Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального стра­хування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втра­ту працездатності".

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового до­говору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або про­фесійним захворюванням, зберігаються місце робо­ти (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі не­можливості виконання потерпілим попередньої робо­ти проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних ре­комендацій.

Час перебування на інвалідності узв'язку з нещас­ним випадкомна виробництві або професійним за­хворюванням зараховується до стажу роботи для при­значення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Стаття 10.

Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких

підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'яза­них з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них гра­ничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких ре­чей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охо­рони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповноліт­ню дитину, регулюється законодавством.

Стаття 11.

Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпеч­ними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підійман­ня і переміщення речей, маса яких перевищує встанов­лені для них граничні норми, відповідно до переліку важ­ких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після по­переднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання непов­нолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, три­валість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Стаття 12.

Охорона праці інвалідів

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з ураху­ванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вжи­вати додаткових заходів безпеки праці, які відпові­дають специфічним особливостям цієї категорії пра­цівників.

У випадках, передбачених законодавством, робото­давець зобов'язаний організувати навчання, переква­ліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт унічний час можливе лише за їх згодою та за умови, щоце не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.