Опитування по попередній темі. Актуалізація опорних знань студентів

Актуалізація опорних знань студентів.

Мотивація навчальної діяльності.

Пояснення нової теми.

þПлан викладу і засвоєння матеріалу:

I. Колообіг речовин у біосфері.

II. Основні екологічні закони(За Коммонером).

III. Ноосфера.

IV. „Біосфера-2”

þСуттєво:

Знати:

- екологічні закони

- біохімічні цикли важливих елементів у біосфері

- визначення понять біосфера, ноосфера

 

Вміти:

- проілюструвати коло обіг азоту, кисню, водню, вуглецю

- пояснити експеримент „Біосфери - 2”

- охарактеризувати екологічні закони, навести приклади.

Література:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. "Основи екологічних знань", Київ. "Либідь", 2000 р.

2. Запольський А.К., Салюк А.П. "Основи екології", Київ. "Вища школа", 2001 р.

 

I. Колообіг речовин у біосфері.

 

Існування життя на землі залежить не лише від потоку енергії, а від кругообігу речовин у біосфері.

Коло обіг речовин – це повторюваний процес взаємопов`язаваного перетворення, переміщення речовин у природі, який має циклічний характер і відбувається за обов`язкової участі живих організмів.

Колообіг кисню й водню.

Кисень, водень входять до складу всіх органічних сполук. Вони починаються продуцентами в складі води й вуглекислого газу в процесі фотосинтезу, всіма іншими організмами – з органічною речовиною, створено продуцентами, під гас дихання й уживання питної води. Як кінцеві продукти біологічного кругообігу, водень і частина кисню повертаються в неживе середовище також у вигляді води, окрім того, виділяються в молекулярній формі в атмосферу рослинами – продуцентами як один із кінцевих продуктів фотосинтезу.

Колообіг вуглецю.

Вуглець – це основа органічних речовин (жирів, вуглеводів тощо). До первинних джерел вуглецю в біосфері належать атмосферний вуглекислий газ, розчинений у воді Світового океану.

Неорганічний вуглець доступний лише для продуцентів. Унаслідок в процесі фото – й хемосинтезу вуглець зв`язується в молекули сахаридів, які потому використовуються для створення інших органічних сполук. У такому вигляді вуглець стає доступним для консументів і редуцентів. У результаті процесів дихання й бродіння органічні речовини в кімнатах окислюються з виділенням енергії й вуглекислого газу, який знову потрапляє в атмосферу або розчиняється у воді, а також утворює іони карбонату. Органічна речовина загиблих особин також розпадається з утворенням вуглекислого газу. Цей процес здійснюється редуцентами. Якщо з якихось причин відмерлі рештки не були використані редуцентами вони нагромаджуються в літосфері і трансформуються вуглецевмісні копалини – газ, торф, вугілля, нафта.

Колообіг азоту

Атмосферний азот, що перебуває в молекулярній формі, доступний тільки для нечисленної групи азотфіксуючих бактерій і синьозелених водоростей. Азотфіксатори, засвоюючи молекулярний азот залучають його до органічної речовини свого тіла, тобто разом переводять в органічну форму. Після відмиранння органічний азот трансформується в мінеральну форму (амоній, нітрати або нітрити) амоніфікуючими й нітрофікуючими бактеріями. Мінеральний азот доступний лише для рослин, які засвоюють його й переводять його в органічну форму(білки, нуклеїнові кислоти), й у такому вигляді азот стає доступним для консументів – тварин і грибів. Після їх відмирання азот знову використовується бактеріями амоніфікаторами й нітрифікаторами. Мінеральний азот використовують використовують бактерії денітрифікатори, які врешті-решт, переводять його в молекулярну форму й повертають в атмосферу.

II. Основні екологічні закони(За Коммонером).

 

Екологія – молода наука, що не сформулювала своїх законів за математичною чи фізичною точністю.

Поки що вважають, що екологічні закони середньо статичні прояви певних причинно зумовлених явищ

Еколог Чіраз вважає, що природа розвивається й функціонує за чотирма основними принципами:

1) регулярності, або повторного багаторазового використання найважливіших речовин;

2) постійного відновлення ресурсів;

3) консервативного споживання, коли живі істоти споживають те й у такій кількості, як їм необхідно;

4) популяційного контролю – природа не допускає вибухоподібного росту популяції, регулюючи кількість особин того чи іншого вду створенням відомих умов для його існування та розмноження.

Більшість цих та інших екологічних принципів і законів узагальнив еколог Б.Коммонер в 1974 р., звівши їх до чотирьох законів.