Тема 2.2. Правове регулювання природокористування й охорони навколишнього природного середовища

Мета. Ознайомитись з правовим законодавством, що регулює відносини суспільства і природи. Розглянути природоохоронні органи та їх структуру.

Виховна мета. Прививати правову культуру поведінки по відношенні до навколишнього середовища.

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський, А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

6. Конституція України.

7. Кодекси України:

2.1.Земельний.

2.2. Водний.

2.3. Про надра.

2.4. Лісовий.

Структура заняття.

1.Організаційна частина.

2.Актуалізація знань.

1Назвіть основні джерела антропогенного забруднення середовища.

2Які екологічні проблеми пов'язані з експлуатацією теплоенергетичних установок?

3Які є шляхи, спрямовані на зменшення негативного впливу на навколишнє середовище гідроенергетики?

3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

Основна частина.

План

1. Правова охорона навколишнього природного середовища.

2. Правове регулювання природокористування.

3. Види природоохоронних органів та їх структура.

Література; 1-9.

Питання 1. Правова охорона навколишнього природного середовища

Екологічне законодавство - це структура, що об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня і спрямованості

Ними можуть бути норми конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони різних природних об'єктів. Указане законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація породжує відносно сталі правові відносини.

Охорона навколишнього середовища здійснюється різними, у т.ч. й правовими, засобами. При цьому в правових формах захищаються переважно всі компоненти, які утворюють природне середовище.

Право природокористування - це процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів

Питання 2. Правове регулювання природокористування

Правову основу охорони природи становлять закони внутрішньодержавного та міжнародного значення. В них наводяться обов'язкові для всіх громадян вимоги, спрямовані на забезпечення нормальних умов функціонування екосистем біосфери та раціональне використання людиною природних ресурсів.

Виконання даних законів забезпечується різними методами:

від виховних і просвітніх — до штрафів;

від адміністративних та кримінальних - до покарань порушників.

Найважливішими принципами природокористування є його цільовий характер, плановість і тривалість, ліцензування, врахування надзвичайного значення у житті суспільства тощо.

Екологічне право - це порівняно молода, але дуже важлива галузь юриспруденції, що розвивається; покликана законодавчо забезпечити права людини на здорове середовище проживання та раціональне природокористування

Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі - Закон України про навколишнє природне середовище, затверджений Верховною Радою України 25.06.91

У даному акті викладено загальні положення, екологічні права, обов'язки громадян, функції рад народних депутатів, а також повноваження органів управління у сфері охорони природи, висвітлено питання спостереження, прогнозування, обліку та інформації в галузі охорони довкілля, питання екологічної експертизи, контролю й нагляду, регулювання, використання природних ресурсів, економічних механізмів забезпечення охорони природи.

Наведено також положення про заходи, пов'язані з екологічною безпекою, надзвичайними екологічними ситуаціями, про відповідальність за порушення природоохоронного законодавства та міжнародні відносини України у сфері охорони довкілля.

До важливих державних документів природоохоронного напряму належать:

Ø Земельний кодекс України (2001);

Ø Водний кодекс України (1995);

Ø Кодекс України про надра (1994);

Ø Закон України "Про екологічну експертизу" (1995);

Ø Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (1992);

Ø Лісовий кодекс України (1994);

Ø Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995).

Із 1990 по 1999 роки Верховною Радою України було ухвалено близько 20 природоохоронних законів, зміцнюється Державна екологічна інспекція, завершується створення екологічної прикордонної служби.

Законом в Україні нині сформовано одну з найрозвиненіших у Європі систему екологічного законодавства, визначено основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і піклування про екологічну безпеку, розроблено кілька проектів природоохоронних програм для найбільш неблагополучних районів.

В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами.

Державний контроль здійснюють:

· Місцеві ради та їх виконавчі органи;

· Мінприроди України та його органи на місцях;

· Державна екологічна інспекція;

· Державна служба охорони родючості ґрунтів;

· Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи;

· Головне управління державного геологічного контролю;

· Держгірпромнагляд та його органи на місцях;

· Держводгоспи України.

Контрольні запитання

Назвіть різновиди права природокористування.

1. Які законодавчі акти регулюють питання природокористування?

2. Охарактеризуйте систему екологічного контролю в Україні.

3. Дайте характеристику структури державного управління природоко-ристуванням в Україні.

Тема 2.3. Організація раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

Мета. Ознайомитися з принципами раціонального природокористування.

Виховна мета. Формувати відповідальне ставлення до природних ресурсів

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський, А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

Структура заняття.

1.Організаційна частина.

2.Актуалізація знань.

1.Назвіть різновиди права природокористування.

2.Які законодавчі акти регулюють питання природокористування?

3.Охарактеризуйте систему екологічного контролю в Україні.

4.Дайте характеристику структури державного управління природоко-ристуванням в Україні.

3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

Основна частина.

План

1. Наукові засади раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

2. Структура та функції економічного механізму регулювання природокористування.

3. Економічна оцінка екологічних збитків, заподіяних природо-користуванню.

Література: 1-9.

Питання 1. Наукові засади раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища

Основні завдання економіки природокористування:

Ø визначення збитків, заподіяних економіці держави, галузі, підприємству, району, окремому приватному господарству чи конкретній особі через нераціональне природокористування, порушення законів, норм або правил охорони природи;

Ø визначення розміру витрат, необхідних для ліквідації в найближчому й віддаленому майбутньому наслідків негативних техногенних впливів на довкілля;

Ø оцінка абсолютної та відносної ефективності витрат на охорону й відновлення природи, вибір оптимальних варіантів природоохоронної діяльності та використання природних ресурсів;

Ø розробка економічних методів керування природоохоронною роботою і способів стимулювання природоохоронної діяльності та екологізації виробництва.

Необхідно, щоб економіка природокористування поступово переходила в економіку природо зберігання

Питання 2 Структура та функції економічного механізму регулювання природокористування

Економічний механізм природокористування і охорона навколишнього середовища — це система організаційних економічних заходів органів державного управління, місцевого самоврядування і природокористувачів з приводу використання, відтворення, обліку й охорони природних ресурсів

Мета економічного механізму природокористування - узгодження економічних та екологічних інтересів суспільного виробництва (державних, регіональних, локальних, територіальних, відомчих, між підприємницьких).

Кінцева мета - досягнення економічного благоустрою в господарській діяльності в поєднанні з екологічною безпекою.

Економічний механізм природокористування включає низку елементів:

1. облік природних ресурсів і контроль раціонального їх використання;

2. планування;

3. регулювання;

4. економічне стимулювання;

5. економічна відповідальність.

1. Облік ресурсів - здійснюється шляхом складання кадастрів за видами природних ресурсів.

Кадастр - це система кількісних, організаційних, якісних, економічних та екологічних показників природних ресурсів.

Дані кадастрів лежать в основі планування використання природних ресурсів, їх економічної оцінки, ціноутворення, визначення збитків, що наносяться середовищу, системи заходів щодо їх відтворення. Складаються земельний, водний, лісовий і т.д. кадастри, розміщення корисних копалин.

2. Планування - розробка заходів із природокористування та охорони навколишнього середовища і розподілу об'єму їх виконання за етапами щодо часових і територіальних інтервалів.

3. Регулювання - нормування, підтримання постійності, стабільності в природокористуванні, що забезпечує виконання державних природоохоронних програм, політику в оподаткуванні, фінансуванні; кредитування, формування бюджету.

Регулювання здійснюється органами державного управління екології та природних ресурсів шляхом встановлення для природокористувачів економічних регуляторів.

4. Економічне стимулювання - забезпечення зацікавленості, вигідності для підприємства та його працівників у природоохоронній діяльності. При цьому передбачається застосування не лише заохочення, а й покарання.

5. Економічна відповідальність - елемент госпрозрахунку юридичних осіб із ознакою самостійності в господарсько-оперативних відносинах.

6. Економічна відповідальність (не матеріальна) - характерна для юридичних осіб і виявляється у двох видах відповідальності - адміністративна та громадсько-правова.

Нові ланки управління природокористуванням:

Ø екологічна паспортизація;

Ø екологічна сертифікація;

Ø екологічний аудит.

Екологічний паспорт підприємства – природо користувача дає можливість використовувати наявну в ньому інформацію при приватизації об'єктів, екологічному страхуванні, сертифікації виробництва та продукції підприємства, ліцензуванні, екологічному аудиті.

Екологічна сертифікація - посвідчення ступеня відповідності екологічним вимогам обладнання, технологій та продукції (форма контролю).

Екологічний аудит - аналіз та визначення економічних наслідків екологічних затрат (економічний аналіз діяльності підприємств, що здійснюють природоохоронні заходи та їх економічна ефективність).

Питання 3. Економічна оцінка екологічних збитків, заподіяних природокористуванню

Під поняттям "збитки" розуміють фактичні або можливі витрати, що виникають у результаті певних явищ, негативних змін у природному середовищі, внаслідок антропогенного впливу

Екологічні збитки - це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення)

Їх обчислюють за сумою різних витрат суспільства, пов'язаних зі змінами довкілля й поверненням його до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров'я людей.

Природоохоронні затрати являють собою суспільно необхідні витрати на підтримку якісного середовища існування, здійснення будь-яких форм і видів господарської діяльності на загальну підтримку природно-ресурсного потенціалу, включаючи збереження екологічної рівноваги на всіх рівнях (від локального до глобального)

У практиці економічного аналізу розрізняють дві категорії затрат природоохоронного значення:

- поточні – на утримання і обслуговування фондів природоохоронного значення, на оплату сторонніх послуг із охорони навколишнього середовища;

- капітальні – державні капітальні вкладення на будівництво об’єктів та споруд з охорони.

Контрольні запитання

1. Назвіть принципи раціонального природокористування.

2. Перелічіть основні завдання економіки природокористування.

3. Що являє собою економічний механізм природокористування і охорони навколишнього середовища?

4. Які елементи включає в себе економічний механізм природокористування?

5. Дайте визначення поняття “екологічні збитки”.

6. Перелічіть складові природоохоронних затрат.

Розділ 3. Екологічні аспекти товарів народного споживання

Тема 3.1. Екологічні проблеми ринку товарів та послуг

Мета. Засвоїти знання про екологічні проблеми ринку товарів та послуг.

Виховна мета. Сприяти формуванню знань екологічних аспектів товарів народного споживання.

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський, А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

Структура заняття.

1.Організаційна частина.

2.Актуалізація знань.

1. Назвіть принципи раціонального природокористування.

2. Перелічіть основні завдання економіки природокористування.

3. Що являє собою економічний механізм природокористування і охорони навколишнього середовища?

4. Які елементи включає в себе економічний механізм природокористування?

3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

Основна частина.

План

1. Вплив антропогенних факторів на сировину, товари.

2. Система забезпечення якості товарів.

3. Законодавча база щодо захисту прав споживачів.

Література: 1-9.

Питання 1. Вплив антропогенних факторів на сировину, товари

Майже до XVII століття людина не завдавала природі великої шкоди. Люди використовували для своїх потреб натуральну сировину: деревину, бавовну, різні жири та природні барвники, глину тощо.

Відходи, що при цьому утворювалися, залучалися силами природи у кругообіг речовини, відбувалося їх природне самоочищення, окиснення та відновлюючі реакції, розклад речовин, активна діяльність мікроорганізмів, розчинення, розливання, засвоєння елементів рослинами.

Із розвитком хімії, металургії, енергетики й машинобудування, з виникненням сотень нових синтетичних та мінеральних речовин і величезним їх накопиченням ситуація докорінно змінилася.

Відходи від синтетичних пральних порошків, нафтопродуктів, важкі метшш, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тонн у ґрунтах, водоймах і підземних водах.

Нагромадження засобів хімізації у ґрунті, ґрунтових водах призвело до надмірного вмісту їх у продукції рослинництва, а через корми - і в продуктах тваринного походження.

Уже став звичним "металевий" напівштучний вигляд з надмірним вмістом хімікатів в яблуках, картоплі, гігантських столових буряках тощо. Розрізавши їх, навіть неозброєним оком можна побачити зони локалізації деструктованої тканини, перенасиченої хімікатами. Вони є сприятливим середовищем для розвитку гнильної мікрофлори. Отже, така продукція погано зберігається. Втрати її інколи становлять ЗО - 35 % і більше.

Наслідком розвитку прикладної науки як напряму науково-технічного процесу було створення штучних кормів (білково-вітамінних концентратів

(БВК), білково-вітамінних добавок. До них входять: свинець, кадмій, миш'як, сильні канцерогени.

Комбікорми з БВК знижують продуктивність, зменшують міцність шкаралупи яєць птиці.

Різні сучасні домішки до продуктів харчування, пакувальні матеріали, процеси сушіння, в'ялення, копчення продуктів є важливими. Більшість вищезгаданих речовин є канцерогенними і впливають на генетичний апарат людей.

Безпека (нешкідливість) продукту - це відсутність у ньому шкідливих для організму людини речовин.

Продукти харчування, в яких відсутні шкідливі речовини, називаються екологічно чистими.

Продукти, які містять незначну кількість шкідливих речовин, вважаються нешкідливими.

Питання 2. Система забезпечення якості товарів

Якість продукції - це сукупність характеристик товару, які визначають ступінь його здатності задовольняти встановлені та передбачені потреби

Якість продовольчих товарів визначається на основі дослідження складу, фізико-хімічних та структурно-механічних властивостей із використанням сучасних методів фізичного, фізико-хімічного та біологічного аналізу.

Основні фактори, що визначають якість товарів:

Ø якість нормативно-технічної документації;

Ø якість сировини;

Ø якість технології виробництва та обладнання;

Ø якість зберігання;

Ø якість транспортування;

Ø якість реалізації;

Ø якість використання.

Для визначення величини показника якості в практиці різних галузей господарства, що створюють товари, використовують різноманітні методи дослідження.

Усі методи, за способом отримання інформації про той чи інший показник якості, можна поділити на дві групи:

Ø методи з використанням об'єктивних способів вимірювання (вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий);

Ø методи з використанням евристичних способів оцінки (органолептичний, експертний, соціологічний).

Державні органи, що забезпечують розробку, затвердження і впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів

· Кабінет Міністрів України.

· Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

· Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Санітарна служба).

· Державна служба ветеринарної медицини України (Ветеринарна служба),

· Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

· Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання
та споживчої політики.

Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус

Основні завдання Національної комісії:

Ø аналіз міжнародного та вітчизняного законодавства і розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів;

Ø гармонізація вітчизняного законодавства з міжнародним у зазначеній сфері;

Ø сприяння впровадженню нових технологій, міжнародних стандартів, вітчизняних технічних регламентів і міжнародних санітарних заходів у сфері виробництва харчових продуктів та нових методів їх дослідження.

Національна комісія:

Ø уніфікує науково-методичні підходи до розроблення санітарних заходів та технічних регламентів, аналізу ризиків, які можуть створити харчові продукти для здоров'я людини, та визначення обов'язкових параметрів безпечності, а також розроблення методів та визначення процедури забезпечення безпечності харчових продуктів у процесі їх виробництва та обігу;

Ø розробляє санітарні заходи;

Ø визначає процедуру та критерії уповноваження лабораторій, зокрема
арбітражних, для проведення діагностичних досліджень з метою здійснення
державного контролю і державного нагляду за безпечністю та якістю харчових продуктів;

Ø визначає рівні вмісту в харчових продуктах забруднюючих речовин,
харчових домішок тощо.

Питання 3. Законодавча база щодо захисту прав споживачів

Контрольні запитання

1. Якими Законами України забезпечується якість і безпека товарів?

2. Назвіть державні органи, що відповідають за забезпечення якості товарів.

3. Перелічіть основні завдання Національної комісії України з Кодексу Аліментаріус.

4. Охарактеризуйте види контролю якості продукції.

5. У чому полягає зміст поняття "безпека продукції"?

Тема 3.2. Екологічні аспекти безпеки харчових продуктів

Мета. Розширити знання в сфері безпечності харчових продуктів. Формувати правильний підхід до визначення безпечності харчових продуктів.

Виховна мета. Формувати відповідальне ставленнядо безпечності харчових продуктів.

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський, А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

Структура заняття.

1. Організаційна частина.

2. Актуалізація знань.

1. Якими Законами України забезпечується якість і безпека товарів?

2. Назвіть державні органи, що відповідають за забезпечення якості товарів.

3. Перелічіть основні завдання Національної комісії України з Кодексу Аліментаріус.

4. Охарактеризуйте види контролю якості продукції.

3. Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

Основна частина.

План

1. Поняття безпечності (нешкідливості) харчових продуктів.

2. Азотовмісні шкідливі речовини в харчових продуктах.

3. Забруднення харчових продуктів і сировини пестицидами і важкими металами.

Література: 1-9.

Питання 1. Поняття безпечності (нешкідливості) харчових продуктів

Безпека продукції - це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення й утилізації продукції

Безпечний харчовий продукт - це харчовий продукт, що не створює шкідливого впливу на здоров'я людини

Нешкідливість продовольчого товару - це споживна властивість товару, що характеризує відсутність у ньому шкідливих для людського організму речовин, які можуть спричинити отруєння

Харчові добавки - це природні або синтетичні речовини, які спеціально вводяться у харчовий продукт для надання йому бажаних властивостей

До харчових добавок (Food additives) Комісією ФАО/ВООЗ згідно з Кодексом Аліментаріус, що об'єднує 120 країн світу, відносять "... будь-які речовини, які не використовуються як їжа в нормальних умовах і не застосовуються як типові інгредієнти їжі, незалежно від їх харчової цінності, спеціально додані з технологічною метою, у т.ч. для покращання органолептичних властивостей, під час виробництва, обробки, пакування, транспортування або зберігання харчових продуктів...".

Харчова добавка вважається безпечною, якщо відсутня гостра або І хронічна токсичність, канцерогенні, мутагенні, тератогенні властивості

Класифікація харчових добавок

Е100-Е182	Барвники	Підсилюють чи відновлюють колір продукту
Е200-Е299	Консерванти	Підвищують строк зберігання продуктів, захищають їх від мікробів, грибків, бактеріофагів, а також хімічно стерилізують добавки при дозріванні вин, дезінфектанти
Е300-Е399	Антиокислювачі	Захищають від окиснення, наприклад, від згіркнення жирів і зміни кольору
Е400-Е499	Стабілізатори	Зберігають задану консистенцію. Згущувачі. Підвищують в'язкість
Е500-Е599	Емульгатори	Створюють однорідну суміш продуктів, що не змішуються, наприклад, води й олії
Е600-Е699	Підсилювачі смаку й аромату
Е700-Е799	Запасні індекси
Е800-Е999	Піногасники (антифламінги)	Перешкоджають ціноутворенню і злежуванню сипучих продуктів
Е1000-Е1099	Глазуруючі агенти, підсолоджувачі
Е1100-Е1105	Ферменти	Біологічні каталізатори для харчової промисловості
Е1400-Е1450	Модифіковані крохмалі	Створюють необхідну консистенцію
Е15Ю-Е1520	Розчинники

Харчові добавки природного походження

· E330 - лимонна кислота (цитрусові);

· E160a - каротин (томати);

· Е101 - рибофлавін (вітамін В2);

· Е400 - альгінат натрію (морські водорості).

Харчові добавки, заборонені в Україні
Е121	Барвник цитрусовий червоний 2
Е123	Червоний амарант
Е240	Консервант-формальдегід

Небезпечні харчові добавки
Ті, що призводять до утворення злоякісних пухлин	Е103, Е105, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е210, Е211, Е213 - 217, Е240, Е447
Ті, що викликають захворювання шлунково-кишкового тракту	Е221 - 226, Е320 - 322, Е338 - 341, Е407, Е450, Е461 -466
Алергени	Е230 - 232, Е239, Е311 - 313
Ті. що спричиняють хвороби печінки й нирок	Е171-173, Е320-322

Питання 2. Азотовмісні шкідливі речовини в харчових продуктах

Найпоширенішими мінеральними добривами є азотні. Внаслідок їх внесень, у ґрунтах накопичуються нітрати (солі азотної кислоти NaNO₃).

Основні фактори, що впливають на накопичення нітратів у продуктах рослинництва:

ü надмірна кількість азотних добрив, порушення технології внесення їх та незбалансованість за основними макро- і мікроелементами;

ü тип ґрунтів;

ü коливання температур;

ü висока вологість ґрунтів і повітря;

ü низька освітленість;

ü біологічні особливості культур і сортів;

ü технологія виробництва (загущеність посівів, засміченість, шкідники, хвороби тощо);

ü строки збирання врожаю.

Різні рослини мають неоднакову здатність до накопичення нітратів.

Найбільше їх акумулюють:

v кріп, салат, петрушка;

v буряк;

v капуста та морква;

v картопля.

Концентруються нітрати в рослинах також по-різному:

ü у капусті їх найбільше в центральній, кореневій частиш та верхніх
листках;

ü в огірках, патисонах - у шкірці;

ü у картоплі - всередині;

ü у моркві, буряках - в нижній частині плоду;

ü зелені боби квасолі й зелений солодкий перець накопичують нітрати більше, ніж жовті плоди;

ü у ранніх овочах знаходиться більше нітратів, ніж у пізніх.

Вплив нітратів на здоров'я людини:

Нітрати накопичуються не лише у воді й ґрунті, а й у рослинах, овочах та фруктах, негативно впливаючи на здоров'я людини.

Нітрати у високих концентраціях діють на засвоєння вітаміну А, порушують діяльність щитовидної залози, серця, центральної нервової системи.

Нітрати малотоксичні, але в шлунково-кишковому тракті вони під дією мікрофлори відновлюються до нітритів (солей азотистої кислоти NaNO₂), які набагато токсичніші (діють на гемоглобін крові), особливо для людей похилого віку та дітей, які страждають серцево-судинними хворобами.

Ще більш загрозливими для організму людини є нітрозоаміни - це сполуки нітратів і нітритів з амінокислотами, які утворюються у шлунку людини, а також є в повітрі та продуктах харчування. Нітрозоаміни спричиняють злоякісні пухлини органів і захворювання печінки.

Вміст нітратів в овочах можна зменшити:

· якщо очищену картоплю тримати певний час у воді;

· якщо порізані овочі відварити (у відвар переходить 50 % і більше (капусти - 70 %) початкової кількості нітратів);

· якщо не вживати корені й шкірку овочів;

· солінням, маринуванням, квашенням овочів (вміст нітратів зменшується вдвічі).

Питання 3. Забруднення харчових продуктів і сировини пестицидами і важкими металами.

Пестициди - це хімічні речовини, які використовуються як засоби захисту рослин і тварин від шкідливих організмів (у перекладі з латині pestis -"зараза" і сcuedere- "вбивати").

Пестициди широко використовують у сільському господарстві для зменшення втрат урожаю та підвищення якості продукції.

В Україні дозволено використовувати близько 300 видів пестицидів.

Залежно від ступеня небезпечності для людей і тварин пестициди поділяють на:

ü високотоксичні - 50 - 200 мг/кг;

ü середньотоксичні - 200 - 1000 мг/кг;

ü малотоксичні - понад 1000 мг/кг.

За стійкістю пестициди поділяються на:

Ø дуже стійкі - час розпаду на нетоксичні компоненти - більше ніж 2 роки;

Ø стійкі - 0,5 - 2 роки;

Ø помірно стійкі -1-6 місяців;

Ø малостійкі - до 1 місяця.

Харчові продукти забруднюються токсичними важкими металами:

§ через газоподібні, рідкі, тверді викиди;

§ через відходи промислових підприємств, електростанцій, транспорту;

§ через комунальні побутові відходи, стічні води;

§ через засоби захисту рослин від шкідливих організмів.

Важкі метали через ґрунт, повітря, воду потрапляють у рослини, які використовуються як продовольча сировина та продукти харчування.

У концентраціях, вищих від гранично допустимих, важкі метали стають шкідливими.

Налічується близько 20 токсичних важких металів, але вони неоднаковою мірою токсичні.

Вміст деяких важких металів неоднаковий у плодах різного розміру. Так, у дрібних плодах моркви, буряків, кабачків, гарбузів міститься більше свинцю та менше міді, миш'яку, цинку.

За вмістом важких металів суттєво різняться покривні тканини та м'якоть овочів. Так, у покривних тканинах моркви міститься важких металів більше, ніж в м'якоті на 15,8 %, буряків - на 53,8 %, цинку, відповідно, на 15,0 і 59,2.

У насінні томатів нікелю, свинцю, олова, хрому, титану, міді, цинку, вісмуту, молібдену акумулюється в десятки разів більше, ніж у м'якоті. У соці гарбузів - у десять разів більше міді.

Заходи щодо зменшення вмісту важких металів у харчових продуктах і продовольчій сировині:

Ø забезпечити екологічно чистий цикл виробництва сільськогосподарської продукції, сировини і продовольчих товарів;

Ø запобігти надходженню недоброякісних і шкідливих товарів іноземного виробництва на національний ринок;

Ø розпочати рішучу боротьбу з нелегальними виробниками продовольчих товарів.

Контрольні запитання

1. Які речовини відносять до харчових добавок?

2. У чому полягає небезпечність харчових добавок?

3. Які фактори впливають на накопичення нітратів?

4. Як нітрати концентруються в рослинах?

5. Охарактеризуйте вплив нітратів на здоров'я людини.

6. Що означає поняття "пестициди"?

7. На які групи поділяються пестициди?

8. Охарактеризуйте класи небезпечності важких металів.

Розділ 4. Сучасні екологічні проблеми

Тема 4.1, Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Мета. Ознайомитися з принципами організації міжнародного співробітництва у сфері охорони природного середовища.

Виховна мета. Сприяти формуванню знань про міжнародне співробітництво, досягти усвідомлення про роль природоохоронних організацій.

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський, А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

Структура заняття.

1.Організаційна частина.

2.Актуалізація знань.

1. Які речовини відносять до харчових добавок?

2. У чому полягає небезпечність харчових добавок?

3. Які фактори впливають на накопичення нітратів?

4. Як нітрати концентруються в рослинах?

5. Охарактеризуйте вплив нітратів на здоров'я людини.

6. Що означає поняття "пестициди"?

3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

Основна частина.

План

1. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля.

2. Участь України в міжнародному співробітництві.

3. Основні принципи мі;народної екологічної співпраці.

Література: 1-9.

Питання 1. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля

Міжурядові екологічні організації:

Ø Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй (ООН):

· ЮНЕП - Програма ООН із навколишнього середовища (здійснюється з 1972 р. і є основним допоміжним органом ООН).

· ЮНЕСКО - ООН з питань освіти, науки і культури (існує з 1946 р., найбільш відомим напрямом діяльності якої є наукова програма "Людина і біосфера").

· ФАО - Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (утворена в 1945 р., займається питаннями продовольчих ресурсів і розвитку сільського господарства з метою покращання умов життя народів світу).

· ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я (створена в 1946 р.5 головною її метою є турбота про здоров'я людей, що безпосередньо пов'язано з охороною навколишнього середовища).

· ВМО - Всесвітня метеорологічна організація (заснована у 1951 р., її природоохоронні функції пов'язані з глобальним моніторингом навколишнього середовища).

· МОП - Міжнародна організація праці (створена у 1919 р. при Лізі Націй з метою вироблення безпечних умов праці та зниження забруднення біосфери).

· МАГАТЕ - Міжнародне агентство з атомної енергії (засноване в 1957 р., здійснює свою діяльність за договором із ООН, але не є її спеціалізованою установою).

Ø Міжнародні регіональні організації, що здійснюють природоохоронну діяльність не під егідою ООН:

· Євроатом;

· Європейська рада;

· Європейське економічне співтовариство;

· Організація економічного співробітництва і розвитку;

· Азіатсько-Африканський юридичний консультативний комітет;

· Гельсінський комітет з охорони Балтійського моря (Гелком) тощо.

Неурядові міжнародні екологічні організації:

· Міжнародний союз з охорони природи (МСОП) - створений у 1948 р„ сприяє реалізації Вашингтонської конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори (ініціатор ведення Червоних книг).

· Всесвітній фонд охорони дикої природи - найчисельніша приватна організація, створена в 1961 р., об'єднує 27 національних відділень у всьому світі (близько 5 млн. індивідуальних членів), надає фінансову підтримку природоохоронним заходам.

· Міжнародна Юридична організація (МЮО) - створена у 1968 р., приділяє велику увагу розробленню правових питань охорони навколишнього середовища.

· Римський клуб (РК) - виник у 1968 р., організовує широкомасштабні дослідження з великого кола питань, вивчає перспективи розвитку біосфери і проводить пропаганду ідеї необхідності гармонізації відносин Людини і Природи.

· Міжнародний екологічний суд (МЕС) - заснований у 1994 р., до його складу входять 29 юристів-екологів із 24 країн світу.

· "Грінпіс" (Greenpeace- "Зелений світ") - створена в Канаді в 1971 р, незалежна міжнародна громадська організація ставить своєю метою запобігання деградації навколишнього середовища, має відділення у 32 країнах світу.

Питання 2, Участь України в міжнародному співробітництві

Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів.

Так, відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 26.11.93, видано Указ Президента України "Про біосферні заповідники", яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" до міжнародної мережі біосферних заповідників.

Станом на листопад 1993 року таких заповідників було три:

Асканія Нова (Херсонська обл.);

Чорноморський (Херсонська обл., Миколаївська обл.);

Карпатський (Закарпатська обл.).

Україна як член ООН є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха.

Україна є членом провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблем охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки.

Українські вчені підтримують ділові стосунки зі своїми колегами з Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Болгарії та інших країн. Спільними силами ведуться дослідження екосистем Карпат, Полісся, Чорного моря, розробляються заходи щодо збереження рекреаційних ресурсів, рідкісної флори і фауни.

Пріоритетними напрямами участі України в міжнародному співробітництві є:

· входження України в світовий правовий екологічний простір;

· втілення сучасної, гармонізованої з міжнародною природоохоронної політики та системи стандартів і нормативів;

· отримання технічної допомоги в галузі охорони навколишнього середовища, ядерної та радіаційної безпеки та раціонального використання природних ресурсів;

· вирішення проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС;

· упровадження економічних інструментів природокористування;

· навчання персоналу, отримання інформації, баз даних та програмних продуктів у галузі охорони навколишнього середовища.

Україна активно розвиває міжнародне співробітництво з питань екології, торгівлі та розвитку як на двосторонньому, так і багатосторонньому рівні.

Завдання, які вирішує Україна на сучасному етапі:

а) розроблення національної політики та створення відповідних інституційних структур забезпечення стабільного розвитку національної економіки, зорієнтованих на активний розвиток зовнішньої торгівлі;

б) здійснення антимонопольної політики;

в) забезпечення залучення в Україну новітніх технологій;

г) здійснення ефективної інвестиційної політики;

д) створення дієвих механізмів вирішення проблем на шляху до лібералізації торгівлі та запобігання фінансових криз;

е) упровадження програм управління зовнішньою заборгованістю тощо.

Питання 3. Основні принципи міжнародної екологічної співпраці

Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм та проектів.

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньополітичній діяльності України, воно здійснюється відповідно до пріоритетних напрямів, які забезпечують входження України в світовий правовий екологічний простір, втілення сучасної та гармонізованої з міжнародною науково-технічної політики та системи стандартів і нормативів, отримання технічної допомоги в галузі охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки та раціонального використання природних ресурсів, вирішення проблем, пов'язаних із закриттям ЧАЕС, упровадження економічних інструментів природокористування, навчання персоналу, отримання інформації, баз даних і програмних продуктів у галузі охорони природного середовища.

Основні принципи міжнародної екологічної співпраці в сучасному розумінні викладено в Декларації конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992)

Принципи міжнародної екологічної співпраці:

Ø люди мають право на здорове та плідне життя в гармонії з природою;

Ø розвиток задля благополуччя теперішнього покоління не повинен здійснюватися на шкоду інтересів розвитку наступних поколінь та навколишнього середовища;

Ø держави мають суверенне право розроблювати свої власні ресурси, але не завдаючи шкоди навколишньому середовищу за межами їх кордонів;

Ø викорінення бідності та неузгодженості рівня життя у різних частинах світу необхідно для забезпечення стійкого росту та задоволення потреб більшості населення;

Ø держави співпрацюють з метою збереження, захисту та відновлення цілісності екосистем Землі;

Ø держави забезпечують надання населенню широкого доступу до екологічної інформації;

Ø держави приймають ефективні національні закони про охорону довкілля;

Ø екологічну політику не повинно бути спрямовано на безпідставне обмеження міжнародної торгівлі;

Ø той, хто забруднює навколишнє середовище повинен нести фінансову відповідальність;

Ø держави повідомляють одна одну про стихійні лиха чи дії, які можуть мати негативні наслідки для інших держав.

Контрольні запитання

1. Перелічіть міжнародні екологічні організації.

2. Визначте пріоритетні напрями участі України в міжнародному співробітництві зі збереження навколишнього природного середовища.

3. Перелічіть головні завдання політики міжнародного співробітництва.

4. У якому документі викладено основні принципи міжнародної екологічної співпраці?

5. Назвіть принципи міжнародної екологічної співпраці.

Тема 4.2. Сучасні екологічні проблеми в Україні

Мета. Узагальнити знання про екологічні проблеми в Україні.

Виховна мета. Формувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища, природних ресурсів.

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський, А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

Структура заняття.

1.Організаційна частина.

2.Актуалізація знань.

1. Перелічіть міжнародні екологічні організації.

3. Перелічіть головні завдання політики міжнародного співробітництва.

4. У якому документі викладено основні принципи міжнародної екологічної співпраці?

3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

Основна частина.

План

1. Стан навколишнього природного середовища в Україні.

2. Екологічні проблеми України.

3. Наслідки аварії на ЧЛЕС.

Література: 1-9.

Питання 1. Стан навколишнього природного середовища в Україні

У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії - період небаченого досі загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою та біосферою.

Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, що зумовлено закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР.

Нарощування продуктивних сил здійснювалося майже без урахування екологічних наслідків, панував відомчий, споживацький підхід до розміщення нових виробництв. Було допущено багато серйозних помилок в організації комплексного використання природних ресурсів, недостатня увага приділялася управлінню охороною природи та контролю якості природного навколишнього середовища.

В Україні погіршується стан більшості екосистем біосфери, значно зменшується біопродуктивність і біорізноманіття, катастрофічно виснажуються ґрунти та мінеральні ресурси при одночасному інтенсивному зростанні забруднення всіх геосфер, пов'язаних із розвитком науково-технічної революції протягом останніх 40-50 років.

Україна має такі екологічні проблеми:

ü кислотні дощі;

ü транскордонне забруднення;

ü руйнування озонового шару;

ü потепління клімату;

ü накопичення відходів, особливо токсичних і радіаційних;

ü зниження біологічного різноманіття.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

В Україні з 1991 року відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на шість років нижча, ніж у розвинутих країнах. Глибоке занепокоєння викликає стан природних ресурсів.

Природно-ресурсний потенціал - це сукупність усіх можливостей, засобів, джерел, що можуть бути мобілізовані, використані для досягнення поставленої мети

Із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу України припадає:

Ø на земельні ресурси - 44,4 %;

Ø мінеральні - 28,3 %;

Ø водні - 13,1%;

Ø рекреаційні - 9,5 %;

Ø лісові-4,2%;

Ø на біологічні ресурси - 0,5 %.

Питання 2 Екологічні проблеми України

У 1991 році всю територію України було оголошено зоною екологічного лиха. За два роки до цього спеціалісти-географи Академії Наук України вперше розробили і склали карту стану довкілля за окремими компонентами природи.

У 1995 - 2002 рр. фахівцями було підготовлено комплекс екологічних карт України, на яких представлено інформацію про сучасний стан забруднення атмосфери, гідросфери й літосфери, а також показано демографічну ситуацію, пов'язану зі станом довкілля.

Здійснено еколого-економічне зонування території з урахуванням техногенного навантаження на довкілля стійкості природного середовища і його екологічного потенціалу за регіонами України.

Донецько-Придніпровський регіон займає близько 19 % території України, на якій розташовано майже 5 тис. підприємств, серед яких - гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничої, вугільної та інших галузей промисловості. Це район інтенсивного сільського господарства.

Підприємства даного регіону викидають в атмосферу більш ніж 70 % загального в Україні обсягу викидів оксидів вуглецю та азоту, сірчистого ангідриду, вуглеводнів.

Найзабрудненішими містами протягом останніх років залишаються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривий Ріг, Алчевськ, Дзерлсинськ (Донецька область), Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь

Стан природного середовища даних регіонів можна без перебільшення назвати кризовим.

Необхідні здійснення комплексу природоохоронних, рекреаційних і рекультиваційних заходів, модернізації промисловості, переорієнтації на ресурсо- та енергозберігаючі технології. Слід негайно розпочати утилізацію відходів.

Гостра екологічна криза охопила Азовське море

Нині в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму.

Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбережжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворювань, наприклад, холери.

Головні причини екологічної кризи Азова:

Ø хижацький вилов риби;

Ø будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море, - Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;

Ø упровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призводить до перехімізації та засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону й Кубані;

Ø неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів із полів сільськогосподарських угідь і винесення їх у море водами Дону й Кубані;

Ø збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості;

Ø інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку і, як наслідок, - скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина.

Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладах значно підвищилася концентрація радіонуклідів.

У південно-західній частині Чорного моря у зв’язку з розробкою підводних нафтогазовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами.

Кризова ситуація розвивається в чорноморських лиманах.

Нині Полісся - регіон із найзагрозливішою екологічною ситуацією в Україні та Європі.

Інтенсивне вирубування лісів, необґрунтовані обсяги осушування боліт і видобутку торфу, забруднення хімічними препаратами сільськогосподарських угідь, промислові забруднення, негативні наслідки розробки гранітних кар'єрів призвели до критичного екологічного стану Полісся. У дуже тяжкому екологічному стані перебуває Київське водосховище, донні відклади якого й біота забруднені радіонуклідами. Отже, нагально необхідні природоохоронні заходи та зміни регіональної екополітики.

Величезним лихом для Полісся стали науково не обґрунтовані меліорації, осушення боліт, що відіграють важливу роль регуляторів річкового стоку на значних територіях.

Порушилися умови відтворення представників дикої флори та фауни, різко зменшилися площі боліт, багатство болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів.

Жахливого за своїми наслідками удару екосистемам Полісся завдала Чорнобильська катастрофа.

Українське Полісся потребує уваги, вироблення програми екологічного оздоровлення та відновлення. Адже Полісся й Карпати - "легені" України.

Протягом останніх десятиліть Карпати зазнають дедалі більших втрат унаслідок діяльності людини

Карпатським лісам загрожує зникнення не тільки через лісорозробки та надмірний випас худоби на більшості полонин, а й від хімічного забруднення, кислотних дощів, які йдуть зі сходу та заходу, від діяльності великих промислових центрів у містах Калуш, Стебник, Надвірна, Новий Розділ, Дрогобич, Бурштин, об'єктів Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії.

Збереження біорізноманітності Карпат - нагальна проблема.

Питання 5. Наслідки аварії на ЧАЕС

Жодна катастрофа XX ст. не мала таких тяжких екологічних наслідків, як Чорнобильська. Це трагедія не регіонального, навіть не національного, а глобального масштабу.

Із 100 тис. осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік загинуло більше ніж 50 тис. Підірвано здоров'я сотень тисяч людей. Забруднено мільйони гектарів ґрунтів. У водосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу.

Територія із сильним радіоактивним забрудненням ґрунту становить 5 млн. га й охоплює 32 райони шести областей України. Більша частина цих ґрунтів припадає на сільськогосподарські угіддя.

Близько 1,5 млн. осіб проживає на території, де радіоактивний фон перевищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіровоградська, Івано-Франківська області). Дезактиваційні роботи, на які в 1986 - 1989 рр. було витрачено мільйони, бажаних результатів не дали.

У водах Дніпра, Прип'яті та його водосховищ (особливо в Київському) різко зросла концентрація радіонуклідів. Навіть через шість років після аварії концентрація радіонуклідів була в 10-100 разів вищою, ніж до неї, а в донних осадах, особливо мулах, багатих на органіку, нагромадилася величезна кількість радіоактивних відходів.

Дуже небезпечними є близько 1000 тимчасових могильників навколо АЕС, у яких міститься 40 млн. м3 твердих відходів загальною радіоактивністю понад 200 тис. Кі.

Наслідки Чорнобильської аварії нині впливають на здоров'я нашого народу і впливатимуть, як мінімум, на кілька наступних поколінь.

Наслідки даного лиха довготривалі, глобальні, і тепер можна говорити не про їх усунення, а лише про пристосування до них

Аварія на ЧАБС - це грізне попередження з XX ст.: нам необхідно замислитися над усім розвитком цивілізації, над долею людства, зробити серйозні висновки.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте стан навколишнього природного середовища в Україні.

2. Назвіть екологічні проблеми Чорного та Азовського морів.

3. Охарактеризуйте стан природного середовища Донецько-Придніпровського регіону.

4. Надайте характеристику екологічного стану Українського Полісся та Карпат.

5. Як вплинула на стан навколишнього середовища аварія на ЧАЕС?

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України.

2. Кодекси України:

2.1.Земельний.

2.2. Водний.

2.3. Про надра.

2.4. Лісовий.

3. Закони України (зі змінами та доповненнями):

3.1."Про охорону навколишнього природного середовища".

3.2."Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини".

3.3."Про захист прав споживачів".

3.4."Про рослинний світ".

3.5. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації".

3.6. "Про тваринний світ".

3.7. "Про охорону атмосферного повітря".

3.8. "Про поводження з радіоактивними відходами".

3.9. "Про природно-заповідний фонд".

3.10."Про екологічну експертизу".

3.11."Про пестициди і агрохімікати".

3.12."Про відходи".

3.13."Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

4. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних зн