Токсичним продуктом біотрансформації є глікоальдегід, щавлева кислота.
Летальна доза етиленгліколю при пероральному потраплянні до організму становить 80-100 мл.
Смертельна концентрація у крові постраждалого – 0.5 г\л.
1. Клінічні стадії отруєння:
1.1.Перша стадія (період початкових змін 10-12 годин після отруєння, характеризується симптомами ураження ЦНС).
1.2.Друга стадія (характеризується поглибленням ураження ЦНС, порушеннями функцій дихальної та серцево-судинної систем, розвитком респіраторного дистрес-синдрому протягом 12-36 годин).
1.3.Третя стадія (характеризується розвитком токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності протягом 24-72 годин після отруєння).
3. Діагностичні критерії: аналогічні таким при отруєнні метанолом та ізопропанолом, але з більш значними проявами ССН та токсичної нефропатії.
4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
4.1. Аналогічні змінам при отруєнні метанолом та ізопропанолом.
4.2. Визначення наявності та рівня етиленгліколю у крові та сечі постраждалого.
5. Лікування: не відрізняється від такого при отруєнні метанолом та ізопропанолом. Особливостями лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ТЕТУРАМОМ.
Летальна доза тетураму при пероральному потраплянні до організму коливається в межах від 3 до 10 г. Токсичними є метаболіти біотрансформації тетураму – сірковуглець та діетілтіокарбаміди. Слід розрізняти моно отруєння тетурамом та специфічну ”тетурам-етанолову ” реакцію.
1. Клінічні періоди отруєння тетурамом:
1.1. Період початкових проявів (виникає протягом перших 12 годин після отруєння та характеризується головним болем, гіпотонією, нудотою, блювотою).
1.2. Період розгорнутих проявів (глибокі порушення функції ЦНС та ССС; зниження м’язового тонусу та атаксія внаслідок периферичної нейропатії, порушення функції печінки).
1.3. Період ісходу (припадає на 7-14 добу після однократного прийому).
2. Клінічні періоди ”тетурам-етанолової” реакції:
2.1. Період гострої ”реакції” (розгортається миттєво – за 5-10 хвилин, триває 2 – 3 години та характеризується інтенсивним головним болем, діплопією, почервонінням шкіряних покривів, збудженням, нудотою, багаторазовою блювотою, тахікардією, гіпертермією, блефароспазмом).
2.2. Період виходу (за позитивним перебігом - починається з 4 години після прийому алкоголю, при гіпертоксичній реакції можлива зупинка дихання та серцевої діяльності).
3. Діагностичні критерії:
3.1. Можливість прийому тетураму постраждалим за даними анамнезу та факт прийому алкоголю постраждалим, який знаходиться на лікуванні тетурамом.
3.2. Порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження.
3.3. Наявність однакових клінічних проявів у всіх постраждалих в разі спільного вживання потенційно отруйного харчового продукту.
4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
4.1. Проводяться загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, проте специфічних змін в їх параметрах при цьому виді отруєнь не зафіксовано.
4.2. Визначення рівня тетураму в крові пацієнта, однак слід враховувати можливість його відсутність в плазмі внаслідок його швидкого депонування у жировій тканині.
4.3. Визначення рівня етанолу в крові та сечі постраждалого.
6. Лікування: загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій – виведення з організму токсинів, ситуаційна та корегуюча терапія проводяться за правилами, що викладені в розділі отруєнь етанолом; специфічна терапія.
5.1 Специфічна терапія:
· Препаратом вибору вазопресорів має бути норадреналін (початкова доза складає 0,1-0,2 мкг\кг\хв), використання допаміну при отруєнні тетурамом небезпечно та недоцільно.
· Застосування піридоксину у віковій дозі.
· Застосування аскорбінової кислоти у віковій дозі.
· Введення унітіолу в дозі 0,3 мл\кг.
· Пролонговане введення ентеросорбентів (внаслідок гепатоінтестінальної рециркуляції тетураму).
