Розташування віршів на сторінках складання

Якзазначено вище, в одному й тому самому виданні можуть зустрічатися вірші, різні за побудовою, які утворюють на сторінках і розворотах неоднакові за формою силуети. Щоб зберегти цільність та єдність композиції всього видання, необхідно прийняти єдиний (однаковий) принцип розташування віршів на сторінках складання.

Існує два способи виключання віршів:

• по центральній осі сторінки складання (симетричне розташування);

• від єдиної лівої вертикалі (асиметричне розташування).

Перший - симетричний - спосіб використовується частіше, бо в цьому випадку створюється рівномірне зорове навантаження по центральних осях усіх сторінок складання, що, у свою чергу, допомагає зберегти відносні розміри полів у всьому виданні. Особливо підходить цей спосіб для віршів класичного типу, які у своїй більшості мають яскраво виражену центральну вісь.

Практично це робиться так: вірші, рядки яких дорівнюють формату сторінки складання, верстають від лівого краю, а вірші з більш короткими рядками розміщують по центру сторінки складання з відступом від лівого краю. Щоб правильно розрахувати відступ, слід орієнтуватися на основний масив вірша. Якщо зорова вісь цього масиву збігається з центральною віссю сторінки складання, то вірш зміщений точно посередині

сторінки.

Як же визначити ширину основного масиву вірша? Найчастіше - за рядками середньої довжини, а різниця між середніми і короткими рядками ніби компенсується довгими. Проте в деяких віршах цей масив чітко окреслюється довгими рядками.

Коли знайдено ширину основного масиву вірша, вже неважко визначити розмір відступу від лівої межі сторінки складання. Прийнявши кожний знак (включаючи пробіл між словами) в середньому за напівкегельну шпацікМнапівкруглу), підрахуємо, скільки знаків уміститься в рядку, що визначає ширину основного масиву вірша. Пізніше визначимо кількість знаків повноформатного рядка складання (ураховуючи вибрані для складання >арнітуру та кегль шрифту). Від кількості знаків у повноформатному рядку віднімемо кількість знаків рядка, що визначає масив вірша; залишок поділимо на 4 (на 2, щоб порівну поділити пробільний матеріал ліворуч і праворуч, та ще на 2, аби визначити відступ не в знаках, а в кегельних шпаціях). У результаті цих підрахунків одержимо число кегельних шпапій (круглих) для відступу від лівої межі сторінки складання. Неважко розрахувати відступ і в частинах квадрата (наприклад, для ручного складання); у цьому разі кількість знаків у рядку, що визначає ширину масиву вірша, перетворюємо на квадрати та віднімаємо це число від ширини формату складання. Залишок ділимо навпіл й одержуємо відступ зліва, виражений у

квадратах і пунктах.

Визначаючи відступ, необхідно стежити за тим, щоб найдовші рядки вірша помістилися у форматі складання при цьому відступі. Якщо найдовший рядок не вміщується у форматі складання, то треба зменшити відступ, щоб цей рядок не виходив за межі сторінки складання.

Якщо вірш не вміщується на одній шпальті та переноситься, то не завжди можна на наступній шпальті задавати ті самі відступи. Перенесена частина вірша може мати інший силует, іншу ширину свого масиву, а отже, і свій відступ зліва.

Прн другому - асиметричному - способі виключання віршів на сторінках складання усі вірші зсуваються ліворуч, оскільки їх верстають із виключанням або безпосередньо від лівої межі формату складання, або з єдиним відступом від неї. Цей спосіб краще підходить для віршів вільного типу, в яких ліва вертикаль майже завжди виражена більш чітко, ніж центральна вісь вірша.

Для того щоб асиметричне розташування віршів не призвело до деякої незрівноваженості розворотів, слід відповідним виключанням решти елементів розвороту (заголовків, колонцифр, складально-графічних елементів) підтримати цю композицію.

Існує (але рідко використовується) спосіб виключання усіх рядків віршів на новий рядок. Він застовується іноді для байок або віршів з неритмічним чергуванням різностопних рядків. Читання віршів при такому виключанні рядків утруднене через занадто нерівний лівий край складання.