Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 


Старші діти ® молодші діти




Це відображення ситуації "батько - мати". Старші діти відчу­ли смак влади. Вони вважають, що свою владу, свої переваги над слабшими слід використовувати.

Член сім'ї ® інший член сім'ї

Це вид насильства одних членів сім'ї над іншими. У ньому беруть участь свекри, невістки, тещі, зяті, дідусі, бабусі, діти, дядьки і т.ін. Насильство здійснюється над більш слабкими і беззахисними: людьми старшого віку чи дітьми; людьми з об­меженими фізичними і психічними можливостями; людьми, які залежать від інших.

Роздатковий матеріал 2

Види домашнього насильства

Фізичне насильство

Вбивство, спроба вбивства, побиття, знущання, нанесення фізичних ушкоджень, штовхани, опіки, шпурляння різними предметами і т.ін.

Психологічне і емоційне насильство

Позбавлення свободи чи утримання під наглядом мимо волі жінки, постійне висліджування, погрози, залякування, шантаж, постійний контроль життя і спілкування з оточуючими, ізоля­ція, заборона на спілкування (навіть з рідними).

Поведінка, яка призводить до емоційного розладу, що вклю­чає залякування, погрози чи емоційний шантаж, у тому числі навіювання почуття страху за власну безпеку, за здоров'я дітей чи близьких, погрози стосовно права опіки над дітьми, а також агресивна поведінка, ігри з ножами, пістолетом чи рушницею.

Примус жінки силою чи погрозами до будь-якої поведінки чи дії, від яких жінка має право ухилитися; постійна поведінка, мета якої - зганьбити, дискредитувати чи принизити особисту гідність жінки, глузування над розумовими і фізичними дани­ми, висміювання і словесні образи, приниження жінки перед нею самою чи перед близькими.

Безпідставні обмеження можливості розпоряджатися спільним майном, нанесення шкоди домашнім тваринам.

 

 

Позбавлення можливості належним чином харчуватися і відпочивати.

Примусові чборти і примусові вагітності.

Сексуальне насильство

Ґвалтування чи сексуальне домагання (іноді в присутності дітей, інших людей).

Економічне насильство

Фінансовий контроль і фінансові обмеження, заборона зай­матися певним видом діяльності, заборона працювати взагалі, заборона вчитися чи підвищувати кваліфікацію.

Свідоме знищення майна, навмисне нанесення шкоди осо­бистому майну людини, позбавлення можливості користувати­ся одягом чи майном. Позбавлення їжі, позбавлення медичної допомоги.

 

2. Розробити технологію роботи з конкретною категорією жінок.

Література

1. З досвіду роботи Сарненської райдержадміністрації Рівненської області по реалізації державної політики стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей: Мето­дичні матеріали. - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002.

2. Лактионова Г.М. Социально-педагогическая робота с женской молодёжью в крупном городе: теоретико-методические основы. - К.: Украин. Центр ду­ховной культуры, 1998.

3. Левченко К.Б. Тендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: Монографія. - Харків: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2003.

4. Предотвращение домашнего насилия и торговли людьми: Учебник по про­ведению тренингов. - К: ЗАТ "Нічлава", 2002.

5. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін. За заг ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

6. Технологии социальной работы: Учебник / Под общ. ред. Е.И. Холостовой. - М.: ИНФРА-М, 2002.

7. Формуваннятендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнародної наук.-практ. конференції. - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді; Український ін-т соціальних досліджень, 2002.

 

 


Тема 18. Технології соціальної роботи з людьми літнього та старого віку

 

1. Люди літнього та старого віку як соціальна спільність.

2. Участь людей літнього віку в житті сучасного суспільства.

3. Соціальна робота з людьми літнього та старого віку.

4. Компетентність соціального працівника в роботі з людь­ми похилого віку.

1. В останнє десятиріччя в багатьох країнах велике значення надається вивченню проблем старіння і старості. Це пов'язано не лише з демографічними і культурно-історичними змінами, що відбуваються у світі. Значне збільшення частки людей літнього і старого віку в загальній структурі населення впливає на багато сфер життєдіяльності суспільства, торкаючись галузей політики, економіки, медицини, громадсько-соціальних інститутів.

За даними ООН, у 1950 р. у світі проживало приблизно 200 млн людей віком 60 років і старше, а в 1975 р. їх кількість зросла до 550 млн. За прогнозами, до 2025 р. чисельність людей старше 60 р. досягне 1 млрд 100 млн людей, тобто, порівняно з 1950 р. їх число зросте більше ніж в 5 раз, тоді як все населення плане­ти збільшиться лише в 3 рази.

Головними причинами постаріння населення є зниження народжуваності, збільшення тривалості життя осіб старших вікових груп завдяки прогресу медицини, підвищення рівня життя населення.

У літературі відсутнє чітке визначення того, кого можна віднести до понять "літня" і "стара людина". Значний відрізок пізнього життя, який може тривати 20 років і більше, погано диференційований і розпливчастий. Його можна умовно поділити на літній вік, старість і довголіття.

Відповідно до класифікації Європейського регіонального бюро ВОЗ літній вік у чоловіків триває з 61 до 74 років, у жінок - з 55 до 74 років, з 75 років наступає старість. Люди, старші за 90 років, вважаються довгожителями.

 

 

Багато хто з дослідників вказує на те, що приведена града­ція стосується суто біологічного віку. Тому більшість з них при­ходить до висновку, що сутність віку не зводиться лише до тривалості існування, яке вимірюється кількістю прожитих років. Кількісні показники віку досить приблизно фіксують фізіологічну і соціальну "якість" людини і її самопочуття.

Найбільш поширеною серед дослідників є думка про те, що єдиного критерію старості не існує. Група людей 60-75 років, для якої є характерними, більшою чи меншою мірою, втрата можливостей матеріального забезпечення і майже повне збере­ження здатності до самообслуговування, визначається як гру­па літніх людей. Інша група - люди віком 75-80 років і старші, з повною втратою працездатності, частковою чи повною втра­тою здатності до самообслуговування. Цю групу відносять до старих людей.

Важливу роль в організації соціальної роботи з людьми літнього віку відіграють теорії старіння. Вони інтерпретують і узагальнюють досвід, інформацію і результати спостережень.

У сучасній науці існують різноманітні точки зору на старість і на супутні з нею процеси і явища. Найбільш численними є біологічні теорії, що аналізують можливі вікові зміни на рівні генетично запрограмованого старіння окремих клітин, груп клітин, які стосуються окремих органів. У теоріях, що вивчають зміни на клітинному рівні, процес старіння самих клітин вва­жається визначальним. Такі "одновимірні" погляди враховують лише природно-біологічні закони старіння і не надають серй­озного значення постійній взаємодії генетичного потенціалу з факторами навколишнього середовища.

Серед соціальних моделей широкого поширення набула дефіцитарна модель. Вона оцінює старість наступним чином. Якщо уявити старіння людини як процес неухильного руйну­вання і розпаду, що призводить до втрат у її емоційних і інте­лектуальних здібностях, до труднощів у пристосуванні й вияв­ляється в прихильності до старого і звичного, у повній втраті активності, у зниженні та уповільненні реакцій, то, таким чи­ном, за цим періодом закріплюються ознаки занепалості і не-

 

 

повноцінності, які дозволяють розглядати старість як хворобу. Слід зазначити, що негативний стереотип старості, який ба­зується на цій теорії, не підтверджується науково. У своїй три­віальній формі дефіцитарна модель визначає ставлення сусп­ільства до старої людини, формуючи уявлення про те, що кволість, хвороби, втрата соціальних ролей, нездужання є при­родними ознаками старості і, як наслідок, вони не можуть ста­ти об'єктом терапевтичних зусиль.

Однією із найбільш відомих теорій старіння, яку можна віднести до дефіцитарної, є теорія відчуження (звільнення), яка виходить з того, що для продовження нормального функціо­нування і розвитку суспільства старі люди повинні поступо­во дистанціюватися від соціальних систем і знижувати свою взаємодію з іншими людьми. Таке звільнення від соціальних ролей і віддалення від міжособистісних контактів надає їм можливість підготуватися до наступного етапу - смерті. Відпо­відно до теорії звільнення процес відчуження людей старшо­го віку, у соціальному аспекті, є неминучим, оскільки посади, що вони займають, у певний момент повинні переходити до людей більш молодих, здатних працювати більш продуктив­но. Ряд критиків називають цю теорію найбільш нелюдською, інші ставлять питання: "Чи є "звільнення", "роз'єднання" уні­версальним і неминучим явищем?".

Передова ж наука значною мірою орієнтована на створен­ня нового соціального образу "торжествуючої (переможної) старості" і руйнування тих стійких забобонів, пов'язаних зі ста­рістю, які є наслідком недбалої чи некритичної інтерпретації демографічних та історичних даних. Концепція "торжествую­чої" чи благополучної старості протиставляється теорії відчу­ження. Вона опирається на принцип діяльності і активності, акцентує увагу на створенні в суспільстві і в самій людині та­ких умов, які б забезпечили оптимальне проходження процесу старіння як природного циклу життя людини. Старі люди ма­ють бути активними членами суспільства, намагаючись збері­гати потреби і бажання, стиль життя і цінності, що були влас­тиві для них протягом попередніх, середніх років життя.

 

 

У нинішній період набуває поширення теорія активності, прихильники якої стверджують, що старіючі люди, розлучаю­чись зі своїми ролями, відчувають свою непотрібність в суспільстві. Тому для підтримки морального духу і позитив­ної самосвідомості їм слід не відмовлятися від активного жит­тя, а, навпаки, зайнятися новою діяльністю. Продовжуючи ви­конувати активні, соціально значущі ролі і спілкуватись з оточуючими (наприклад, працювати неповний робочий день чи займатися добровільною громадською діяльністю), люди стар­шого віку можуть зберігати психологічний спокій. Науковці стверджують, що ступінь пристосування людей до старості значною мірою залежить від характеру їхньої діяльності на ранніх етапах життя. Люди, які мали емоційну і психологічну стійкість і активність у віці до 30-ти років, зберігають життєву енергію і після 70-ти років; якщо для людей у віці до 30-ти років характерними є страх і консерватизм, то вони виявляють три­вогу до кінця свого життя.

Між цими двома крайніми підходами (негативним та іде­алістичним) є й проміжні оцінки старості. Вони дають наступ­ну її соціокультурну характеристику. Старість - це слабкість, на відміну від сили молодості, але закон виживання сильного відходить у неї на другий план: у старого не забереш його "місце під сонцем". Старі люди повністю розпоряджаються собою і своїм дозвіллям, у них менше стресів, менше справ, відкладених на потім. Люди цього віку перестають виконува­ти суспільні функції, вони стають самі собою, набуваючи са-моідентичності. У старості поступово приходить усвідомлен­ня якості речей, їх значущості у власному житті, міцно утверджується цінність сьогоднішнього дня.

Вираженням цього підходу може бути теорія субкультуры. Вона відносить осіб старшого віку до певної субкультури ста­рості, яка визначається як сукупність своєрідних норм і цінно­стей, відмінних від тих, що панують у суспільстві. Причиною появи субкультури старості називають дискримінацію у став­ленні до осіб старшого віку і відчуття ними своєї спільності. Якщо старіючим людям вдається завести друзів і зберегти зв'яз-

 

 

ки, що вже склалися раніше, це допоможе зберегти їм почуття психологічної стабільності. На думку авторів вказаної теорії, збільшення числа поселень для пенсіонерів і інших подібних житлових комплексів, закладів сприяло б формуванню самобут­ньої субкультури старих людей.

Деякі спеціалісти вважають найбільш плодотворною теорію "вікової стратифікації", відповідно до якої кожне покоління людей унікальне і володіє лише йому властивим досвідом.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-03-27; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 367 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Чтобы получился студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без мяса и развести водой 1:10 © Неизвестно
==> читать все изречения...

2471 - | 2351 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.