Провадження у формі приватного обвинувачення

 

Кримінальне провадження у формі приватною обвинувачення - це провадження, початок і завершення якого залежить від волі потерпілого.

 

Провадження у формі приватного обвинувачення залежно від порядку його початку буває 2 різновидів:

 

1) приватне обвинувачення, яке виникає у зв'язку із поданням потерпілим заяви про вчинення щодо нього одного із кримінальних правопорушень, перелік яких регламентований у ст. 477 КПК, і здійснюється в порядку, визначеному гл. 36 КПК;

 

2) приватне обвинувачення, трансформоване із будь-якого публічного обвинувачення після відмови прокурора від підтримання обвинувачення і прийняття його на себе потерпілим. Початок цього різновиду приватного обвинувачення регламентований у ст. 340 КПК.

 

Особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення полягають у такому.

 

1. Провадження стосується певної категорії кримінальних правопорушень. У КПК порядок провадження у формі приватного обвинувачення визначений за 59 складами кримінальних правопорушень, переважна більшість з яких належить до числа злочинів невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12 КК).

 

Учасниками кримінально-правових конфліктів є члени сім'ї, близькі родичі, знайомі, товариші, співробітники, роботодавці тощо.

 

Кримінальний процесуальний закон передбачає 3 різновиди кримінальних правопорушень, за якими можливе провадження у формі приватного обвинувачення, залежно від того, ким вчинене правопорушення:

 

1) правопорушення, вчинені будь-якою особою, - умисне легке тілесне ушкодження, погроза вбивством без обтяжуючих обставин та інші, зазначені у ч. 1 ст. 477 КПК (всього 40 складів);

 

2) правопорушення, вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, - необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, хуліганство без обтяжуючих обставин та інші, визначені ч. 2 ст. 477 КПК (всього 11 складів);

 

3) правопорушення, вчинені особами, що перебувають у близьких родинних стосунках з потерпілим (чоловіком (дружиною), іншим близьким родичем чи членом сім'ї), або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, - крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою, та інші, перелік яких регламентований ч. 3 ст. 477 КПК (всього 8 складів).

 

 

У разі застосування публічного порядку кримінального провадження у зв'язку із вчиненням таких злочинів відносинам між учасниками конфлікту може бути завдана більша шкода, ніж та, що буде завдана загальносуспільним інтересам незверненням потерпілого до державних органів.

 

2. Кримінальне провадження може бути розпочато винятково на підставі заяви потерпілою. Самостійне виявлення слідчим, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, провадження за якими здійснюють у формі приватного обвинувачення, не є підставою для початку провадження. Винятків із цього правила не існує.

 

3. Потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

 

4. У кримінальному провадженні, що здійснюється у формі приватного обвинувачення, може бути укладено угоду про примирення.

 

5. Потерпілий, який прийняв обвинувачення на себе після відмови прокурора від обвинувачення, вправі відмовитися від приватною обвинувачення, що тягне закриття кримінального провадження. До відмови від обвинувачення прирівнюється повторне неприбуття потерпілого в судове засідання без поважних причин або без повідомлення суду про причини неприбуття.

 

6. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї.

 

Досудове розслідування, судовий розгляд та перегляд судових рішень і їх виконання у справах приватного обвинувачення процесуальними особливостями не відзначаються.