Технічне оформлення роботи
Роботу друкують на комп’ютері з однієї сторони аркуша паперу формату А4, дотримуючись таких вимог: шрифт Times New Roman, розмір – 14, відстань між рядками – 1,5 інтервала, верхнє, нижнє, ліве поле – 20 мм, праве поле – 10мм. Сторінки рукопису мають бути пронумеровані. Титульний аркуш вважається за першу сторінку, але нумерація в ньому не проставляється. Наступні сторінки нумеруються починаючи з другої. Нумерацію подають арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки.
Кожний розділ роботи починається з нової сторінки, Це також стосується вступу, висновків, списку літератури, додатків. Заголовки структурних частин проекту: ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ – друкуються великими літерами на верхньому полі сторінки з вирівнюванням по центру і виділенням жирним шрифтом.Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (окрім першої) з абзацу, крапку в кінці заголовку не ставлять. Відстань між заголовком та текстом має становити 2-3 інтервали.
Такі частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера, а розділи і підрозділи нумерують арабськими цифрами. Крапка після номера ставиться тільки в тому випадку, коли далі йде заголовок.Якщо заголовок розділу пишеться з нового рядка, то крапку після номера не ставлять.
Упевнившись, що передрукований рукопис не має поміток, плям, а його сторінки розміщені у привильній послідовності, рукопис брошурують і подають науковому керівнику разом з електронним варіантом (на дискеті).
Мета і значення курсової роботи
Курсова робота –це форма самостійної дослідної роботи студента. У процесі її виконання студенти розширюють свій загальний кругозір і поглиблено вивчають одну з тем відповідного курсу. Водночас вони набувають навичок і вмінь, необхідних для проведення самостійних наукових досліджень: вчаться аналізувати наукову проблему, спостерігати й вивчати літературний процес у світі цієї проблеми добирати й критично вивчати літературу з теми дослідження, робити теоретичні висновки і узагальнення,розробляти програму й використовувати різні методи дослідження, аналізувати одержані результати. Працюючи над текстом роботи,студенти набувають умінь наукового писемного мовлення, а гутуючись до захисту – робити усне наукове повідомлення, аргументовано обстоювати свою думку. Нарешті, самостійні наукові пошуки сприяють розвитку мислення: умінням аналізувати,узагальнювати, зіставляти,конкретизувати, робити висновки.
Курсова робота складається з критичного огляду наукових праць з певної теми та практичної частини, тобто власного аналізу художнього тексту у тому ракурсі, який вимагає тема роботи.
Програма дослідження
Запорукою успішного виконання курсової роботи є добре продумана програма дослідження. Вона складається з двох частин – методологічної та методичної. Методологічна частина містить докладне, чітке й завершене визначення об’єкта, предмета й проблеми дослідження, формулювання його мети, гіпотез і конкретних завдань. Методична частина – характеристику методів збирання фактичних матеріалів і способів його обробки та аналізу.
Об’єктом є сукупність зв’зків, відносин та якостей досліджуваного явища, наприклад, літературного процесу взагалі. Об’єктом дослідження може бути: перекладацка традиція, літературний контекст творчості, мовні особливості твору та ін. Предмет дослідження є більш конкретний, це певна частина, окремі сторони, властивості об’єкта. Об’єкт та предмет співвідносяться як загальне і часткове.
Наприклад, об’єктом дослідження курсової роботи за темою „Особливості давньоримської поезії доби „громадянських війн”” може бути: культурний контекст,що вплинув на своєрідність поезії зазначенного періоду; чи співвідношення ідеологічних та стилістичних особливостей у давньоримської поезії; чи стилістична типологія поезії. Предметом може бути: мотиви у поезії Катула та Лукреція; чи поетичні засоби у творчості поетів зазначенної доби.
Проблема курсового дослідження пов’язана з удосконаленням предмета дослідження. Вона характеризує суперечності між точками зору на певне питання.
Розв’язання проблеми є метою курсової роботи.
Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, план, організація виконання, стиль викладу. Правильне визначення мети дасть змогу виокремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань.
Мета повинна бути тісно пов’язана з назвою теми. Наприклад, мета вищезазначеної роботи може бути сформульована так: визначити літературні та позалітературні фактори, що вплинули на давньоримську поезію доби „громадянських війн”, або: визначити новаторські риси давньоримської поезії доби „громадянських війн”. На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які слід розв’язати у процесі виконання роботи. Завдання мають конкретизувати основну мету роботи.
Завдання можуть вкючати такі складові:
- вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, визначення сутності понять, явищ, процесів);
- виявлення типового стану проблеми у наукових дослідженнях;
- аналіз елементів тексту;
- зіставлення текстів, або їх елементів.
Одним з елементів методологічної частини програми є гіпотеза, тобто обгрунтоване припущення, що висувається для пояснення певних фактів, явищ, процесів, потребує підтвердження, або спростування.
Методична частина програми спрямована на уточнення й перевірку гіпотези. В ній описується й обгрунтовується методика дослідження, тобто сукупність та послідовність методів та прийомів, яка запеспечує повне й достовірне розв’язання поставлених завдань.
Доцільно визначитись, як має бути організоване дослідження,тобто за яким методом. Для курсової роботи з літератури можуть бути використані такі методи:
- метод узагальнення незалежних характеристик, їх аналіз та синтез, у ході яких відкидається все несуттєве щодо певної теми;
- метод морфрлогічного аналізу – розподіл проблематики на складові, кожна з яких має декілька варіантів вирішень, а результат є сукупністю всіх можливих варіантів розв’язань;
- метод якісної обробки даних – різні прийоми класифікації,диференціації, категоризації на основі заданих критеріїв;
- метод кількісної обробки виражають у числових характеристиках різні сторони явищ та зв’язок між ними;
- теоретичні методи дослідження виявляють зв’язки залежності між явищами, що вивчаються.
Саме теоретичні методи найбільш необхідні досліднику. В свою чергу вони поділяються на:
- індукцію – форму наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального;
- дедукцію - форму наукового пізнання, логіка якого розгортається від загального до конкрентого;
- аналіз – метод наукового пізнання, логіка якого розкладає ціле на частини як складові цілого;
- синтез – метод наукового пізнання, що сприяє відновленню цілосності явища у розмаїтті його прояв;
- порівняння – метод зіставлення досліджуванних явищ та встановлення їх подібності і відмінності;
- класифікація – упорядкування явищ, що вивчаються за певними критеріями.
Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов окремі методи можуть набути переважного значення.
Структура та обсяг курсової роботи
Курсову роботу студенти виконують самостійно, додержуючись рекомендованої структури та вимог до технічного оформлення.
Рекомендується така структура роботи:
1) титульний аркуш,на якому мають бути зазначені: назва міністерства, на якому підпорядковано вищий навчальний заклад, назва університету, назва кафедри,тема роботи, прізвище, ім’я й по батькові виконавця, прізвище, ініціали, наукова ступень і посада наукового керівника, назва міста й рік виконання роботи;
2) зміст роботи, який є відкоригованним планом курсової роботи, в ньому перелічують заголовки всіх її частин у тій послідовності, в якій вони подаються в тексті, і вказують сторінки, на яких вони починаються;
3) вступ, де обгрунтовують вибір теми,її значення та актуальність, визначають об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розглядають методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст; обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10-15 джерел); огляд повинен бути систематизованим аналізом переваг та недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково; закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленності в літературі основних аспектів теми;
4) основна частина, що складається з двох-п’яти основних розділів, які, у свою чергу, можуть поділятися на два-три підрозділи і за змістом мають відповідати спрямованості теми, підпорядковуватись основній меті та завданням, бути органічно взаємопов’язаними, мати приблизно однаковий обсяг; доцільно поділити основну частину на теоретичну та практичну, у теоретичній дається критичний аналіз опрацьованої студентом наукової літератури та виділяються теретичні положення, які були вихідними при виконання практичної частини; практична частина містить опис виконання дослідницького завдання та аналіз його результатів; ов’язковими є висновки після кожного підрозділу основної частини;
5) висновки,де стисло, переважно у формі тез, має бути зазначено, що зроблено, а головне, яких висновків дійшов стедент; необхідно дати відповіді на ті питання, які були поставлені у завданнях та меті;
6) список використаних джерел, якій розміщують у кінці роботи в алфавітному порядку, у джерелах вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання;
7) додатки, до яких слід включати допоміжні матеріали (таблиці, ілюстрації тощо).
Обсяг курсової роботи становить приблизно 25-30 сторінок машинописного тексту, на виклад основної частини відводиться, як правило, 20-25 сторінок, на вступ і висновки – по 2-3 сторінки; список використаних джерел і додатки до обсягу не зараховуються, хоча вони мають спільну нумерацію з рештою роботи.
