За походженням:
Ендогенні - отрути, які утворюються в організмі, як в нормі, так і при патологіях (індол, скатол, кетонові тіла) що іноді приводить до аутоінтоксикації і до токсикології має лише непряме відношення.
Екзогенні або ксенобіотнкн - отрути, що поступають в організм людини і тварин із зовні. їх підрозділяють на:
1.Біологічного походження
а) рослинні (алкалоїди, глікозиди, ефірні масла);
б) грибкові (афлотоксиньї, фузариотоксиньї);
в)мікробні (ботулотоксин);
г) тварини (отрути змій, павуків, комах).
Класифікація О.р. умовна, оскільки універсальною вона не може бути. На цей сьогодні О.р. групують на підставі таких ознак: ботанічна приналежність, спосіб дії, ступінь токсичності, природа токсинів та їх хімічна специфіка, клінічна картина токсичної дії речовин, патоморфологічні й патоанатомічні зміни та інші.
ботанічна класифікація О.р. ґрунтується на сучасні філогенетичні системи рослинного світу і враховує видові особливості вторинного метаболізму. Найбільша кількість О.р. серед квіткових дводольних рослин (родини пасльонових, жовтецевих, молочайних, барвінкових, ранникових, макових та ін.). їх містять також ціанобактерії та деякі гриби (напр. роду мухомор клавіцепс пурпуровий, або ріжки пурпурові. Серед усіх рослинних токсинів найактивніші, складні й видоспецифічні— алкалоїди квіткових рослин. У мохоподібних, папоротеподібних та водоростей алкалоїди майже відсутні; деякі види хвощів містять псевдоалкалоїди. Хемотаксономічна специфічність рослинних організмів робить певні групи фітотоксинів діагностичними ознаками певних ботанічних таксонів. Хоча ботанічна класифікація не дозволяє скласти будь-яке уявлення про хімічну природу і клінічне значення діючих речовин О.р., вона сприяє запобіганню отруєнь маловідомими рослинами певної таксономічної групи.
за способом дії О.р. і фітотоксини поділяють на контактні, що завдають шкоди при контакті з ними; респіраторні, або дистанційні,— унаслідок вдихання летких токсинів; респіраторно-контактні; такі, що безпосередньо потрапляють у кров (напр. кураре); загальнорезорбтивні, або аліментарні, що проходять через ШКТ і в різних його відділах всмоктуються у кров.
за ступенем токсичності виділяють групи дуже отруйних, смертельно отруйних, безумовно отруйних рослин (у наданому переліку вони позначені). Однак погляди авторів щодо представництва цих груп не завжди збігаються, умовно отруйними рослинами вважаються такі, що стають токсичними лише в певних районах чи умовах зростання внаслідок змін хімічного складу (накопичення оксалатів, селену, важких металів, радіоактивних елементів, ціанідів тощо), при неправильному зберіганні (отрутний глікоалкалоїд соланін накопичується в бульбах картоплі, які позеленіли на світлі або перезимували у ґрунті); при ураженні грибами чи бактеріями (запліснявіла трава пажитниці— уражені грибом-паразитом Зігошсііпіа іетиіепіа зернівки злаків тощо.
Хімічна класифікація О.р. враховує хімічну природу токсичних речовин. Виділяють рослини, що містять алкалоїди (див. Алкалоїди), глікоалкалоїди, серцеві глікозиди, сапоніни, токсичні органічні кислоти (синильну, щавлеву), дубильні рочовини, лактони (див. Гідроксикислоти), смоли і бальзами, терпеноїди, ефірні олії, фенольні речовини, які можуть викликати запалення ШКТ (госипол, гіперицин та ін.), токсальбуміни — речовини білкового характеру, що викликають утворення антитіл і роблять організм стійким (імунним) до токсичних і летальних кількостей цих речовин (напр. рицин насіння рицини, робін кори робінії звичайної). Окрему групу становлять рослини, які лише при певних умовах утворюють токсини (синильну кислоту, нижчі окисли азоту) або накопичують радіонукліди й важкі метали. Серед важливих хімічних чинників отруєння — летальний метаболізм. Напр. у шлунку глікозид вікивіцин спочатку гідролізується до глюкози і дивіцину, який розщеплюється до синильної кислоти, що посилює інтоксикацію.
класифікація О.р за патологічними змінами в організмі лише частково відображає специфічну дію О.р., оскільки в більшості випадків патологоанатомічна картина має характер загального токсикозу.
класифікація О.р. за клінічною картиною отруєння корисна при встановленні діагнозу отруєння (див. Діагноз) і вказує на ефективні прийоми лікування. Вона тісно пов'язана з ботанічною й хімічною: отруєння рослинами, спорідненими за систематичним положенням чи хімічним складом, схожі за клінічною картиною. Напр. отруєння, що визначаються клінічною картиною набряку легень, частіше спричиняють рослини родини капустяних; отруєння з картиною задушних явищ — рослини родини злакових, а картину ураження серця — види, що містять серцеві глікозиди. Клінічна картина отруєнь атропіновими алкалоїдами відмінна від тієї, що спостерігається при отруєннях рослинами, які містять морфін. ціанідами. Оксалізм найчастіше викликають: амарант закинутий, або щириця хвостата, портулака городня, ревінь чорноморський та деякі види родів кислиця, мишій, свиняча трава, лобода, буряк, просо, щавель, солянка таін. Ознаки оксалізму: гастроентерит, гіпотензія, гіпокальціємія, м'язова млявість і сіпання, нефроз і гіпероксалурія. Селеноз виникає у рогатої худоби при поїданні рослин, що поглинули з ґрунту надлишок селену (напр. види родів робінія, айстра, лобода, кастилея, гринделія, гірчак, моринда, нептунія та ін.) чи є індикаторами селену (напр. види астрагалу), ціанідне отруєння найчастіше викликає ціанід водню, що виділяється з фунгіциду чи інсектициду, та при вживанні рослин, що містять ціаногенні сполуки (орлики звичайні, росичка криваво-червона, диморфотека, мушмула японська, лепешняк смугастий, медова трава шерстиста, бузина чорна, квасоля лімська, індигофера австралійська, конюшина повзуча, горошок посівний та деякі представники родів робінія, лобода, циперус, ешольція, евкаліпт, молочай, лядвенець, льон, олеандр, просо, пасифлора, алича, терен, груша, сорго та ін. Діють ціаніди швидко й сильно, викликаючи нудоту, запаморочення, судоми і смерть від паралічу дихання. Отруєння нітратами, які в організмі людей і жуйних тварин перетворюються на нітрити, спричиняється уразі вживання рослин, природно бататах на нітрати (лобода біла, шавлія відігнута, представники роду щириця та деякі ін.) чи перенасичених добривами. Ознаки включають гастроентерит, діарею, смертельно небезпечну меїтемоглобінемію з анемічною аноксією, задуху, тремтіння й синюшність.
Класифікація отруєнь має в своїй основі три ведучих принципи: зтиопатогенетический. клінічний і нозологічний.
Етіопатогенетичний
1.Унаслідок розвитку: випадкові (поїдання токсичного корму, власне отрут, аварії на хімічних виробництвах) і навмисні (з метою викликати смерть або безпорадний стан).
2.За умовами або місцем розвитку: ятрогенні (передозування лікарських речовин).
3.По шляху надходження отрути: пероральні, парентеральні і так далі
4.За походженням отрути: біологічного, небіологічного і тд.
Клінічний
1.По особливостях клінічної течії (блискавичні, гострі і ін.);
2.По тяжкості захворювання (легені, важкі);
3.По наявності ускладнень (з ускладненнями або без);
4.По результату захворювань (не смертельні і смертельні).
Нозологічний
По назвах окремих отрут, їх груп або класів (отруєння ФОП і тд.).
За виробничим призначенням пестициди поділяють на:
1.арициди - засоби для боротьби з кліщами,
2.борициди - засоби для знищення кліщів,
3.альгіциди - засоби знищення водорослів, аперсекацити - речовини, які притягують комах,
4.гербіциди - засоби боротьби із бурянами,
5.дефоміанти - засоби для зменшення листків,
6.десіканти - засоби для підсушування рослин,
7.інсектициди - засоби боротьби із шкідливими комахами,
8.фунгіциди - засоби боротьби із грибами,
9.нематоциди - засоби для боротьби із круглими гельмінтами
Питання для самоконтролю
1 Які речовини відносять до отрут?
2 Який процес називають отруєнням?
3 Як класифікують отруйні речовини за клінічною картиною?
4 Які дози отруйних речовин ви знаєте?
5 Які допустимі рівні отруйних речовин?
6 Як класифікують отрути за хімічною природою?
7 Як класифікують отрути по рівню летальності?
8 Як впливають отрути на організм тварин?
