Внесок українців у географічні дослідження земної кулі

Мандрівники з України в своїх прагненнях пізнати світ відвідували країни Західної Європи, Близького Сходу. Українські купці вирушали на пошуки нових торговельних шляхів, вступали в контакти з іншими народами й країнами. А військові дружини київських князів регулярно здійснювали завойовницькі походи на сусідні території.
Першою українською жінкою-мандрівницею можна вважати княгиню Ольгу, котра, як відомо, не тільки особисто об'їхала всю територію Київської Русі, а й побувала в гостях у візантійського імператора в Константинополі.
У духовному житті давньої України найважливішою подією було запровадження християнства. Віруючі люди, відвідуючи церкву, слухали на проповідях про життя Ісуса Христа, святу землю, святі місця. Згодом у багатьох з них з'являлась зацікавленість і потреба їх відвідати. Побожних людей, які подорожували до святих місць, називали пілігримами, странниками, богомольцями, прочанами, паломниками.
Першим мандрівником-паломником слід назвати Св. Антонія з Чернігівщини, засновника Києво-Печерського монастиря. На Схід він ходив двічі. Вперше, як зазначається в "Повісті временних літ", - за князювання Володимира Святославича. Першим українським паломником, який залишив опис своєї подорожі до Святої Землі - Єрусалима, був ігумен одного з монастирів Чернігівщини Данило.
На українській землі, за давніми літописами і хроніками, побувало багато прочан зі Сходу і Заходу, яких приваблювала велич Києво-Печерської і Почаївської лавр, Київської Софії, культурних і сакральних пам'яток інших регіонів України.
Безперечно, сміливим і відважним мандрівником був український козак Яків Малик, що в середині XVI ст. дістався до Індії, де став великим візиром Гуджарата і збудував там фортецю в ренесансному стилі.
Визначні всесвітньо відомих мандрівники: Василб Григорович-Барський, видатного український письменник-гуманіст, філософ, мислитель… Г. С Сковороди, дослідник і етнограф Микола Миклухо-Маклай та багатьох інших співвітчизників, які вписали золоті сторінки в історію становлення туризму в Україні.
Серед них особливе місце посідає мандрівник і письменник світового значення Василь Григорович-Барський.
Відомим дослідником країн Близького Сходу Та Аравії був ще один наш співвітчизник - граф Вацлав Ржевусъкий. Понад два роки Ржевуськйй подорожував цими краями, намагаючись всюди жити відповідно.
Слід відзначити активну участь українців у географічних дослідженнях різних районів земної кулі. Одним з організаторів і керівників першої російської навколосвітньої експедиції на кораблях "Надія" і "Нева" був Юрій Федорович Лисянський (1773-1837).Він є автором відомої праці "Подорож навколо світу на кораблі "Нева".
Вагомий внесок у Дослідження Центральної Азії вніс правнук запорізького козака Паровальськото - Микола Миколайович Пржевальський (1839-1888), який очолював 5 експедицій. Визначним українським мандрівником і вченим був Микола Миколайович Миклухо-Маклай (1846-1888) - правнук хорунжого Запорізького війська Миклухи. Він здійснив 10 подорожей до Нової Гвінеї, Філіппін, Малакки, Австралії, Меланезії, Мікронезії; є автором понад 160 наукових праць з антропології, географії, етнографії, зібрав велику і оригінальну колекцію.
Загалом можна стверджувати, що в результаті подорожей і мандрівок вітчизняних та іноземних мандрівників було зібрано величезний матеріал з географії та історії як українських, так і інших земель земної кулі, на основі якого в Україні у другій половині XIX ст. почав розвиватись туризм.

Питання 36

Розвиток соціального туризму характеризується по­явою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товари­ства тверезості, організував подорож для членів цього товари­ства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, ек­скурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для ба­гатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

- розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зро­били подорожі більш комфортними та швидкими, буду­валися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

- туризм формується як окремий елітний вид відпо­чинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, служ­бовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, бур­жуазія);

- створювалася туристична інфраструктура (тури­стичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

- з'являлися перші туристичні кадри (менеджери ту­ризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

- створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі.

Питання 37. Зародження готельної справи в Україні.

На Русі готельна справа зародилася в ХІІ-ХІІІ ст. Проте ще в ІХ-ХІ ст. Давня Русь завдяки своєму географічному положенню стала центром, де перехрещувались торговельні шляхи між Заходом і Сходом, Північчю та Півднем. Налагоджувалися стійкі торговельні відносини, різнобічні культурні та релігійні зв'язки. Після запровадження християнства на Русі з Візантії до нашої країни потяглися священики, перекладачі, переписувачі книг, ремісники. На Русі аж до XVI ст. центральною фігурою у встановленні та зміцненні зв'язків з іншими країнами був "гість". Гостинності та мандрам іноземних гостей надавалось велике значення. Так, київський князь Володимир Мономах у своєму "Поучении" заповідав синам добре приймати гостей, вшановувати їх, тому що ці люди, "мимо ходячи", рознесуть по світу добру або лиху вість. Попередники перших готелів на Русі - постоялі двори - називалися "ямами" і розташовувалися на відстані кінного переходу один від одного. У XV ст. постоялі двори створювалися при поштових станціях, що знаходилися в підпорядкуванні Ямського наказу. До XV ст. відносять також будівництво у великих містах гостинних дворів, які відрізнялися від постоялих тим, що, крім розміщення і харчування, тут були створені умови для здійснення комерційних операцій. Розселення іноземців у гостинних дворах здійснювалося за національною ознакою. У XVI - першій половині XVII ст. одним із торговельних центрів Східної Європи був Київ, через який проходили купецькі каравани з Польщі, Кримського ханства, Туреччини, Молдови, Греції, Угорщини, країн Західної Європи, що прямували до Московської держави. Для них створювалися спеціальні гостинні двори. На чумацьких і торговельних шляхах України здавались в оренду корчми, що не тільки вели торгівлю хмільними напоями, а й були пристановищем для подорожніх. У другій половині XVII ст., коли "козацька християнська республіка" знаходилась на острові Чортомлик, на її території біля порту височів "Грецький дім" - приміщення для іноземних посланців і купців. Адже Запорізька Січ сама вела жваву торгівлю, а до того ж була транзитним пунктом у торгівлі всіх українських земель і Московської держави з країнами Сходу. Крім того, Київ став одним із центрів паломництва, що зумовило потребу в будівництві готелів для прочан біля стін Печерського монастиря. В Україні до прочан ставилися з великою шаною. Миряни вважали за честь прийняти богомольців на ночівлю, а то й на кілька днів, пригостити, дати харчів на дорогу. Паломники були в особливій пошані й мали захист при церквах і монастирях, де з давніх часів їм відводили спеціальні помешкання, будували готелі й гостинні двори, де велися книги для запису прочан, які свідчать про масовий характер паломництва.Після приєднання України до Російської імперії (кінець XVIII ст.) почалось будівництво поштового тракту від Москви до Києва через Калугу, Глухів, Путивль, Конотоп із поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції готелів.Проте помітний розвиток готельного господарства в царській Росії розпочинається лише в другій половині XIX ст.

Питання 38

Міжнародний молодіжний обмін «Кордони перед нами – кордони всередині нас»

Завданнями проекту є:

- обмін особистим досвідом щодо кордонів та проблем з мобільністю та визначення важливість впливу таких кордонів на формування та розвиток особистості;
- визначення кордонів, з яким людини стикається у своєму житті: особисті кордони, кордони між країнами, кордони, що не дозволяють нам співпрацювати чи мати стосунки з різними людьми з різним досвідом;
- визначення різноманітних культурних характеристик та стереотипів по відношеню до різних регіонів Європи та Кавказу;
- надання учасникам інструментів, які підвищать можливості у вирішенні питань, пов’язаних із міжкультурними відмінностями у повсякденному житті;
- ознайомлення учасників з програмами Європейського Союзу, що підвищують можливості мобільності для молоді, у тому числі і програми «Молодь в дії»;
- визначення спільного розуміння європейського громадянства.

Під час молодіжного обміну будуть використані неформальні методи освіти, інтерактивні вправи, а також передбачені дискусії, обговорення, майстер-класи, міжнародне та міжкультурне спілкування, національні вечори та екскурсії.
Хто може взяти участь: активна молодь віком від 18 до 25 років, з достатнім рівнем володіння англійською мовою.

Організатори забезпечують:харчування, проживання, участь у всіх елементах програми, необхідні матеріали та обладнання, а також оплачують 70% проїзду. Питання 39

Молодіжним туризмом в СРСР (як внутрішнім, так і міжнародним) займалось Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ (створене в 1958 p.). "Супутник" мав свої підрозділи при республіканських, крайових, обласних, міських комітетах комсомолу.

Організаційне становлення молодіжного туризму в країні, основним стрижнем якого стала туристська експедиція радянської молоді "Моя Батьківщина - СРСР" - складова частина Всесоюзного походу комсомольців і молоді по місцях революційної, бойової й трудової слави радянського народу, зумовило величезне піднесення туристського руху молоді, розкрило значні резерви туристсько-екскурсійної діяльності комітетів комсомолу.

БММТ "Супутник" Львівського, Рівненського, Кіровоградського, Запорізького, Вінницького, Кримського, Одеського обкомів комсомолу провели зльоти активістів експедиції "Літопис Великої Вітчизняної" і "Моя Батьківщина - СРСР". Усього в республіці з 1972 по 1987 р. було проведено понад 70 тематичних зустрічей, походів, присвячених 40-річчю Великої Перемоги. Практика роботи БММТ "Супутник" Запорізького, Харківського, Волинського обкомів, Київського міськкому комсомолу свідчить про те, що найактивнішими формами роботи з цією категорією молоді були дні туристсько-екскурсійної роботи, тематичні тижні знайомства з обласними об'єктами експедиції, організація туристських поїздів. З метою розширення географії місцевого туризму загалом, особливо для молоді, що мешкала в гуртожитках, було розроблено понад 40 нових маршрутів, таких, наприклад, як Київ - Черкаси - Кам'янка -Розумівка, Чернігів - Новгород-Сіверський, Дніпропетровськ - Запоріжжя, Луцьк - Кортеліси - Брест, Луцьк - Львів та ін. Проведена робота дала змогу залучити до участі в подорожах понад 40 тис. молодих людей, що проживали в гуртожитках.

Отже, незважаючи на заідеологізований характер роботи, принципи патріотичного та інтернаціонального виховання радянської молоді найактивніше реалізувалися в діяльності Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ. Попри деякі негативні моменти в розвитку туризму в 70 -80-ті pp. (суворий партійний і профспілковий контроль, заідеологізованість) слід зазначити, що саме в цей період туризм, зокрема соціальний туризм, переживав свій зоряний час, став масовим явищем і засобом виховання, перетворився на галузь економіки з розгалуженою інфраструктурою.

Питання 40

Щільне місце серед мандрівників посідають члени «Руської Трійці». Так, у 1832 р. Яків Головацький ще за часів навчання у Львівському університеті разом з Іваном Вагилевичем здійснив подорож до села Дзиків Тарнобжеського повіту (нині Республіка Польща) на запро­шення графа Яна Тарновського. В його бібліотеці вони досліджували слов'янські й українські рукописи, грамоти.

Влітку 1834 р. Я. Головацький здійснив подорож пішки зі Львова через Миколаїв, Стрий та інші міста Прикарпаття й Буковини, звідки повернувся кіньми через Чортків, Бучач, Монастириську до Львова. Восени того самого року подався пішки через Городок, Перемишль і Дуклю до Кошицької академії. З Кошице ходив до Пешту, де навчався в університеті, а звідти - до Ужгорода. Повернувся Я. Головацький додому в 1835 p., подолавши Карпатські гори, через Маняву, де відвідав руїни монастиря, закритого австрійською владою в 1785 р.

Після закінчення Львівської духовної семінарії у 1840 р. Я. Голо­вацький здійснив ще одну мандрівку, на цей раз - з Коломиї через Чорногори на Українське Закарпаття та у північно-східну Угорщину. Були й інші, менш тривалі мандрівки. Під час кожної з них Я. Голо­вацький вивчав рідний край, пам'ятки історії та писемності, побут населен­ня, збирав етнографічні та фольклорні матеріали, що стали основою його численних публікацій.

Пристрасним мандрівником був також Іван Вагилевич (1811 - 1866), один з найбільших авторитетів у галузі дослідження української історії, зокрема давніх її часів. У роки перебування у Львівському університе­ті (1830- 1837). І. Вагилевич здійснює ряд подорожей по краю, збирає фольклор та етнографічні матеріали, відвідує історичні пам'ятки, прово­дить археологічні дослідження. Він щороку по кілька разів мандрував у Карпати. На основі зібраних матеріалів вивчав життя автохтонних корінних мешканців Українських Карпат - бойків, гуцулів і лемків. У нарисі (1843 р.) про так звані берди, або скелі, біля Урича, що за кіль­ка кілометрів від Дрогобича, описує ландшафт Урича та широкі обрії, які відкриваються з висоти його скель, створюють ілюзію мандрів по Бойківщині та прилеглому до неї Прикарпаттю.

Постійно здійснював подорожі по краю Омелян Партицький (1840 - 1895) - «многозаслужений діяч на полі руської літератури і в життю національнім». Про подорож у Карпати в 1873 р. трьох українських мандрівників О. Партицький розповів на сторінках свого часопису «Газета шкільна». У 1878 р. він звертається до краян, мешканців Львова з пропозицією розширити місця для прогулянок, прокласти нові марш­рути відпочинку, зайнятися вивченням рідного краю, наслідуючи в цьо­му відношенні досвід жителів таких європейських міст, як Краків, Відень, де для відпочинку широко використовують околиці.

Зібраний на той час археологічний і краєзнавчо-етнографічний ма­теріал, узагальнений О. Партацьким, став основою серії науково-попу­лярних статей «Образи Руси Галицької». Сюди слід віднести також рукописи «Подорожньо-етнографічні записки» (1887) та етногра­фічний опис «З життя волинського люду» (60- 70-ті pp.), що збе­рігаються у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України.

3. великим інтересом читаються нариси «Образ Поділля» та «Руї­ни стародавніх замків на Поділлі», що містять майстерні замальовки подільської рівнини, розкиданих по ній сіл, описують плодючість зе­мель, степ, його фауну та флору, а також картини Поділля понад бере­гами річок.

О. Партицький розробив також маршрут для подорожі в околицях Львова: Рава-Руська - Домажир - Страдч - Шкло - Верещиця - Крехівський монастир - Глинське - Завадів. Про найважливіші па­м'ятки і події він розповідав у нарисах: «Страдецька печера», «Жерло Парашка», «Могила Остапова», «Камінь Святого Петра», «Крехівський монастир». Історико-археологічні дослідження пам'яток автор допов­нював зібраними у навколишніх селах легендами та переказами.

Питання 41

Ініціатива щодо організації туристичної діяльності на території Захід­ної України належала провідним українським діячам того часу.

20 -30-ті роки характерні спробою вироблення комплексного підхо­ду до організації туризму і краєзнавства в Галичині. Восени 1921 р. тут почав працювати «Кружок любителів Львова». Спочатку його члени організували екскурсії, або так звані походи по Львову, згодом маршру­ти мандрівок пролягли через околиці міста.

Відсутність організації краєзнавчо-туристської діяльності негативно впливала на рівень проведення екскурсій. Мандрівки організовувалися стихійно, часто без відповідної попередньої наукової підготовки. Давався взнаки брак спеціально розроблених маршрутів. "Прогулянки ідуть зчаста без ніякого приготування, мандрівники не знають, на що звертати їм увагу, не можуть замітити різних важних пам'ятників природи чи минувшини",- писав про неорганізований туризм І. Крип'якевич.
У 1883 р. І. Я. Франко організував "Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу", згодом "Кружок для устроювання мандрівок по нашім краю". Результатом його постійних мандрівок стали численні публікації фольклорних та етнографічних матеріалів.

Національно-культурне відродження 60-х pp. XIX ст. в Галичині характеризувалося консолідацією молоді навколо українсько-руської національної ідеї, що насамперед викликало в неї бажання організовувати мандрівки Галичиною з метою вивчення історії, мови, побуту народу. Збереглися матеріали про мандрівки студентської молоді, що були вміщені в газетах 80-х pp. Зокрема "Кружком для устроювання мандрівок по нашім краю" організував 6 мандрівок територією Галичини і Буковини.

Питання 42

З метою підвищення ефективності туристської галузі України, поліпшення просування національного туристського продукту на світовому ринку було розроблено заходи щодо розширення міжнародного туристського співробітництва. Серед них:
- удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укладання угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму. Перевага віддається встановленню договірних відносин з країнами, що є перспективними туристськими ринками для України;
- вироблення дійового механізму взаємодії з міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади України, насамперед з Міністерством закордонних справ і Департаментом зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Мінекономіки, а також обласними та міськими державними адміністраціями щодо оптимізації спільної діяльності з розвитку міжнародного співробітництва України в галузі туризму;
- розвиток інституційного співробітництва, використання організаційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів, поглиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємствами та організаціями, насамперед у межах членства України у ВТО та в складі її керівного органу - Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД, Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;
- розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, забезпечення планомірної та систематичної участі українських туристських підприємств у провідних зарубіжних міжнародних виставках: "ІТВ" у Берліні, "WTM" у Лондоні, "Fitur" у Мадриді, "МІТТ" у Москві, "ЕХРО-2000" у Ганновері.
Питання 43

Наприкінці 80-х pp. XIX ст. в Ялті виник "Гурток аматорів природи, гірського спорту і Кримських гір", який чимало зробив для розвитку вітчизняного туризму та екскурсій. Головою правління обрали гірського інженера Л. П. Долинського У статуті клубу визначалися цілі його діяльності:
1. Наукові дослідження Таврійських (Кримських) гір і поширення зібраних відомостей.
2. Заохочення до відвідування й дослідження цих гір та полегшення перебування в них натуралістам і художникам, які вирушають у гори з науковою або художньою метою.
3. Підтримка місцевих галузей сільського господарства, садівництва та дрібної гірської промисловості.
4. Охорона рідкісних видів гірських рослин і тварин.

Популярність Кримського гірського клубу з кожним роком зростала, що було пов'язано як з активною екскурсійною діяльністю, проведеною ним, Основою діяльності відділень клубу була організація екскурсій. Правління Кримсько-Кавказького гірського клубу, що знаходилося в Одесі, почало з екскурсій до Криму як для своїх членів, так і для всіх, хто бажав здійснити ці подорожі. Поступово воно розширило географію поїздок і з 1910 р. почало приділяти значну увагу екскурсіям на Кавказ, особливо в район Красної Поляни та Воєнно-Грузинської дороги. А в 1913 р. екскурсійна секція підготувала багатоденні маршрути по Криму, Кавказу, Уралу, до Дніпровських порогів. Тривалість деяких маршрутів досягала 40 днів. Запрошення взяти участь у цих екскурсіях заздалегідь публікувалися в "Записках" клубу.
Севастопольське відділення обмежило свою діяльність в основному прилеглими районами Криму і проводило екскурсії до Балаклави, Херсонеса, Інкермана.
Особлива роль у діяльності Кримсько-Кавказького гірського клубу належала Ялтинському відділенню.Саме це відділення вперше в Росії розгорнуло широку екскурсійну діяльність: організацію численних туристських поїздок до Криму, екскурсій у Кримські гори, по найцікавіших місцях Кримського узбережжя. Ялтинським відділенням разом із Товариством сприяння благоустрою курорту Ялта було створено кілька стежок для полегшення пішохідних екскурсій у гори. Першою в 1899 р. з'явилася Штангеєвська стежка, що вела від водоспаду Учан-су до хребта Вона призначалася для екскурсантів будь-якої фізичної підготовленості, оскільки була такою пологою, що навіть люди, які не звикли до гірських прогулянок, вільно по ній піднімалися. Ця перша туристська стежка в Росії стала прообразом нинішніх туристських стежок, що належать до найефективніших засобів регулювання взаємовідносин між туристами й природою.

Питання 45

Починається епоха масових міжнародних подорожей, що набувають стрімкого розвитку в 70-80-ті рр.У 1929 р. для обслуговування великого потоку іноземних туристів створюється Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист», яке згодом стає монополістом в області організації іноземного туризму в СРСР. «Інтурист» створює власні представницькі філії як за кордоном, так і в містах союзу, підписує договори із закордонними залізничними і пароплавними компаніями. Інтуристам пропонувалося близько 50 маршрутів для подорожей по СРСР, які включали окрім Москви великі адміністративні центри європейської частини держави. Про величезну діяльність «Інтуриста» говорить той факт, що за період с 1929 по 1938 рр. СРСР відвідало більш ніж 100 000 іноземних туристів. Майже третина всіх туристів складали громадяни США. Найбільша інтенсивність відвідування країни іноземцями припадає на 1934 – 1937 рр., коли їх кількість досягла 70 000 чоловік.

Діяльність «Інтуриста» не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп. Під час усіх офіційних урядових візитів на «Інтурист» покладалися обов’язки приймання й обслуговування всіх супровідних осіб і журналістів. У 70-ті рр. «Інтурист» брав участь у підготовці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж. Форда, Р. Рейгана, президента Франції Ж. Помпіду, прем’єр - міністра Великої Британії Г. Вільсона.

У 70-ті рр. «Інтурист» розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100 привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської і азійської частини СРСР. Іноземні туристи мали можливість ознайомитись з усіма столицями союзних республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, колгоспами, радгоспами і промисловими підприємствами, пам’ятками архітектури, курортами Криму, із заповідниками і ловецькими угіддями.

Величезний досвід, придбаний "Інтуристом" за 78 років роботи, висока якість обслуговування й професійний рівень персоналу, а також традиційна довіра як закордонних партнерів, так і рядових споживачів дозволяють "Інтуристові" зберігати лідируюче положення в бізнесі в цих складних умовах.

Питання 46

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом індивідуального й колективного вдосконалення, важливою складовою якого є послуга суто інтелектуального характеру - екскурсія з її просвітницькою, духовною та освітньою функціями.

Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним національним духовним корінням і традиціями українського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів. З метою створення суцільної загальнодержавної мережі маршрутів і турів різного спрямування та тривалості, найповнішого задоволення потреб різних категорій вітчизняних та іноземних туристів і екскурсантів, розвитку туристичної діяльності в Україні розроблено інноваційний туристський продукт - Національну систему туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича". Вона охоплює всі області Україні та Автономну Республіку Крим.

В областях регіону "Намисто Славутича" зосереджені великий природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал, розвинена туристська інфраструктура й транспортна мережа, значна матеріальна база туризму, діють численні туристські підприємства та організації різної форми власності, що створює передумови для впровадження Національної системи "Намисто Славутича" в життя і зумовлює можливості та перспективи розвитку туристської галузі в Україні.

Система туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" передбачає якнайповніше висвітлення історико-культурного потенціалу регіону під час туристських подорожей та екскурсій. З цією метою складено детальний перелік історико-культурних пам'яток регіону "Намисто Славутича" за географічним принципом - відомості про наявність екскурсійних об'єктів у населених пунктах туристського регіону з урахуванням часу їх створення.
У межах Національної системи "Намисто Славутича" розроблено рекомендовані туристсько-екскурсійні маршрути за тематичними напрямами по місцях, багатих на пам'ятки історії, культури, архітектури та природи, а також пов'язаних з життям і діяльністю видатних людей. Тематичні напрями рекомендованих туристсько-екскурсійних маршрутів визначено з урахуванням найважливіших віх історичного та культурного життя українського народу.
Розробка та впровадження Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" мають задовольнити найвишуканіші туристські смаки, пізнавально-рекреаційні потреби вітчизняних та іноземних туристів і екскурсантів, збільшити туристські потоки, забезпечити ефективне використання природно-заповідного фонду, пам'яток археології, історії, культури та архітектури, зберегти туристські ресурси країни, відродити національну свідомість, традиції та духовність українського народу, сприяти соціально-економічному та культурному розвитку країни, перетворити Україну на туристську державу світового рівня. За ініціативою Президента України створено туристсько-екскурсійний маршрут "Золоте кільце "Намиста Славутича" - перлини історії, архітектури і культури часів Київської Русі.
Нині під охороною держави перебуває 160 тис. пам'яток. Це справжня скарбниця нашої національної спадщини, до якої пролягають десятки туристських маршрутів. Туристи мають можливість ознайомитися з історією та культурою України з давніх часів до сьогодення. У південній частині України зосереджені численні пам'ятки археології. Цікавими для туристів є розкопки античних міст Північного Причорномор'я - Тіри, Ольвії, Херсонеса, Пантікапея.
Найвизначніші історико-культурні пам'ятки знаходяться в Києві, Львові, Кам'янці-Подільському, Одесі, Чернігові. Туристів приваблюють Латинський собор у Львові, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Софійський, Михайлівський Золотоверхий та Володимирський собори в Києві.
Від взаємодії органів охорони пам'яток, їх збереження, реставрації та дослідження, ознайомлення з ними широких верств населення, особливо школярів і молоді, залежить майбутнє держави. Варто підкреслити велике виховне значення цієї роботи. Не останню роль відіграють і економічні важелі.
Про це свідчить досвід деяких країн світу (Велика Британія, Єгипет, Греція, Індонезія), де питання збереження й пропаганди культурної спадщини перебувають під опікою органів державного регулювання, які забезпечують також розвиток туризму.