рівні держави). «Добра слава» підприємства підвищує його ринкову силу, оскільки протидія останньої на ринку з боку різних контактних груп в такому випадку зменшується.
Отже, імідж — цілеспрямовано сфокусований образ-уявлення підприємства, який забезпечує стабільність становища на ринку, вірність покупців та лояльність (прихильність) бізнесових кіл.
Імідж, як категорія, що характеризує підприємство, товар, окрему людину, носить ментальний характер і складається відповідно до особливостей культури кожного народу та залежить від звичаїв, традицій, уявлень, які склалися у суспільстві. Головне зрозуміти, що у кожному суспільстві панують свої стереотипи щодо категорії іміджу та існують базові загальнолюдські, загальноприйняті цінності з цього приводу. Але це позиція щодо внутрішньодержавного положення. Оскільки на європейському рівні розглядається реальне присвоєння нашій державі статусу країни з ринковою економікою (звичайно ж, при умові вдосконалення деяких моментів міжнародного іміджу України), потрібно формувати алгоритмічно-універсальну методику втілення того чи іншого іміджу на рівні підприємств, яка б позитивно впливала на ведення бізнесу на внутрішньому і зовнішньому ринках одночасно.
Імідж формується по-різному для різних кіл громадськості, оскільки бажана поведінка цих груп по відношенню до підприємства може різнитися. Іншими словами, одне й те саме підприємство може по-різному сприйматися споживачами, інвесторами, держструктурами, місцевою та міжнародною громадськістю. Таким чином можна зазначити, що підприємство має декілька іміджів. Синтез уявлень про підприємство, що притаманні різним суспільним колам, створює узагальнююче уявлення про нього, так званий корпоративний імідж.
Корпоративний імідж — це цілеспрямовано сформований образ підприємства, покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на громадськість, клієнтів, споживачів з метою своєї популяризації і реклами. Зазвичай виокремлюють поняття «внутрішньокорпоративний» та «зовнішньокорпоративний» імідж підприємства, тобто створення позитивної думки на двох рівнях - PR зовнішній та PR внутрішній.
Кожна складова корпоративного іміджу має свою сутність і зміст, формується і розвивається за участю всіх працівників і системи зв’язків з громадськістю (рис. 13).
Рис. 13. Основні складові корпоративного іміджу
Фірмовий стиль — це сукупність постійно відтворюваних відмінних від інших характеристик спілкування, поведінки, традицій, притаманних фірмі, які виявляють своєрідність її ринкової взаємодії.
Формування фірмового (корпоративного) стилю здійснюється на основі таких принципів: принцип маркетингу, дотримання норм і правил міжнародного етикету, корпоративної етики, що інтегрує в собі професійний обов’язок, гордість за місію фірми, благородство і гідність.
Фірмовий стиль — це передусім внутрішнє обличчя підприємства, якісні характеристики, що формуються в ньому. Однак водночас він є образом, за яким про підприємство судить соціальне оточення.
Інформаційний дизайн передбачає розробку знаків, в ідеалі — розробку повноцінної знакової системи графічних, зображувальних, словесних, звукових та інших символів, передусім це назва підприємства, абревіатура цієї назви, емблема, музичний символ, шрифти, кольори, бланки документів, конверти, візитки і т. ін.
Архітектурний дизайн — це зовнішній вигляд будинку (або під’їзду), розміщення будівель, їх планування. Тут важливо все: вигляд фасаду, під’їзду чи входу, оформлення й чистота входу та інші характеристики.
Оформлювальний дизайн включає добре продумане, логічно побудоване оформлення внутрішніх приміщень підприємства, робочих місць, приймальних. Ідеться не лише про інтер’єр, меблі, обладнання, оргтехніку, а й про таке розташування внутрішніх приміщень, щоб відвідувачі або нові працівники легко в них орієнтувалися. Тому доцільно використовувати систему розпізнавальних вказівників, табличок, за допомогою яких можна легко орієнтуватися в коридорах та приміщеннях підприємства.
Зовнішній вигляд працівників включає одяг, взуття, зачіску, макіяж, ювелірні прикраси і т. ін., але все це може мати різний ступінь нормативності — від уніформи, спецодягу до дрібних деталей одягу, таких як краватка, знак, бейдж тощо.
Інформаційний, архітектурний, оформлювальний дизайн та звичайний вигляд працівників можуть стати предметом цілісної розробки програми фірмового стилю, що потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів — дизайнерів.
Стиль управління відображає не лише культуру керівництва і підлеглих, а й певний ступінь зрілості колективу, в чому вирішальну роль відіграє особистість керівника, яка накладає неповторний відбиток на стиль і культуру управління, режим роботи, її ритм, розподіл завдань та контроль над їх виконанням.
Стиль ділових відносин — важливий елемент корпоративного іміджу, за яким відвідувачі, партнери, клієнти та інші роблять висновки про фірмовий стиль організації. Він має включати такі характеристики, як обов’язковість, особиста зацікавленість, відповідальність, точність, оперативність тощо. Вони свідчать про надійність підприємства і викликають довіру до нього та керівництва і фахівців.
Стиль поведінки визначає характер спілкування, а також вчинки окремих працівників підприємства. Для фірмового стилю важливі не лише манери працівників, а й способи розв’язання ними конфліктів, непорозумінь між собою та клієнтами, почуття гумору, культура мови, здатність зрозуміло висловлювати свої думки та наміри, а також неформальна поведінка в неробочий час, у ділових колах, компаніях тощо.
Особиста культура — це найповніше і водночас невловиме вираження фірмового стилю та корпоративного іміджу. Особиста культура керівника, фахівців, працівників підприємства визначається їхнім інтелектуальним рівнем, передусім рівнем і характером освіти, кваліфікації, особистим темпераментом і характером, елементами самовиховання, самоорганізованості і самодисципліни.
Відносини з державними закладами багато в чому визначають імідж підприємства від етапу його становлення до планування і виробництва продукції, організації руху товарів до їх кінцевої реалізації як усередині країни, так і за її межами.
Відносини з державними закладами, що передбачають оформлення акцизів, ліцензій, сертифікатів якості, підготовку документації, розмитнення, оподаткування, створення необхідного банку інформаційних даних про стан ринкової кон’юнктури та вирішення інших завдань.
Взаємодія і співпраця з державними закладами, їх характер та рівень визначають місце і роль підприємства не лише на ринку,
а й у суспільстві та державі, в міжнародних відносинах, тобто визначають важливі аспекти його іміджу.
Відносини підприємства із засобами масової інформації формуються на засадах ефективної взаємодії з ними, довіри, відкритості та взаємоповаги, тобто на основі синергетичної методології. Порушення або ігнорування будь-якого з названих принципів загрожує необ’єктивністю висвітлення в ЗМІ певних
якостей і можливостей підприємства, що негативно позначається на його іміджі.
Тому спеціалісти підприємства по зв’язкам з громадськістю мають бути компетентними у галузі журналістики, роботі редакцій, радіо, телебачення, газет і журналів. Вони повинні вміти підготовлювати матеріали на високому мовно-літературному та оформлювальному рівні.
Бізнес – імідж підприємства складається з уявлень бізнес – партнерів щодо підприємства як суб’єкта певної діяльності. В якості загальних детермінант бізнес – іміджу виступають: ділова репутація чи добросовісність (дотримання етичних норм бізнесу) у здійсненні підприємницької діяльності, надійність, лояльність до партнерів, інформаційна відкритість, а також ділова активність підприємства, індикаторами якої є об’єм продажу, відносна доля ринку, різноманітність товарів, гнучка цінова політика.
Для формування, підтримки й удосконалення корпоративного іміджу недоцільно і неможливо ігнорувати жодної складової. Слід пам’ятати і керуватися тим, що корпоративний імідж — це, з одного боку, передумова ефективних зв’язків з громадськістю, а з іншого — гарантія ефективного функціонування підприємства.
Проблемні питання:
1. Поняття та складові споживчого іміджу підприємства.
2. Соціальний імідж підприємства.
3. Методика формування корпоративного іміджу підприємства.
4. Складові особистого іміджу керівника (лідера) підприємства.
Практичне заняття
Об’єкт та предмет зв’язків з громадськістю як галузі наукового знання
План:
1. Проблеми підготовки спеціалістів з PR: минуле та сьогодення.
2. Поняття іміджу. Імідж організації, його основні ознаки, властивості та структура.
3. Основні напрями діяльності служб по зв’язкам з громадськістю щодо формування іміджу організації.
Практичні завдання та вправи:
1. Проведіть порівняльний аналіз PR-технології в готельно-ресторанному бізнесі та традиційної реклами, PR-технології в готельно-ресторанному бізнесі та пропаганди на основі запропонованих нижче критеріїв:
| Параметри порівняння | Традиційна реклама | Пропаганда | PR-технології в готельно-ресторанному бізнесі |
| Мета | |||
| Найбільш типові засоби | |||
| Завдання застосування | |||
| Об’єкт |
2. Відомо близько 500 дефініцій PR-технології, що існують у сучасній науці. Використовуючи рекомендовану літературу, проведіть аналіз різних підходів, що знайшли там місце. Виявіть, що в них спільного і в чому розбіжності? Як Ви думаєте, чому так неоднозначно трактується ця галузь знання?
3. Відомий фахівець по зв’язках з громадськістю Сем Блек визначає PR-технології як мистецтво та науку досягнення гармонії, що ґрунтується на правді та повній поінформованості. Як Ви думаєте, чи немає тут протиріччя: наука і мистецтво одночасно? Що ми маємо на увазі, коли говоримо про науковість знання? Що передбачає мистецтво?
4. Як відомо, імідж корпорації включає чотири основні компоненти. Проаналізуйте імідж відомої Вам організації на основі цих критеріїв. Оцініть кожну складову, чи рівноцінні вони.
| Імідж товару | Імідж управлінський та фінансовий | Імідж громадський | Імідж корпорації як працедавця |
5. Донорство — діяльність, що поважається у всьому світі. Запропонуйте декілька заходів щодо підвищення іміджу донорів в суспільстві, витративши для цього мінімум державних коштів.
6. Використовуючи методику Г. Левінсона, визначте міру співпадання або неспівпадання існуючого та очікуваного іміджу нашого університету в очах його студентів.
7. У кожної людини існують стереотипи. Студенти — не виняток. Зробіть спробу виявити позитивні та негативні стереотипи наших студентів. Як їх можна посилити або послабити?
Стереотипи студентів
| Типи стереотипів | Прийоми посилення | Прийоми послаблення |
| Позитивні: 1).... 2).... .... | ||
| Негативні: 1)... 2)... ... |
8. Проведіть порівняльний аналіз предметів різних соціальних наук (соціології, психології та соціальної психології, політології тощо) та предмета зв’язків з громадськістю як галузі наукового знання. Що спільного і в чому розбіжності?
9. Чому, на ваш погляд, Всесвітня асамблея асоціацій з PR-технології віднесла PR до соціальних наук? Прокоментуйте думку Сема Блека про те, що «PR-технології не відноситься до точних наук».
10. В Україні PR-технології ще не отримали статусу наукової галузі. З чим це, на Вашу думку, пов’язано? Що потрібно зробити для інституціоналізації зв’язків з громадськістю в нашій країні?
Питання для самостійного опрацювання:
1. Поняття іміджу. Імідж організації, його основні ознаки, властивості та структура.
2. Основні напрями діяльності служб зв’язків з громадськістю щодо формування іміджу організації.
Тематика рефератів:
1. Основні етапи формування іміджу організації.
2. Методика формування корпоративного іміджу підприємства.
3. Складові особистого іміджу керівника (лідера) підприємства.
Тести для самоперевірки знань
1. Батьком паблік рилешнз вважають:
а) Сема Блека;
б) Томаса Джеферсона;
в) Айві Лі;
г) Едуарда Бернайза.
2.Інтенсивність громадської думки — це:
а) її поширеність у суспільстві;
б) показник її сили;
в) тривалість її дії;
г) її соціальна належність.
3. Головний напрямок боротьби з чутками — це:
а) своєчасне поширення необхідної інформації;
б) звернення до суду;
в) спростування чуток;
г) роз’яснення психологічних механізмів виникнення чуток.
4. Зв’язки з громадськістю (PR-технології в готельно-ресторанному бізнесі) як самостійна сфера практично-прикладної діяльності почала розвиватися вперше в:
а) Іспанії;
б) США;
в) Франції;
г) Росії.
5. Стереотип — це:
а) терпимість до чужої думки;
б) стабільні знання;
в) спрощений образ певного об’єкта, що фіксує не завжди суттєві риси, явища;
г) форма соціально санкціонованої впорядкованої поведінки людей.
6. Про що йдеться:
«Це мислене уявлення про людину, товар чи інститут, що формується в масовій свідомості стихійно або цілеспрямовано»?
а) імідж;
б) стереотип;
в) престиж;
г) громадська думка.
7. Політична комунікація — це:
а) система виховання та освіти;
б) процес ототожнювання себе з іншим індивідом, групою, колективом;
в) якісна зміна соціальних об’єктів та процесів, яка пов’язана з перетвореннями в їх внутрішній будові;
г) потік повідомлень та інформації, який структурує політичний процес і надає йому значення.
8. Який соціальний інститут вперше почав використовувати
організаційні форми зв’язків з громадськістю?
а) PR-технології в готельно-ресторанному бізнесі;
б) ЗМІ;
в) церква;
г) освіта.
9. В якій країні світу вперше була узаконена лобістська діяльність (прийнятий спеціальний закон про лобіювання):
а) Франція;
б) Великобританія;
в) Японія;
г) США.
10. Лідери думок — це цільова аудиторія будь-якої компанії. Яку частку громадськості вони, як правило, складають?
а) 5 — 8%;
б)10 — 20%;
в) 30 — 40%;
г) близько половини кожної аудиторії.
Література: 2, 3, 5, 7, 8, 10, 13,14, 15.
6. Планування та організація проведення PR-кампанії
Мета вивчення: зрозуміти принципи побудови PR-служби у функціонуванні підприємства, а також особливості залучення посередників по зв’язкам з громадськістю. Дослідити специфіку стратегічного та оперативного планування PR-діяльності.
В Україні впливові консультативні РR-центри зосереджені в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Донецьку та інших містах. Багато вітчизняних фірм і компаній у своїй структурі мають функціональні підрозділи з PR, тобто зі зв’язків з громадськістю. Інші фірми та підприємства віддають перевагу послугам спеціалізованих консультативних агенцій, консалтингових центрів.
Нерідко в Україні функції служби зв’язків із громадськістю реалізуються вищим керівництвом фірми, компанії, державного закладу, менеджерами і тими, хто популяризує організацію, формує її імідж. На користь створення самостійного підрозділу — служби зі зв’язків із громадськістю — в структурі промислової компанії або торговельного підприємства свідчать такі аргументи:
· стороння консультативна організація не завжди володіє достатньо повною інформацією про політику і повсякденну діяльність підприємства-замовника;
· можливі перерви у процесі обслуговування підприємства, що пов’язані з великою плинністю кадрів;
· власні спеціалісти зі зв’язків із громадськістю більшість питань здатні вирішувати без втручання керівництва, самостійно;
· можливість налагодження безпосередніх зв’язків з пресою, телебаченням, державними закладами, певними колами чиновників;
· грамотне планування організації і налагодження зв’язків із громадськістю потребує створення підприємством власної PR-служби.
Служба (підрозділ) зі зв’язків із громадськістю має кілька напрямів своєї діяльності і в структурі управління будь-якої організації посідає важливе місце, взаємодіючи з іншими службами, забезпечує ефективне її функціонування та розвиток.
Таким чином, основними напрямами діяльності спеціалістів служби зв’язків з громадськістю є:
— дослідження громадської думки і своєчасне інформування керівництва про конкретні пропозиції стосовно корпоративної політики;
— консультування й підготовка найважливіших виступів перших осіб підприємства;
— планування організації і здійснення зв’язків з громадськістю (стратегічне і оперативне);
— підготовка і організація ділових зустрічей, від яких залежить становище підприємства в суспільстві, та участь у них;
— планування і організація рекламних кампаній, підготовка статей і виступів у ЗМІ, а також програм зі зв’язків із громадськістю;
— організація і проведення брифінгів, прес-конференцій у тісній співпраці з іншими службами підприємства;
— підготовка рекламних матеріалів та участь у рекламних кампаніях;
— підготовка матеріалів до публікації в ЗМІ.
Стратегічні та оперативні плани зв’язків з громадськістю завжди є невід’ємною частиною загальних планів і концепції розвитку підприємства, компанії, корпорації. Вони нерозривно пов’язані з маркетингом, забезпечують його й отримують цільове навантаження від нього (рис.14).
Рис. 14. Місце зв’язків з громадськістю в стратегічному
й оперативному плануванні розвитку підприємства
Планування зв’язків з громадськістю є двох основних видів:
1) довгостроковий план, який зазвичай охоплює період понад п’ять років і містить: основні цілі підприємства на перспективу; конкретні завдання, засоби і методи їх виконання; строки виконання і ресурси, а також загальну стратегію досягнення чітко визначених і поставлених цілей.
2) оперативний план зв’язків з громадськістю, що охоплює річний або коротший період і є сукупністю форм і методів впливу
на громадську думку та суспільні відносини з метою переконати і налаштувати цільові аудиторії на позитивне ставлення до діяльності підприємства, його цілей, що сприятиме досягненню комерційного (господарчого, виробничого) успіху.
Реалізація оперативного плану є реальною і необхідною передумовою досягнення стратегічної мети.
Стратегічні (довгострокові) та оперативні плани PR-діяльності у своїй структурі передбачають планово-розрахункові обґрунтування роботи зі зв’язків із громадськістю відповідно до показників комерційної (виробничої) діяльності підприємства.
Отже, основними складовими планування є такі: визначення цілей функціонування підприємства, планування обсягу реалізації товарів і послуг, маркетингові дослідження, планування процесу та програми паблік рилейшнз, план маркетингу та фінансовий план.
Оперативний план зв’язків з громадськістю — це системний документ, що інтегрує аналіз реальної ситуації, завдання та етапи їх реалізації, оцінку результатів.
Результатом оперативного планування є різноманітні програми зв’язків з громадськістю.
PR-програма формується на основі ретельного вивчення і дослідження громадської думки, потреб, інтересів, смаків, конструктивних побажань, а також виявлення закономірностей, тенденцій, вірогідних і гаданих випадковостей процесу функціонування та розвитку підприємства, компанії, корпорації чи будь-якої іншої організації.
PR-кампанія передбачає цільове використання комплексу засобів, рекламних матеріалів, форм і методів впливу на громадську думку з метою популяризації іміджу, підтримки репутації, створення пабліситі (популярності, публічності) підприємства та його керівників, особливо першої особи.
PR-кампанія відрізняється від рекламної кампанії тим, що забезпечує майбутній ринок, створює передумови для прийняття споживачем позитивного рішення на користь ідеї, товарів та послуг тієї чи іншої компанії, підприємства, корпорації. На відміну від товарної реклами, спрямованої на формування попиту на ринку, основна мета PR-кампанії — створити позитивну громадську думку, керувати нею.
Будь-яка PR-програма має бути детально розроблена, спланована, обґрунтована і безперервна до кінцевого досягнення цілей (рис. 15).
Рис.15. Алгоритм процесу розробки
програми зв’язків із громадськістю
Стратегія зв’язків з громадськістю має забезпечити формування необхідної, ефективної системи комунікацій підприємства для заняття й утримання своєї позиції на ринку в якнайширшому діапазоні, що сприяє досягненню поставлених цілей.
Проблемні питання:
1. Становлення і розвиток організаційних форм управління зв’язками з громадськістю.
2. Основні етапи PR-кампанії.
Практичне заняття
PR-технології як сфера професійної діяльності
План:
1. Мета та основні завдання системи зв’язків з громадськістю як сфери практично-прикладної діяльності.
2. Кампанія з PR та її складові.
3. Особливості інформаційних професій. Основні функції працівника PR-відділу.
4. Професійні та особистісні вимоги до працівника системи зв’язків з громадськістю.
Практичні завдання та вправи:
1. Використовуючи той чи інший підхід до трактування структури PR-програми, розробіть PR-програму певної організації чи установи та охарактеризуйте особливості кожного з етапів її реалізації/
2. Оцінка результатів виконання PR-програми надто складна справа. Проте керівництво установ, де створюються служби зв’язків з громадськістю, бажає мати документально доведене підтвердження ефективності дій своїх піарменів. Запропонуйте систему формальних показників, які б допомогли у вирішенні даної проблеми. Які методи слід застосувати в цьому випадку? Чи можна використати якийсь узагальнюючий показник ефективності реалізації PR-програми або доцільно обмежитися лише проміжними результатами?
3. На думку американських вчених, працівники системи зв’язків з громадськістю повинні бути добре обізнані щодо певних елементів організації, де вони працюють. Використовуючи їх, охарактеризуйте університет, в якому ви навчаєтесь (завод будівельних матеріалів, акціонерне товариство, обласну адміністрацію).
| Елементи певної організації (установи, підприємства) | Конкретна характеристика |
| Функції організації чи установи | |
| Організаційні компоненти виробництва | |
| Структура організації | |
| Ієрархічна будова управління штатами | |
| Процес прийняття рішень | |
| Регламенти та процедури, якими керується організація | |
| Зворотні зв’язки | |
| Механізми формальної та неформальної оцінки організації |
4. На думку фахівців з PR-технології в основі зв’язків з громадськістю знаходяться декілька елементарних операцій, властивих обробці інформації людиною.
В лівому стовпчику перераховані декілька таких операцій, в правому — конкретні приклади їх прояву. Знайдіть відповідні «пари». Запропонуйте свої власні приклади кожної з названих операцій.
| Операція | Її конкретні проявлення |
| Приєднання | Публікація фотознімка М. Тетчер, на якій вона зображена під час прогулянки з собакою на пляжі |
| Дистанціювання | Поява Президента України на екрані телевізора у колі науковців |
| Зміна відношення | Виступ прес-секретаря В.Януковича з роз’ясненнями: «Останні півроку я брав участь у всіх поїздках Президента і не пам’ятаю не то що дня, а навіть 2-3 годин нормального відпочинку. Президент завжди починає робочий день з 6 години ранку, а завершує далеко за північ» |
5. Фахівці вважають, що головне завдання позиціонування – зробити об’єкт зрозумілим та відомим для громадськості. Як Ви зпозиціонували б наш університет (фірму «Одяг», кафе, артиста шоу-бізнесу)? Запропонуйте певні гасла, які б більш правильно його (їх) зпозиціонували.
