ІІІ. Отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Латентний період (інтервал часу від моменту потрапляння отрути в організм людини до виникнення перших клінічних симптомів отруєння) триває в середньому від 6 год. до 3-х діб від моменту вживання грибів.

1.2. Гастро-інтестінальний період (інтервал часу від виникнення перших симптомів до розвитку всього синдрому отруєння) починається, як правило, через 6 год. після вживання грибів і триває в середньому 3 доби.

1.3. Період фалоїдного гепатиту починається частіше через 2-3 доби від моменту вживання грибів і триває 2-3 тижні.

1.4. Період ісходу починається з 2-3-го тижня від моменту вживання грибів і триває від кількох місяців до кількох років.

 

2. Діагностичні критерії:

6.1. Сезонність ( отруєння грибами, які містять токсини гепато-нефротропної дії, реєструються частіше в літньо-осінній період).

6.2. Контакт постраждалого з дикорослими грибами (харчовий або тактильний).

6.3. Температура тіла нормальна або субфебрильна.

6.4. Тривалість латентного періоду становить не менше 6 год.

6.5. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту ( нудота, блювота, пронос на тлі нормальної або субфебрильної температури тіла).

6.6. Тривалість гастро-інтестінального періоду становить від 24 до 72 год., з наступним швидким, раптовим їх припиненням.

6.7. Послідовність виникнення клінічних симптомів і синдромів захворювання ( нудота, блювота, пронос на тлі нормальної або субфебрильної температури тіла, із закінченням формування гастро-інтестінального синдрому у зазначених вище інтервалах часу).

6.8. Раптовий початок (на тлі “повного здоров’я” постраждалого), та раптове припинення гастро-інтестінальних порушень (що хворі іноді сприймають за закінчення отруєння та одужання).

6.9. Поява жовтяниці, геморагічного синдрому, енцефалопатії (носові та шлунково-кишкові кровотечі, порушення рівню свідомості) після закінчення гастро-інтестінальних порушень.

6.10. Виникнення симптомів отруєння різного ступеня виразності, тяжкості, у різних інтервалах часу в усіх, хто вживав гриби водночас з потерпілим.

 

NB. Відсутність інформації щодо контакту постраждалого з грибами, інформації про наявність однотипних скарг в інших людей, які вживали гриби, не виключає можливість грибного отруєння. Можуть спостерігатися окремі випадки отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії водночас з гострою кишковою інфекцією або харчовою токсико-інфекцією, що супроводжується фебрильною температурою тіла. В Україні найпоширеніший спосіб приготування грибів – в одному посуді, внаслідок чого і виникає обсіменіння їстівних грибів спорами отруйних грибів. Цей процес може відбуватися і під час збирання грибів у разі потрапляння до корзини отруйного гриба.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

3.1. У гастро-інтестінальному періоді (щоденний контроль):

3.1.1. Лейкоцитоз з сувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту в загальному аналізі крові.

3.1.2. Помірна протеїнурія з лейкоцитурією в загальному аналізі сечі.

3.1.3. Порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у біохімічному аналізі крові.

3.1.4. Підвищення рівню а-амілази крові у біохімічному аналізі крові.

 

3.2. У періоді фалоїдного гепатиту (щоденний контроль):

3.2.1.Підвищення рівню АЛТ, АСТ, білірубіну, а-амілази, сечовини, креатиніну у біохімічному аналізі крові.

3.2.2. Зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі.

3.2.3. Лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту в загальному аналізі крові.

3.2.4. Помірна протеїнурія з лейкоцитурією в загальному аналізі сечі.

3.2.5. Порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca), глюкози крові у біохімічному аналізі крові.

5. Лікування: загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій (виведення з організму токсинів, що не всмоктались у шлунково-кишковому тракті (ШКТ); виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія), профілактичне лікування в період проведення диференціальної діагностики, лікування у гастро-інтестінальному періоді отруєння, у період токсичного (фалоїдного) гепатиту, у період ісходу.

5.1. Профілактичне лікування постраждалих у латентному періоді (проведення диференціальної діагностики):

· Пеніцилін в дозі 1 млн\кг маси тіла на добу (у 4-6 прийомів на протязі перших 3-х діб від моменту вживання грибів).

· Силібор (у віковій дозі).

· Ліпамід (табл.) у дозі 15 мг\кг маси тіла на добу.

 

5.2. Лікування постраждалих у гастро-інтестінальному періоді (проведення диференціальної діагностики):

· Пеніцилін в дозі 1 млн\кг маси тіла на добу (у 4-6 прийомів). З 4-ї доби від моменту вживання грибів дозу знижують до терапевтичної.

· Силібор (у віковій дозі).

· Ліпамід (табл.) і Ліпоєва кислота або Берлітіон (ін’єкційна форма) у сумарній дозі 15-30 мг\кг маси тіла на добу. При цьому 1/3 з цієї дози призначається за рахунок Ліпаміду, і 2/3 – за рахунок Ліпоєвої кислоти або Берлітіону.

 

5.3. Лікування постраждалих у періоді фалоїдного гепатиту:

· Пеніцилін (або інший антибактеріальний препарат за загальноприйнятими показаннями) у терапевтичній віковій дозі.

· Силібор (у віковій дозі).

· Лактулоза (у віковій дозі).

· Ліпамід (табл.) і Ліпоєва кислота або Берлітіон (ін’єкційна форма) в сумарній дозі 15-30 мг\кг маси тіла на добу. При цьому 2/3 з цієї дози призначається за рахунок Ліпаміду і 1/3 – за рахунок Ліпоєвої кислоти або Берлітіону.

· Інфузійна терапія з метою парентерального харчування, за схемою гіпераліментації (у вікових дозах).

· Глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизоном) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль\л – 5 мг\кг на добу; від 2 до 10 ммоль\л – 10 мг\кг на добу; більше 10 ммоль\л – 15-20 мг\кг на добу).

· Гемостатична терапія: вікасол, дицинон або етамзилат (ін’єкційна форма, у вікових дозах).

· Гемотрансфузії з метою заміщення (у вікових, корегуючих дозах).

· Інфузії свіжозамороженої плазми у дозі 10-20 мл\кг на добу.

· Методи еферентної терапії – гемосорбція (1-2 сеанси); обмінний плазмаферез (2-3 сеанси) з обміном до 2-х розрахункових об’ємів циркулюючої плазми у дитини на свіжозаморожену донорську плазму; діалізне лікування.

· Дієта – повне голодування (до припинення зростання рівню трансаміназ у крові).

· Вітаміни групи В, С (ін’єкційна форма, у вікових дозах).

· Вітамін Е (у віковій дозі).

· Інгибітори протеолізу: Контрикал у дозі 1 тис.од.\кг на добу.

5.4. Лікування постраждалих у періоді ісходу: гепатопротекторна терапія (Силібор, Ессенціале, сліпі зондування, а-токоферол та ін., у вікових дозах) курсом до 3-х місяців.

 

NB. Заходищодо виведення з організму токсинів, що всмоктались у ШКТ; виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія детально викладені у розділі лікування отруєнь грибними токсинами гастро-ентеротропної дії. Гемосорбція проводиться у випадках підтвердження діагнозу отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії, у щоденному режимі, при рівні показника протромбінового індексу в коагулограмі більше 50-60%. Обмінний плазмаферез проводиться у випадках підтвердження діагнозу отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії, у щоденному режимі, при зниженні показника протромбінового індексу в коагулограмі менше ніж 50-60%. Діалізні методи лікування проводиться у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.

5. Критерії ефективності: припинення проявів печінково-ниркової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, порушень свідомості, периферичних набряків) на протязі 3 тижнів лікування.