Робота над версткою, звіркою, чистими аркушами, сигнальним примірником та оцінювання якості випущеного видання

Робота над версткою

До технічного редактора надходить верстка, в яку зведено всю авторську, редакційну та коректорську правки (робоча верстка).

Одержавши верстку, передусім з'ясовують, чи вкладується видання у зручнодрукований обсяг (при безгранковому способі). При незручнодрукованому обсязі старанно перегортають верстку і для доведення обсягу видання до потрібного вивчають правки, внесені коректорами та редакторами, й орієнтовно визначають розташування затекстових елементів (список літератури, вказівки, зміст та ін.) та за необхідності намічають можливі зміни їх верстання або навіть складання.

Після цього уважно перечитують дублікат видавничої специфікації і старанно переглядають попередні матеріали (при безгранковому способі - розмічений видавничий текстовий оригінал, при повнообсяговому макеті - оригінал і макет, при гранковому складанні - оригінал та розклеєний макет або розмічені гранки).

Залежно від складності видання, а також від способу, яким він випускається (безгранковий або гранковий спосіб, розрахунковий макет), верстка опрацьовується одниміз таких методів:

• комплексно опрацьовується кожна її шпальта (прості видання, що випускаються безгранковим способом, а також видання, які випускаються гранковим способом або за розрахунковим макетом);

• опрацьовуються окремі елементи верстки (найвідповідальніші видання, що випускаються будь-яким способом, а також складні за характером оформлення видання, які випускаються безгранковим способом).

Різниця між цими методами в тому, що після перевірки колонцифр (див. нижче) у першому випадку верстку перевіряють і виправляють кожну сторінку одночасно за всімаелементами, а в другому - виправленню верстки передує окрема перевірка кожного елемента видання. Перший метод прискорює опрацювання верстки, другий -гарантує від пропускання помилок.

Обидва методи передбачають перевірку та виправлення таких елементів видання.

Колонцифри. Уточнюють послідовність чергування колонцифр і наявність їх на всіхсторінках видання.

На сторінках, на яких колонцифри, як правило, не проставляються (титульні та порожні сторінки, кінцеві шпальти тощо), колонцифри обов'язково мають бути або заверстані, або чітко проставлені від руки, але обведені (щоб їх зняти перед друком). Якщо виявлено неправильно заверстану шпальту (наприклад, після с. 11 іде с. 10), то на цій сторінці слід написати: "шпальту на місце", а якщо виявлено помилку в колонцифрі, то її виправляють коректурним знаком.

Одночасно з цим треба перевірити одноманітність гарнітури, кегля та накреслення колонцифр, розташування і відбивки їх від тексту.

Формат шпальти. Типометричною лінійкою обмірюють усі шпальти та з'ясовують їх відповідність вибраному для видання формату.

Коротшими від основного формату можуть бути тільки титульні, початкові й кінцеві шпальти, а також шпальти зі шпальтовими ілюстраціями. На кожній зних необхідно зазначити формат шпальти, а також розмір спуску (на кінцевих шпальтах слід написати: "Без спуску ").

Титульні елементи. Звіряють складання титулу з розміткою у видавничому оригіналі та макетом. Перевіряють правильність складання кожного елемента і його розташування. Особливу увагу звертають на тексти, складені вручну, - чи не збито очко літер, чи не потрапили "чужі" літери у складання. Усі виявлені недоліки виправляють коректурними знаками.

Якість складання тексту. Перевіряють виконання правил складання та верстання, а також спеціальних указівок при розмітці видавничого текстового оригіналу стосовно різних видів текстів: чи відповідають гарнітура, кегль і накреслення вибраним шрифтам, чи однотипні абзацні відступи по всьому тексту, чи рівномірні пробіли між словами та рядками, чи немає "коридорів", яка довжина кінцевих рядків абзаців, чи чітке очко Шрифту, скільки перенесень підряд в абзацах і чи є перенесення з непарної на парну ^сторінку, чи не заверстано неповні кінцеві рядки на початку шпальт та під ілюстраціями, початкові абзацні рядки в кінці шпальт і над ілюстраціями та ін.

Спуски. Типометричною лінійкою визначають розміри спусків і з'ясовують їх одноманітність. Перевіряють також відповідність складального або репродукційного оформлення спуску задуманому.

Ініціали. Перевіряють одноманітність складання ініціалів та слів (або частини слова), що йдуть за ініціалом, якщо їх складають видільним шрифтом.

Одночасно контролюють одноманітність відбивок заголовків одного ступеня рубрикації з однаковою кількісю рядків.

Ілюстрації та підписи до них. Перевіряють послідовність ілюстрацій за номерами. Якщо ілюстрашї у верстці не мають нумерації, то вдаються до службової нумерації на оригіналах або до розклеювання репродукційних відбитків (при безгранковому способі та гранковому способі з розміткою гранок для верстання) чи до макетів.

Потім визначають прив'язку ілюстрацій до тексту: знайшовши посилання на ілюстрашї в тексті, з 'ясовують, чи досить близько вони розташовані до посилань.

Якщо ілюстрацію заверстано косо або бічною стороною наверх, то слід з'ясувати, і чи не потребує її повернення у правильне положення перескладання текстового обкладу на інший формат або іншого способу заверстування ілюстрації в текст (наприклад, обкладної - врозріз).

Перевіряють також розташування обкладних ілюстрацій відносно зовнішньогополя сторінки складання, маючи на увазі, що окремі обкладні ілюстрації мають прилягати до зовнішнього поля сторінки.

Контролюють одноманітність відбивок ілюстрацій від тексту і підписів до них.
З'ясовують, чи розриває ілюстрація текстовий абзац на перенесенні.

Крім того, перевіряють відповідність складання підписів до ілюстрацій вибраним: при розмітці видавничого текстового оригіналу шрифту, формату та виключанню] рядків, а також розташування підписів відносно ілюстрацій.

Оцінюють естетичний вигляд ілюстрацій, шпальт і розворотів.

Таблиці. Перевіряють послідовність таблиць за їх нумерацією, прив'язку дд внутрітекстових посилань на них, правильність та одноманітність оформлення елементів таблиць у всьому виданні (нумераційні й тематичні заголовки, головки, хвостові частини, лінійчате оформлення) і відбивок таблиць від тексту та надтабличнщ елементів від таблиці.

Виводи. З'ясовують правильність й однотипність складання виводів за шрифтом, форматом, виключанням рядків та інтерліньяжем. Одночасно звертають увагу на заверстування виводів; небажано, щоб шпальта починалася виводом або його
продовженням.

Виноски. Перевіряють прив'язку виносок до тексту, правильність складання їх за шрифтом, форматом, міжрядковим пробілом, абзацним відступом, а також за розміром та однотипністю відбивок від тексту.

Внутрітекстові примітки. З'ясовують одноманітність способу виділення приміток (шрифтом, утяжкою, обрамленням, лінійками), а також їх заверстування.

Формули. Перевіряють послідовність нумерації формул, їх виключання, правильність розривання при складанні в кілька рядків, рівномірність їх відбивки від попереднього і наступного текстів, перенесення формул, що не вміщуються у формат, а також перенесення їх із сторінки на сторінку, правильність складання розшифровування формул.

Вклейки (вкладки, накидки). Якщо у виданні є ілюстративні або складальні вклейки (складальні вклейки - це, як правило, таблиці або складальні схеми, що не вміщуються у формат видання), то перевіряють їх наявність, а потім визначають розміщення відносно тексту.

Вклейки мають бути поміщені дуже близько до місця посилання на них. Однак слід прагнути, щоб вклейка була розташована після друкованого аркуша або в його середині (вклейка з розрізом головки аркуша технологічно дуже незручна).

На сторінках, між якими розміщується вклейка, пишуть: "між с. 16-17- вклейка " й указують, що вона собою являє: "рисунок№8 ". На самій вклейці пишуть: "вклейка до видання " (назва) та зазначають номер друкарського замовлення і місце між сторінками, а на полі пишуть, яким краєм вона має бути приклеєна (рис. 25). Якщо вклейка друкується зі зворотом, то на лицьовому боці, крім того, пишуть: "лицьовий бік", а на звороті - "зворотний бік ".

Рис. 25. Оформлення для друку вклейки (а) та накидки (б)

У низці видань ілюстрації, що друкуються іншим способом порівняно зі способом друку основного тексту, можуть бути розміщені також у вигляді накидок і вкладок або приклеювань до аркуша.

Накидки та вкладки повинні мати кількість сторінок, кратну чотирьом, а формат кожної сторінки має бути не більшим від формату сторінки видання.

На перших сторінках відповідних аркушів за наявності накидок (вкладок) роблять написи, які повністю характеризують ці накидки (вкладки). Наприклад: "у такому-то аркуші вкладка 4 -шпальтова між с. 56-57, чотирифарбова, рис.23-26" або: "на такий-то аркуш офсетна накидка, рис. 17,18,31 і 32 ". На самих накладках (вкладках) пишуть: "накидка (вкладка) до видання... № зам. 1246, на 3-й аркуш ".

Окрім того, про наявність у виданні вклейок, накидок (вкладок) має свідчити напис на титулі коректури із зазначенням аркушів та сторінок. Наприклад: "у виданні одна вклейка (однофарбова) між с. 16-17, одна накидка на 4-й аркуш (чотирифарбова) й одна вкладка (офсетна, однофарбова) в 7-й аркуш між: с. 104-105".

На кожній накидці (вкладці) мають бути окреслені межі формату до обрізування зазначені розміри цього формату, а також відстань від дообрізного краю в головці та корінці до зображення (див. рис. 25). Крім того, необхідно окреслити формат після обрізування і вказати розмір цього обрізу.

У процесі роботи над версткою старанно вивчають правки, внесені автором, редактором та коректором: по-перше, перевіряють, чи правильно вони виконані, а також, чи зрозуміло, як і куди вносяться ті чи інші виправлення; по-друге, враховують, як відбивається правка на обсязі тексту.

На кожній шпальті ліквідують усі виявлені недоліки, приводячи її у відповідність з вимогами проекту оформлення видання та принципами його оформлення узагалі.

Усі позначки і написи в коректурі слід уносити акуратно (скоропис не допускається).

Вказівки про виправлення тих чи інших текстових елементів видання задають коректурними знаками (коректурні знаки, що стосуються виправлень помилок друкарні, на полях обводять червоним олівцем, інші виправлення мають бути позначені кольорами (за наявності правки), прийнятими у видавництві). За необхідності пишуть на полях або на спеціально підклеєних аркушах паперу докладні вказівки і, якщо потрібно, рисують принципові схеми нового розташування матеріалу шпальти або розвороту.

Якщо внаслідок правки частина матеріалу шпальти виявиться викинутою або доповниться додатковий матеріал, то виникає необхідність переверстування, тобто перекидання певної кількості текстового матеріалу або ілюстрацій з однієї шпальти на іншу. Під час переверстування дуже важливо вжити заходів, щоб воно стосувалось мінімальної кількості шпальт. Для цього розширюють або стискують матеріал у межах шпальти.

Щоб розширити матеріал, трохи збільшують розмір пробілів між різнорідними елементами шпальти, а також кількість рядків заголовків відповідним розбиттям їх на

рядки, викидаючи додаткові рядки з повних кінцевих рядків абзаців, розмішують великі ілюстрації на шпальті без тексту. У крайньому разі можна вдатися до розбиття таблиць або схем.

Стиснути матеріал можна, трохи зменшивши відбивки або кількість рядків заголовків, увігнавши короткі кінцеві рядки абзаців об'єднанням їх (за згодою з редактором), саме кінцевих рядків, менших від формату складання або таких, що дорівнюють йому, і т.д.

Виконуючи переверстування, стежать за взаємною прив'язкою елементів видання, тобто щоб ілюстрації, таблиці, виноски та інші елементи не виявились відірваними від своїх внутрітекстових посилань і щоб не постраждав естетичний вигляд композиції шпальт та розворотів.

Одночасно з виправленнями верстки вживають заходів щодо доведення обсягу видання до зручного для друкування. При цьому враховують, як вплинуть на обсяг виправлення, внесені у верстку. Для зручності читання обсяг доводять заганянням та розганянням матеріалу, а також різним розміщенням кшцевих елементів (заголовків, вихідних даних) видання.

Заголовок, що розташовується в кінці видання і займає одну шпальту, можна за згодою з художнім редактором, перенести на зворот титулу або, навпаки, збільшивши інтерліньяж, розверстати в кінці видання на двох шпальтах. Кількість сторінок, зайнятих довгими заголовками, можна також змінити збільшенням чи зменшенням інтерліньяжу або, в крайньому разі, переверстанням, наприклад, одноколонкового заголовка в дві (а при великому форматі видання і в три) колонки.

Випускні дані можна заверстати окремою шпальтою або, склавши на повний формат, підверстати до останньої кінцевої шпальти чи перенести на окрему сторінку Можна також заверстати їх по центру сторінки складеним блоком або новим рядком на формат від 27, до 4 кв. (залежно від формату видання). У виданнях, що випускаються за макетом художника, оформлення випускних даних підпорядковується загальному стилю видання.

Щоб довести обсяг видання до зручного для друкування, можна також на недотягнутих до потрібного рівня сторінках помістити оголошення про випущені або заплановані до випуску видання. Текст цих оголошень одержують у редакції чи у відділі реалізації друкованої продукції.

Предметні або іменні покажчики з посиланнями на сторінки тексту або ж затекстові примітки з посиланнями на текст розмічають для складання та верстання, розраховують їхній обсяг і враховують його при підрахунку загального обсягу видання.

На сторінці верстки, що передує покажчику або післятекстовим приміткам, пишуть: "на с. 161 почати покажчик (примітку), оригінал на 12 с. додається", а _;на першій сторінці оригіналу покажчика зазначають: "дозам. 1216, почати з такої-по шпальти".

Після того, як уся верстка переглянута та виправлена, звіряють зміст із внутрітекстовими заголовками і проставляють у ньому сторінки. Одночасно з'ясовують правильність складання змісту. У складних змістах перевіряють, чи достатньо чіткою є рубрикація видання.

До перевірки змісту розташування усіх сторінок видання визначено остаточно, тому перед цією перевіркою на відповідних сторінках проставляють сигнатуру та норму.

Розташування норм і сигнатур залежить від характеру фальцювання та комплектування аркушів видання. У брошурах обсягом до 64 с. при шитті наопашки сигнатури і норми мають бути на сторінках, наведених у табл. 17.

 

Таблиця 17. Розставляння сигнатур і норм у виданнях, сторінки яких зшиваються наопашки

У виданнях обсягом понад 64 с. при шитті книжкового блока вшиванням, брошурному і палітурному шитті норми та сигнатури мають бути на сторінках,наведених у табл. 18.

Якщо обсяг видання не дорівнює цілому числу друкованих аркушів, то неповную його частину розміщують, як правило, перед останнім повним аркушем: або самостійно (якщо ця частина фальцюється не менш, як у два згини, тобто становить не менш як 8 с), або у вигляді накидки на передостанній аркуш (коли ця частина має 4 с), або у вигляді приклеювання до передостаннього повного аркуша. Тому в останніх аркушах зміниться відповідно розташування сигнатур і норм, бо вони мають бути проставлені на кожній самостійно фальцьованій частині видання. Деякі друкарні¹-вимагають прикривати неповні аркуші не менш як двома повними. Допускається' також розміщувати неповні аркуші після одного-двох перших повних аркушів та в будь-якому місці в середині видання (за згодою з поліграфічним підприємством).

 

Таблиця 18. Розставляння сигнатур і норм у виданнях

Після розставляння норм і сигнатур та перевірки змісту оформлюють передвипускні, а також випускні дані. Передвиггускні дані мають включати:

• прізвище, ім'я, по батькові автора (повністю). Якщо на титулі наведено тільки псевдонім автора, то тут після псевдоніма в круглих дужках дають його справжнє ім'я (за згодою автора);

• заголовок видання (підзаголовні дані в багатотомних виданнях розміщують після загального заголовка);

• вид видання (книга, альбом, збірник тощо);

• ініціали і прізвище фахового редактора або відповідального за випуск, художнього та технічного редакторів і коректора. Відомості про художника-оформлювача в ілюстрованих та художніх виданнях (на розсуд видавництва) наводять на титулі або на його звороті, а в інших виданнях - на звороті титулу. Крім того, тут можна наводити відомості про художників технічних ілюстрацій, креслярів і фотографів, якщо їхні роботи мають самостійне художнє, наукове або документальне значення.

Випускні дані включають:

• номер, під яким видання реєструється у Книжковій палаті України;

• число, місяць та рік здачі видавничого текстового оригіналу до складання і підпису видання до друку (арабськими цифрами, наприклад 09.01.95);

• формат паперу та частку аркуша;

• вид і номер паперу;

• гарнітуру шрифту основного тексту;

• спосіб друку (основний);

• обсяг видання в умовних друкованих аркушах;

• обсяг видання в умовних фарбовідбитках;

• обсяг видання в обліково-видавничих аркушах;

• тираж. Зазначають загальну кількість примірників видання, а при розбитті тиражу на запуски -загальну кількість примірників та кількість примірників, які складають певний запуск (наприклад, "тираж 100 000, 2-й запуск 50 001 - 75 000"). При додрукуванні видання указують тираж із відповідною позначкою, наприклад "дод. тираж 100 000";

• номер замовлення поліграфічного підприємства;

• ціну примірника видання зі словом "Ціна". Ціна є сумою номіналу видання, номіналу палітурки і суперобкладинки. У виданні, частину якого випускають у палітурці, а частину - в обкладинці або різних палітурках, ціну зазначають залежно від палітурки (обкладинки), виділяючи відповідні частини тиражу, наприклад "ціна в обкладинці - 70 к. (100 000 прим.) ", "ціна в палітурці - 80 к. (5000 прим.)" або "ціна в тканинній палітурці - 75 к. (1200 прим.) ". Для безкоштовного видання указують "безкоштовно ";

• у замовленому виданні зазначають: "замовлене ";

• назву та поштову адресу видавництва;

• назву поліграфічного підприємства і його поштову адресу.

Підготовка макета зовнішнього оформлення. Закінчивши роботу над версткою, готують макет зовнішнього оформлення видання. З аркуша цупкого паперу вирізують макетку таких розмірів:

• для обкладинок типів 1 та 3 і палітурки типу 6 завширшки, що дорівнює подвоєній ширині видання до обрізування плюс ширина корінця, а заввишки, що дорівнює висоті видання до обрізування (при випуску видання в покритті з кантами слід ураховувати розмір канта);

• для обкладинок типу 5 завширшки, що дорівнює подвоєній ширині сторінки із загином плюс подвоєна ширина відстави (6x2=12 мм для малих та середніх форматів, 8x2 = 16 мм для великих форматів) плюс ширина корінця (за товщиною блока), а заввишки, що дорівнює висоті сторонки плюс два загини (зверху і знизу);

• для палітурки типу 7 завширшки, що дорівнює подвоєній ширині сторінки плюс подвоєна ширина відстави (6 х2 = 12 мм для малих та середніх форматів, 8 х2 = 16 мм для великих форматів) плюс ширина корінця (за товщиною блока), а заввишки, що дорівнює висоті сторонки);

• для суперобкладинок завширшки, що дорівнює подвоєній ширині сторінок плюс ширина двох клапанів плюс ширина корінця;

• для друкованих форзаців завширшки, що дорівнює подвоєній ширині видання до обрізування.

Ці макети фальцюють по межах сторінок видання або межі сторінок окреслюють олівцем.

Насторінки і корінець макета зовнішнього оформлення видання наклеюють відповідні відбитки (складальні та репродуктовані), розташовуючи їх за ескізом. Зазначають відбивки між елементами і відстань від них до верхнього та правого або лівого краю макета.

У дод. 11 показано зразок виготовлення макета суперобкладинки для книжкового видання форматом 84х 108/32, а в дод. 12 - зразок виготовлення макета оправи №7 за допомогою даних дод. 6 для формату 60x84/16 при товщині книжкового блока 100 мм (у товщині блока враховано товщину двох картонних сторонок).

На макеті обкладинок типів 1 і 3, палітурки типу 6, суперобкладинки для них та форзаца показують лінію обрізування з чотирьох боків.

На макеті суперобкладинки, якщо це потрібно, креслять лінії обрізування кутків клапанів.

На звороті будь-якого макета зазначають:

• назву зовнішнього покриття ("обкладинка типу... "; "палітурка типу... ": "форзац передній, задній "; "суперобкла-динка ");

• номер друкарського замовлення;

• формат видання;

• обсяг видання у фізичних друкованих аркушах;

• формат блока до і після обрізування;

• тираж;

• ціну;

• назву друкарні;

• матеріали: для обкладинки та суперобкладинки - назву, колір і щільність паперу; для палітурок - назву та характеристику (колір, щільність, фактуру) матеріалу покриттясторонок і корінця, назву та товщину картону; для форзаца - назву, колір і щільність паперу; для каптану-колір;

• спосіб друку;

• розфарбування елементів (приклеюють зразки), а для тиснення на палітурках указують оздоблювальний матеріал (фольга, фарба та ін.), його колір. Навколо кожного елемента на лицьовому боці макета пишуть, яким кольором його слід друкувати. Зразки розфарбування також можуть бути наклеєні на лицьовому боці; тут же зазначають (для палітурок), що саме відтворюється способом безфарбового тиснення (блінт, конгрев).

У необхідних випадках дають вказівку про лакування та припресовування плівки (для суперобкладинок і палітурок типу 6).

На другій - четвертій сторінках макета м'якої обкладинки слід написати: "порожня " або зазначити, що тут має друкуватися (в окремих випадках наклеїти складальні чи репродуковані відбитки). Навколо складальних текстів та елементів обкладинок і палітурок пишуть: "текст читати за робочою коректурою ".

і

Якщо у верстці немає великої правки, то вона може бути підписана до друку. Інакше її передають на звірку, тобто для виправлення друкарнею з наступною подачею у видавництво відбитків поправленого складання. При підписанні верстки на звірку і макети зовнішнього оформлення видання залишаються у технічного редактора.

Робота над звіркою

Звірка - це відбиток за версткою складання, розверстаного на шпальти. Вона надходить до технічного редактора після читання коректором і редактором разом із попередньою коректурою (перша звірка-з версткою, друга-з першою звіркою і т.д.).

Перший етап роботи над звіркою полягає в перевірці колонцифр. Якщо при цьому будуть виникати питання, то їх вирішують, вдаючись до верстки.

Після перевірки колонцифр кожну сторінку звірки чітко звіряють із відповідними сторінками верстки та з'ясовують, якою мірою враховано друкарнею вказівки і позначки технічного редактора. Одночасно вивчають коректорську та редакторську правки (якщо вони є). Після цього звірка підлягає повному опрацюванню, як верстка.

Усі наступні звірки опрацьовують так само, як і першу.

Підпис видання до друку

Коректура у зверстаних аркушах у будь-якій стадії, починаючи з верстки, може бути підписана до друку, якщо правка в ній невелика.

Коли ж у виданні є півтонові ілюстрації, то до коректури, шо передається друкарні,прикладають репродукційні відбитки цих ілюстрацій, які слугують при друкуванні. Еталоном якості відбитка, або вклеюють їх безпосередньо в коректуру (залежно від
того, як це вимагає поліграфічне підприємство).

Кольорові ілюстрації обов'язково вклеюють у робочу коректуру і точно задають їх розміщення відносно текстових елементів або шпальти складання (якщо вони розташовуються без тексту).

Деякі друкарні вимагають вклювання у підписану коректуру також чорно-білихі штрихових та півтонових репродукованих відбитків.

Вклеюючи відбитки в коректуру, слід стежити за тим, щоб вони не були перевернутії або наклеєні косо. Особливу увагу при цьому треба приділити ілюстраціям, що неї мають чітких орієнтирів відносно верху і низу.

Для допоміжних фарбопрогонів в аркушах, а також на вклейках, вкладках тощо на перших сторінках наклеюють зразки фарб.

До робочої верстки (звірки), яка передається друкарні, додають макети зовнішнього оформлення видання.

До складних ілюстрованих видань при підписанні до друку слід додавати посторінкові макети (рис. 26), які слугують для обкладання друкарських форм (при високому друці) або монтажу (при офсеті та глибокому друці).

 

Рис. 26. Приклад посторінкового макета видання зі спуском

Для виготовлення посторінкових макетів беруть чистий примірник верстки і вирізують відбитки шпальт під очко. Потім готують макетні аркуші, які повинні мати формат видання після обрізування, а також розраховують формат видання при випуску ілюстрацій під обріз та формат видання при офсетному друці. На макетних аркушах позначають межі формату шпальти з розмірами головкового (після обрізування) і корінцевого полів. У позначених межах уклеюють вирізані відбитки зверстаних шпальт. Потім уклеюють на свої місця відбитки кольорових репродукованих елементів, як правило, тих, що не заверстуються з текстом. Після цього розмічають розміри корінцевого та головкового полів (для високого друку - у квадратах або пунктах, для офсетного і глибокого друку - в міліметрах або сантиметрах). Розмір поля в головці задають, якщо цього вимагає поліграфічне підприємство, яке випускатиме видання.

Для кольорових репродукцій розкладка має бути задана незалежно від розкладки для чорної фарби, тобто від корінцевого згину до внутрішнього або зовнішнього краю і від згину в головці (або від краю в головці після обрізування) до верхнього чи нижнього краю кольорової репродукції.

Усі зміни в розташуванні текстових та репродукційних елементів шпальт у робочій верстці мають бути відображені в макеті зі спуском.

У макеті зі спуском для офсетного друку відстані між частинами шюстрації задають тільки тоді, коли вони порушені у процесі виготовлення макета верстки або макета зі спуском.

Для всіх видів друку з випуском яких-небудь елементів на поля слід зазначити біля випущеного елемента розмір випуску, наприклад: "випустити в корінець на 12 п. (па 5 мм) ", "випустити у хвіст на 16 п. (на 6 мм) " тощо.

Макет зі спуском з доданням робочої верстки передається друкарні для друку видання.

До коректури, що передається друкарні, додають детальні вказівки щодо друку видання, а також щодо брошурувально-палітурних та оздоблювальних робіт. Ці вказівки мають відображати:

· номер друкарського замовлення;

· прізвище й ініціали автора (авторів) твору або назву установи, що випускає видання;

· назву видання;

· формат видання (формат вихідного паперового аркуша та його частку);

· формат шпальти складання (якщо у виданні кілька видів форматів шпальт, то треба вказати всі їхні формати);

· обсяг видання у фізичних друкованих аркушах;

· кількість вклейок (накидок, вкладок), їхні формат й обсяг у фізичних друкованих аркушах;

· тираж;

· Ціну;

· характеристику складання видання (ручне, машинне);

· кількість репродукованих ілюстрацій (окремо чорно-білих і штрихових, тонових; кольорових штрихових, тонових) та лініатуру растра тонових кліше;

· спосіб друку видання (високий - на плоскодрукарських або на ротаційних машинах: офсетний, глибокий чи комбінований друк з детальним роз'ясненням);

· спуск для друку (кількість шпальт, вид фальцювання - перпендикулярне, паралельне, комбіноване; кількість згинів; комплектування аркушів - підбиранням або вкладанням);

· розкладку в корінці та головці;

· кількість фарб в аркушах (перераховують номери аркушів, де будуть додаткові фарбопрогони; кількість цих фарбопрогонів у кожному аркуші; чи будуть ці додаткові фарбопрогони тільки на одному або на обох боках аркуша; вказують також кольори додаткових фарбопрогонів і наклеюють зразки фарб);

· спосіб друку та фарбовість вклейок (накидок і вкладок) із зазначенням кількості фотопрогонів;

· спосіб друку та фарбовість суперобкладинки, обкладинки або палітурки;

· спосіб друку і фарбовість форзаца (для тонованих форзаців приклеюють зразки кольору);

· кількість прогонів, вид та колір фарбового матеріалу при тисненні на сторонках палітурки;

· кількість прогонів, вид і колір фарбового матеріалу при тисненні на корінці;

· вид шиття блока (до 64 с. -дротом в одну-дві скобки; від 64 до 160 с. - ушиванням у дві-три скобки або брошурне нитками; понад 164 с. - брошурне при покритті м'якою обкладинкою або палітурне нитками на марлі при випуску видань у палітурках з форзацами);

· відомості про обрізування блока (для видань в обкладинках та обрізних палітурках - після його вставлення, для видань в обкладинках і палітурках з кантами - до вставлення блока; бічні обрізування; без обрізування);

· формат блока після обрізування у міліметрах;

· вид покриття (урозпуск, наопашки, бігування - кількість рубчиків);

· розміщення вклейок (указати аркуші та між якими сторінками), вкладок (указати, між якими аркушами або в який аркуш і між якими сторінками), накидок (указати, на який аркуш);

· тип обкладинки або палітурки;

· вид корінця (круглий, прямий);

· вид форзаца (приклеюваний, пришивний);

· спосіб установлення книжкового блока (на гільзу, без гільзи);

· фарбування обрізу (колір);

· лакування обкладинки, суперобкладинки, палітурки;

· вид паперу (для тексту — назва, номер, щільність, колір, формат; для обкладинки, палітурки, суперобкладинки, вклейок (наки-док, вкладок), форзаца - назва, колір, щільність, формат);

· вид тканини (для сторінок палітурки - назва, колір; для корінця - назва, колір);

· вид картону (назва, колір);

· вид фольги (колір);

· вид капталу (колір);

· вид закладки ляссе (колір).