З метою отримання аудиторських доказів досліджується зміст операцій і встановлюється їх законність, доцільність і достовірність.
Законною вважається операція тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, у тому числі закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, Постановам уряду. Положенням і інструкціям відповідних органів управління.
Доцільність операцій визначається її цілеспрямованістю на виконання завдань, які стоять перед підприємствам. Слід враховувати, що операція може бути законною, але не доцільною і навпаки.
Достовірність операції встановлюється при фокальній і арифметичній перевірках документу.
Для отримання аудиторського доказу застосовуються наступні прийоми:
1. Зустрічна перевірка документальних даних. Ця перевірка дозволяє виявити випадки крадіжок, які завуальовані шляхом виправлення даних в підробних документах, складання нових підробних документів і заміни ними справжніх, неправильне віддзеркалення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або не віддзеркалення їх в бухгалтерському обліку.
2. Прийом взаємного контролю. Прийом застосовується шляхом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, які повторюються у ряді документів і відбивають взаємозв'язані операції.
3. Прийом хронологічної перевірки руху цінностей, про які поступили сигнали про крадіжку, - цей прийом дозволяє виявити невраховані товарно-матеріальні цінності, тобто готівкові цінності оприбутковування яких не підтверджене документами, відпустка цінностей незафіксована документами і так далі
4. Техніко-економічні розрахунки проводяться аудиторами при отриманні доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильності складання кошторисів загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут, капітального ремонту, списання матеріалів обсяг виробництва, будівельних матеріалів на об'єм виконаних будівельно-монтажних робіт (СМР) і так далі.
5. Прийом нормативної перевірки - застосовується аудитором для отримання доказів для виконання певного завдання. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку виконання показників і розробляє пропозиції, які дозволяють попередити надалі виникнення відхилень негативного характеру.
Мета - встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо залишків на початок періоду, якщо ауд.перевірка фін.звітів здійснюється вперше, або якщо ауд.перевірка фін.звітів за попередній період здійснювалась іншим аудитором. Поради цього МСА слід враховувати в тих випадках, коли аудитор дізнається про непередбачені обставини та зобов'язання, що існують на поч.періоду. При виконанні перших завдань з аудиту аудитор повинен отримати достатні та відповідні АД того, що: - залишки на початок періоду не містять викривлень, які суттєво впливають на фінансові звіти поточного періоду; - залишки на кінець попереднього періоду були правильно перенесені на початок поточного періоду або, при потребі повторно підраховані; - постійно використовується відповідна облікова політика, або зміни в обліковій політиці відповідно враховуються та адекватно подаються і розкриваються. Залишки на початок періоду -це ті залишки на рахунках, які існують на поч.періоду. Достатність та відповідність АД, які аудитору буде необхідно отримати щодо залишків на початок періоду, залежать від таких факторів, як: облікова політика, якої дотримується СГ; чи була здійснена ауд. перевірка фін.звітів попереднього періоду, і якщо так, то чи не було модифіковано висновок аудитора; природа рахунків та ризик суттєвого викривлення в фін.зв. поточного періоду; суттєвість залишків на початок періоду для фінансових звітів поточного періоду. Якщо після виконання ауд.процедур аудитор не в змозі отримати достатні та відповідні АД щодо залишків на початок періоду, то ауд.висновок повинен висловлювати: умовно позитивну думку; відмову від висловлення думки. Підтвердження здійснюється за допомогою таких процедур: - Порівняння ОПП поточного року з ОПП попередніх періодів або вияснення, чи зміни в обліковій політиці були враховані й розкриті належним чином Вивчення суттєвості залишків на початок періоду для фінансових звітів поточного періоду - Перевірка робочих документів попереднього аудитора щодо залишків на початок періоду - Одержання підтвердження залишків на початок періоду від третіх осіб щодо, наприклад, довгострокової заборгованості та інвестицій
23. Визначення в обліку прибутку (збитку) для зовнішньої звітності (фінансова звітність та декларація з податку на прибуток)
Прибуток - це різниця між доходами і втратами. При визначенні повної собівартості продукції не всі витрати року відносяться на собівартість. При визначенні прибутку від виручки віднімається лише собівартість реалізованої продукції. При калькуляції собівартості по змінних витратах від виручки віднімають фактичні змінні та постійні втрати Отже, однаковий прибуток при цих двох методах визначення собівартості буде лише у випадку, коли об'єм виробництва дорівнює об'єму реалізації. Якщо реалізація менша від виробництва, то при визначенні собівартості по методу змінних втрат прибуток буде меншим і навпаки. Тобто на прибуток впливає зміна товарних запасів.
На Україні прибуток дія зовнішньої звітності визначається при складанні Звіту пре фінансові результати підприємства з використанням методу часткового розподілу витрат між виробами (адміністративні втрати, фінансові витрати та ряд інших в собівартість не включають), а дія цілей оподаткування враховують вцілому валові втрати та валові доходи і прибуток коректують на величину змінних товарних запасів.
Ризик суттєвих викривлень
Кінцевою метою розуміння та опису внутрішнього контролю є оцінка ризиків суттєвого викривлення в показниках фінансової звітності підприємства, що перевіряється.
МСА 315 говорить про те, що аудитор повинен виявити і оцінити ризики суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів і на рівні тверджень за класами операцій, залишками на рахунках та на рівні розкриття інформації. З цією метою аудитор повинен;
- визначити ризики шляхом отримання розуміння підприємства і його середовища, в тому числі відповідні функції контролю, пов'язані з ризиками, а також шляхом розгляду класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації у фінансових звітах. Кожне діюче підприємство має свою індивідуальну специфіку здійснення господарської діяльності Ця специфіка полягає в тому, що поряд з проведенням звичайних операцій, протягом звітного року можуть здійснюватися такі, що їх наслідки можуть мати невідповідне відображення у фінансовій звітності. Наприклад, підприємство у звітному році стало власником пакета акцій 40% акцій іншого підприємства, що потребує спеціальних правил оцінки інвестицій за методом участі у капіталі, а також визнання доходів (втрат) від участі у капіталі. Або підприємство створило мережу філій, які функціонують як в середині країни, так і за її межами.
- з'ясувати, як виявлені ризики можуть вплинути на твердження (показники фінансової звітності). Наприклад, створення мережі філій за наявності гармонізованих процедур контролю може не мати впливу на процес складання достовірної звітності по підприємству в цілому.
На практиці вивчення системи внутрішнього контролю клієнта і оцінювання рівня ризику контролю суттєво різняться залежно від клієнта. При роботі з невеликими підприємствами аудитори досягають тільки певного рівня розуміння, достатнього для оцінювання можливості аудиту фінансової звітності і середовища контролю. Це потрібно, щоб виявити ставлення адміністрації підприємства до контролю і також визначити рівень адекватності облікової системи клієнта. Часто, щоб провести аудит найбільш ефективно, процедурами проведення тестів контролю зневажають, а ризик контролю визначають максимально високим.
Працюючи на великих господарських системах, аудитор планує свою роботу таким чином, щоб оцінюваний рівень ризику суттєвих викривлень вважався низьким щодо більшості сегментів аудиту.
Процес оцінки ризиків суттєвого викривлення можна поділити на два основних етапи.
Перший етап - це визначення слабких місць у процедурах СВК підприємства, які можуть мати вплив на достовірність фінансової звітності, а отже формують ризики суттєвого викривлення.
Другий етап - це визначення того, які з ідентифікованих складових ризиків суттєвого викривлення вимагають особливого розгляду аудитором, тобто є суттєвими ризиками.
Важливим моментом у процесі визначення складників та оцінки ризиків суттєвого викривлення є ідентифікація виявлених ризиків з конкретними класами операцій, показниками фінансової звітності та інформацією, яка підлягає розкриттю.
Після того як встановлено складові частини ризику суттєвого викривлення, починається другий етап - оцінка їх суттєвості.
Ідентифікація суттєвих ризиків є справою професійного судження аудитора. При вивченні характеру ризиків аудитор розглядає низку питань, в тому числі таких як:
чи пов'язаний ризик з нещодавніми подіями в бухгалтерському обліку, економічними або іншими подіями, а отже, вимагає особливої уваги,
- складність здійснюваних господарських операцій,
- чи стосується ризик суттєвих операцій, які здійснюються, зі зв'язаними сторонами,
- рівень суб'єктивізму в процесі оцінки фінансової інформації, яка пов'язана з цим ризиком, особливо тієї, що містить широкий діапазон оцінки невизначеності,
Ризик суттєвого викривлення (англ. Risk of material misstatement) — ризик того, що фінансова звітність містить суттєве викривлення до початку аудиту. Складається з двох компонентів, як визначено нижче, на рівні тверджень:
властивий ризик (англ. Inherent risk)— чутливість тверджень щодо класу операції, залишку на рахунку або розкриття інформації до викривлення, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не враховуючи будь-які відповідні заходи контролю;
ризик контролю (англ. Control risk) —ризик того, що потенційне викривлення у твердженні стосовно класу операцій, залишку на рахунку або розкриття інформації, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не буде попереджено або своєчасно виявлено та виправлено за допомогою внутрішнього контролю суб’єкта господарювання.
