Функціональні стани і працездатність

Функціональний стан – інтегральний комплекс різних характеристик, процесів, властивостей і якостей людини, які прямо або побічно обумовлюють виконання діяльності.

Особливе місце при вивченні функціональних станів займає проблема факторів, що визначають їх рівень і особливості. Науковці виділяють шість груп явищ, що регулюють функціональні стани

· Мотивація. Захопленість роботою, прагнення до успіху, престижне досягнення, зацікавленість у винагороді, почуття обов’язку, зобов’язання, допомога – наявність всіх цих мотивів може привести до надзвичайної зацікавленості у виконанні завдання, і навпаки, їх відсутність породжує формальне ставлення до справи.

· Зміст праці. У самому трудовому завданні закладені певні вимоги до специфіки і рівня функціонального стану. Певна трудова діяльність потребує певного темпу виконання завдань, автоматизації дій, відповідальності за результат, застосування фізичної сили, інтелекту і т. д.

· Величина сенсорного навантаження. Під сенсорним навантаженням розуміють як вплив сенсорного оточення, так і ті дії, які прямо пов’язані з виконуваною діяльністю. Величина сенсорного навантаження може змінюватися від сенсорного перенасичення, перевантаження до сенсорної депривації.

· Індивідуальн і особливост і суб ’ єкта. Наприклад, монотонна робота по-різному впливає на осіб з сильною і слабкою нервовою системою.

· Природн і регулятор и функціонального стану, до яких відносяться фармакологічні, електричні та інші впливи на організм.

На підставі зазначених критеріїв все безліч функціональних станів стосовно до трудової діяльності ділиться на два основні класи - припустимих і неприпустимих або, як їх ще називають, дозволених і заборонених.

Питання про віднесення того або іншого функціонального стану до певного класу спеціально розглядається в кожному окремому випадку. Так, помилково вважати стан втоми неприпустимим, хоча воно призводить до зниження ефективності діяльності і є очевидним наслідком виснаження психофізичних ресурсів. Неприпустимими є такі ступеня втоми, при яких ефективність діяльності переходить нижні межі заданої норми (оцінка за критерієм надійності) або з'являються симптоми накопичення втоми, що призводять до перевтоми (оцінка за критерієм ціни діяльності).

Інша класифікація функціональних станів будується на підставі критерію адекватності відповідної реакції людини вимогам виконуваної діяльності. Відповідно до цієї концепції, всі стани людини ділять на дві групи - стану адекватної мобілізації та стану динамічної неузгодженості.

Стану адекватної мобілізації характеризуються відповідністю ступеня напруги функціональних можливостей людини вимогам, що пред'являються конкретними умовами діяльності. Воно може порушуватися під впливом різних причин: тривалості діяльності, підвищеної інтенсивності навантаження, накопичення втоми і т. д. Тоді виникають стану динамічної неузгодженості. Тут зусилля перевищують необхідні для досягнення даного результату діяльності.

Працездатність – можливість індивіда виконувати певний обсяг роботи за певний відрізок часу на певному рівні ефективності та активного включення в трудовий процес.

Втома – це функціональний стан організму, що виявляється у тимчасовому зниженні працездатності, у змінах фізіологічних функцій людини, обгрунтованих почуттям втоми в результаті виконання інтенсивної або тривалої роботи.

У міру зростання втоми спостерігаються значні зміни в протіканні різних психічних процесів. Для цього стану характерні помітне зниження чутливості різних органів почуттів разом із зростанням інерційності цих процесів. Це проявляється у збільшенні абсолютних і диференціальних порогів чутливості, зниження критичної частоти злиття мигтіння, зростанні яскравості і тривалості послідовних образів. Нерідко при стомленні зменшується швидкість реагування - збільшується час простої сенсомоторної реакції і реакції вибору. Однак може спостерігатися і парадоксальне (на перший погляд) збільшення швидкості відповідей, супроводжуване зростанням кількості помилок.

Стомлення приводить до розпаду виконання складних рухових навичок. Найбільш вираженими і суттєвими ознаками втоми є порушення уваги - звужується обсяг уваги, страждають функції перемикання і розподілу уваги, тобто погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності.

З боку процесів, що забезпечують запам'ятовування і збереження інформації, стомлення перш за все приводить до ускладнень вилучення інформації, що зберігається в довготривалій пам'яті. Спостерігається також зниження показників короткочасної пам'яті, що пов'язано з погіршенням утримання інформації в системі короткочасного зберігання.

Найбільш часто втома розуміється як тимчасове зниження працездатності під впливом тривалого впливу навантаження. Розрізняють фізичну і розумову втоми, гостру і хронічну; розглядають також специфічні види втоми – м’язова, сенсорна, розумова і т. д.

При аналізі процесу трудової діяльності виділяються чотири стадії працездатності:

1) стадія впрацьованості

2) стадія оптимальної працездатності;

3) стадія стомлення;

4) стадія «кінцевого пориву».

За ними йде неузгодженість трудової діяльності. Відновлення оптимального рівня працездатності вимагає припинити викликала стомлення діяльність на такий період часу, який необхідний як для пасивного, так і активного відпочинку. У тих випадках, коли тривалість або повноцінність періодів відпочинку недостатні, відбувається накопичення, або кумуляція, стомлення.