Умови, які враховуються при визначенні джерел та видів аудиторських доказів

Збирання і використання ауд. доказів регламентовані МСА №500 "Ауд. докази". Ауд. докази – це вся інформація, яку використовує аудитор для формування висновків, на яких ґрунтується ауд. думка; вони охоплюють всю інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації. Перед тим, як почати процес збору ауд. доказів, аудитор проводить цілий комплекс процедур. За характером проведення ауд. процедури поділяють на три великих групи:

1.процедури оцінки ризиків, які призначені для:
- отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю;

- оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів та тверджень.

2.тести контролю, які призначені для перевірки операційної ефективності процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень;

3.процедури по суті, які застосовуються для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень і складаються з:

- перевірки докладної інформації про класи операцій, залишки на рахунках та розкриття інформації;

- аналітичних процедур по суті.

Ступінь достовірності ауд. доказів залежить передусім від джерела їх отримання. Існують спеціальні правила, за допомогою яких, аудитор може оцінити достовірність отриманих ауд. доказів. Правило перше. Аудиторські докази достовірніші, якщо отримані з незалежних джерел за межами підприємства, що перевіряється. Аудиторські докази у формі оригіналів письмових відповідей на запити про підтвердження, отримані безпосередньо аудитором від третіх сторін, можуть допомогти знизити ризик суттєвого викривлення для відповідних тверджень до прийнятно низького рівня. Для цього повинні виконуватися 2 умови:

а) докази мають бути отримані від джерела, яке не зв'язане із підприємством відносинами власності та/або корпоративного управління;

б) якщо розгляд таких доказів можна проводити окремо або разом з аудиторськими доказами, отриманими в результаті проведення інших аудиторських процедур.

Правило друге. Аудиторські докази, отримані із внутрішніх джерел, достовірніші, якщо відповідні процедури внутрішнього контролю є ефективними. Якщо аудитор використовує інформацію, створену безпосередньо системою контролю та обліку, яка застосовується на підприємстві, то йому слід отримати аудиторські докази щодо точності та повноти отриманої інформації. Наприклад, аудитор може отримати аудиторські докази точності та повноти інформації шляхом перевірки заходів контролю за створенням та збереженням інформації. Правило третє. Аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором (спостереження за проведенням інвентаризації), достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані непрямо або шляхом припущення (наприклад, запит про дотримання процедур проведення інвентаризації, на якій не був присутній аудитор). Докази, зібрані і задокументовані безпосередньо аудитором, є найбільш достовірними. Якщо аудитор не може контролювати процесу отримання інформації від третіх осіб (дебіторів, кредиторів, банку тощо), то рівень довіри до набутих доказів дещо знижується. Правило четверте. Аудиторські докази достовірніші, якщо вони існують у формі документів, що зберігаються на паперових, електронних чи інших носіях (наприклад, стенограма зборів, записана під час їх проведення, достовірніша, ніж пізніше усне подання обговорюваних питань). Усні свідчення є найменш надійними аудиторськими доказами (до них також відноситься випадково почута аудитором інформація). Правило п’яте. Аудиторські докази, отримані з оригіналів документів, достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані з ксерокопій чи копій, переданих факсом.

27. Облік заробітної плати та розрахунків з працівниками (заробітна плата, оплата відряджень, ЄСВ, допомога з ТВП, аліменти, тощо)

Основними завданнями обліку трудових затрат і заро­бітної плати є такі:

— точне і своєчасне документальне відображення фак­тичних витрат праці в різних галузях народного господарства;

— точне відображення обсягів виконаних робіт чи виходу продукції та використання робочого часу;

— контроль за правильністю застосування встановлених норм і розцінок, що забезпечує точне нарахуванні! заробітної плати;

— контроль за кількістю праці, вкладеної кожним норм працівником підприємства, з метою точного нарахування заробітку та виплати його у встановлені строки;

— контроль за використанням встановленого фонду оплати праці та чисельністю працівників підприємстві її їх категоріями;

— дотримання порядку розподілу оплати праці, бухгалтерськими рахунками для забезпечення правильні обліку витрат за об’єктами обліку.

 

Облік заробітної плати — вимірювання і реєстрація робочого часу і затрат праці на виробництво кожного виду виготовлюваної продукції, виконуваних робіт, наданих послуг.

 

Відрядження

 

Аліменти

Аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.