Thorn;Теми рефератів, доповідей. Організаційна частина

1. Конституція України про засади регулювання охорони навколишнього природного середовища.
2. Закон України "Про охорону навколишнього середовища".
3. Право власності на природні ресурси.
4. Об'єкти правової охорони навколишнього середовища.
5. Основні принципи охорони навколишнього середовища.
6. Екологічні права та обов'язки громадян щодо охорони навколишнього середовища.
7. Відповідальність за екологічні правопорушення.

 

 

Заняття 6

Організаційна частина.

Опитування по попередній темі.

Актуалізація опорних знань студентів.

Мотивація навчальної діяльності.

Пояснення нової теми.

Тема «Екологічні закони і їх пояснення. Закони, нормативні акти про охорону природи»

 

Thorn;План викладу і засвоєння матеріалу

1. Система екологічних стандартів.

2. Система екологічного контролю.

3. Екологічна експертиза.

4. Екологічний паспорт, аудит, менеджмент, маркетинг.

þСуттєво:

Знати:

- Систему екологічного контролю і експертизи;

- ситему екологічних стандартів.

Вміти:

- визначити суть та завдання екологічної експертизи, функції контролю і нагляду у галузі охорони навколишнього середовища;

- визначити суть екологічного паспорту.

 

Ключові екологічні поняття та терміни:

- екологічний аудит, менеджмент, маркетинг, паспорт;

- екологічна експертиза;

- Екологічні стандарти і екологічний контроль.

 

Література:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. "Основи екологічних знань", Київ. "Либідь", 2000 р.

2. Запольський А.К., Салюк А.П. "Основи екології", Київ. "Вища школа", 2001 р.

 

1.Система екологічних стандартів.

 

Система екологічних стандартів — найважливіша складова частина природоохоронного законодавства. Недотримання стандартів карається законом.

Екологічні стандарти — єдині й обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища.

Є стандарти міжнародні, державні, галузеві й стандарти підприємств.

Стандарти з охорони природи об'єднано під загальним номером 17: 17.1 — Охорона природи. Гідросфера; 17.2 — Охорона природи. Атмосфера й т. д.

До найважливіших нормативів якості довкілля належать граничне допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середо­вищах. На підставі ГДК розробляються нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) шкідливих речовин у повітря й воду. Через зміни загального екологічного стану довкілля ГДК, ГДВ і ГДС найбільш небезпечних і поширених забруднювачів уточнюються кожні 3—5 років з урахуванням посилення негативного ефекту від їхньої спільної дії.

 

2.Система екологічного контролю.

 

Система екологічного контролю. На державних і міждержавних рівнях створено організації, зобов'язані стежити за виконанням законів про охорону природи й здійснювати моніторинг природного середовища та окремих його компонентів.

В Україні контроль за станом природного середовища й виконанням природоохоронних актів здійснюють Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет з гідроме­теорології, Міністерство з питань над­звичайних ситуацій та у справах захисту ^{(<у /л} населення від наслідків чорнобильської катастрофи, система Державних сані­тарно-епідеміологічних станцій та ін.

У 1989 р. опубліковано міжнарод­ний документ «Правові принципи охорони навколишнього середовища й стійкого розвитку», підготовлений на завдання 00Н спеціальною Комісією міжнародної групи експертів-юристів. Він являє собою звід правових принципів охорони довкілля та стійкого розвитку людства. Найголовніші поло­ження цього документа:

• всі люди мають право на довкілля, сприятливе для їхнього здоров'я й добробуту;

• держави охороняють і використовують довкілля та природні ресур­си в інтересах сучасного й майбутніх поколінь;

• держави підтримують екосистеми та екологічні процеси, необхідні для функціонування біосфери, зберігають біологічну різноманітність;

• держави встановлюють відповідні норми охорони довкілля, здій­снюють моніторинг змін його якості, а також публікують усі дані з цього приводу;

• держави здійснюють попередні екологічні оцінки чи вимагають їх виконання у зв'язку із запропонованими видами діяльності, які можуть істотно вплинути на довкілля або на використання природних ресурсів;

• держави своєчасно інформують усіх осіб, яких може стосуватися запланована діяльність, надаючи їм доступ до інформації, і забезпечують відповідну процедуру в адміністративних і судових справах;

• держави забезпечують умови, за яких збереження природного сере­довища розглядається як невід'ємна частина планування їхнього розвитку, й надають допомогу у сфері охорони довкілля іншим державам, особливо тим, що розвиваються.

• держави виявляють добру волю у взаємовідносинах з іншими державами для здійснення зазначених прав та зобов'язань.

Виконання екологічних регіональних (міжнародних) і національних законів перевіряється за допомогою системи екологічного контролю, яка постійно дає інформацію про стан екосистем і здоров'я людей в тому чи іншому районі планети чи в окремій державі. В систему екологіч­ного контролю входять різні види еколо­гічного моніторингу, екологічна паспортизація об'єктів людської діяль­ності та екологічна експертиза.

 

3.Екологічна експертиза.

 

Екологічна експертиза — це оцінка впливів на довкілля й здоров'я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам з охорони навколишнього природного середо­вища, вимогам екологічної безпеки суспільства.

За українським природоохоронним законодавством, проведення експертизи обов'язкове для будь-якої діяльності, що впливає на довкілля, для будь-якого проекту нововведень технологій, для будівництва, рекон­струкцій і т. д.

Основні завдання експертизи — сприяти додержанню природо­охоронних законів та оцінювати рішення щодо підтримання й віднов­лення довкілля.

Діють екологічні експертизи кількох типів: державні, громадські, відомчі, змішані. За призначенням вони бувають первинні й вторинні, за масштабами — локальні (об'єктні), районні, регіональні (обласні й між­обласні), державні, міждержавні. Процес експертизи передбачає оцінку й аналіз технологій, техніки, проектів підприємств, проектів перетворення природи, стану здоров'я людей, якості повітряного середовища, води, продуктів харчування, провадження будь-яких технологій, виявлення аномалій фізичних полів тощо.

Державна екологічна експертиза (як і інші види експертиз) має спиратися на принципи обов'язковості її проведення, наукової обґрунтованості, законності висновків, незалежності, об'єктивності, позавідомчості, широкої гласності та участі громадськості.

Державна екологічна експертиза здійснюється експертними комісія­ми Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та його підрозділами на місцях, міжгалузевими комісіями, а громадська експертиза — громадськими комісіями із залу­ченням спеціалістів.

 

4.Екологічний паспорт.

 

Екологічний паспорт — це комплексний документ, що містить у собі характеристику взаємовідносин будь-якого об'єкта (підприємства, ферми, підстанції, навчального закладу) з навколишнім природним середовищем. У ньому є загальні відомості про об'єкт, використовувану сировину (її вид, обсяги, екологічність), споживану енергію, займану площу, кількість працівників, про технологічні схеми виробництва (роботи), види продукції, про схеми природоохорони (очистка викидів і скидів забруднювальних речовин), про зберігання відходів (їхню токсичність, кількість, утилізацію) тощо.

Екологічний аудит — це екологічне обстеження підприємства, постановка «діагнозу» його «здоров'я», перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно чистої продукції.

Характерні особливості екологічного аудиту — його незалежність, конфіденційність, об'єктивність, компетентність та відповідність цілям, що визначаються замовником під час укладання договору на проведення екологічного аудиту.

Екологічний аудит є обов'язковим у разі приватизації чи страхування підприємства, розробки природоохоронних заходів, надання підприємству фінансової допомоги з екологічних фондів.

Екологічний маркетинг — це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживацьких потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги в довкіллі й не завдавати шкоди здоров'ю людей.

У завдання екологічного маркетингу входить вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, технології створення нових очисних об'єктів, освоєння природних ресурсів, установлення цін на товари та послуги екологічного призначення. Вивчається також конкурентоспроможність екологічно безпечної продукції тощо.

Екологічний менеджмент — це підсистема загальної системи управління будь-яким об'єктом, діяльністю, виробництвом, яка гармонізує роботу й розвиток підприємства, галузі в навколишньому середовищі й екологічному правовому полі.

Система екологічного менеджменту в нашій країні регламентується законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991).

Thorn;Резюме

- 3 метою попередження негативного впливу антропогенної діяльної на стан довкілля та здоров'я людей, а також оцінки ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах проводиться екологічна експертиза.

- Українським законодавством чітко визначені суб'єкти та об'єкти природокористування, принципи та порядок реалізації природокористування.

- Екологічна експертиза — це оцінка впливів на довкілля й здоров'я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам з охорони навколишнього природного середо­вища, вимогам екологічної безпеки суспільства.

- Екологічний паспорт— це комплексний документ, що містить у собі характеристику взаємовідносин будь-якого об'єкта (підприємства, ферми, підстанції, навчального закладу) з навколишнім природним середовищем.

- Екологічний аудит — це екологічне обстеження підприємства, постановка «діагнозу» його «здоров'я», перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно чистої продукції.

- Екологічний маркетинг — це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживацьких потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги в довкіллі й не завдавати шкоди здоров'ю людей.

- Екологічний менеджмент — це підсистема загальної системи управління будь-яким об'єктом, діяльністю, виробництвом, яка гармонізує роботу й розвиток підприємства, галузі в навколишньому середовищі й екологічному правовому полі.

þПитання для роздумів, самоперевірки, повторення:

1. Які функції і завдання здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України?

2. Що таке економічна експертиза?

3. Які завдання екологічної експертизи?

4. Що таке екологічний контроль? Які е види цього контролю?