Умови і обмеження застосування ґрунтів в дорожньому будівництві

При розробці виїмок ґрунт, придатний для будівництва використовують для спорудження: насипів.

Для спорудження насипів використовують ґрунти із: виїмок; кар’єрів; зосереджених резервів; бічних резервів.

Ґрунти для спорудження земляного полотна за своїми фізико-механічними характеристиками повинні забезпечувати стійкість основного майданчика насипів і виїмок і їх укосів і виключати можливість утворення деформацій при відтаванні, промерзанні і здиманні.

При неможливості забезпечення необхідної щільності ґрунтів основного майданчика земляного полотна вони повинні бути армовані геосинтетичними матеріалами або укріплені ефективними способами і матеріалами на глибину до 1 м від проектної брівки.

За відсутності достатніх запасів ґрунтів, дозволених до відсипання в земляне полотно діючими нормативними документами, допускається використовувати інші ґрунти.

Умови використовування ґрунтів для влаштування земляного полотна, обмеження їх застосування залежно від ґрунтів приведені в табл. 4.8.

Ґрунти, а також шлаки і золошлакові суміші допускаються до використовування як матеріал для насипів з обмеженням. До таких ґрунтів відносяться скельні з легковивітрюваних розм'якшуваних порід, дрібні недренуючі і пилуваті піски, глинисті ґрунти, леси барханні піски, засолені, набухаючі, вічномерзлі, сланцеві глини, крейда, опоки та ін. Доцільність застосування цих ґрунтів встановлюється залежно від природних умов, техніко-економічних обґрунтовувань конструкції і способів захисту земляного полотна від шкідливих природних чинників.

Глини мергелисті, сланцеві, жирні, крейдяні, тальк і трепельні дозволяється застосовувати тільки для спорудження верхньої частини заплавних і підтоплюваних насипів.

Таблиця 4.8. Умови використовування ґрунтів для влаштування земполотна

Не допускаються для спорудження насипів наступні ґрунти:

- глинисті надмірно засолені;

- глинисті з вологістю, що перевищує допустиму;

- торф, мул, дрібний пісок і глинисті ґрунти з домішкою мулу і органічних речовин;

- верхній ґрунтовий шар, що містить у великій кількості корені рослин, для насипів висотою до 1 м;

- тальк, ґрунти і трепели - для насипів на мокрій основі;

- ґрунти, що містять гіпс в кількостях, що перевищують межі, встановлені для II - IV дорожньо-кліматичних зон, - для насипів на ділянках з наступними основами: з сухими і сирими - 40%, мокрими - 30% за масою;

для нижньої частини заплавних і підтоплюваних насипів залізниць - у всіх дорожньо-кліматичних зонах.

Для насипів, що зводяться засобами гідромеханізації, слід застосовувати дренуючі ґрунти.

Використовування дрібних, пилуватих пісків і супісків дозволяється за умови, що в тілі насипу частинки, що зводиться, розміром менше 0,1 мм не перевищуватимуть 15%.

При відсипанні ґрунту у воду слід застосовувати скельні або крупнообломочні ґрунти, пісок крупний або середньої крупної.

Для спорудження насипів в умовах вічної мерзлоти повинні максимально використовуватися скельні або піщані ґрунти із зосереджених резервів (кар'єрів), що закладаються на вододілах або заплавах і на терасах річок.